Определение ВССУ об отмене решения апелляционного суда о взыскании задолженности с заемщика

[у.zaporozhskiy]

ние, исковая давность по процентам считается по каждому платежу отдельно.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/36951000

 

Державний герб України

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого         Кузнєцова В.О.,

      суддів:             Ізмайлової Т.Л.,           Мостової Г.І.,

                               Наумчука М.І.,             Остапчука Д.О.,    

розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначало, що 18 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту під заставу транспортного засобу № 11171643000, згідно якого останній отримав  кредит у розмірі 17500 доларів США, що еквівалентно 88375 грн. Додатковою угодою № 1 від 5 лютого 2009 року до указаного кредитного договору сторони узгодили графік погашення кредиту та розмір ануїтентного платежу і визначили кінцевий термін повернення кредиту - 18 червня 2013 року. На забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 12878 від 18 червня 2007 року і додаткова угода до договору поруки № 1 від 5 лютого 2009 року. У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути із відповідачів.  

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2013 року у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.  

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2013 року рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2013 року в частині позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту під заставу транспортного засобу № 11171643000 від 18 червня 2007 року станом на 21 вересня 2012 року у розмірі 17209,19 доларів США, що еквівалентно 137553 грн 6 коп. У частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_4  рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_3 та задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив із того, що строк позовної давності не пропущено, оскільки строк дії кредитного договору та його виконання встановлено конкретною датою 18 червня 2011 року, а позивач звернувся до суду з позовом у січні 2013 року.

Однак, повністю погодитись з такими висновками неможливо.

Судами встановлено, що 18 червня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 11171643000 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк надав споживчий кредит  у розмірі 17 500 доларів США. На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 передав у заставу нерухоме майно транспортний засіб марки «Chery», модель «Tiggo», 2007 року випуску. Банк свої зобов'язання за договором виконав, однак позичальник належним чином умови договору не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, на погашення якої ОСОБА_3, не зважаючи на повідомлення кредитора, жодних дій не вчиняє.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 9.8. кредитного договору строк дії договору встановлюється з дати його укладення до повного повернення банку всієї суми кредиту за договором та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування.

Пунктом 1.2.2. кредитного договору  на позичальника покладено зобов'язання повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 18 червня 2011 року.

Додатковою угодою від 5 лютого 2009 року до договору про надання споживчого кредиту змінено кінцевий термін повернення кредиту до 18 червня 2013 року та графік погашення кредиту.  

Відповідно до п. 3.1.2 кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або сплати за кредит, банк має право змінити термін погашення кредиту в порядку визначеному в розділі 6 договору. Згідно з положеннями п. 6.1.2 кредитного договору, у випадку не виконання позичальником своїх зобов'язань по своєчасному поверненню кредиту та плати за кредит банк має право визнати термін повернення кредиту, таким, що настав. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін у повному обсязі.

Про зміну терміну повернення кредиту банк повідомляв позичальника листом від 29 травня 2009 року № 37-1/30-26-28/657.

З огляду на таке суду належало з'ясувати чи змінено банком терміни повернення кредиту виходячи з встановленого договором порядку такої зміни, а, відповідно, коли він має бути погашеним і коли у позивача виникло право на позов.

Сторони встановили як строк дії договору - до моменту  виконання  сторонами  в  повному  обсязі  взятих  на  себе  зобов'язань (п. 9.8), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів,  останній  з  яких  у  визначеній  сумі  підлягав  сплаті в  строк  до 18 червня 2013 року.

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на підставі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як  встановлено  судом, останні погашення заборгованості ОСОБА_3 здійснював у квітні 2009 року, з вимогами про дострокове повернення кредиту банк звернувся 29 травня 2009 року направивши ОСОБА_3 листа.  

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після  переривання    перебіг   позовної   давності   починається   заново (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами кредитного договору (п. 1.2.2) позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається  з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами відповідно до графіку платежу, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту  (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

У  зв'язку  з  наведеним висновок суду про початок перебігу позовної давності з 18 червня 2011 року  - з визначеної судом дати закінчення дії кредитного договору та відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих на час звернення до суду платежів ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що додатковою угодою від 5 лютого 2009 року до договору про надання споживчого кредиту змінено кінцевий термін повернення кредиту з 18 червня 2011 року до 18 червня 2013 року та графік погашення кредиту.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Такий правовий аналіз зазначених норм та обставин відповідає викладеним у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 висновкам. Вказане судове рішення згідно із положеннями ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із цим рішенням.

Наведені порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (ст. 10 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тому рішення апеляційного суду  в частині задоволення позову публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа передачі в цій частині на новий апеляційний розгляд.

