Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

4 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      4
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      4
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

11 листопада 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Лященко Н.П.,

суддів: Гуменюка В.І., Сеніна Ю.Л.,

Охрімчук Л.І., Яреми А.Г.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», третя особа: ОСОБА_2, про визнання поруки припиненою за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2015 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (далі – ПАТ «Сведбанк» або Банк) про визнання поруки припиненою.

 

Зазначав, що 22 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач надав позичальнику кредит у сумі 108 500 доларів США зі сплатою процентів на строк до 22 травня 2015 року. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором цього ж дня між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель узяв на себе зобов’язання солідарно з позичальником відповідати за виконання боржником умов кредитного договору.

 

Позивач указував, що кредитним договором передбачено, що в разі порушення позичальником строків внесення платежів або невиконання ним зобов’язань Банк має право надіслати йому повідомлення про зміну умов договору. У цьому разі строк виконання позичальником зобов’язань вважається таким, що настав на десятий календарний день з дня направлення Банком повідомлення про зміну умов договору. Договором поруки передбачено, що в разі невиконання своїх зобов’язань позичальником поручитель зобов’язаний погасити суму заборгованості за кредитним договором на першу вимогу Банку протягом десяти календарних днів з моменту отримання поручителем письмової заяви про невиконання позичальником своїх зобов’язань.

 

9 липня 2009 року Банк надіслав на адресу позичальника та на його адресу як поручителя повідомлення про зміну умов кредитного договору, зокрема, що строк виконання зобов’язань за кредитним договором у повному обсязі настає на десятий календарний день з 9 липня 2009 року, тобто з дня направлення зазначеного повідомлення – 19 липня 2009 року.

 

Зазначав, що оскільки позичальник не виконав зобов’язання за кредитним договором, а Банк протягом шести місяців після спливу цього строку не звернувся до нього як до поручителя з вимогою про погашення боргу або з позовом до суду, то на підставі частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) порука вважається припиненою.

 

Посилаючись на пропущення Банком як шестимісячного строку звернення до поручителя з вимогою про погашення боргу, так і шестимісячного строку звернення до суду з позовом до нього, ОСОБА_1 просив визнати договір поруки, укладений 22 травня 2008 року між Банком та ним, припиненим та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

 

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2015 року залишено без змін.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2015 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстав, – неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини четвертої статті 559 ЦК України, просить ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

 

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2015 року, від 17 червня 2015 року, від 18 лютого 2015 року, від 29 квітня 2015 року, від 18 вересня 2013 року, від 27 листопада 2013 року та постанови Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року, від 17 вересня 2014 року, від 21 січня 2015 року, від 10 вересня 2015 року, від 24 вересня 2014 року, від 18 липня 2012 року.

 

ОСОБА_1 вказує на те, що правові висновки Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування зазначених норм матеріального права не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції, в наданих для прикладу судових рішеннях, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

 

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

 

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 22 травня 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 108 500 доларів США зі сплатою процентів на строк до 22 травня 2015 року.

 

22 травня 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель узяв на себе зобов’язання солідарно з позичальником відповідати за виконання боржником умов кредитного договору.

 

За умовами договору він діє до повного припинення всіх зобов’язань боржника.

 

Відповідно до пункту 3.8 кредитного договору, якщо позичальник порушує строки платежів, установлені пунктами 3.3, 3.1, та/або при невиконанні зобов’язань позичальника, Банк має право надіслати позичальнику повідомлення про зміну умов договору у будь-який час з моменту настання вказаних обставин. При цьому строк виконання позичальником своїх зобов’язань за взаємною згодою сторін, вважається таким, що настав на десятий календарний день з дня направлення Банком позичальнику повідомлення про зміну умов цього договору у порядку, передбаченому цим пунктом договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку вважається дата, зазначена у квитанції, яка надається Банку відділенням зв’язку при відправленні листа з повідомленням про вручення, або дата зазначена у повідомленні, яке отримане позичальником особисто у Банку.

 

Згідно з пунктом 4 договору поруки у разі невиконання позичальником умов основного зобов’язання в строк поручитель погашає суму кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасне повернення позичальником коштів, наданих у межах основного зобов’язання, та процентів за користування кредитом на першу вимогу Банку протягом десяти календарних днів з моменту отримання поручителем надісланої Банком письмової заяви про невиконання позичальником своїх зобов’язань, надісланою Банком за адресою, зазначеною у реквізитах поручителя в цьому договорі.

