Определение ВССУ об отмене решений предыдущих инстанций об отказе ипотекодателю в признании исполнительной надписи не подлежащей исполонению

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34307653

 

Державний герб України

УХВАЛА

  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року                                              м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О. суддів:            Ізмайлової Т.Л.,Кадєтової О.В., Олійник А.С.,Остапчук Д.О.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 05 березня 2013 року,                      

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 08 лютого 2008 року між ним та ПАТ «Перший український міжнародний банк» укладено іпотечний договір за яким він передав в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором нежитлове приміщення по АДРЕСА_1.

Зазначав, що 15 вересня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно. Вважає що нотаріус при вчиненні виконавчого напису порушив вимоги Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Житомирської області від 05 березня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 08 лютого 2008 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Перший український міжнародний банк» було укладено кредитний договір № 6066871, а також додаткову угоду до нього № 7765871 від 30 червня 2009 року, відповідно до яких позивач отримав кредитні кошти у розмірі 814 000,00 грн зі строком повернення до 28 березня 2023 року.

У забезпечення даного договору сторонами 08 лютого 2008 року було укладено іпотечний договір № 6076654, а також додаткову угоду до нього № 607665 від 30 червня 2009 року, предметом якого є нерухоме майно, нежитлове приміщення загальною площею 120 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачу.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 умов кредитного договору, 31 серпня 2009 року йому було направлено вимогу про погашення заборгованості за кредитом на загальну суму 814 040,34 грн, яка складається з 807 180,89 грн - заборгованість по поверненню кредиту, 6 588,00 грн - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом та 271,45 грн пені.

Крім того, 30 липня 2010 року відповідачем було направлено позивачу вимогу про погашення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, відповідно до якої ОСОБА_6 необхідно було достроково погасити заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі, який становить 785 819,39 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 87 077,18 грн, а всього до сплати - 872 896,57 грн. У разі не сплати яких у тридцятиденний строк банк попереджав боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки.

15 вересня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу здійснено виконавчий напис за яким звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 826 268,25 грн, у тому числі: заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 807 180,89 грн, заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 15 113,98 грн, пеня - 1 473,38 грн, а також витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису у сумі 2 500,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вчинення виконавчого запису проводилось у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

З такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони зроблені судами без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст. 87,          88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (далі - Інструкція).

Відповідно до ч. 2 п. 283 Інструкції, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень.

За змістом ч. 2 п. 284 Інструкції та ст. 87 Закону України «Про нотаріат» заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач зазначав, що виконавчий напис не відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про вчинення нотаріальних дій, оскільки банк подав нотаріусу документи про вчинення виконавчого напису із зазначенням суми заборгованості, яка не є безспірною.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій не врахували, що при вчиненні виконавчого напису, нотаріусом не звернуто уваги на різний розмір заявленої до стягнення з боржника суми заборгованості.

Так, у матеріалах справи наявна вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитом від 31 серпня 2009 року, у якій зазначено, що заборгованість за кредитом становить 807 180,89 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 6 588,00 грн, пеня - 271,45 грн, а всього до сплати - 814 040,34 грн. Крім того, банк зазначив, що протягом тридцяти календарних днів боржник може усунути порушення кредитного договору, погасивши прострочену заборгованість, яка становила 14 128,86 грн (зі сплати кредиту) та 6 444,57 грн (зі сплати процентів) і таким чином уникнути дострокового повернення всієї суми кредиту.

Крім того, у матеріалах справи наявна вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитом від 30 липня 2010 року, у якій зазначено, що заборгованість за кредитом становить 785 819,39 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 87 077,18 грн, а всього до сплати - 872 896,57 грн, у разі не сплати яких у тридцятиденний строк банк попереджав боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, при вчиненні приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15 вересня 2010 року виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було зазначено, що заборгованість за кредитом становить 807 180,89 грн, заборгованість зі сплати процентів - 15 113,98 грн, 1 473,38 грн - пеня, 2 500,00 грн - витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису, а всього 826 268,25 грн.

Таким чином, нотаріусом було вчинено виконавчий напис, на суму, яка не відповідає жодному з наявних у справі документів, які підтверджують заборгованість позивача перед банком.

Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що у вимозі, надісланій відповідачем позивачу 30 липня 2010 року зазначено меншу суму заборгованості за тілом кредиту, ніж було вказано нотаріусом у виконавчому написі від 15 вересня 2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За викладених обставин, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, проаналізувавши матеріали справи та виходячи з предмету заявленого позову, дійшла висновку про невідповідність вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, а тому вони підлягають скасуванню з вищезазначених підстав з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 05 березня 2013 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                  Судді:В.О. Кузнєцов   Т.Л. Ізмайлова   О.В. Кадєтова   А.С. Олійник   Д.О. Остапчук
 

[Vladimir AB]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34307653

 

Державний герб України

УХВАЛА

  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року                                              м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О. суддів:            Ізмайлової Т.Л.,Кадєтової О.В., Олійник А.С.,Остапчук Д.О.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 05 березня 2013 року,                      

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 08 лютого 2008 року між ним та ПАТ «Перший український міжнародний банк» укладено іпотечний договір за яким він передав в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором нежитлове приміщення по АДРЕСА_1.

