Определение ВССУ, оставившее в силе решение Обуховского райсуда Киевской области о признании исполнительной надписи нотариуса не подлежащей исполнению

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33364962

 

Державний герб України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах                                             Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і       кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів:  Маляренка А.В., Писаної Т.О.,Матвєєвої О.А., Фаловської І.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_6, яка діє через представника ОСОБА_8, на рішення апеляційного суду Київської області від 21 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у червні 2007 року між нею та              ТОВ «Український промисловий банк», правонаступником якого є                     ПАТ «Дельта Банк», було укладено кредитний договір № 778/ФКВ-07.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між нею та відповідачем було укладено іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельна ділянка по АДРЕСА_1. У зв'язку з утворенням заборгованості за вищезазначеним кредитним договором приватний нотаріус ОСОБА_9 вчинив виконавчий напис і звернув стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості.

Оскільки сума боргу у виконавчому листі не співпадає із сумою, вказаною у повідомленні, що надсилалося позивачу ПАТ «Дельта Банк», а отже не є безспірною, позивач просила суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 березня 2013 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 травня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено, що 15 червня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, згідно з яким позивачу надано кредит у розмірі 50 000 доларів США на строк до 13 червня 2013 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14,6 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором              15 червня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та позивачем було укладено іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку було передано житловий будинок із господарськими та побутовими будівлями і спорудами           по АДРЕСА_1, а також земельну ділянку загальною площею 0,1350 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що розташована за цією ж адресою.

30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк».

15 квітня 2011 року ПАТ «Дельта Банк» направило на адресу позивача лист-попередження, в якому було зазначено, що станом на 15 квітня 2011 року прострочена сума заборгованості за кредитним договором становить          32 705,99 доларів США, що складається із суми простроченого кредиту у розмірі 20 411,49 доларів США та прострочених відсотків за користування кредитом у розмірі 12 294,50 доларів США, і запропоновано у добровільному порядку протягом 20 календарних днів від дати отримання цього повідомлення сплатити прострочену суму заборгованості.

09 травня 2011 року ОСОБА_6 особисто отримала вищевказаний лист-повідомлення, однак зазначених у ньому вимог не виконала.

Згідно з довідкою від 15 листопада 2011 року, виданою ПАТ «Дельта Банк», заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором станом на                 15 листопада 2011 року становить 56 001,47 доларів США, що еквівалентно 447 020,53 грн, у тому числі тіло кредиту - 39 589,64 доларів США, що еквівалентно 316 016,38 грн та відсотки - 16 411,83 доларів США, що еквівалентно 131 004,15 грн.

27 травня 2011 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 вчинив виконавчий напис, яким запропонував звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,1350 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться за цією ж адресою. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Дельта Банк» у розмірі           447 020,53 грн, у тому числі: заборгованості за кредитом - 316 016,38 грн, сума заборгованості за відсотками - 131 004,15 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні докази того, що  банк надав нотаріусу розрахунок суми заборгованості та повідомив позивача про суму боргу, зазначену в заяві банку на вчинення виконавчого напису.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що відповідач, звернувшись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису та подавши при цьому передбачені законодавством документи, реалізував своє право на захист свого цивільного права, а тому підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, немає.

З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

У разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору вчинення виконавчого напису здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» письмова вимога про усунення порушень - це документ, в якому зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання за не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Постанова КМУ). Вказаний Перелік документів містить вичерпні підстави для вчинення виконавчого напису і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Згідно з пунктом 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України            № 20/5 від 03 березня 2004 року (чинної на час вчинення виконавчого напису), нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Пунктом 286 вищевказаної Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Таким чином, виконавчий напис - це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.

Із матеріалів справи вбачається, що у направленому відповідачем позивачу листі-попередженні прострочена сума заборгованості за кредитним договором зазначена у розмірі 32 705,99 доларів США, що складається: з суми простроченого кредиту у розмірі 20 411,49 доларів США та прострочених відсотків за користування кредитом у розмірі 12 294,50 доларів США, у той час як відповідно до оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, запропоновано задовольнити вимоги відповідача у розмірі 447 020,53 грн, у тому числі: заборгованості за кредитом - 316 016,38 грн, сума заборгованості за відсотками - 131 004,15 грн.

З указаного вбачається, що нотаріус вчинив виконавчий напис на завищену суму заборгованості, яка не відповідає сумі заборгованості, зазначеній у листі-повідомленні; відмінною (більшою), окрім заборгованості за відсотками є і заборгованість за тілом кредиту - 316 016,38 грн, що згідно з довідкою відповідача еквівалентно 39 589,64 доларам США у порівнянні із 20 411,49 доларами США, зазначеними у листі-повідомленні.

Таким чином, суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, тому оскаржуване рішення апеляційного суду на підставі ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.  

Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 21 травня 2013 року скасувати, рішення Обухівського районного суду Київської області                     від 21 березня 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.А. МакарчукСудді:                       А.В. Маляренко О.А. Матвєєва Т.О. Писана І.М. Фаловська