 

Пунктом 7 договору поруки встановлено, що поручитель зобов’язується виконати основне зобов’язання в разі настання випадків зміни строків виконання зобов’язань за основним зобов’язанням, передбачених основним зобов’язанням.

 

У зв’язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, листом від 9 липня 2009 року Банк повідомив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про зміну умов кредитного договору, укладеного 22 травня 2008 року, а саме дострокового погашення заборгованості за кредитом, процентів та пені на десятий календарний день з дня направлення цього повідомлення (поштове відправлення – 9 липня 2009 року).

 

У зв’язку з невиконанням боржником зобов’язань за договором Банк у грудні 2013 року звернувся до суду з позовом.

 

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 червня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь Банку 1 203 060 грн 75 коп. заборгованості за кредитним договором, 2 823 грн судових витрат.

 

На підставі договору факторингу право вимоги за договорами кредиту та поруки було відступлено товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» ( далі – ТОВ «ФК «Вектор Плюс»).

 

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що строк звернення з вимогою до поручителя не пропущено, оскільки в межах строку позовної давності Дарницьким районним судом м. Києва ухвалено рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором 20 червня 2012 року.

 

Проте у справах, ухвали в яких надані заявником як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, суди касаційної інстанції на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України дійшли висновку про те, що строк дії поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування самого зобов’язання поруки. Після його закінчення припиняються і право кредитора, і обов’язок поручителя. 

 

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність оскаржуваного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини четвертої статті 559 ЦК України.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

 

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

 

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

 

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

 

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

 

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

 

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 3.2) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов’язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі слід застосувати норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

 

Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб’єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних.

 

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. 

 

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців).

 

Так, у справі, яка переглядається, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного виконання позичальником або поручителем своїх обов’язків, передбачених основним зобов’язанням.

 

У зв’язку з порушенням боржником виконання зобов’язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, надіславши 9 липня 2009 року повідомлення про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов’язаних із ним платежів (а.с. 14), змінивши таким чином строк виконання основного зобов’язання.

 

В разі, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов’язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

 

Строк виконання заявником умов кредитного договору щодо повного повернення отриманих кредитних коштів та виконання інших зобов’язань настав 19 липня 2009 року.

 

Перебіг шестимісячного строку для пред’явлення Банком вимог до поручителя розпочався 20 липня 2009 року та закінчився 20 січня 2010 року. У вказаний проміжок часу Банк у будь-якій формі вимог до поручителя не пред’явив.

 

Натомість судами встановлено, а заявником доведено, що позов Банку про стягнення заборгованості із заявника подано наприкінці 2011 року, а провадження у справі відкрито 20 січня 2012 року.

 

Отже, заявником було доведено, а відповідачем не спростовано, що позов до поручителя подано з пропуском встановленого шестимісячного строку.

 

Аналогічний правовий висновок міститься і в наданих постановах Верховного Суду України.

 

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. 

 

Отже, суди неправильно застосували частину четверту статті 559 ЦК України та зробили висновок про відсутність підстав для відмови в позові до поручителя. 

 

З наведених мотивів судові рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання поруки припиненою не можна вважати законними, тому вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1/

 

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, підпунктом «а» пункту 2 частини другої та частини першої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву ОСОБА_1 задовольнити. 

 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2015 року та рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року скасувати. 

 

Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати поруку за договором укладеним між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 22 травня 2008 року НОМЕР_1 припиненою. 

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий

Н.П. Лященко

Судді:

В.І. Гуменюк 

Ю.Л. Сенін

Л.І. Охрімчук 

А.Г. Ярема

 

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2015 року у справі

№ 6-2056цс15

 

Порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб’єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних.

 

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. 

 

У справі, яка переглядається, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного виконання позичальником або поручителем своїх обов’язків, передбачених основним зобов’язанням.

 

У зв’язку з порушенням боржником виконання зобов’язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, надіславши повідомлення про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов’язаних із ним платежів, змінивши таким чином строк виконання основного зобов’язання.

 

В разі, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов’язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

 

У шестимісячний строк Банк у будь-якій формі вимог до поручителя не пред’явив, отже позов до поручителя подано з пропуском встановленого шестимісячного строку.

