Leaderboard

  1. ANTIRAID

    ANTIRAID

    Главные администраторы


    • Лайки

      49

    • Число публикаций

      7 145


  2. у.zaporozhskiy

    у.zaporozhskiy

    Пользователи


    • Лайки

      36

    • Число публикаций

      20 448


  3. west11

    west11

    Пользователи


    • Лайки

      32

    • Число публикаций

      876


  4. centurion

    centurion

    Пользователи


    • Лайки

      30

    • Число публикаций

      5 179



Popular Content

Showing most liked content since 22.04.2017 in all areas

  1. 7 likes
    С кем, простите? Пусть с начали доведут свои полномочия, а там будем посмотреть. Деньги-то они хотят поиметь )))
  2. 6 likes
    Появились первые ласточки тоталитарного государства выстраиваемого Президентом Украины при поддержке прокуратуры и запуганным Высшим советом правосудия, полностью подконтрольным тому же Президенту, судом. Можно уже констатировать ограничение свободы слова в Украине. Если согласно решения лицо было привлечено к ответственности за размещение двух высказываний: «Додавайтесь в нову революційну спільноту УКРАЇНО, ПОВСТАНЬ! Коли нас буде 100 тисяч - ідемо в урядовий квартал і виносимо всю нечисть із кабінетів! ІНФОРМАЦІЯ_2» «Україно, повстань! Жити по-новому зі старими щурами неможливо» То, исходя из логики переатестованных и новых отобранных прокуроров, теперь к уголовной ответственности нужно привлекать: Порошенка, Яценюка, Кличка, Тягнибока, Турчинова, самого генпрокурора Луценко, Авакова, Шкиряка, Тимошенко, Яроша, Парасюка, Лещенко, Наема и тысячи других лиц в свое время заявлявших открыто о смене власти в Украине. Уважаемые судьи это обращение к Вам - пока ВЫ будете идти на сделки с совестью и исполнять все предложенное доблестной прокуратурой, а не исполнять ЗАКОН, Вы сами будете заложниками всей этой системы и сделаете заложником всю страну, своих родных и близких. Адвокатура в любом случае будет бороться. Но суд должен стать на сторону ЗАКОНА и быть НЕЗАВИСИМЫМ. Я конечно направлю жалобы и на судью принявшего противозаконное решение и на прокуроров открывших уголовное производство, и передавших дело в суд, но без ВАШЕЙ воли к соблюдению ЗАКОНА и независимости судебной ветви власти построить правовое государство будет невозможно.
  3. 5 likes
    Сущeствуeт момeнт заключeния договора. Момeнт наступлeния нeисполнeния обяз и послeдующиe дeйствия банка тожe. Момeнт пeрeуступки прав, вeрнee ст 24, тож eсть. Момeнт ст. 39 звeрнeння стягнeння происходит. Ошибки можно найти 1. Читайте практику , если у вас график платежей то проверьте позовну давность от начала первого неплатежа, самая свежая практика обжалования ипотечных договоров доп соглашения были? если да то банк исчислял сроки давности от допов, а новая практика исчисляет от основного договора Если деньги брались не на покупку квартиры, то вам должны предоставить другое жилье. если вы платили справно по кредиту, но не страховали предмет ипотеки можете придраться к срокам давности. страховка и оценка вместе пляшут 2. наложите арест через налоговую через инн ДВС другим любым способом 3. найдите предыдущего собственника, пусть идет в суд и обжалует ваш договор купли продажи, .а так же пытайтесь лишить банка реестровой записи об ипотеке способы есть, но они мошенические тем неменее вам решать, ищите любой способ, после свою ипотеку оформляйте на квартиру. ЕСЛИ ПОДАДИТЕ В СУД НА ОБЖАЛОВАНИЕ РЕЕЙСТРОВОЙ ЗАПИСИ то БАНК НЕ ПРИЙДЕТ СУДИТЬСЯ ЗА НЕДВИЖИМОСТЬ - ПРАВА ПО КОТОРОЙ ПЕРЕУСТУПЛЕНЫ, ЕСТЬ ВАРИАНТ РАССМОТРЕТЬ ДЕЛО ЗАОЧНО, СРУБИТЕ ЗАПИСИ С РЕЕСТРА И ПЕРЕПРОДАЙТЕ 2 РАЗА И ОФОРМИТЕ СВОИ ИПОТЕКИ. ДЕЙСТВУЙТЕ ЖЕСТКО . КАК ОНи. Попытайтесь так жe им устроить понятиe ипотекодатель відмінний від боржника не пытайтесь оспорить договор ипотеки, потеряете время и деньги. ищите нарушения при выдаче кредита, исполнение самого договора ипотекодержателем 4. читайте практику по оспариванию публичных торгов, там этапов хватает и задействована двс, по этому можно тормозить и возвращать их на обратные рельсы по процедуре. оспаривайтe оцeнку, дeлайтe рeцeнзии на них 5. участвуйте в торгах инкогнито трeтьим лицом, выйграйте торги, допустите ошибки, отмените торги заведомо зная. Ходотайствуйтe как ипотeкодатeль о нарушeнии первоочередности права выкупа, по номиналу, вашей собственности на электронных торгах 6. оформите спд, сдайте в аренду власне нерухоме майно за 5 зарплатных минимумов в год, предоплатите полную сумму по этому договору у нотариуса на 20 лет, пусть забирают, укажите неустойки в случае розирвання договора и пеню, сам договор стандартный и укажите что арендатор ремонтирует все сам за свой счет, поимеете до 15 процентов квартиры обратно, собирайте чеки. живите в своей квартире по договору суб аренды. Советчиков много не бывает, найдите тех кто провернет конкретные шаги. 7. Найдитe матерого юриста со связями, найдите друга в банке, выложите сюда свои договора и корреспронденцию!!!!! здесь победный путь самурая который вас ждет вбудущем НОТАРИУС ИСКОВАЯ ДАВНОСТЬ ОЦЕНКА ПРАКТИКА ВСУ БУХ МАХИНАЦИИ КВИТЕНЬ 2017
  4. 5 likes
    Мда? Банки, коллекторы и МФО идут на уступки, только если Вы покажите им зубы. А для этого нужно начинать войну или хотя бы к ней готовиться.
  5. 5 likes
    Не могу удержаться, чтоб не поздравить контору "Рога-копыта", в миру ООО "Кредитины" с хорошим результатом судебных тяжб: всего-то безголовые хотели поиметь 10 тыс. юаней из ничего, на пустом месте, так сказать и сливки съесть, и жар загрести судейскими руками, а вместо этого теперь сами дожны выплатить заемщику 65 тысяч согласно решению суда. В добрый путь, милашки! http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65899133 Так же передаю привет специально уполномоченному кредитину, ответственному за чтение форума Антирейд. Передайте Коньку, что в Оболонском отделении МВД он может забрать свой "призовой" бутыль шампанского!
  6. 5 likes
