Определение ВССУ об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по кредитному договору

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

03 квітня 2013 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,

Іваненко Ю.Г., Карпенко С.О.,

 

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 30 листопада 2012 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У березні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із указаним позовом, в обґрунтування посилаючись на те, що 24 лютого 2006 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № MKGOSE0000096, на підставі якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 10 000 грн зі сплатою 24 % річних за користування кредитом на суму залишку та строком повернення до 24 лютого 2009 року. Відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав у зв'язку з чим банк просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитом та відсотки за користування кредитом у сумі 22 243 грн 79 коп.

 

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 30 листопада 2012 року, у позові відмовлено.

 

У касаційній скарзі ПАТ «КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

 

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах касаційної скарги, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

 

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

 

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

 

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що відповідно до ст. 257 ЦК України позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

 

Такі висновки судів відповідають вимогам закону і ґрунтуються на встановлених судом першої інстанції обставинах справи.

 

Судом встановлено, що 24 лютого 2006 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № MKGOSE0000096.

 

Із позовної заяви вбачається, що кредитний договір складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам.

 

Згідно з умовами вказаного договору ОСОБА_3 24 лютого 2006 року отримав кредит у розмірі 10 000 грн зі сплатою 24 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення до 24 лютого 2009 року.

 

Представник відповідача ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про відмову в позові у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

 

Відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 

 

Положеннями ч. 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

 

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

 

Відповідно до п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

 

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 31 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

 

Строк дії кредитного договору № MKGOSE0000096 від 24 лютого 2006 року закінчився 24 лютого 2009 року.

 

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом 30 березня 2012 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

 

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

 

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

 

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити. 

 

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 30 листопада 2012 року залишити без змін.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий А.С. Олійник

Судді: В.П. Гончар

Т.П. Дербенцева

Ю.Г. Іваненко

С.О. Карпенко

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30810602

[svyt2]

а как же пресловутые условия Прихвата о продлении сроков исковой до 5 лет?