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/3D3AA1A76A5119D0C2257F01002B9143

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Суд прекратил поручительство не смотря на существующее решение суда о солидарном взыскании с поручителя. Срок поручительства не является сроком для защиты нарушенного права, а является сроком существования самого обязательства поручительства.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Сейчас в суде такая же ситуация, банк в споре о признании поруки прекращенной тычет решение суда о взыскании задолженности по иску поданому после пропуска срока (6мес.). Вот и дадим судье для ознакомления эту Постанову ВСУ. Посмотрим что скажет.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Суд прекратил поручительство не смотря на существующее решение суда о солидарном взыскании с поручителя. Срок поручительства не является сроком для защиты нарушенного права, а является сроком существования самого обязательства поручительства.

 

 

А может существовать обязательство поручительства на каждый отдельный ежемесячный платёж по кредиту...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А может существовать обязательство поручительства на каждый отдельный ежемесячный платёж по кредиту...

   І все-таки не може. Порука, як беременность: або є, або ні. 6 місяців від першої прострочки і ву а ля.

   В мене намалювалась інша тема, яка частково підтверджує перше речення.

Є давній договір між Х та У.  Фірма "У" винна фірмі "Х" грошей за старі поставки.

   На 10-ий місяць прострочки юрособа(цесіонарій) купує договірне право вимоги у юрособи Х(цедента).  

   Інша юрособа (Z) на 11-ий місяць прострочки грошового зобовязання  укладає з цесіонарієм договір поруки, яким поручається за виконання грошового зобовязання  фірмою У перед  цесіонарієм. Виникло питання: чи є та порука порукою, якщо порукою фактично приховано переведення існуючого боргу з фірми У на  Z. 

   Поточна відповідь: конструкція поруки і конструкція переведення боргу є взаємовиключними щодо одного і того ж грошового зобовязання. Щодо зобовязання, строк якого настав, порука неможлива. Побачимо що розкаже Феміда. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

   І все-таки не може. Порука, як беременность: або є, або ні. 6 місяців від першої прострочки і ву а ля.

 

Почему не может, хотелось бы увидеть наяву это, а то ВСУ вроде как по другому считает, а у меня уже в понедельник очередное такое дело...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

   В мене намалювалась інша тема, яка частково підтверджує перше речення.

Є давній договір між Х та У.  Фірма "У" винна фірмі "Х" грошей за старі поставки.

   На 10-ий місяць прострочки юрособа(цесіонарій) купує договірне право вимоги у юрособи Х(цедента).  

   Інша юрособа (Z) на 11-ий місяць прострочки грошового зобовязання  укладає з цесіонарієм договір поруки, яким поручається за виконання грошового зобовязання  фірмою У перед  цесіонарієм. Виникло питання: чи є та порука порукою, якщо порукою фактично приховано переведення існуючого боргу з фірми У на  Z. 

   Поточна відповідь: конструкція поруки і конструкція переведення боргу є взаємовиключними щодо одного і того ж грошового зобовязання. Щодо зобовязання, строк якого настав, порука неможлива. Побачимо що розкаже Феміда. 

 

Полностью с Вами согласен, но что то Фемида об этом ничего пока не рассказывает...(((

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Полностью с Вами согласен, но что то Фемида об этом ничего пока не рассказывает...(((

  Поможіть їй в міру сил і можливостей. Не думаю, що в старих кредитних є якась розшифровка по дії поруки щодо кожного помісячного зобовязання. Порука-це вид забезпечення зобовязання на майбутнє, коли ще невідомо чи буде виконане зобовязання позичальником. Тобто першим моментом, коли настає термін (подія) і  починає виконуватись  акцесорне зобовязання поруки є ПЕРШЕ порушення позичальником (Луспеник за - ми вже десь про це говорили). У кредитора появляється право на вимогу до поручителя в межах порушеного зобовязання, яке (право) припиняється закінченням преклюзивного строку поруки, тобто через 6 місяців.  Може навіть ст.13 ЦК поможе - якщо кредитор тупить і не предявляє, тому, що думає що втратить право вимоги до поручителя за перші місяці, то йому натомість наросте за наступні, то кредитор зловживає і суд вправі відмовити кредитору. З точки зору бухгалтерії кредитор всі платежі мусить проводити наростаючим підсумком по контрагенту і розрив ( в місяцях, по яких поруки нема) бухгалтерськи відобразити  неможливо. Надіюсь, що мої необроблені і ще неопробовані штрихи стануть Вам в нагоді.  Удачі в понеділок.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Суд прекратил поручительство не смотря на существующее решение суда о солидарном взыскании с поручителя. Срок поручительства не является сроком для защиты нарушенного права, а является сроком существования самого обязательства поручительства.