    Решили запустить новый проект предусматривающий разработку программы для автоматической подготовки простейших процессуальных документов по семейному, жилищному, трудовому и даже уголовному праву. Это мобильное приложение (бот) на вашем смартфоне, помимо самих документов будет предоставлять инструкции о наиболее эффективных шагах по решению судебных проблем, предоставляя консультации на интересующие пользователей вопросы. В ближайшее время подготовим ориентировочный перечень документов, которые программа будет автоматически готовить. Присылайте свои пожелания по направлениям и конкретным документам и интересующим темам. Пожелания можно озвучивать здесь либо на странице самого проекта https://innovatingjustice.com/en/projects/mobile-lawyer-application-bot-instructor-and-performer/plan
  7. 4 likes
    Подписываюсь под каждым словом. Вообще, отталкиваться от сообщений в соцсетях глупо, т.к. распространены случаи взлома страниц и левых аккаунтов. Подстроиться под IP-адрес для знающих людей не составит сложности (это не касается данного случая, а если нужно "закрыть" неугодного. Ну а преследование за лайки - это вообще маразм.в контексте той же свободы слова.
  8. 4 likes
    Фонд редкие мрази. Продают кредиты создаными ими же компаниям. Решения 3-х инстанций о признании недействительным кредитного договора с банком Форум в связи с обманом http://reyestr.court.gov.ua/Review/56316547 http://reyestr.court.gov.ua/Review/57963741 http://reyestr.court.gov.ua/Review/64284769 Справа ВСУ с правовой позицией по стрваховкам http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/5B4AEA86D411517EC2257F0F00316202 заслуживает на внимание практика ВССУ справа №266/2844/15-ц http://reyestr.court.gov.ua/Review/58937860 Решение было отменено ВАСУ исключительно в связи с неподсудностью данных дел админсудам. Однако вывод на мой взгляд в решении сделан правильный. В частности суд указал, что исходя из системного анализа правовых норм, коллегия судей пришла к выводу, что с момента отзыва банковской лицензии и начала ликвидации ПАО "Банк Форум" фактически потерял статус банка и финансового учреждения в целом, его банковская деятельность прекратилась, в связи с чем, потерял право на предоставление банковских и любых других финансовых услуг, в частности по кредитованию физических лиц и соответствующее начисления процентов по кредитам. http://reyestr.court.gov.ua/Review/61688337 Используйте! Мочите мразей из Фонда!)))))))))
  9. 4 likes
    Так если показ зубов не пугает, тогда зубы должны быть пущены в ход... а вот результат от запущенных в ход зубов, зависит от правильности использования зубов.
  10. 4 likes
    У кредитора вариантов всегда меньше ! У них вариант один - звернути стягення на предмет іпотеки ... И не занимайтесь здесь примитивной пропагандой непобедимости банков, колекторят и иже с ними.
  11. 4 likes
    Народ. Вы давно с переуступками работаете? Вам рассказать про Имэксбанк-Дасти? Михайловский-Фагор? Мне в суде скупщики долгов заявляют, что документов нет никаких, кроме кредитного договора))) Не знаете - не несите чушь. Там полный бардак в документах. А как банки подают в суд, а потом не могут доказать выдачу кредита? Учите матчасть и набирайтесь опыта)
  12. 4 likes
    служба безпеки банку, це мент у відставці. лякати неосвідчених людей який не має жодного відношення до погашення заборгованості. то понти
  13. 3 likes
    Персонал Ощадбанку краде гроші в тандемі зі злодіями. 05.03.2017 з телефонів +380501641582, +38 0567858406, моб. +38 094 8858406, +38 050 1641582 … обдурили жінку способом нібито покупка товару на ОЛХ, але оплату можуть зробити на любу картку, крім ПриватБанку... Надали їм № картки Ощадбанку 5167 8199 9807 9686 для оплати за товар ... Злодії зробили підставну сторінку в Ощад-24, вкрали з картки 1250 гривень + комісія. Злодій називався то Святославом, то Юрієм, то Олег… Зразу ж – протягом 5 хвилин - подзвонила в Ощадбанк на гарячу лінію 0800 210800, щоб зупинити платіж, але нічого зроблено не було, … заявили: - тільки після звернення поліції. Отже, посадові особи Ощадбанку так налаштували програму Mobile-банкінг «Ощад 24/7», що цей сайт дозволяє кілька раз перереєстровувати картку клієнта і красти з неї гроші. Ця, типу захищена програма такі процедури дозволяє. Крадуть гроші під різними іменами і без працівників Ощадбанку таку процедуру провернути неможливо, бо дзвонять жертві від імені працівників Ощадбанку і розповідають скільки коштів на банківській карті, блокують Ощад-24 жертви і картку перереєстровують на свою фейкову сторінку, потім кошти перераховують на власні рахунки в інших банках … Злодіям наперед відомо про термін дії картки, СVV2/CVC2, залишок на рахунку. В Ощадбанку заявили, що вони не можуть блокувати такі маніпуляції і не надали пояснень, яким чином картки Ощадбанку перереєстровують повторно на фейкову сторінку Ощад-24/7 злодія… 15.03.2017р. в відділенні Ощадбанку проспект Червоної Калини, буд. 72, прим. 150., М. Львів ТВБВ № 10013/0196 заявили, що давати для оплати № картки не можна, бо то є таємниця, так як таємницею є й дані злодія: № його картки, ініціали, куди перерахував крадене…, хто вкрав гроші з допомогою працівників Ощадбанку. Тобто, в Ощадбанку жертві не надають дані на яку картку і кому злодій перерахував гроші. Блокують Ощад-24/7 жертви, але злодія не чіпають. То тепер тайна …, явно працівники Ощадбанку працюють в тандемі зі злодіями … Гроші вкрадені з карти Ощадбанку клієнта, а куди їх злодії перерахували нам в Ощадбанку не кажуть, то є таємниця, бережуть нерви злодіїв, - злодії діють заодно з персоналом Ощадбанку .. Mobile-банкінг «Ощад 24/7» клієнта було заблоковано, а злодія - ні. З відписки Ощадбанку №198/131 від 07.04.2017р.: «Зняття коштів шахраями відбувається лише після розголошення клієнтом третій особі будь-яких персональних даних: номеру картки, коду підтвердження, логіну чи пароля тощо». Тобто, Ощадбанк підтвердив, якщо ви надали покупцю товару № вашої картки, - Ощадбанк не гарантує, що ваші гроші не вкрадуть… термін дії картки, СVV2/CVC2, залишок на рахунку злодіям стане відомо, як і логін та пароль Mobile-банкінг «Ощад 24/7», як і сталось. Написані заяви в поліцію - ст. слідча Н.