Определение ВССУ об отмене решений предыдущих инстанций в деле о взыскании задолженности с поручителя

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37018852

 

Державний герб України

У х в а л а

іменем    україни

29 січня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.

суддів: Лесько А.О., Хопти С.Ф., Червинської М.Є., Черненко В.А.    

                    

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Боско», товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм», товариство з обмеженою відповідальністю «Альфафарм», товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК», про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою його представником ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулось до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у розмірі 42 809 869 грн 76 коп.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 16 листопада 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ТОВ «Боско», ТОВ «Ніка Холдінг Інвест», ТОВ «Виробниче Об'єднання «Укрфарм», ТОВ «Альфафарм», ТОВ «Фармацевтична фірма «КФК» і ТОВ «Віто-Фарм» (із змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою № 010/14/209/7 від 10 листопада 2009 року) було укладено генеральну кредитну угоду № 010/14/209, за умовами якої банк зобов'язувався надати позичальникам кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в генеральній кредитній угоді та кредитних договорах, укладених в її рамках, що є його невід'ємними частинами. Загальний розмір основної (позичкової) заборгованості позичальника по кредитам в рамках генеральної кредитної угоди не повинен перевищувати суми, еквівалентної 42 500 000 грн. Термін користування кредитними коштами встановлювався - до 15 листопада 2012 року. Конкретні суми кредитів, строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки, об'єкти кредитування, були визначені сторонами окремо в кредитних договорах, що укладені в рамках даної угоди. З урахуванням додаткових угод до вказаної генеральної кредитної угоди (№ 010/14/04/056 від 5 лютого 2008 року, № 010/14/04/165 від 18 квітня 2008 року, № 010/14/209/90/1 від 10 листопада 2008 року, № 010/14/209/347 від 10 лютого 2009 року, № 010/14/209/674 від 30 червня 2009 року,  № 010/14/209/6 від 1 жовтня 2009 року, № 010/14/209/7 від 10 листопада 2009 року, № 010/14/209/8 від 10 лютого 2010 року, № 010/14/209/9 від 10 березня 2010 року, № 010/14/209/10 від 4 червня 2010 року, № 010/14/209/11 від 19 жовтня 2010 року, № 010/14/209/12 від 25 листопада 2010 року, № 010/14/209/13 від 27 липня 2011 року, № 010/14/209/14 від 21 листопада 2011 року), загальний розмір заборгованості позичальників за укладеними в рамках цієї угоди договорами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 4 770 000,00 доларів США.

Зазначав, що відповідно до п. 2.1. генеральної кредитної угоди, кредитні кошти надаються на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування. На умовах генеральної кредитної угоди, на підставі письмових заяв, позивач укладав кредитні договори в рамках лімітів та сублімітів, встановлених в генеральній кредитній угоді, відкрито позичкові рахунки та надано кредитні кошти згідно з умовами кредитних договорів - п. 4.1. генеральної кредитної угоди.

Згідно п. 5.1. генеральної кредитної угоди, треті особи зобов'язуються використати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів, сплату нарахованих відсотків та комісійної винагороди відповідно до умов генеральної кредитної угоди та кредитних договорів, укладених в її рамках. За порушення строків повернення кредитів, відсотків за користування кредитами, передбачених кредитними договорами, укладеними в рамках даної генеральної кредитної угоди, позичальники сплачують позивачу пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення - для кредитів в національній валюті; в розмірі 0,05% (п'ять сотих відсотків) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення - для кредитів в іноземній валюті. В кожному окремому кредитному договорі, укладеному в рамках генеральної кредитної угоди, може визначитись інший порядок та розмір відповідальності за порушення зобов'язань по відповідним кредитним договорам - п.п. 10.2., 10.5. генеральної кредитної угоди.

В рамках вказаної генеральної кредитної угоди 27 листопада 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Боско» було укладено кредитний договір № 010/14/226 із змінами та доповненнями, внесеними до нього додатковими угодами, згідно якого ТОВ «Боско» було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 1 859 933 грн 65 коп. для фінансування поточної діяльності та на рефінансування кредитної заборгованості позичальника, зі сплатою 18,0% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 19 жовтня 2012 року (згідно додаткових угод  від 25 листопада 2010 року, від 27 липня 2011 року).