Зазначав, що 15 вересня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно. Вважає що нотаріус при вчиненні виконавчого напису порушив вимоги Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Житомирської області від 05 березня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 08 лютого 2008 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Перший український міжнародний банк» було укладено кредитний договір № 6066871, а також додаткову угоду до нього № 7765871 від 30 червня 2009 року, відповідно до яких позивач отримав кредитні кошти у розмірі 814 000,00 грн зі строком повернення до 28 березня 2023 року.

У забезпечення даного договору сторонами 08 лютого 2008 року було укладено іпотечний договір № 6076654, а також додаткову угоду до нього № 607665 від 30 червня 2009 року, предметом якого є нерухоме майно, нежитлове приміщення загальною площею 120 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачу.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 умов кредитного договору, 31 серпня 2009 року йому було направлено вимогу про погашення заборгованості за кредитом на загальну суму 814 040,34 грн, яка складається з 807 180,89 грн - заборгованість по поверненню кредиту, 6 588,00 грн - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом та 271,45 грн пені.

Крім того, 30 липня 2010 року відповідачем було направлено позивачу вимогу про погашення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, відповідно до якої ОСОБА_6 необхідно було достроково погасити заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі, який становить 785 819,39 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 87 077,18 грн, а всього до сплати - 872 896,57 грн. У разі не сплати яких у тридцятиденний строк банк попереджав боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки.

15 вересня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу здійснено виконавчий напис за яким звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 826 268,25 грн, у тому числі: заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 807 180,89 грн, заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 15 113,98 грн, пеня - 1 473,38 грн, а також витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису у сумі 2 500,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вчинення виконавчого запису проводилось у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

З такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони зроблені судами без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст. 87,          88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (далі - Інструкція).

Відповідно до ч. 2 п. 283 Інструкції, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень.

За змістом ч. 2 п. 284 Інструкції та ст. 87 Закону України «Про нотаріат» заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач зазначав, що виконавчий напис не відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про вчинення нотаріальних дій, оскільки банк подав нотаріусу документи про вчинення виконавчого напису із зазначенням суми заборгованості, яка не є безспірною.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій не врахували, що при вчиненні виконавчого напису, нотаріусом не звернуто уваги на різний розмір заявленої до стягнення з боржника суми заборгованості.

Так, у матеріалах справи наявна вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитом від 31 серпня 2009 року, у якій зазначено, що заборгованість за кредитом становить 807 180,89 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 6 588,00 грн, пеня - 271,45 грн, а всього до сплати - 814 040,34 грн. Крім того, банк зазначив, що протягом тридцяти календарних днів боржник може усунути порушення кредитного договору, погасивши прострочену заборгованість, яка становила 14 128,86 грн (зі сплати кредиту) та 6 444,57 грн (зі сплати процентів) і таким чином уникнути дострокового повернення всієї суми кредиту.

Крім того, у матеріалах справи наявна вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитом від 30 липня 2010 року, у якій зазначено, що заборгованість за кредитом становить 785 819,39 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 87 077,18 грн, а всього до сплати - 872 896,57 грн, у разі не сплати яких у тридцятиденний строк банк попереджав боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, при вчиненні приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15 вересня 2010 року виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було зазначено, що заборгованість за кредитом становить 807 180,89 грн, заборгованість зі сплати процентів - 15 113,98 грн, 1 473,38 грн - пеня, 2 500,00 грн - витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису, а всього 826 268,25 грн.

Таким чином, нотаріусом було вчинено виконавчий напис, на суму, яка не відповідає жодному з наявних у справі документів, які підтверджують заборгованість позивача перед банком.

Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що у вимозі, надісланій відповідачем позивачу 30 липня 2010 року зазначено меншу суму заборгованості за тілом кредиту, ніж було вказано нотаріусом у виконавчому написі від 15 вересня 2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За викладених обставин, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, проаналізувавши матеріали справи та виходячи з предмету заявленого позову, дійшла висновку про невідповідність вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, а тому вони підлягають скасуванню з вищезазначених підстав з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 05 березня 2013 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                  Судді:В.О. Кузнєцов   Т.Л. Ізмайлова   О.В. Кадєтова   А.С. Олійник   Д.О. Остапчук

 

Так, ніби з оскарженням виконавчого напису нотаріуса на даний час проблем не виникає. Також, у розмовах із працівниками місцевої ДВС вони підтверджують, хто оскаржує напис - 90% позитивних рішень

[у.zaporozhskiy]

Так, ніби з оскарженням виконавчого напису нотаріуса на даний час проблем не виникає. Також, у розмовах із працівниками місцевої ДВС вони підтверджують, хто оскаржує напис - 90% позитивних рішень

А 10 %?

а ті, хто не оскаржують?

[Vladimir AB]

А 10 %?

а ті, хто не оскаржують?

Я б сказав, що не оскаржує більшість. Мав на увазі тих, хто оскаржує.  А 10% - це внутрішні переконання наших суддів

[у.zaporozhskiy]

Я б сказав, що не оскаржує більшість. Мав на увазі тих, хто оскаржує.  А 10% - це внутрішні переконання наших суддів

Я скажу, що відсоток переконання трохи занищено представниками ДВС.