Постановление ВХСУ о правомерности взыскания с фактического пользователя земли убытков местной администрацией в виде не полученной арендной платы

[ANTIRAID]

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року

Справа № 908/3313/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2017

у справі № 908/3313/14 Господарського суду Запорізької області

за позовом Запорізької місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Запорізької міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат"

третя особа Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про стягнення 5 931 344,11 грн збитків

за участю представників: прокуратури Паршутіна Ю.А.- посвід. № 044787;

позивача Зубар О.А.- предст. дов. від 10.06.2016;

відповідача не з'явився третьої особи не з'явився

ВСТАНОВИВ:

10.09.2014 Прокурор міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" на користь Запорізької міської ради 5931344,11 грн збитків, як недоотриманих місцевим бюджетом доходів від орендної плати за період фактичного використання відповідачем земельних ділянок без правовстановлюючих документів. Позов обґрунтовано приписами статей 152, 156, 157 Земельного кодексу України, статті 22 Цивільного кодексу України, статей 16, 33, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктами 1, 2, 3, 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

Запорізька міська рада підтримала позов органу прокуратури.

Відповідач відхилив позов, вказавши, що стаття 156 Земельного кодексу України не передбачає такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, як неоформлення правовстановлюючого документу в строк, встановлений органом місцевого самоврядування; сума збитків, яку заявляє до стягнення Запорізька міська рада, ґрунтується на припущеннях, в діях відповідача, як законного землекористувача, відсутні ознаки неправомірної поведінки, а Запорізька міська рада не вчинила дій, спрямованих на укладення договору оренди земельних ділянок; відповідач є законним користувачем земельних ділянок в зв'язку з переходом права користування земельними ділянками на підставі набуття права власності на об'єкти, розташовані на них.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.03.2017 (судді: Дроздова С.С. - головуючий, Смірнов О.Г., Топчій О.А.) позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" на користь Запорізької міської ради в дохід місцевого бюджету збитки 5931344,11 грн та 73080 грн судового збору в доход Державного бюджету України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2017 (судді: Сгара Е.В. - головуючий, Склярук О.І., Москальова І.В.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу обґрунтовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України та зроблено помилкові висновки щодо завдання майнової шкоди державі, в розумінні визначеного вказаними нормами поняття та враховуючи недоведеність настання причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою, оскільки саме протиправна поведінка відсутня в діях відповідача. Судами не враховано: що право користування спірними земельними ділянками відповідач отримав ще у 1946-1949 роках згідно з положеннями чинного на той час законодавства (Земельний кодекс УРСР 1922 року); на підставі рішення Виконкому Запорізької міської Ради депутатів трудящих від 10.06.1946, строк користування земельною ділянкою не встановлений (тобто, на думку скаржника, є безстроковим) і таке право користування у відповідача не припинялось; що відповідно до вимог частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 року вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру; суди не врахували вимог статті 30 Земельного кодексу України (у редакції від 22.06.1993, чинній на час приватизації комбінату), за якою при переході власності на будівлю переходить право власності або користування на земельну ділянку; що позивач, нарахувавши суму збитків, поклав на відповідача подвійну відповідальність, не врахувавши сплаченого відповідачем за період з 22.12.2011 по 14.11.2013 земельного податку у розмірі 2876708,11 грн; також суди невірно застосували наведену ними правову позицію Верховного Суду України у справі № 3-1160г15.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні та у відзивах заперечили доводи касаційної скарги, посилаючись на законність і обґрунтованість, прийнятих у справі рішень; відповідач та третя особа не скористалися процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника позивача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарські суди встановили, що 21.10.2011 рішенням сесії Запорізької міської ради від № 4 "Про передачу в оренду ПАТ "Запоріжабразив" земельних ділянок по вул. Димитрова, 44 для розташування промислового майданчику та пам'ятника загиблим робітникам абразивного комбінату" (надалі - рішення № 4) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Димитрова, 44 Публічному акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат". Пунктом 2 рішення № 4 встановлено та затверджено межі і розмір земельних ділянок загальною площею 49,9468 га по вул. Димитрова, 44 згідно з планом, що додається в тому числі: - земельної ділянки площею 49,9316 га для розташування промислового майданчика; - земельної ділянки площею 0,0152 га для розташування пам'ятника загиблим робітникам абразивного комбінату; згідно з пунктом 3 рішення № 4 вирішено передати в оренду Публічному акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат" строком до 20.09.2014 земельні ділянки загальною площею 49,9468 га (землі промисловості) по вул. Димитрова, 44 за рахунок земель Запорізької міської ради, в тому числі земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:07:036:0104) площею 49,9316 га для розташування промислового майданчика; земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:07:036:0106) площею 0,0152 га для розташування пам'ятника загиблим робітникам абразивного комбінату. Пунктом 5.1 рішення № 4 зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат " у двомісячний термін після прийняття даного рішення укласти з Запорізькою міською радою договори оренди землі, подати їх на державну реєстрацію та одержати в установленому порядку.