Васильчик Сихівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області, лише через 2 неділі розпочато розслідування у кримінальному провадженні №12017140070000888 ч.1 ст. 190 ККУ. Сподіваємось, що почнуть працювати ті так звані «служби безпеки» Ощадбанку і поліцаї … Від 05.03.2017р. ніхто й не чухався розібратися хто та як вкрав гроші з картки клієнта… Шахраї не ховаються, телефони активні і те, що посадові особи поліції з керівництвом АТ «Ощадбанк» не вживають ніяких заходів до пошуку шахраїв і дають можливість їм вільно красти гроші клієнтів, вказує на те, що злодії з вказаними посадовими особами працюють разом. В інтернеті вказані телефони світяться вже з рік часу, народ масово обкрадають, але так звана служба безпеки Ощадбанку та поліцаї не вживають жодних заходів. Ощадбанк нічого не робить, щоб захистити гроші свого клієнта. Отож, персонал Ощадбанку краде гроші клієнтів разом зі злодіями ... Ще раз, реквізити банківських аферистів, яким покидьки Ощадбанку надають дані з карток клієнтів.: +38 056 7858406 +38 094 8858406 +38 050 1641582 +38 095 3751901 http://ktomnezvonil.net/numbers/380948858406 http://ktozvonil.com.ua/0948858406 http://kto-zvonil.com.ua/number/094/8858406 https://aferistoff.net/нестеренко-олег-иванович-0953751901-0948858406/ http://myfreelanceblog.net/kak-razvodyat-po-telefonu-na-olx.html https://scamdb.info/uk/fraud/2533
  14. 3 likes
    Ни один адекватный юрист или адвокат,не расскажет тут все свои секреты.Но в меру минутной человечности))))Что-то можно и вытянуть,а потом не знать ,что с этим делать и как и куда всунуть)))А так вы правы)
  15. 3 likes
    Да нет, и тут есть варианты, при чем уже опробированные на практике, но с учетом справедливого замечания коллеги Mercato, Вы надеюсь не расчитываете, что здесь Вам буду выкладывать все способы противодействия ? А еще не люблю иждевенцев
  16. 3 likes
    Какая-то странная у Вас тяга к припущенням ? "Если бы, да ка бы", ну это же не юридические конструкции... Ну если уж так хотите с припущеннями, что там все "ок", - значит в интересах клиента надо сделать все, чтобы "не все стало ок" и переговоры начнутся с других нот. На Форуме не раз высказывали мнение сильные специалисты и я разделяю такую позицию, что нет ни одного банковского договора, который бы не имел недостатков или дефектов.
  17. 3 likes
    Правильно - не банк. Они (калехторы) - никто и ничто, пока не доведут свою правоприемственность.
  18. 3 likes
  19. 3 likes
    Это наше решение. Приятно, когда судьи не принимают слепо решения в пользу банков, а внимательно изучают условия договоров и обращают внимание на возражения стороны спора. В этом случае Укрсоцбанком была пропущена исковая давность и не смотря на подписания допсоглашения суд пришел к выводу об отсутствии противоречий между пунктами договора и допсоглашения. Т.к. договором установлен конкретный момент оплаты всей суммы по кредиту без противоречий к установленному допсоглашению праву банка обратится с требованием о возврате суммы. Таким образом банк а основании допсоглашения имеет право обратится через 30 дней с требованием, а на основании договора срок в любом случае наступает на 90 день просрочки.
  20. 3 likes
    суду респект за заглиблення в нормативку, яка характеризує правовідносини http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66162821 Категорія справи № 569/4468/15-ц : Цивільні справи; Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу. Надіслано судом: 25.04.2017. Зареєстровано: 26.04.2017. Оприлюднено: 28.04.2017. Справа № 569/4468/15-ц РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2017 року Рівненський міський суд Рівненської області в складі: головуючого судді - Тимощука О. Я., при секретарі Процюка Б.О., з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, - ВСТАНОВИВ: Позивач ПАТ «УкрСиббанк» (надалі - Позивач), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, (надалі Відповідач-1), ОСОБА_4 (надалі Відповідач-2), про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені. В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримав, просить суд їх задоволити та стягнути з ОСОБА_2, та ОСОБА_4, солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11249073000від 08 листопада 2007 року в розмірі 45444, 53 доларів США (Сорок пять тисяч чотириста сорок чотири долара США 53 центи), пеню в розмірі 9640, 86 грн. (дев»ять тисяч шістсот сорок грн. 86 коп) та судові витрати по справі, а саме судовий збір в розмірі 3654 грн. Пред»явлені позовні вимоги ПАТ «Укрсиббанк» обґрунтовує тим, що 08 листопада 2007 року, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» - з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (надалі - Банк) та ОСОБА_2, (надалі - Відповідач-1) укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11249073000(надалі - Кредитний договір). Згідно з вимогамиЗакону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 р. були внесені зміни у Статут АКІБ «УкрСиббанк», відповідно до яких нове повне найменування Банку стало: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк». Згідно з положеннямиЦивільного кодексу УкраїнитаЗакону України «Про акціонерні товариства»дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи АКІБ «УкрСиббанк». Відповідно до умов п.1.1. кредитного договору, Банк зобовязався надати ОСОБА_2, кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 44 000 (сорок чотири тисячі) дол. США,а ОСОБА_2, в свою чергу зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше07.03.2028 року(п.1.2.), згідно з графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору) та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі12,4 % річних (п.1.3.1.). Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, кредит надається позичальнику для його особистих потреб, а саме для купівлі трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з умовами п. 1.5. кредитного договору, кредит надається шляхом: зарахування коштів на поточний рахунок Позичальника № 26203153538300 у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням. В умовах п.5.5. кредитного договору сторони узгодили, у випадку не сплати Позичальником чергового ануїтетного платежу в установлений цим договором день сплати ануїтетного платежу більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку встановленому розділом 12 цього договору. Відповідно до п.8.1. кредитного договору, за порушення Відповідачем-1 термінів погашення будь-яких своїх грошових зобовязань, передбачених цим договором зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від ОСОБА_2, додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені. В пункті 12.1. кредитного договору зазначено, відповідно до ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку настання обставин визначених, зокрема, у п.5.5., яким передбачено право банку на дострокове повернення кредиту та нарахованих процентів у випадку не сплати Позичальником чергового ануїтетного платежу в установлений цим договором день сплати більше ніж на один місяць, та направлення Банком на адресу Позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення Позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від Банку, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 32 календарний день з дати одержання Позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку, при цьому у випадку неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни Позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення Банку чи у разі неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) Банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимог) Банком, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 41 каленарний день з дати відправлення Позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку. Відповідно до п. 12.2. Кредитного договору, зазначене у п. 12.1. Договору повідомлення (вимога) Банку направляється Позичальнику листом (цінний з описом та повідомленням про вручення) або доставляється курєром на адресу, що вказана у розділі 13 цього Договору. «03» лютого 2009 року між Банком та Відповідачем-1 укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору № 11249073000від 08 листопада 2007 року (щодо реструктуризації), відповідно до умов якої, змінено кінцевий термін повернення кредиту, не пізніше 25 червня 2037 року та змінено розмір ануїтетного платежу у період з 03.03.2009 року до кінця терміну дії договору у розмірі 463, 29 (чотириста шістдесят три долари США 29 центів). З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_2, за Кредитним договором № 11249073000від «08» листопада 2007 року, між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4було укладено Договір поруки № 156491 від«08» листопада 2007 року, (надалі - Договір поруки). Відповідно до умов Договору поруки, Поручитель зобов'язується відповідати у повному обсязі за виконання Позичальником усіх зобов'язань, що виникли з Кредитного договору. Відповідальність Позичальника та Поручителя є солідарною. «02» квітня 2009 року між Банком та Відповідачем-2 укладено Додаткову угоду/Договір про внесення змін №1 до Договору поруки № 156491 від08 листопада 2007 року, відповідно до умов якої поручитель надала свою згоду забезпечувати змінене основне зобов'язання. Разом з тим, на виконання ухвали суду від 18 жовтня 2016 року, представником банку було скеровано суду заяву від 03.11.2016 року, вих.№30-3/455, якою долучено до матеріалів справи письмові докази вручення/отримання відповідачами письмових повідомлень банку від 05.02.2015 року, про дострокове повернення кредиту та повідомлено, що в звязку зі знищенням первинних документів про видачу кредитних коштів, банком долучається суду копія акту про вилучення і знищення первинних документів; копію акту передачі документів на макулатуру; оригінал виписки по рахунку позичальника №26203153538300. У поданій суду заяві від 20.12.2016 року, вих.№30-3/2355, представник банку посилаючись на нормативно правові акти НБУ зазначає, що виписки з особових рахунків, що є регістрами аналітичного обліку вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. В якості додатків до цієї заяви долучив суду копію заяви ОСОБА_2 на видачу готівки від 08.11.2007 року та оригінал довідки архіву банку від 19.12.2016 року, вих. №30-3/2353, в якій зазначено: первинні касові та меморіальні документи по позичальнику ОСОБА_2, які витребувані ухвалою суду від 18.10.2016 року, по даній справі, були передані в Архівний центр західного регіону. По ним була проведена експертиза цінності, за результатами якої вони були включені в Акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду за 2016 рік, а потім знищені за закінченням строку зберігання. Таким чином, в звязку з порушенням ОСОБА_2, взятих на себе договірних зобовязань за кредитним договором та невиконання взятих на себе зобовязань щодо здійснення платежів згідно графіку та погашення заборгованості по кредиту і нарахованим процентам, станом на 13.03.2015 року, утворилась заборгованість Відповідача-1, яка становить 45891,82 дол. США, що за курсом НБУ станом на 13.03.2015 року, складає 989149,03 (девятсот вісімдесят девять тисяч сто сорок девять) гривень 03 копійки, з яких: заборгованість за простроченим кредитом - 41563,61 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.03.2015 року, становить 895859,10 грн.; заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом 3880,92 дол. США, що за курсом НБУ станом на 13.03.2015 року, становить 83649, 07 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом -784,99 грн., що за курсом НБУ станом на 13.03.2015 року, становить 36,42 дол. США; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом 8855,87 грн., що за курсом НБУ станом на 13.03.2015 року, становить 410,87 дол. США, яку позивач просить стягнути на свою користь солідарно з ОСОБА_2, та ОСОБА_4, про що подав суду відповідний розрахунок заборгованості ОСОБА_2 Відповідач-1 ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, приймав участь в розгляді справи через свого уповноваженого представника ОСОБА_3 Відповідач-2 ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилась, належним чином повідомлялась про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила. Заяв чи клопотань від неї не надходило. Розгляд даної справи здійснено без її присутності. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, предявлений ПАТ «Укрсиббанк» позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, зокрема зазначив, що позов безпідставний та необґрунтований. Просить суд відмовити у його задоволені. В обґрунтування поданих суду доводів і заперечень проти задоволення позовних вимог банку представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 вказав, зокрема, що позивач не підтвердив первинними належними і допустими доказами згідно закону, обставини надання кредиту ОСОБА_2; долучені представником позивача копії документів, в якості письмових доказів наведених ним обставин, походження яких є невідоме, не є первинними документами та не відповідають вимогам належності і допустимості доказів згідно вимоги ст.ст. 57, 59 ЦПК України; банк не довів у встановленому умовами п.12.2 кредитного договору, право на дострокову вимогу і стягнення заборгованості за кредитним договором. Крім того зазначив, що його довірителем ОСОБА_2 не здійснювалось жодних проплат на погашення тіла кредиту і відсотків та йому не відомо, хто здійснював ці проплати. Свою позицію щодо заявленого позову представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 обґрунтував в письмових запереченнях на позовні вимоги банку, в яких детально послався на конкретні порушення зі сторони позивача, зокрема: В частині відкриття банківського поточного рахунку. -Глосарій банківської термінології, який розміщено на офіційному електронному сайті Національного банку України за електронною адресою: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/ article?art_id=123543, в якому дано визначення: поточні рахунки фізичним особам не субєктам підприємницької діяльності відкриваються як вклади до запитання i використовуються їх власниками для здійснення розрахункових операцій як i поточні рахунки юридичних осіб (Джерело:Інструкція про порядок відкриття,використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах //Постанова Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492). -п.7.1.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», де встановлено: Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. -п.6.3 цього Закону, яким встановлено: порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка. - Інструкція «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затверджена Постановою Правління Національного банку України 12.11.2003 N 492, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р., за N 1172/84, в редакції, чинній на дату укладення Кредитного договору, якою встановлено, зокрема: * Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції (п.1.5.); * Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки (п.1.8.); * У разі відкриття поточного рахунку клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунку. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого (яку) згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов'язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноважених осіб (особи) банку, які (яка) відповідно до внутрішніх положень банку здійснюють перевірку на достовірність і відповідність чинному законодавству документів та копій документів, що подаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєння номера рахунку клієнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку (п.1.18.); * Тексти заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів (за потреби) можуть бути зазначені в договорі банківського рахунку між банком і клієнтом - фізичною особою за довільною формою, але із збереженням реквізитів, передбачених у відповідних додатках до цієї Інструкції (п.1.19.); * Банки та їх клієнти зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України з питань відкриття та ведення рахунків і цієї Інструкції. За порушення зазначених вимог банки та їх клієнти несуть відповідальність, передбачену законодавством України (п.1.23.); * Банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов'язані ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їх імені, у порядку, установленому законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком (п.2.1.). В частині виконання зобовязань банку щодо видачі кредитних коштів позичальнику. -частиною 2 ст. 640 ЦК України передбачено: якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. - відповідно до ч.ч. 1,2 ст.1054 ЦК України: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положенняпараграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. -частина 1 ст. 1046 ЦК України передбачає: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. -згідно ч.1 ст.526 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В частині бухгалтерського обліку операцій банку та первинних облікових документів. - часиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. - в ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ст. 3 вказаного, порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності. Вимоги щодо ведення документів бухгалтерського обліку наведені в Постанові Правління НБУ №254 від 18.06.2003р. «Про затвердження положення про організацію операційної діяльності в банках України», якими встановлено наступне: п.4.3. Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. п.4.4. Залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками: а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); б) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій). п.4.6. Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку). п.4.7. Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами. п.4.8. У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). п.5.1. Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку… Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). п.5.2. Регістри бухгалтерського обліку повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. ...». Оформлення первинних документів регулюється Постановою Правління НБУ №566 від 30.12.1998р. «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України», згідно якої зокрема: п.2.1.1. «Вимоги до первинних облікових документів», - Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів (непаперовій формі) повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання документа; назву підприємства (банку), від імені якого складений документ; місце складання документа; назву отримувача коштів; зміст операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; суму операції (цифрами та прописом). ...номери рахунків; назву банку (отримувача та платника коштів); посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення ... Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку. В частині гранично допустимих строків зберігання фінансоворазрахункових документів кредитних операцій у банківських установах. - п.11 Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання, затверджений Постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 року N 601, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 24 грудня 2004 р. за N 1646/10245, (який згідно з п.3 є обовязковим для використання всіма банківськими установами): строки зберігання документів, що визначені в цьому Переліку, є мінімальними і зменшенню не підлягають. Банківські установи можуть лише збільшувати строки зберігання документів, якщо це викликано специфічними особливостями їх роботи. - п.26 цього Переліку: для організації і проведення попередньої експертизи цінності документів, відбору їх для зберігання або знищення створюється Експертна комісія (ЕК) банківської установи. Утворення та діяльність ЕК здійснюються на підставі Типового положення про експертну комісію державного органу, органу місцевого самоврядування, державного та комунального підприємства, установи та організації, затвердженого наказом Державного комітету архівів України від 17.12.2007 N 183, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.01.2008 за N 13/14704. Банківська установа недержавної форми власності здійснює організацію і проведення попередньої експертизи цінності документів відповідно до Примірного положення про експертну комісію об'єднання громадян, релігійної організації, а також підприємства, установи та організації, заснованої на приватній формі власності, затвердженого наказом Державного комітету архівів України від 06.05.2008 N 83. -ст. 220 частини 2 Переліку: документи (статут, кредитний договір, заявизобовязання, гарантійні листи, обґрунтування, розрахунки ефективності та окупності витрат, висновки, розпорядження, дозволи, фінансові звіти, статистичні відомості), про видачу й оформлення позик, кредитів, що видані банками юридичним і фізичним особам у національній та іноземних валютах, зберігаються у банках України протягом 5-ти років після погашення позики. В частині набуття банком права на дострокову вимогу повернення кредиту. - частиною 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено: якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. За своїм змістом ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є нормою, що встановлює особливий порядок врегулювання вимог кредитодавця у разі неналежного виконання умов договору споживчого кредиту. При цьому законодавець встановлює спеціальний (особливий) порядок стягнення як простроченої заборгованості, так і дострокового стягнення заборгованості за споживчим кредитом. В частині відповідності вимогам належності і допустимості письмових доказів та необхідності їх дослідження судом. - відповідно до ч.1 ст. 57 ЦПК України: доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. - частинами 1,3 ст. 58 ЦПК України передбачено: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. - згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України: обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. -Стаття 1 Закону України «Про інформацію» визначає, що документ - це матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. -п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 680 «Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу», яким визначено: послуги фіксування часу - процедура засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу шляхом додання до нього або логічного поєднання з ним позначки часу. -Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про центральний засвідчувальний орган" від 28 жовтня 2004 року № 1451, згідно якої, на Міністерство юстиції України покладено виконання функцій центрального засвідчувального органу, шляхом створення засвідчувальних центрів органів виконавчої влади та центрів сертифікації ключів, що передбачене Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228. Технічне і технологічне забезпечення виконання функцій центрального засвідчувального органу здійснюється державним підприємством «Національні інформаційні системи». -п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 затвердженого наказом Держспоживстандарту від 07.04.2003 року, в якому визначено: відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів Згідно з оригіналом, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізити; - відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. - частиною 1 ст. 179 ЦПК України встановлено: предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи та які підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. - частина 1 ст. 131 ЦПК України передбачає: сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, до початку розгляду справи по суті. - згідно ч.1 ст. 159 ЦПК України: суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі. Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази відповідно до ст.212 ЦПК України, щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, та достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що предявлений позов подано передчасно і в його задоволенні слід відмовити виходячи з наступного. Згідно ч.2 ст.220 Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання, затверджений Постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 року N 601, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 24 грудня 2004 р. за N 1646/10245, (який згідно з п.3 є обовязковим для використання всіма банківськими установами), в системному звязку із застереженням п.11 Переліку, документи про видачу й оформлення позик, кредитів, що видані банками юридичним і фізичним особам у національній та іноземних валютах зберігаються у банках України протягом 5-ти років після погашення позики, і ці строки зберігання документів, які визначені в цьому Переліку, є мінімальними та не підлягають зменшенню . При розгляді судами питання про належність доказів, що мають значення у конкретному спорі, може виникнути сумнів, щодо поданої письмової інформації, яка міститься в електронному архіві. Тому, проаналізувавши вимоги нормативно-правових документів, суд приходить до висновку, що засвідчення наявності електронного документа (електронних даних), на певний момент часу, можна вважати офіційним документом, із достовірною інформацією про відомості, що розміщені в електронному архіві та зазначенням точного часу здійснення такого витягу, якщо він здійснений установою, на яку законом покладені такі обовязки, а саме: ДП «Національні інформаційні системи». Даний витяг в подальшому можна використати в судовому процесі як доказ, що в повній мірі буде відповідати вимогам Закону і не викликатиме сумніву у достовірності інформації, зазначеній у ньому. Долучені представником банку копії документів суд вважає копіями невідомого походження, які не можливо зіставити з оригінальними примірниками. А отже, суд не може взяти їх до уваги та відхиляє ці докази з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів позовної заяви банку та долучених його представником документів, відповідно до умови п.1.2.1. термін кредитування з 08.11.2007 року до 07.03.2028 року. З огляду на це, кінцевий термін зберігання документів по даному кредитному договору становить 07.03.2033 року. Надана суду представником банку копія Акту №3 по Західному регіону м. Львів, про нібито вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, по Волинському регіональному управлінню (Рівненська та Волинська області), зазначеним вимогам закону не відповідає оскільки, не містить дати його затвердження. Разом з тим, в порушення вимоги п.33 Переліку, цей акт не затверджений підписом керівника банківської установи ( оскільки, докази наявності таких повноважень у начальника центру підтримки Західного регіону, суду не надані). В той же час, в порушення припису п.26 Переліку, відсутні докази створення банківською установою Експертної Комісії (надалі - ЕК), з метою проведення попередньої експертизи цінності документів, відбору їх для зберігання або знищення а також, не долучено «Типове положення про експертну комісію банку», у відповідності до наказу Державного комітету архівів України від 17.12.2007 N 183, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.01.2008 за N 13/14704 та наказу Державного комітету архівів України від 06.05.2008 N 83, які б в їх сукупності свідчили про створення і функціонування у ПАТ «Укрсиббанк», такої комісії та межі її повноважень. Поряд з цим, в порушення пункту 32 Переліку, є відсутніми затверджені Експертно Перевірною Комісією державної архівної установи описи справ постійного строку зберігання, з розшифруванням їх вмісту та переліку. Окрім того, з номерів опису (номенклатур) за рік (роки), які зазначені в колонці 4 таблиці та кількості справ (томів, частин), вказаних в колонці 6 таблиці, не можливо визначити та/або встановити, що в перелік знищених документів входить саме ця кредитна справа позичальника: ОСОБА_2 та фінансоворозрахункові або первинні бухгалтерські та меморіальні документи, які стосуються видачі кредиту банком ОСОБА_2, за Договором про надання споживчого кредиту № 11249073000 від «08» листопада 2007 року. Поряд з цим, відсутні належні і допустимі докази у вигляді Висновку експертизи, ЕПК Державного архіву Харківської області, щодо цінності первинних документів, які стосуються видачі кредиту ОСОБА_2, за результатами якої було прийнято рішення, про їх знищення. Разом з тим, долучена представником позивача копія довідки від 19.12.2016 року, яка засвідчена підписом провідного архівіста відділу управління архівами адміністративного управління АТ «Укрсиббанк» ОСОБА_5, не підтверджує та не доводить факт знищення первинних касових та меморіальних документів щодо видачі кредиту ОСОБА_2, оскільки, відповідно до п.11 Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання, затверджений Постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 року N 601, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 24 грудня 2004 р. за N 1646/10245, (який згідно з п.3 є обовязковим для використання всіма банківськими установами), строки зберігання документів, що визначені в цьому Переліку, є мінімальними і зменшенню не підлягають. Банківські установи можуть лише збільшувати строки зберігання документів, якщо це викликано специфічними особливостями їх роботи. А отже, це суперечить вимогам п.11 Переліку та ч.2 ст. 220 зазначеного Переліку. За таких обставин, зазначена копія Акта №3, про