Оскільки рішення апеляційного суду в іншій частині не оскаржене, то суд касаційної інстанції не перевіряє його законність та обґрунтованість в цій частині.  

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2013 року у частині задоволення позову публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення апеляційного суду залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов     Судді:Т.Л. Ізмайлова   Г.І. Мостова   М.І. Наумчук  Д.О. Остапчук
 

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38354010

 

Державний герб України

Справа №469/115/13- ц  11.03.2014  11.03.2014  11.03.2014

Провадження №22-ц/784/836/14

Провадження № 22ц- 784/836/14                                                              Головуючий у 1-й інстанції Дорошенко АВ.                                                                                                                

Категорія 27                                                                                               Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

                                                            Рішення

                                                    Іменем   України

            11 березня 2014 року                                                                           м. Миколаїв

          

            Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

            головуючого - Базовкіної Т.М.,  

            суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

           при секретарі  Яценко Л.В.,

            за участю:

    -   представника позивача Безушко В.В.,

            -   представника відповідачів ОСОБА_3,

               розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  цивільну  справу

за   апеляційною   скаргою

Публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «УкрСиббанк»

на  рішення  Березанського районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2013 року

за   позовом

ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5

про

стягнення заборгованості за кредитним договором,

                                                      в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 18 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 17 500  дол.США, що еквівалентно 88 375 грн.

Додатковою угодою № 1 від 5 лютого 2009 року до вказаного кредитного договору сторони узгодили графік погашення кредиту та розмір ануїтентного платежу і визначили кінцевий термін повернення кредиту - 18 червня 2013 року.

В забезпечення виконання умов кредитного договору між Банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 12878 від 18 червня 2007 року і додаткова угода до договору поруки № 1 від 5 лютого 2009 року.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 21 вересня 2012 року утворилась заборгованість в розмірі 18 910,40 дол. США, що еквівалентно 151 150 грн. 82 коп., яку позивач просив стягнути з відповідачів.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2013 року рішення рішення Березанського районного суду від 16 серпня 2013 року в частині позову Банку до ОСОБА_4 скасовано і  в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто із ОСОБА_4 на користь Банку 17 209,19 дол.США, що еквівалентно 137 553 грн. 60 коп. заборгованості за кредитним договором.

В частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_5 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року, рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2013 року в частині задоволення позову Банку до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, а справа в цій частині передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення апеляційного суду залишено без змін.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.            

Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки позивач пропустив встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності.

Проте повністю з таким висновком суду погодитись не можна.

Судом встановлено, що 18 червня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 11171643000 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до умов вказаного договору Банк надав ОСОБА_4 споживчий кредит в розмірі 17 500 дол. США

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 передав в заставу Банку транспортний засіб марки «Chery» 2007 року випуску.

Банк свої зобов'язання за договором виконав, однак позичальник належним чином умови договору не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої станом на 21 вересня 2012 року склав 18 910,40 дол.США, що еквівалентно 151 150 грн. 82 коп., з них: 10 347,78 дол.США, що еквівалентно 82 709 грн. 81 коп., заборгованості за кредитом; 6 861,41 дол.США, що еквівалентно 54 843 грн. 25 коп.,  заборгованості за відсотками за користування кредитом; 7 466 грн. 81 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 6 130 грн. 95 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам.

Відповідно до п.9.8 кредитного договору строк дії договору встановлюється з дати його укладення до повного повернення банку всієї суми кредиту за договором та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування.

Пунктом 1.2.2. кредитного договору на позичальника покладено зобов'язання повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь - якому випадку не пізніше 18 червня 2011 року.

             Додатковою угодою від 05 лютого 2009 року до договору про надання споживчого кредиту змінено кінцевий термін повернення кредиту: до 18 червня 2013 року та узгоджено новий графік погашення кредиту.

            Судом встановлено, що ОСОБА_4 порушив свої зобов'язання за кредитним договором, у квітні 2009 року здійснив останні погашення заборгованості, після чого  припинив погашення кредиту.

             Відповідно до п.3.1.2 умов кредитного договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту, банк має право змінити термін погашення кредиту в порядку, визначеному в розділі 6 договору.

             Згідно з положеннями п.6.1.2 розділу 6 кредитного договору, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань по своєчасному поверненню кредиту та плати за кредит банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав.            

        При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит-обов'язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін у повному обсязі.  

                29 травня 2009 року Банк скористався таким своїм правом, направивши відповідачу письмову вимогу, в якій повідомив про необхідність погашення всієї суми заборгованості  за кредитним договором у тридцяти денний строк з дати отримання повідомлення, а термін дострокового повернення всієї суми кредиту Банк вважав таким, що настав.  

            Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що банк змінив термін повернення кредиту, виходячи з порядку, встановленого п. 6.2.1 кредитного договору.

           Відповідно до п. 6.2 розділу 6 кредитного договору в разі порушення позичальником нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої ним суми кредиту та/або сплати плати за кредит за договором, вважається, що такий позичальник користується кредитом понад строк, встановлений договором, при цьому, починаючи з наступного робочого дня, сума такого кредиту вважається простроченою сумою основного боргу, а сума плати за кредит, відповідно, простроченими процентами та/або простроченими комісіями.  

           Із розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_4, строк сплати якої настав станом на 29 травня 2009 року, тобто на час направлення відповідної письмової вимоги Банком, становила 10 347,78 дол. США, з яких 10 192,24 дол. США залишок заборгованості за кредитом, 155,54 дол. США прострочена заборгованість за кредитом; а також 260,56 дол. США заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

          Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 отримав повідомлення Банку в червні 2009 року.

          Вимоги, викладені в указаному листі Банку, відповідач не виконав.

          Згідно зі ст. ст. 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

           Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

           Отже, після закінчення тридцятиденного терміну, протягом якого не була виконана вимога банку, а саме з липня 2009 року по липень 2012 року, у позивача виникло право на звернення до суду з позовом, тобто через суд реалізувати своє право  про дострокове стягнення тіла кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом нарахованих на час направлення вимоги.

           Такий позов Банком пред'явлено лише 28 січня 2013 року.

          Відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності у спірних правовідносинах (а.с.93).

          Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).          

          Таким чином, вимоги Банку про дострокове повернення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, нарахованих до 28 січня 2010 року, заявлені поза межами позовної давності.

          Разом з тим, додатковою угодою від 05 лютого 2009 року до договору про надання споживчого кредиту змінено кінцевий термін повернення кредиту з 18 червня 2011 року до 18 червня 2013 року та графік погашення кредиту.

         Згідно п.1.2.2 умов кредитного договору, позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі  та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

         Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

          Наслідки   прострочення   позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

           Оскільки боржник порушив умови договору, строк виконання якого не закінчився, з відповідача з урахуванням пропуску позивачем строку позовної давності підлягають стягненню нараховані банком проценти за користування кредитними коштами за період з 28 січня 2010 року по 21 вересня 2012 року, оскільки саме ці вимоги заявлено в межах позовної давності.

         Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України з відповідача підлягає стягненню нарахована банком пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом в межах річного строку позовної давності.

         Вирішуючи спір, суд не звернув увагу на вказані обставини справи та положення закону, яким регулюються спірні правовідносини та помилково вважав, що відсутні підстави для стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, оскільки позивач пропустив встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності.

          Що стосується стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, то в силу ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

          А тому, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, нарахована Банком в розмірі  1037,81 дол. США, що еквівалентно 8 295 грн.22 коп., стягненню не підлягає.

         З огляду на наведене, з відповідача підлягає стягненню 5 502,20 дол.США відсотків за користування кредитом, що в еквіваленті по курсу Національного Банку України складає 50 812 грн. 82 коп. та 851,14 дол.США пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом, що еквівалентно 6 803 грн. 17 коп.

За таких обставин, рішення суду в частині відмови в задоволенні позову Банку до ОСОБА_4 на підставі пунктів 1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України слід скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.          

Відповідно до ст.. 88 ЦПК з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви і апеляційної скарги в розмірі 576 грн.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

                                       в и р і ш и л а:

           Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

           Рішення  Березанського  районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2013 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства  «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частні нове рішення.

            Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 задовольнити частково.

            Стягнути із ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором  №111711643000 від 18 червня 2007 року станом на 21 вересня 2012 року в розмірі 6 353,34 дол. США, що еквівалентно 57 615 грн. 99 коп., яка складається з 5 502,20 доларів США - заборгованості по сплаті відсотків, що еквівалентно 50 812 грн. 82 коп. та 851,14 дол. США пені, що еквівалентно 6 130 грн. 95 коп.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 576 грн. 15 коп.  судового збору

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але  з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:                                                                                                                                        

Судді:
 

[у.zaporozhskiy]

           Оскільки боржник порушив умови договору, строк виконання якого не закінчився, з відповідача з урахуванням пропуску позивачем строку позовної давності підлягають стягненню нараховані банком проценти за користування кредитними коштами за період з 28 січня 2010 року по 21 вересня 2012 року, оскільки саме ці вимоги заявлено в межах позовної давності.

 

Вот негативные последствия Постановления ВСУ от 06.11.2013г.

По нормальному, банку должны были отказать в иске в целом.