Відповідач не вчинив жодних дій до укладення договору оренди; договори оренди земельних ділянок сторони не уклали, разом з тим, відповідач не заперечує фактичне користування цими земельними ділянками.

Комісія з визначення та відшкодування збитків у сфері земельних відносин, створена на підставі рішення Запорізької міської ради № 43 від 27.03.2013 "Про створення комісії по визначенню та відшкодуванню збитків у сфері земельних відносин", склала акти № 5 та № 6 про визначення розміру збитків, завданих місцевому бюджету ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" внаслідок користування земельною ділянкою площею 499316 кв.м. та площею 152 кв.м. розташованих в м. Запоріжжя по вул. Димитровій, 44 без оформлення правовстановлюючих документів.

Виконавчий комітет Запорізької міської ради прийняв рішення № 184 від 23.05.2014 "Про затвердження актів про визначення розміру збитків, заподіяних в наслідок користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів". Згідно з актом про визначення розміру збитків № 5 розрахунковий розмір збитків за використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 22.12.2011 по 14.11.2013, складає: з 22.12.2011 по 31.12.2011 - 83702,78 грн.; з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 3026672,64 грн.; з 01.01.2013 по 14.11.2013 - 2820617,84 грн.; згідно з актом про визначення розміру збитків № 6 розрахунковий розмір збитків за використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 22.12.2011 по 14.11.2013, складає: з 22.12.2011 по 31.12.2011 - 4,48 грн.; з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 156,31 грн.; з 01.01.2013 по 14.11.2013 - 190,06 грн. Представник відповідача участі у складанні акта не брав.

Згідно з пунктом 2 рішення № 184 Публічне акціонерне товариство "Запоріжабразив" зобов'язано сплатити збитки, визначені в акті, не пізніше одного місяця після затвердження акта. Листом від 25.07.2014 Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі інформувала про несплату відповідачем нарахованих збитків.

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду, залишено без задоволення адміністративний позов ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" до виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання протиправними та скасування рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 184 від 23.05.2014 "Про затвердження актів про визначення розміру збитків, заподіяних в наслідок користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів".

Місцевий господарський суд також встановив, що відповідно до наказу "Про перетворення Запорізького абразивного комбінату у відкрите акціонере товариство" від 25.10.1995 за № 1379, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області передало Відкритому акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат" ряд об'єктів нерухомості у власність за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 44. Згідно з наказом "Про перетворення Запорізького абразивного комбінату у відкрите акціонерне товариство" від 25.10.1995 № 1379 регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області 13.02.2001 передало Відкритому акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат" об'єкти нерухомості, зазначені в переліку; вказаний перелік містить відмітку про реєстрацію в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Дослідивши матеріали справи, суд вказав, що вони не містять доказів оформлення відповідачем права власності чи постійного користування земельною ділянкою у встановленому порядку. 

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач не довів підстав для сплати ним плати за землю у вигляді земельного податку в розмірі 1% вартості земельної ділянки без укладення договору оренди; разом з тим, матеріалами справи доведено склад цивільного правопорушення у діях відповідача, що є підставою для виникнення у нього обов'язку сплатити завдані збитки, розмір яких за період з 22.12.2011 по 14.11.2013 становить 5931344,41 грн, з урахуванням сплаченого відповідачем земельного податку.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду, вказавши, що саме на відповідача покладено обов'язок оформити права на землю, зокрема, вчинити дії з виготовлення та погодження технічної документації із землеустрою; невиконання цього обов'язку свідчить про склад правопорушення в діях відповідача, що, як наслідок, зумовлює його відповідальність у вигляді відшкодування шкоди (збитків), завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

При цьому суд апеляційної інстанції перевірив та відхилив доводи відповідача про невірність розрахунку збитків через не врахований при цьому розмір сплаченого земельного податку, вказавши, що ці доводи прямо суперечать матеріалам справи, зокрема, змісту розрахунку розміру збитків.

