Постановление ВСУ по пересмотру о прекращении поручительства с Приватбанком на основании ч.4 ст.559 не смотря на исковую давность в 5 лет


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

5 голосов

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      5
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      5
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого    Романюка Я.М.,
суддів:    Гуменюка В.І.,    Охрімчук Л.І.,    Яреми А.Г.,
Лященко Н.П.,    Сімоненко В.М.,    

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення коштів за заявою ОСОБА_2 про перегляд судових рішень, 

в с т а н о в и л а :

У липні 2009 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ «КБ ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на належне відповідачу на праві власності заставне майно. 

У липні 2010 року позивач уточнив позовні вимоги, внаслідок чого до складу відповідачів було включено ОСОБА_2, та , відповідно, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 8 вересня 2008 року у розмірі 4 786,83 доларів США, що за курсом НБУ станом на 4 жовтня 2012 року складає 38 261 грн. 13 коп. 

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного 8 вересня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1. договору позивач надав останньому кредит у розмірі 3 000 доларів США на строк до 8 травня 2009 року включно. На порушення умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконує. 

З метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору ОСОБА_1, 8 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. 

У зв’язку з тим, що позичальник належним чином свої обов’язки не виконує, станом на 4 жовтня 2012 року виникла заборгованість в сумі 4 786,83 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 4 жовтня 2012 року становить 38 261 грн. 13 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту – 1 522,72 доларів США (12 171 грн. 10 коп.); по відсотках – 2 041,43 доларів США (16 317 грн. 14 коп.); пеня – 1 222,68 доларів США (9 772 грн. 88 коп.). 

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 5 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2016 року, позов ПАТ «КБ «ПриватБанк» задоволено. 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. 

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів у справі щодо вирішення вимог до останнього як до поручителя та ухвалити нове рішення, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норми матеріального права та на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини четвертої статті 559, частини першої статті 251, частини першої статті 252 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі статті 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яке переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Судами встановлено, що між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір від 8 вересня 2008 року, за яким позивач надав позичальнику кредит у розмірі 3 000 доларів США на строк до 8 травня 2009 року включно. 

Цього ж дня з метою забезпечення виконання позичальником зобов’язань за вищезазначеним договором між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. 

У пункті 11 укладеного сторонами договору поруки зазначено, що цей договір діє до повного виконання зобов’язання за кредитним договором. 

Згідно з пунктом 12 договору поруки строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється у 5 років. 

У зв’язку з неналежним виконанням позичальником зобов’язань за кредитним договором у останнього станом на 4 жовтня 2012 року виникла заборгованість у загальному розмірі 4 786,83 доларів США, що за курсом НБУ становить 38 261 грн. 13 коп. 

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що сторони у відповідності до вимог частини четвертої статті 559 ЦК України встановили строк щодо звернення з вимогами банку до поручителя протягом п’яти років, а тому з урахуванням того, що строк повернення кредиту встановлено до 8 травня 2009 року, а із позовом до суду банк звернувся у липні 2010 року, обґрунтованим є висновок про відсутність підстав для визнання поруки ОСОБА_2 припиненою на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України. 

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2013 року суд касаційної інстанції виходив із того, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про дотримання банком строків, установлених статтею 559 ЦК України, у зв’язку із встановленням строку захисту порушених прав за умовами договору поруки на 5 років, оскільки договір поруки встановив його дію до повного виконання боржником своїх зобов’язань, а тому підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України, якими передбачено шестимісячний строк на пред’явлення вимоги до поручителя, який банком було пропущено.

У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року суд виходив із того, що непред’явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов‘язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов’язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов’язанням. Окрім того, звернення до суду після спливу передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку не є підставою для відмови в позові у зв’язку зі спливом строку позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв’язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального, а саме, частини четвертої статті 559, частини першої статті 251, частини першої статті 252 ЦК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Згідно із частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 11 договору поруки) про його дію до повного виконання зобов’язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частинні першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Разом із тим позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). При цьому відповідно до частин першої та п’ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. 

Якщо порука припинилася (у тому числі й на підставі непред’явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов‘язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що право кредитора на пред’явлення вимоги до поручителя та обов’язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов’язання припинилися. 

Отже, непред’явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов’язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов’язанням. 

У кредитному договорі строк виконання основного зобов’язання чітко визначений – строк повного погашення кредиту є 8 травня 2009 року.

За таких обставин у банку виникло право пред’явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов’язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 8 травня 2009 року і протягом наступних шести місяців.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. 

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що боржник зобов’язався повернути кредит у строк до 8 травня 2009 року, а оскільки банк звернувся до поручителя з позовом у липні 2010 року, тобто із пропуском зазначеного в частині четвертій статті 559 ЦК України шестимісячного строку, а тому є підстави для відмови в позові у зв’язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Враховуючи вищезазначене, рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню в частині вирішення вимог до ОСОБА_2 із ухваленням нового рішення про відмову у позові до останнього як поручителя. 

