Определение ВССУ об отмене решений предыдущих инстанций об обращении взаскания на предмет ипотеки

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40244949

 

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року                               м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О., суддів:      Амеліна В.І.,   Іваненко Ю.Г., Євтушенко О.І.,   Ситнік О.М.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 15 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області

від 05 березня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року Публічне акціонерне товариство «МетаБанк» (далі - ПАТ «МетаБанк») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що             21 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній відкрито відновлювальну кредитну лінію у розмірі 160 тис. грн зі сплатою 22,5 % річних строком до 20 грудня 2010 року. На забезпечення виконання умов кредитного договору 21 серпня 2008 року між сторонами укладено договір іпотеки.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором станом на 01 лютого 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 284 605 грн 75 коп., на погашення якої банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 міської ради Херсонської області, що належить відповідачці на праві власності, шляхом продажу квартири з прилюдних торгів.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від  15 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 05 березня 2014 року, позов задоволено. На рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 серпня 2008 року № 32-53-08/0023-К у розмірі 284 605 грн 75 коп., що складається із: заборгованості за кредитом - 185 970 грн 48 коп., заборгованості за відсотками - 29 633 грн 06 коп., заборгованості з комісії - 10 347 грн 82 коп., пені за несвоєчасну оплату кредиту та відсотків - 58 282 грн 45 коп., штрафу за несвоєчасну оплату частини кредиту - 371 грн 94 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки -трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 міської ради Херсонської області, що належить ОСОБА_6 на праві власності, заставною вартістю на день укладання договору 205 тис. грн, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

Задовольняючи позов ПАТ «МетаБанк», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що зобов'язання за кредитним договором, строк виконання якого настав

20 грудня 2010 року, ОСОБА_6 не виконано, тому відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Із такими висновками судів погодися не можна з огляду на наступне.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Встановлено, що 21 серпня 2008 року між Акціонерним Банком «Металург», правонаступником якого є ПАТ «МетаБанк», та                ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 32-53-08/0023-К, відповідно до умов якого останній відкрито відновлювальну кредитну лінію у розмірі 160 тис. грн строком до 20 грудня 2010 року зі сплатою 22,5 % річних (а.с. 7−13, т. 1).

Додатковою угодою № 1 від 28 листопада 2008 року сторонами збільшена відсоткова ставка за користування кредитом до 25,8 % (а.с. 34,             т. 1).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором

21 серпня 2008 року між ПАТ «МетаБанк» та ОСОБА_6 укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого остання передала в іпотеку банку нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 міської ради Херсонської області, що належить ОСОБА_6 Зазначений договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_8, зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій за № 2207, у Державному реєстрі іпотек за № 7780958 та внесено реєстраційний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 7780924 (а.с. 14, 20, 21, т.1).

Банком надано суду розрахунок, згідно з яким станом на 01 лютого 2011 року заборгованість відповідачки за кредитним договором склала 284 605 грн 75 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 185 970 грн 48 коп., заборгованість за відсотками - 29 633 грн 06 коп., заборгованість з комісії - 10 347 грн 82 коп., пеня за несвоєчасну оплату кредиту та відсотків -             58 282 грн 45 коп., штраф за несвоєчасну оплату частини кредиту - 371 грн 94 коп.

Стягуючи з ОСОБА_6 заборгованість у розмірі 284 605 грн           75 коп., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів, що зазначено у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року                        № 6-116цс13.

На вказані вимоги закону апеляційний суд уваги не звернув і не врахував, що 04 грудня 2013 року відповідачка зверталася до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності окремо по кожному простроченому платежу (а.с. 280, т. 1).

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Разом з тим у ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Суди не врахували, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду у січні 2013 року та просив стягнути неустойку, яка розрахована ним за період більше року, тобто з грудня 2010 року по січень 2011року.

Не погоджуючись із розрахунком заборгованості, ОСОБА_6          15 січня 2014 року заявила клопотання про призначення і проведення  судово-економічної експертизи (а.с. 298−300, т. 1).

Вказане клопотання фактично судом першої інстанції не розглянуто, відхилене у протокольній формі, що вбачається із журналу судового засідання від 15 січня 2014 року, у день, коли судом ухвалене рішення, відсутнє будь-яке обґрунтування відмови у проведенні експертизи, що є порушенням вимог ст. 168 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 10 ЦПК України закріплений принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві. Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог                  ст. ст. 57−60 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дотримання вказаного принципу є надзвичайно важливим при розгляді справ, оскільки він гарантує, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме змогу забезпечити захист своїх інтересів, шляхом отримання допомоги суду у вирішенні тих питань, які вона сама з об'єктивних причин не може вирішити, як у випадку з наданням власного розрахунку заборгованості за кредитним договором, що потребує певних знань та навиків проведення розрахунків.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

На порушення вказаних вимог закону ні у рішенні суду першої інстанції, ні в ухвалі апеляційного суду не наведено розрахунку заборгованості та мотивів, за яких суд вважав, що банк надав розрахунок заборгованості, який відповідає дійсному. Не спростував суд і доводи відповідачки про те, що заборгованість за кредитом та відсотками менша, ніж надана банком, тобто висновки судів ґрунтуються на припущеннях.

Судами не дотримано вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України, не встановлено фактичні обставини, не досліджено докази, надані сторонами, та не надано цим доказам відповідної правової оцінки, а суд касаційної інстанції зазначеними повноваженнями не наділений, тому судові рішення належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області

від 15 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області

від 05 березня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарження не підлягає.

Головуючий:                               П.О. Гвоздик                               Судді: В.І. Амелін  О.І. Євтушенко  Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік
 

[logoped]

Херсонские суды откровенно беспределят... ищо дату не назначили  А экспертизу просили - судово-економічну.

[у.zaporozhskiy]

Это Ваше дело?

[logoped]

Это Ваше дело?

да, Ситник отнеслась по человечески или помощник на своем месте