Мне это нравится, но я все равно не понял... не юрист...))

У меня с приватом в договоре поручительства отдельным пунктом стоит, что "исковая давность по договору 5 лет". Мне надо отсчитывать от момента вымоги банка о полном погашении кредита 6 месяцев или 5 лет?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Мне это нравится, но я все равно не понял... не юрист...))

У меня с приватом в договоре поручительства отдельным пунктом стоит, что "исковая давность по договору 5 лет". Мне надо отсчитывать от момента вымоги банка о полном погашении кредита 6 месяцев или 5 лет?

АНТИРЕЙД мабуть дасть Вам свою відповідь. Я ж не можу собі дозволити пройти мимо. 

1. Строк позовної давності (якщо Ви його з Приватом письмово узгодили в 5 років) ніякого відношення до строку поруки не має. Правова позиція № 6-2056цс15 саме на цьому акцентує: 

термін виконання поручителем солідарного зобовязання настає з моменту першої прострочки позичальником. Якщо договором поруки передбачено, що банк повинен повідомити поручителя про прострочку, то в поручителя обовязок виникає з дати, обумовленої договором поруки(наприклад на третій день від повідомлення) . 

2. Обовязок поручителя припиняється через 6 місяців після виникнення першого порушення зобовязання позичальником, якщо інше (- інший строк поруки, а не строк давності, обумовлений поручителем і кредитором письмово;  - до того не настала жодна з інших 6-ти підстав припинення поруки  передбачених ст.559 ЦК) не встановлено.

3. На позицію Феміди може мати сильний вплив конституційне провадження за зверненням Укрсиббанку про тлумачення "вимога до поручителя", "дивна" позиція від 02.09.2015р. і "дивна" позиція про відсутність зворотньої вимоги до повновго виконання зобовязання, але з точки зору чистої юриспруденції - це елементарні проблеми росту.

4.  Вам потрібно відраховувати строк дії поруки : 6 місяців від дати не закритого позичальником першого прострочення позичальника. Поки дійдете до остаточного вирішення спору - все стане на свої місця і "позиції від лукавого" втратять своє значення.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Для підняття бойового духу поручителів :)

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53469526

 

Справа № 464/224/11                 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/783/5284/15                    Доповідач в 2-й інстанції:  Мусіна  Т. Г.

Категорія:27

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            21 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Мусіної Т.Г.

суддів - Бермеса І.В., Савуляка Р.В.

за участі секретаря - Фейір К.О.

                                  з участю: представника відповідача ОСОБА_2 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Сихівського районного суду м.Львова від 02 березня 2011 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 06 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами кредиту,-

   в с т а н о в и л а :

У грудні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами кредиту, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №19/210-07к від 18.06.2007р. в сумі 56 033, 36 грн. та судові витрати в сумі 680,33 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно кредитного договору № 19/210-07к від 18.06.2007р. відповідачу ОСОБА_4 було надано кредит у розмірі 10 000 грн. строком до 17.06.2010р. зі сплатою 0,001% річних за користування кредитними коштами. Одночасно, 13.06.2007р. в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором відповідачем ОСОБА_4, між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, відповідно до якого останній взяв на себе зобовязання відповідати перед банком за виконання відповідачем ОСОБА_4 зобовязань в повному обсязі (повернення кредиту, сплата відсотків та комісій за користування кредитом, штрафів, пень, неустойок). Крім того, 18.06.2007р. з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором було укладено договір поруки між банком та ОСОБА_2 Однак, відповідачі взяті на себе зобовязання за кредитним договором та договорами поруки не виконали, належним чином не повертали отримані кошти та не сплачували нараховані відсотки. Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 02 березня 2011 року вказаний позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 56 033 грн. 36 коп. заборгованості за договором кредиту № 19/210-07к від 18.06.2007р.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 560 грн. 33 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 17 червня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Сихівського районного суду м.Львова від 02 березня 2011 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що позивач в межах строку дії цивільного зобов'язання поруки не звертався до нього як до поручителя про виконання солідарного з позичальником грошового зобов'язання, як це було обумовлено пунктами 6 та 7 договору поруки від 18.06.2007р. Вказує, що його порука припинилась після спливу 6-місячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Крім цього зазначає, що суд розглянув справу без належного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи, без вручення йому копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, чим обмежив його право на доступ до правосуддя.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а рішення суду в частині стягнення заборгованості зі ОСОБА_4 змінити та задовольнити позов в цій частині у межах строку позовної давності.

