Решение Червонозаводского райсуда о недействительности третейской оговорки с Укрсоцбанком


Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України

 

Справа № 646/9660/13-ц

№ производства 2/646/152/2014

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

08.04.2014 року

 

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

 

головуючого - судді Журавель В.А.

при секретарі - Бікасовій О.А.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк» в особі Комунального відділення Харківської обласної філії про визнання недійсної третейської угоди в договорі

 

в с т а н о в и в :

 

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду, посилаючись на те, що 02 жовтня 2007 року між ним та АКБ соціального розвитку «УкрСоцбанк» було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 860/13-27/18/3/7-170. Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони домовилися, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться у м. Києві по вул. М.Раскової № 15. Тобто у кредитний договір включено третейську угоду, але представник АКБ «УкрСоцбанк» ОСОБА_4 не була уповноважена на укладання від імені банку третейських угод. Крім того, спочатку повинен виникнути спір про цивільне або господарське право, а потім сторони можуть скласти третейську угоду про передачу конкретного спору на розгляд третейського суду. Діючим законодавством не передбачено укладання третейської угоди невизначеної або необмеженої кількості спорів, які можуть виникнути між сторонами в майбутньому, оскільки це звужує право особи на судовий захист. Тому позивач просив визнати недійсною третейську угоду, що міститься в пункті 6.2 договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 02 жовтня 2007 року, укладеного між сторонами, та стягнути з відповідача судовий збір.

 

17 жовтня 2013 року позивач уточнив позовну заяву та зазначив, що при укладанні кредитного договору відповідачем було запропоновано позивачу для підписання виключно розроблену ним типову форму кредитного договору, зміст якого позивач не мав можливості змінювати. Тобто умова кредитного договору, яка містила третейське застереження, а саме п. 6.2, була обов'язковою для позивача на час укладення кредитного договору, і позивач не мав реальної можливості внести свої пропозиції щодо зміни умов кредитного договору. Крім того, відповідачем в кредитному договорі було вказано про конкретний третейський суд - Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків, відповідно регламент цього третейського суду повинен бути невід'ємної частиною третейської угоди, що міститься в п. 6.2 ст. 6 кредитного договору, але такий документ не надавався позивачу разом із кредитним договором, що виключає можливість позивача ознайомитися з його змістом та умовами розгляду справи у третейському суді. Тому позивач вважає, що умова кредитного договору, що міститься в п. 6.2 ст. 6 кредитного договору, є несправедливою по відношенню до позивача, як споживача банківських послуг. Також позивач зазначив, що третейське застереження не відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди», оскільки регламент Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків не розглядався, як невід'ємна частина угоди; у третейській угоді не визначений предмет спору, з якого сторони можуть звернутися з позовом до третейського суду; у третейській угоді не вказані сторони та їх місце знаходження; у третейській угоді не зазначено дату та місце укладення третейського застереження, або посилання на умови кредитного договору, які містять відповідні відомості. Зазначення відповідачем у типовій формі кредитного договору конкретного третейського суду та конкретного судді позбавило позивача права на вибір третейського судді та третейського суду, що, за думкою позивача, є порушенням положень ст. 14 Закону України «Про третейські суди», згідно якої сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. Крім того, Асоціація українських банків є засновником постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, і відповідач був членом цієї Асоціації на момент підписання кредитного договору, тому відповідач з самого початку перебував у набагато більш вигідному становищі ніж позивач, що свідчить про порушення принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Тому позивач просив визнати недійсною третейську угоду, що міститься в п. 6.2 ст. 6 кредитного договору, укладеного між сторонами.

 

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 повністю підтримав заявлені позовні вимоги, надав судові аналогічні пояснення. 

 

Представники відповідача ПАТ «УкрСоцбанк» Волобуєва О.В. та Сербінов О.В. проти задоволення позову заперечували, оскільки при укладання кредитного договору сторони скористувалися своїм правом та відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» уклали угоду про передачу спору між ними на розгляд третейського суду, тобто сторони дійшли згоди у разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів передати його на розгляд саме Третейського суду при Асоціації українських банків. Віднесення сторонами на розгляд третейського суду спорів стосовно укладання та виконання кредитного договору не суперечить нормам чинного законодавства, тому така категорія спорів не входить до переліку справ, які не підлягають розгляду третейськими судами. Вважають, що третейська угода має відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Тому просили у задоволенні позову відмовити.