Також апеляційний суд перевірив та спростував доводи відповідача про наявне у нього право постійного користування земельними ділянками, зазначивши, що хоча земельні ділянки виділялися у користування відповідачу у 1946, 1949, 1953 роках за рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих від 18.06.1946, від 23.06.1949 № 25, від 03.12.1953, відповідач не представив необхідної для виникнення права постійного користування, затвердженої уповноваженими органами документації із землеустрою або правовстановлюючих документів, а самі по собі вищевказані рішення не надають можливості ідентифікувати, які саме земельні ділянки були передані відповідачу (площа та місцезнаходження) та не свідчать про факт оформлення відповідачем належним чином права постійного землекористування земельною ділянкою площею 49,9468 га по вул. Димитрова, 44, м. Запоріжжя.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого було порушено. З урахуванням положень частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на загальні положення наведених вище норм для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, а пунктом "д" статті 156 Земельного кодексу України передбачено відшкодування власникам землі та іншим землекористувачам збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено пріоритетне право власника приватизованого об'єкту на довгострокову оренду (на строк не менше десяти років) займаних ними земельних ділянок з наступним викупом цих ділянок відповідно до законодавства України, якщо на це немає прямої заборони Кабінету Міністрів України або відповідної місцевої ради, а також передбачений обов'язок місцевої ради у місячний строк з моменту реєстрації приватизованого об'єкта переоформити договір оренди на користування землею; вказане право стосується лише фактично займаних земельних ділянок під об'єктами приватизованого нерухомого майна (будівель, споруд) та може бути реалізована лише у порядку, на підставах та за умов, передбачених земельним законодавством України.

Не виконавши рішення органу місцевого самоврядування, не оформивши відповідно до чинного законодавства користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості, відповідач порушив наведені вище положення законодавства.

Користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно з пунктом 1 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно з пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Таким чином, суди вірно взяли до уваги, що розмір збитків при використанні земель без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) земельної ділянки, дорівнює сумі, яка могла б надійти до місцевого бюджету в разі, якщо б зазначений договір був укладений між орендодавцем та орендарем та нараховується на підставі даних нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Судова колегія наголошує, що суди попередніх інстанцій перевірили доводи відповідача щодо невірності розрахунку збитків та вказали про їх помилковість, оскільки наданий розрахунок збитків, який міститься в матеріалах справи, враховує сплату відповідачем земельного податку та визначає належні до сплати збитки, як різницю між визначеним до сплати розміром орендної плати за відповідний період та сумою земельного податку, що надійшла.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини справи, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами. 

Відповідно до статті 30 Земельного кодексу України (чинного на час переходу права власності на об'єкти нерухомості) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статті 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Аналогічна вимога існувала у Земельному кодексі України Української РСР від 08.07.1970 відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР (стаття 20 Кодексу).

Разом з тим суди з'ясували, що належних доказів оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства, як підстави та передумови права користування, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, за змістом наведеного вище законодавства та відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, висновки судів щодо користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів є вірними та обґрунтованими. Враховуючи, що таке користування позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено і який не сплачується у повній мірі користувачем землі, також правомірними є висновки судів про задоволення позову та стягнення з відповідача суми перевірених судами розрахунків збитків у вигляді недоотриманого бюджетом доходу від орендної плати за період фактичного використання відповідачем земельних ділянок без правовстановлюючих документів.

Відповідна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-2588цс15, яку суд правильно взяв до уваги в спірних правовідносинах з відшкодування збитків, заподіяних власнику земельної ділянки тимчасовим невикористанням земельної ділянки.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди, розглядаючи справу, відповідно до положень статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, проаналізували належним чином спірні правовідносини, зміст прав та зобов'язань сторін відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства, надали оцінку наявним у справі доказам, дійшовши законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позовних вимог; підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки належно встановлених обставин справи, досліджених та оцінених судами доказів; підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Крім того, відповідно до вимог статті 1211 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації. Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала. Після закінчення перегляду оскарженого судового рішення господарський суд може поновити виконання судового рішення, про що виноситься ухвала. За змістом вказаної статті питання про поновлення виконання судового рішення має вирішуватися судом касаційної інстанції під час прийняття постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку. У зв'язку із закінченням перегляду оскаржуваних судових рішень в порядку касації, виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2017, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2017, підлягає поновленню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 908/3313/14 Господарського суду Запорізької області та рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2017 залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2017 у справі № 908/3313/14.

Головуючий Л. Рогач
Судді: І. Алєєва
Т.Дроботова

http://reyestr.court.gov.ua/Review/68916882

[ANTIRAID]

ВХСУ согласился с судами низших инстанций взыскавших убытки в виде недополученной арендной платы и со ссылкой на позиции ВСУ указал, что учитывая действующее законодательство и в соответствии с имеющимися в материалах дела доказательствами, выводы судов относительно пользования ответчиком земельным участком без правоустанавливающих документов являются верными и обоснованными.

Учитывая, что такое пользование лишает арендодателя права получить доход в виде арендной платы за землю, который он мог бы получать, если бы его право не было нарушено и который не уплачивается в полной мере пользователем земли, также правомерными являются выводы судов об удовлетворении иска и взыскании с ответчика суммы проверенных судами расчетов убытков в виде недополученным бюджетом дохода от арендной платы за период фактического использования ответчиком земельными участками без правоустанавливающих документов.