Представник позивача ПАТ «Універсал Банк», відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, хоча належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України були повідомлені про дату судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення їм рекомендованих поштових відправлень, причини неявки суду не повідомили, тому відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст.. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 на заочне рішення суду підлягає задоволенню частково: рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК Укранїи з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову до боржника ОСОБА_6 та відмову у задоволенні позову до поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_2, виходячи з таких підстав.

При цьому колегія суддів відповідно до вимог ч.3 ст. 303 ЦПК України вважає можливим вийти за межі доводів апеляційної скарги, оскільки встановлено неправильне застосування норм матеріального права ще до двох відповідачів.

З матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УніверсалБанк») і ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит в розмірі 10 000 грн. строком до 17 червня 2010 року зі сплатою 0,001 % річних за користування кредитом (а.с. 6-8).

Виконання кредитного договору забезпечено двома договорами поруки: 13 червня 2007р. укладено договір поруки між банком та ОСОБА_2 (а.с. 17), 18 червня 2007р. укладено договір поруки між банком та ОСОБА_5 (а.с. 18).

У зв'язку з невиконанням боржником взятих на себе зобов'язань, позивач пред'явив вимоги до нього та поручителів про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 56 033,36 грн.

Ухвалюючи рішення про стягнення всієї суми заборгованості по кредиту, комісії та пені солідарно з позичальника та поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що банк відповідно до закону та умов договору у зв'язку з невиконанням позичальником умов договору та простроченняпозичальником ОСОБА_4 повернення кредиту правомірно пред'явив вимогу до боржника та поручителів про повернення заборгованості, а оскільки порука не припинилась, то є підстави для їх солідарної з позичальником відповідальності.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок порушення норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 553, ч.1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З   наявного   в   матеріалах    справи    розрахунку    заборгованості   позичальника ОСОБА_4 вбачається, що останній платіж на погашення кредиту було внесено ним 15 листопада 2007р. і з грудня 2007р. він припинив внесення чергових щомісячних платежів щодо повернення кредиту.

У зв'язку з цим 4 листопада 2009р. банк пред'явив письмову досудову вимогу до позичальника ОСОБА_4 про повернення всієї суми позики, що залишилась, протягом 5 днів (а.с. 21).

Відповідно до умов пунктів 6 договорів поруки між банком та поручителями ОСОБА_2 і ОСОБА_5 у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором Кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги із зазначенням суми грошових коштів та рахунків, на які поручитель зобов'язаний перерахувати вказані кошти.

Встановлено, що до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 банк не пред'явив такої ж вимоги, а в суд з позовом до поручителів звернувся 10 грудня 2010р.

Із змісту договорів поруки, укладених з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вбачається, що в договорах поруки не встановлено строк, після закінчення якого припиняється порука, а умови цих договорів про дію поруки до повного припинення всіх зобов'язань боржника, не є встановленням такого строку.

Тому з врахуванням зазначеного та ураховуючи, що кредитором протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був встановлений ним у досудовій вимозі до позичальника, не пред'явив вимоги до поручителів, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підставі для стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором у зв'язку із припиненням поруки.

Окрім того, поза увагою суду залишились положення ч.3 ст. 554 ЦК України, згідно з якою особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У випадках укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того ж зобов'язання між ним не виникає солідарної відповідальності між собою.

Такий правовий висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-185цс14, яка в силу вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, тому підлягає обов'язковому врахуванню при перевірці законності рішення суду апеляційною інстанцією.