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою, другою статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 5 жовтня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення. 

У позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовити. 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий
Я.М. Романюк
Судді:
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
В.М. Сімоненко
А.Г. Ярема

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ 
у справі № 6-1451цс16

Непред’явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов‘язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов’язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов’язанням.

Також треба зазначити, що звернення до суду після спливу передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку не є підставою для відмови в позові у зв’язку зі спливом строку позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв’язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. 

Суддя 
Верховного Суду України 
Я.М. Романюк

Постанова від 14 вересня 2016 року № 6-1451цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/E3B94F4AC8FF61A7C225803600480DA4

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

ВСУ в своем постановлении пришел к очень важному выводу, что в случае отсутствия срока действия поручительства установленного в договоре поручительство прекращается на основании ч.4 ст.559 ГК Украины и самое важное, что если поручительство прекратилось (в том числе и на основании непредъявления кредитором соответствующего требования к поручителю в течение шести месяцев со дня наступления срока исполнения основного обязательства), институт исковой давности применен быть не может, так как право кредитора на предъявление требования к поручителя и обязанность поручителя отвечать перед кредитором за нарушенное заемщиком обязательства прекратились.

Поэтому Приватбанковские сроки исковой давности в 5 лет и Альфа банковские сроки в 50 лет тут не применяются.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Очень хорошее, хоть и запоздавшее решение. 

Лучше позже, чем никогда.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Правильно ли я понимаю, что ВСУ данным решением подтвердил, что банк не имеет право обращать на взыскание задолженности к поручителю через 6 мес. после даты очередного платежа заемщика, которую заемщик пропустил (через месяц после последнего платежа заемщика по кредитному договору). И все взыскания по банкам, которые через год после очередного неплатежа подали на солидарное к заемщику и поручителю, теперь заведомо необоснованные, и поручитель выходит из дела?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

В 28.09.2016 в 14:18, Obelix сказал:

Очень хорошее, хоть и запоздавшее решение. 

Лучше позже, чем никогда.

Оно то хорошее и главное вовремя, но бесполезное, как оказалось на практике, судей оно мало интересует... Лучше бы его вообще не было...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

3 часа назад, Olcha_m сказал:

Правильно ли я понимаю, что ВСУ данным решением подтвердил, что банк не имеет право обращать на взыскание задолженности к поручителю через 6 мес. после даты очередного платежа заемщика, которую заемщик пропустил (через месяц после последнего платежа заемщика по кредитному договору). И все взыскания по банкам, которые через год после очередного неплатежа подали на солидарное к заемщику и поручителю, теперь заведомо необоснованные, и поручитель выходит из дела?

Пока этого никто не понимает...(((

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

В 29.09.2016 в 16:26, Olcha_m сказал:

Правильно ли я понимаю, что ВСУ данным решением подтвердил, что банк не имеет право обращать на взыскание задолженности к поручителю через 6 мес. после даты очередного платежа заемщика, которую заемщик пропустил (через месяц после последнего платежа заемщика по кредитному договору). И все взыскания по банкам, которые через год после очередного неплатежа подали на солидарное к заемщику и поручителю, теперь заведомо необоснованные, и поручитель выходит из дела?

При чем здесь просрочка?

Отже, непред’явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов’язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов’язанням. 

У кредитному договорі строк виконання основного зобов’язання чітко визначений – строк повного погашення кредиту є 8 травня 2009 року.

За таких обставин у банку виникло право пред’явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов’язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 8 травня 2009 року і протягом наступних шести місяців.

Здесь срок основного обязательства был установлен до 08.05.2009.

Для того, что получить хорошее определение о прекращении поручительства на основании ч. 4 ст. 559 ЦК с момента возникновения просрочки, придется побороться не в одном судебном процессе.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

1 час назад, y.voronizhskiy сказал:

Здесь срок основного обязательства был установлен до 08.05.2009.

Для того, что получить хорошее определение о прекращении поручительства на основании ч. 4 ст. 559 ЦК с момента возникновения просрочки, придется побороться не в одном судебном процессе.

Полностью с Вами согласен!!! Вот и я о том же... Но я никак не понимаю все эти радостные статьи и всеобщее воодушевление... Эта постанова грубо говоря ни о чём... Всё это давно и так работает...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Для информации по этой постанове...

Первая инстанция: http://reyestr.court.gov.ua/Review/53310460#

Апелляция: http://reyestr.court.gov.ua/Review/55211835

Кассация: http://reyestr.court.gov.ua/Review/57227553

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Единый уникальный номер дела № 1519/2-247/11

Номер в ВССУ № 6-4507ск16

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...