В рамках вказаної генеральної кредитної угоди 18 квітня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Боско» було укладено кредитний договір № 010/14/354 із змінами та доповненнями, внесених додатковими угодами, згідно якого ТОВ «Боско» було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 549 916,00 доларів США для фінансування витрат, пов'язаних з поточною діяльністю позичальника та переведення існуючої гривневої заборгованості в валютну, зі сплатою 10,0% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 19 жовтня 2012 року (згідно додаткових угод від 1 жовтня 2009 року, від 27 липня 2011 року).

В рамках вказаної генеральної кредитної угоди 19 листопада 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Виробниче Об'єднання «Укрфарм» було укладено кредитний договір № 010/14/218 із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами, згідно якого ТОВ «ВО «Укрфарм» було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 2 100 000 грн для поповнення оборотних коштів, зі сплатою 18,0% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 19 жовтня 2012 року (згідно додаткових угод від 25 листопада 2010 року, від 27 липня 2011 року).

В рамках вказаної генеральної кредитної угоди 18 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Ніка Холдінг Інвест» було укладено кредитний договір № 010/14/245/1 із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами, згідно якого ТОВ «Ніка Холдінг Інвест» було відкрито невідновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 2 627 451,00 доларів США для придбання та рефінансування витрат на придбання нежилих приміщень, корпоративних прав та основних засобів, зі сплатою 10,0% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 15 листопада 2012 року (згідно додаткових угод від 5 лютого 2008 року, від 30 жовтня 2009 року, від 27 липня 2011 року).

В рамках вказаної генеральної кредитної угоди 29 листопада 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Ніка Холдінг Інвест» було укладено кредитний договір № 010/14/227 із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами, згідно якого ТОВ «Ніка Холдінг Інвест» було відкрито невідновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 789 337,00 доларів США для придбання та рефінансування витрат на придбання земельних ділянок, зі сплатою 10,0% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 15 листопада 2012 року (згідно додаткових угод від 5 лютого 2008 року, від 30 жовтня 2009 року, від 27 липня 2011 року).

В рамках вказаної генеральної кредитної угоди 31 березня 2010 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Альфафарм» було укладено кредитний договір № 010/14/581 із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами, згідно якого ТОВ «Альфафарм» було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 3 млн. грн для фінансування витрат, пов'язаних з поточною діяльністю позичальника, зі сплатою 18,0% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 26 жовтня 2012 року (згідно додаткових угод від 25 листопада 2010 року, від 27 липня 2011 року).

В рамках вказаної генеральної кредитної угоди 31 березня 2010 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фармацевтична фірма «КФК» було укладено кредитний договір № 010/14/580 із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами, згідно якого ТОВ «Фармацевтичній фірмі «КФК» було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 2 692 500 грн для фінансування витрат, пов'язаних з поточною діяльністю позичальника, зі сплатою 18,0% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 26 жовтня 2012 року (згідно додаткових угод від 25 листопада 2010 року, від 27 липня 2011 року).

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 було укладено договори поруки від 19 листопада 2007 року, 21 жовтня 2010 року із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами, за умовами яких ОСОБА_2 зобов'язався за повне виконання перед банком боргових зобов'язань третіх осіб - ТОВ «Боско», ТОВ «Віто-Фарм», ТОВ «Виробниче Об'єднання «Укрфарм», ТОВ «Ніка Холдінг Інвест», ТОВ «Альфафарм», ТОВ «Фармацевтична фірма «КФК», які виникають або виникнуть у майбутньому з умов вказаної генеральної кредитної угоди, укладеної між банком та третіми особами, а також з будь-яких додаткових угод до неї, та всіх укладених в її рамках договорів, які можуть бути укладені в майбутньому. ОСОБА_2, відповідно до п. 1.2. вищезазначених договорів поруки, відповідає за виконання кредитних зобов'язань у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку та строки, визначені вищезазначеними кредитними договорами.