Таким чином відповідальність за порушення зобов'язань за кредитним договором повинен нести тільки позичальник ОСОБА_4, який суму кредитних коштів на підставі кредитного договору від 18 червня 2007р. одержав, проте в порушення умов договору, вимог статей 526611, ч.1 ст. 1049 ЦК України своїх зобов'язань не виконав, кредитні кошти не повернув і за розрахунками банку заборгованість станом на 08 жовтня 2010р. складає 56 033,36 грн., а саме: прострочена заборгованість по сумі кредиту 8942,79 грн., комісія - 6066 грн., пеня 41 024,07 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З наявного в матеріалах справи розрахунку позивача вбачається, що розмір пені розраховано за період з 12.05.2008р. по 08.10.2010р., що перевищує річний строку, тому пеня може бути стягнута лише у межах річного строку, що становить 6482,34 грн. (41024,07-34541,73=6482,34).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інтонації не врахував пропуск позивачем трирічного строку позовної давності, а у зв'язку з незаконним ухваленням заочного рішення відповідач ОСОБА_4 був позбавлений можливості подати заяву про застосування строку позовної давності, не заслуговують на увагу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 в судові засідання суду першої інстанції 03.02.2011р. та 02.03.2011р. не з'явився, хоча належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України був повідомлений про дати цих судових засідань, що підтверджується врученням йому під розписку 17.01.2011рю (а.с. 37) та 02.02.2011р (а.с. 44) судових повісток, інші відповідачі в судове засідання також не з'явились, тому відповідно до положень ст.. 224 ЦПК України у суду були правові підстави для проведення заочного розгляду справи і порядок проведення заочного розгляду справи не порушено, у зв'язку з чим скасування заочного рішення суду з підставі порушення процедури заочного розгляду справи колегія суддів не вбачає.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_4 до винесення рішення у справі судом першої інстанції заяви до суду про застосування позовної давності не подавав. Така заява була подана до апеляційного суду та відображена в тексті апеляційної скарги поручителя ОСОБА_7

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Такий правовий висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15 щодо застосування ст.. 267 ЦК України на стадії апеляційного розгляду справи при перевірці законності заочного рішення, який в силу вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316317319 ЦПК України, колегія суддів

                                                               в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Сихівського районного суду м.Львова від 02 березня 2011 року задовольнити частково.

Заочне рішення Сихівського районного суду м.Львова від 02 березня 2011 року скасувати частково та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства « Універсал Банк» про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору № 19/210-07к від 18 червня 2007р. в сумі 56 033,36 грн. та 560 грн. 33 коп. судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1., ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (р/р 29093000203333 у ПАТ «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) заборгованість по кредитному договору № 19/210-07к від 18 червня 2007р. в сумі 21 491 грн. 63коп. з яких: прострочена заборгованість по сумі кредиту - 8942 грн. 79 коп., комісія - 6066 грн. 50 коп., пеня 6482 грн. 34 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1., ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (р/р 29093000203333 у ПАТ «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) 214 грн. 91коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до поручителів ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2., ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 19/210-07к від 18 червня 2007р. солідарно з ОСОБА_8 в сумі 56 033 грн. 36 коп. та судових витрат - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

       Головуючий                           Т.Г. Мусіна

                   Судді:                           І.В. Бермес

                                                                            Р.В. Савуляк

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

1. Строк позовної давності (якщо Ви його з Приватом письмово узгодили в 5 років) ніякого відношення до строку поруки не має. Правова позиція № 6-2056цс15 саме на цьому акцентує: 

термін виконання поручителем солідарного зобовязання настає з моменту першої прострочки позичальником. Якщо договором поруки передбачено, що банк повинен повідомити поручителя про прострочку, то в поручителя обовязок виникає з дати, обумовленої договором поруки(наприклад на третій день від повідомлення) . 

 

Спасибо.))

Но у меня именно в Договоре поруки стоит: "Срок исковой давности по этому договору составляет 5 лет". (И такой срок исковой давности стоит и в кредитном договоре).

 

Приват получил Решение о взыскании в 2010 году на меня и Поручителя.

Потом в 2013 году доначислил проценты и пеню на меня и Поручителя. Я это Решение снёс в 2015 году.

Теперь вот считаю 5 лет исковой давности по Поручителю от 2010 года...)) И задумался, правильно ли это... когда к Поручителю могли быть требования только 6 месяцев (то есть только в 2010-2011 году)...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Спасибо.))

Но у меня именно в Договоре поруки стоит: "Срок исковой давности по этому договору составляет 5 лет". (И такой срок исковой давности стоит и в кредитном договоре).

 

Приват получил Решение о взыскании в 2010 году на меня и Поручителя.

Потом в 2013 году доначислил проценты и пеню на меня и Поручителя. Я это Решение снёс в 2015 году.

Теперь вот считаю 5 лет исковой давности по Поручителю от 2010 года...)) И задумался, правильно ли это... когда к Поручителю могли быть требования только 6 месяцев (то есть только в 2010-2011 году)...

Тоді Ви взагалі в шоколаді. Строк позовної давності (якщо Ви його з Приватом письмово узгодили в 5 років) ніякого відношення до строку дії зобовязання поруки не має.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Суд прекратил поручительство не смотря на существующее решение суда о солидарном взыскании с поручителя. Срок поручительства не является сроком для защиты нарушенного права, а является сроком существования самого обязательства поручительства.

