Решения 3-ох инстанций об отказе Укрсиббанку во взыскании задолженности по кредитному договору

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40429597

 

Державний герб України

Ухвала

іменем україни

   10 вересня  2014 року                                                                 м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого  Ткачука О.С.,

суддів:              Висоцької  В.С.,        Гримич М.К.,

                         Мазур Л.М.,               Умнової О.В.,                

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня

2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 1 липня

2014 року,                          

встановила:        

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 112 810,90 грн та 76 855,22 грн процентів, нарахованих за користування кредитом.

Позов мотивовано тим, що 7 червня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (після зміни найменування - публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк») укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 118 170  грн зі сплатою відповідних процентів зі строком повернення  

не пізніше 6 червня 2013 року.

Неналежне виконання ОСОБА_3 умов указаного договору призвело до утворення заборгованості, яка в добровільному порядку сплачена не була.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від

28 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 1 липня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Банк просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає           відхиленню з  наступних підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відмовляючи в задоволенні суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду.

Даний висновок відповідає вимогам  закону та матеріалам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Установлено, що  7 червня 2006 року між сторонами  укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 118 170 грн зі сплатою відповідних процентів зі строком повернення  не пізніше 6 червня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на належне ОСОБА_3 нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором, яка утворилась станом на 16 квітня 2007 року (а. с. 57).

Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Запорізькій області від 23 квітня 2010 року виконавчий напис нотаріуса повернуто стягувачу без виконання (а. с. 70-71).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Ураховуючи викладене, висновок суду про пропуск строку позовної давності відповідає вимогам закону, оскільки з листопада 2006 року

ОСОБА_3, перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, а Банк з позов звернувся лише в червні 2013 року.          

Наведені в касаційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, під час розгляду справи судом  не були порушені норми матеріального й процесуального права, тому  суд касаційної інстанції згідно ч. 1 ст. 337 ЦПК України  не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

                                    

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу  публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 1 липня

2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає

                                    

Головуючий                                                                    О.С. Ткачук    

                                                    

Судді:                                                                               В. С. Висоцька

                                                                                                                                         М.К. Гримич          

Л.М. Мазур          

О.В. Умнова
 

[getikalex]

ИМХО спорная ситуация.

Кредит брался в 2006 году до июня 2013 года. Не исполнялся надлежащим образом с 2007 года.

Меня смущает не будет ли тут противоречия с позицией 6-160цс14 в части отказа взыскания платежей за три года до обращения в суд с 2010 по 2013 года ?

6-160цс14

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – стаття 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

 

 

 

[у.zaporozhskiy]

 

ИМХО спорная ситуация.

Кредит брался в 2006 году до июня 2013 года. Не исполнялся надлежащим образом с 2007 года.

Меня смущает не будет ли тут противоречия с позицией 6-160цс14 в части отказа взыскания платежей за три года до обращения в суд с 2010 по 2013 года ?

 

 

Эту позицию я пока не видел.

 

Позиция Постановления ВСУ от 07.11.2013г. двуякая.

6-160-ц внесло в нее ясность, как я понял, хотя нужно ее все таки почитать, что бы разобраться со всеми обстоятельствами.

[getikalex]

Вот тоже ситуация где-то похожая (хотя не аналогичная), но толкование про сроки чуток другое. 

Хотя там ситуация карточного срока путает карты, но если почитать тупо и буквально позицию, то выглядит все не совсем хорошо

Правова позиція у справі №6-133цс14

 

За договором про комплексне банківське обслуговування, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України)

 

Я понимаю. это так:. если конечный срок полного погашения закончился в июне 2013 года, значит с этого момента начинает истекать срок давности. Но считается по каждому платежу отдельно.  

В суд банк пошел в июле 2013, Соответственно по идее платежи с июля 2010 по июнь 2013 могут взыскать, а вот с 2007 по  июнь 2010 - нет.

Рад бы ошибаться, но думаю многие судьи так захотят растолковать это все.

[у.zaporozhskiy]

Вот тоже ситуация где-то похожая (хотя не аналогичная), но толкование про сроки чуток другое. 

Хотя там ситуация карточного срока путает карты, но если почитать тупо и буквально позицию, то выглядит все не совсем хорошо

Я понимаю. это так:. если конечный срок полного погашения закончился в июне 2013 года, значит с этого момента начинает истекать срок давности. Но считается по каждому платежу отдельно.  

В суд банк пошел в июле 2013, Соответственно по идее платежи с июля 2010 по июнь 2013 могут взыскать, а вот с 2007 по  июнь 2010 - нет.

Рад бы ошибаться, но думаю многие судьи так захотят растолковать это все.

В этом случае роль также будет играть досудебное требование.