Згідно п. 2.1., 2.2. договорів поруки, у випадку повного або частково невиконання (неналежного виконання) боржником всіх або окремих кредитних зобов'язань, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники; у випадку повного або частково невиконання (неналежного виконання) боржником всіх або окремих кредитних зобов'язань в порядку та строки, встановлені кредитними договорами, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними кредитними зобов'язаннями; поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених кредитних зобов'язань протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі.

АТ «Райффайзен Банк Аваль» 18 січня 2012 року було направлено ОСОБА_2 вимогу (претензію) про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди, яку отримано відповідачем 24 січня 2012 року. Однак вказана вимога відповідачем не виконана. Вказував, що предметом позовних вимог у даній справі є стягнення кредитної заборгованості, у тому числі боргу за нарахованими, але не сплаченими відсотками, пені за порушення строків сплати кредиту та пені за порушення строків сплати відсотків, нарахування яких здійснювалось до 1 серпня 2013 року, а тому часткове погашення заборгованості за тілом кредиту в період з 1 серпня 2012 року по 17 грудня 2012 року не впливає на порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами, пені за порушення строків сплати кредиту і відсотків та їх розміри.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року, залишеним без змін  ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року, позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість у розмірі 42 809 439 грн 18 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що позичальники не виконують свої зобов'язання за кредитними договорами, а тому поручитель, як солідарний боржник, повинен нести відповідальність, оскільки взяв на себе такі зобов'язання.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Проте, повністю з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов᾽язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов᾽язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов᾽язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель, за змістом указаним норм матеріального права, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.

Із змісту договорів поруки від 19 листопада 2007 року та 21 жовтня 2010 року убачається, що поручитель, ОСОБА_2, відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржники.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення                                          (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

З матеріалів справи убачається, що термін погашення кредитів визначено - до 19 жовтня 2012 року та до 15 листопада 2012 року, вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами було направлено ОСОБА_2 18 січня 2012 року, при цьому позов подано до суду 15 серпня 2012 року.

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

У разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Таким чином, оскільки умовами генеральної кредитної угоди встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржників повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України № 6-116цс13 від 6 листопада 2013 року у справі за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка, відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.

Апеляційний суд, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 303, 315 ЦПК України, вищевказаного не врахував, доводи апеляційної скарги щодо суми заборгованості не перевірив, не встановив, з якого часу боржники почали не сплачувати заборгованість, а згідно розрахунків банку заборгованість нараховувалась з квітня 2010 року, листопада 2007 року (т. 2 а.с. 68-82), оскільки з цього часу настав строк вимоги, та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, суд апеляційної інстанції не перевірив доводів відповідача щодо суми заборгованості, оскільки з матеріалів справи убачається, що в рамках господарського судочинства з вищевказаних боржників - юридичних осіб стягується заборгованість за кредитними договорами, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди, на загальну суму 36 889 568 грн 82 коп. Однак, позивач звернувся з позовом до відповідача з вимогою про стягнення всієї суми заборгованості, яка виникла з кредитних договорів, укладених в рамках генеральної кредитної угоди. Суд не перевірив, яка сума вже погашена за рішеннями господарських судів.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України  позивач має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, однак вказане законодавче положення потрібно застосовувати у системному зв'язку з ч. 2 ст. 543 ЦК України, якою унормовано, що кредитор, який одержав виконання обов'язку у не повному обсязі від одного із солідарних боржників,  має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Тобто ч. 2 ст. 543 ЦК України встановлено законодавчий припис, який обмежує право кредитора вимагати стягнення боргу або його частини від решти солідарних боржників поки цей кредитор не отримає виконання цього ж боргу або цієї його частини від іншого (інших) солідарного боржника, до якого (яких) з вимогою про повернення (стягнення) цього ж боргу або цієї його частини кредитор звернувся первісно.

Крім того, поручителю вимога направлена 18 січня 2012 року.

Отже, суду слід встановити, чи вказаною вимогою та зверненнями до господарських судів кредитор не змінив строк виконання основного зобов'язання, оскільки ч. 4 ст. 559 ЦК України саме з цього часу обчислює строк звернення до поручителя.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 343-345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий                                                             Д.Д. Луспеник

Судді                                                                         А.О. Лесько

                                                                                  С.Ф. Хопта

                                                                                  М.Є. Червинська

                                                                                  В.А. Черненко