 

И это важно, я в 2013-2014 годах по трем людям бился за это.

по три раза подавал ВСУ, но тогда это не привело к результату.

А сейчас для людей потерялся смысл этой борьбы, так как они были с Донецкой области.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А может существовать обязательство поручительства на каждый отдельный ежемесячный платёж по кредиту...

 

Как ВСУ считает вообще уже трудно понять, но суды используют на полную одну из их постанов в которой так и говорится... Я полностью согласен, что это извращённая позиция, но доказать обратного пока не получается... 

Это то всё понятно... Но вот например не платил десять месяцев... А они типа основное обязательство говорят разбино на ежемесячные платежи и поэтому по некоторым платежам 6 месяцев уже прошло, а по некоторым не прошло 6 месяцев и поэтому по тем по которым не прошло типа порука действует...

 

Если других оснований для прекращения поручительства нет, то и уменьшить немного сумму взыскания тоже неплохо.

Я вообще, помню, когда-то выкладывал решение ВССУ, где было указано, что поручительство прекращается после того, как банк не подал в суд в течении 6 месяцев после того, как заемщик заплатил последний платеж.

 

Поэтому мое мнение, что готовьтесь идти до ВСУ.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Мне это нравится, но я все равно не понял... не юрист...))

У меня с приватом в договоре поручительства отдельным пунктом стоит, что "исковая давность по договору 5 лет". Мне надо отсчитывать от момента вымоги банка о полном погашении кредита 6 месяцев или 5 лет?

 

6 месяцев, если иное не предусмотрено договором поручительства.

Есть постановление ВСУ 2013 года, я его выкладывал, в нем написано о том, как в договоре поручительства должен быть сформулирован срок прекращения поручительства.

 

Еще, если не ошибаюсь, есть Постановление ВСУ, в котором указано, что срок прекращения поручительства не является сроком исковой давности.

 

В принципе в постановлении, выложенном в топике, об этом говорится.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Для підняття бойового духу поручителів :)

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53469526

 

Встановлено, що до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 банк не пред'явив такої ж вимоги, а в суд з позовом до поручителів звернувся 10 грудня 2010р.

Вопрос, в том, что если бы кредитор даже обратился к поручителю, то поручительство все равно было прекращенным.

 

Кредитор был обязан обратится именно с иском.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Спасибо.))

Но у меня именно в Договоре поруки стоит: "Срок исковой давности по этому договору составляет 5 лет". (И такой срок исковой давности стоит и в кредитном договоре).

 

Приват получил Решение о взыскании в 2010 году на меня и Поручителя.

Потом в 2013 году доначислил проценты и пеню на меня и Поручителя. Я это Решение снёс в 2015 году.

Теперь вот считаю 5 лет исковой давности по Поручителю от 2010 года...)) И задумался, правильно ли это... когда к Поручителю могли быть требования только 6 месяцев (то есть только в 2010-2011 году)...

Если хотите прекратить поручительство, то первая проблема это исковая давность по защите Вашего права.

Когда Вы, как поручитель, узнали о решении 2010 года?

 

 

Скорее всего, если положения договоров, подтвердят наши домыслы, то поручительство прекратилось через 6 месяцев после направления требования или через 6 месяцев после подачи ими иска в суд.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

6 месяцев, если иное не предусмотрено договором поручительства.

Есть постановление ВСУ 2013 года, я его выкладывал, в нем написано о том, как в договоре поручительства должен быть сформулирован срок прекращения поручительства.

 

Еще, если не ошибаюсь, есть Постановление ВСУ, в котором указано, что срок прекращения поручительства не является сроком исковой давности.

 

В принципе в постановлении, выложенном в топике, об этом говорится.

 Мусив акцентувати на це з прицілом на можливість "невигідного" рішення Конституційного за зверненням Уксиба про тлумачення "заявлення вимоги".

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Почему не может, хотелось бы увидеть наяву это, а то ВСУ вроде как по другому считает, а у меня уже в понедельник очередное такое дело...

   Просвітіть, будь-ласка, що там відбулось в понеділок?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Если других оснований для прекращения поручительства нет, то и уменьшить немного сумму взыскания тоже неплохо.

Я вообще, помню, когда-то выкладывал решение ВССУ, где было указано, что поручительство прекращается после того, как банк не подал в суд в течении 6 месяцев после того, как заемщик заплатил последний платеж.