 

Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

 

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

Як встановлено у судовому засіданні 02 жовтня 2007 року між АКБ «УкрСоцбанк», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №860/13-27/18/3/7-170 / а. с. 5-8/.

 

Відповідно до п. 1.2. кредит за вказаним кредитним договором надано на поточні потреби, відповідно зазначений кредитний договір є договором про надання споживчого кредиту.

 

Пунктом 6.2. ст. 6 договору передбачено, що у разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про Третейські суди» домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться у м. Києві по вул. М.Раскової № 15, а у разі неможливості третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М.

 

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

 

Відповідно до ч. 1, 2, п. 10 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

 

Так, при укладанні договору про надання відновлювальної кредитної лінії №860/13-27/18/3/7-170 від 02.10.2007 року банком було запропоновано позивачу для підписання розроблену ним типову форму кредитного договору, зміст якого позивач не мав можливості змінювати.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

 

Тому умова кредитного договору, яка містила третейське застереження, а саме п. 6.2 ст. 6 кредитного договору, була обов'язковою для позивача на час укладання кредитного договору і позивач не мав можливості внести свої пропозиції щодо зміни умов кредитного договору.

 

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.

 

Відповідачем указано у кредитному договорі конкретний постійно діючий третейський суд - Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків, тому регламент цього третейського суду повинен бути невід'ємної частиною третейської угоди, що міститься в п. 6.2 ст. 6 кредитного договору. Але регламент Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків не був невід'ємною частиною кредитного договору та не надавався позивачу разом із договором, що позбавило позивача можливості ознайомитися з його змістом та умовами розгляду справи у третейському суді.

 

Таким чином, відсутність у позивача можливості ознайомитись зі змістом певних умов кредитного договору ставить його у невигідне становище порівняно з відповідачем, оскільки в порушенням вимог п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» він був позбавлений права на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію.

 

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про третейські суди», третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. При цьому обов'язковою умовою правомірності третейського розгляду є належність форми і змісту третейської угоди та наявність у ній всіх істотних умов.

 

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. При вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

 

Однак при укладанні кредитного договору регламент Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків не розглядався, як невід'ємна частина угоди; у третейській угоді не визначений предмет спору, з якого сторони можуть звернутися з позовом до третейського суду; у третейській угоді не вказані сторони та їх місце знаходження; у третейській угоді не зазначено дату та місце укладення третейського застереження, або посилання на умови кредитного договору, які містять відповідні відомості.

 

Частиною ч. 7 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

 

Відповідно до ч. 1 ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

 

Згідно ст. 5 Закону «Про третейські суди» спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

 

Частиною 1 ст. 27 ЦК України передбачено, що правочин, що обмежує можливості фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.

 

Стаття 55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

 

Таким чином, судом встановлено, що третейське застереження, зазначене в п. 6.2 ст. 6 кредитного договору, порушує права позивача, оскільки позбавляє його права на незалежний та безсторонній судовий захист, право вибору суду щодо підсудності справи. 

 

Згідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

 

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

 

У зв»язку із чим суд приходить до висновку про визнання недійсною третейської угоди, що міститься в п. 6.2. ст. 6 договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 860/13-27/18/3/7-170 від 02 жовтня 2007 року, укладеного між ПАТ «УкрСоцбанк» та ОСОБА_1

 

При цьому суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що представник АКБ «УкрСоцбанк» ОСОБА_4 не мала права на укладання кредитного договору з позивачем, оскільки ОСОБА_1 не надано судові доказів, що вказана особа не була уповноважена на укладання від імені банку третейських угод.

 

Також суд зазначає про відсутність підстав для застосування позовної давності, заявленої представником відповідача, оскільки п.7.3 кредитного договору передбачено, що він діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. До теперішнього часу ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконанні, тому строк дії договору не закінчився. 

 

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 55 Конституції України, 27, 203, 215, 228, 634, 1054 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України «Про третейські суди»,

 

В И Р І Ш И В :

 

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

 

Визнати недійсною третейську угоду, що міститься в пункті 6.2 договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 860/13-27/18/3/7-170 від 02 жовтня 2007 року, укладеному між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1.

 

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк» в особі Комунального відділення Харківської обласної філії на користь ОСОБА_1 витрат про сплаті судового збору в розмірі 114 грн. 14 коп.

 

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

 

Суддя В.А.Журавель

 


Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...