 

Поэтому мое мнение, что готовьтесь идти до ВСУ.

 

Вот если бы ещё раз выложили, то я был бы очень признателен...

 

Да я то готовлюсь, пока правда ВССУ никак отдуплиться не может...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

   Просвітіть, будь-ласка, що там відбулось в понеділок?

 

Ничего пока... Перенесли... 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Есть постановление ВСУ 2013 года, я его выкладывал, в нем написано о том, как в договоре поручительства должен быть сформулирован срок прекращения поручительства.

 

Эх если бы его тоже увидеть...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Вот если бы ещё раз выложили, то я был бы очень признателен...

 

Да я то готовлюсь, пока правда ВССУ никак отдуплиться не может...

  Не в рифму, зате по-смислу :)

   http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44015063 

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року                                                                              м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого                 Луспеника Д.Д.,

суддів:                           Закропивного О.В.,      Лесько А.О.,

                                                   Хопти С.Ф.,                              Черненко В.А.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання поруки припиненою, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 1 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 грудня 2014 року,  

 

в с т а н о в и л а:

 

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, у якому просила визнати припиненою поруку, що встановлена договором поруки від 12 серпня 2008 року, укладеним між нею та                       АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»).

На обґрунтування позову зазначала, що між нею та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір поруки від 12 серпня 2008 року                     № 223055 в якості забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором від 12 серпня 2008 року № 11382680000, укладеним між ним та АКІБ «УкрСиббанк». 30 грудня 2013 року нею було отримано від відповідача вимогу про сплату боргу за позичальника, який не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором. Вважає, що такі вимоги банку є безпідставними, оскільки договір поруки є припиненим на підставі                         ч. 4 ст. 559 ЦК України, так як в ньому не зазначено строк його дії, а є лише посилання на його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника. Останній платіж позичальником було здійснено 7 жовтня 2011 року, тому право банку вимагати повернення кредиту виникло 25 листопада 2011 року. Протягом шести місяців після настання права вимоги відповідач не пред'явив вимоги до неї, а тому порука є припиненою з 26 травня 2012 року.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 1 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16 грудня 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано припиненою поруку, що встановлена договором поруки від 12 серпня                2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3

У касаційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у банку право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_3 про виконання порушеного боржником зобов'язання щодо повернення кредиту виникло починаючи з 26 листопада 2011 року протягом наступних шести місяців, але таку вимогу до поручителя було пред'явлено 19 грудня 2013 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що такий висновок є правильним, ґрунтується на нормах матеріального права та узгоджується з нормами процесуального права.

Судами установлено, що 12 серпня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та               ОСОБА_4 укладений споживчий кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 14 626 доларів США зі сплатою                    8,49 % річних та строком користування до 12 серпня 2015 року. На забезпечення виконання кредитного зобов'язання 12 серпня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

Відповідно до п 1.1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за зобов'язаннями боржника ОСОБА_4, які виникають із умов споживчого кредиту від 12 серпня 2008 року. Договір діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором або до погашення поручителем зобов'язань боржника в рахунок виконання зобов'язань за основним договором (п. 3.1 договору поруки).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного виконання всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Із роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», вбачається, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Судом безспірно встановлено, що прострочення кредитної заборгованості почалося з листопада 2011 року, проте банк протягом шести місяців вимоги до боржників не направив, позову до суду не пред'явив.  

Отже, у банка настає право вимоги від позичальника виконання основного зобов'язання не з моменту закінчення строку дії договору, а з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 8 жовтня 2014 року № 6-128цс14, від 29 січня 2014 року                       № 6-155 цс 13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Отже, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335336337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 1 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий                                                                                           Д.Д. Луспеник

 

Судді:                                                                                                     О.В. Закропивний

 

А.О. Лесько

 

С.Ф. Хопта

 

В.А. Черненко

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Эх если бы его тоже увидеть...

Правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 лютого 2013 року в справі №6-3цс13.

 

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Договорами поруки встановлено строк її припиненняпісля закінчення трьох років, починаючи від останнього дня, передбаченого для виконання зобов'язань за договором кредиту, а тому оскільки кредитним договором установлено дію цього договору до 24 червня 2009 року, то днем настання строку виконання основного зобовязання, з якого починається відлік трирічного строку для предявлення кредитором вимоги до поручителів, буде – 25 червня 2009 року, а припинення поруки відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України – 25 червня 2012 року.

 

 

Вы уже как-то просили и я Вам его сбрасывал.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...