нібито знищення первинних бухгалтерських та меморіальних документів, про видачу банком кредиту ОСОБА_2, не примається судом як доказ, оскільки, не відповідає вимогам як належності так і допустимості доказів обставин по справі. За умовами п.1.5., Банк зобовязався надати Позичальнику кредит одноразово шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок Позичальника №262031535338300, для подальшого використання за цільовим призначенням, який згідно з умовами п.6.2. банк зобовязався відкритий на користь Позичальника. З наведеного вбачається, що у відповідності до умови п.1.5. Кредитного договору та вимог чинного законодавства, обовязковою передумовою виконання банком взятих на себе зобовязань щодо видачі кредитних коштів - є відкриття Банком для Позичальника у даному випадку, поточного рахунку №262031535338300, який має бути відкритий банком ОСОБА_2, на підставі письмового договору банківського рахунку, відповідно до поданої ним заяви, про відкриття поточного рахунку. Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, що долучена ним копія заяви на видачу готівки від 08.11.2007 року, є роздрукованою копією, яка міститься в електронному архіві банку. Проте, зазначена копія заяви на видачу готівки не може бути взята до уваги судом як доказ, оскільки є відсутніми докази у вигляді первинних документів а саме, договору банківського рахунку з Позичальником про відкриття поточного рахунку та зарахування кредитних коштів на поточний рахунок згідно з умовами п.1.5. Кредитного договору. Разом з тим, правова природа та походження заяви на видачу готівки є невідомим. Разом з тим, зазначена заява на видачу готівки не відповідає вимогам належності і допустимості доказів так як копія такої заяви не засвідчена у встановленому законом порядку уповноваженим представником центрального засвідчувального органу, зокрема державного підприємства «Національні інформаційні системи», що суперечить вимогам ст.1 Закону України «Про інформацію»; п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 680 «Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу»; Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про центральний засвідчувальний орган" від 28 жовтня 2004 року № 1451, та Положенню про Міністерство юстиції України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228. Отже, не подання Банком належних і допустимих доказів, а саме: первинних документів, якими є меморіальний ордер або платіжне доручення про зарахування кредитних коштів на поточний рахунок №262031535338300, та договору банківського рахунку, укладеного з Позичальником про відкриття поточного рахунку спростовує твердження Банку про виконання ним зобовязань за умовами п.1.5. Кредитного договору. Крім того, долучений суду представником позивача оригінальний примірник виписки по рахунку, не є таким та водночас, не являється первинним документом та не доводить наведену в змісті позовної заяви банку обставину виконання взятих на себе зобовязань за умовами п.1.5. кредитного договору і відповідно, набуття права банку на стягнення заборгованості з позичальника, оскільки за умовами п.1.5. договору, Банк зобовязався надати Позичальнику кредит одноразово шляхом зарахування суми кредиту саме на поточний рахунок Позичальника №262031535338300, для подальшого використання за цільовим призначенням, який має бутивідкритий на користь Позичальника. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Як вбачається з оглянутої судом в судовому засіданні виписки руху по рахунку №262031535338300 позичальника: ОСОБА_2, за період з 01.11.2007 року по 30.11.2007 року, що ця виписка не містить ознак первинного документу, оскільки не є складена у день проведення банківської операції. Разом з тим зазначена виписка, яка є одностороннім документом, достовірно не доводить що відповідач ОСОБА_2 отримав кошти на відкритий банком йому поточний рахунок згідно з умовами п.1.5. кредитної угоди, оскільки є відсутніми належні і допустимі докази у вигляді первинних документів відкриття зазначеного поточного рахунку позичальнику, що узгоджується з правовим висновком ВСУ, який зроблено в змісті ухвали від 25.07.2007 року в справі №6-9763кс04. Разом з тим, всупереч вимоги п.2.1.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене Постановою Правління НБУ №566 від 30.12.1998 року, зазначена виписка не містить належних відомостей і даних про дату, місце і час її складання як первинного документа; про посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення банківської операції та правильність її оформлення. Поряд з цим, зазначена виписка є затверджена печаткою ПАТ «Укрсиббанк», тоді як у липні 2007 року, відповідно до змісту кредитного договору Банк мав іншу назву: АКІБ «Укрсиббанк», що на думку і переконання суду підтверджує, про невідповідність цього документу вимогам та ознакам первинного документу, який має бути складений у день здійснення банківської операції. Окрім того, відповідно до змісту Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затверджених наказом ДПС України від 05.07.2012 року №583 (на яку посилається представник позивача), «Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюється договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку, який як зазначив у своїх поясненнях представник позивача, не укладався між банком та ОСОБА_2 та відповідно є відсутнім і не існує взагалі. Крім того, аналіз зазначеного змісту Узагальнюючої податкової консультації не зареєстрований в Міністерстві юстиції України у встановленому законом порядку. А отже, не доведений до відома у встановленому законом порядку та відповідно, не являється нормативноправовим актом України, який має враховуватись судом. Відтак, з урахуванням наведеного суд прийшов до висновку, що зазначене Узагальнення податкової консультації носить виключно рекомендаційний характер, який не є обовязковим для суду. Таким чином, підсумовуючи у наведеній частині суд прийшов до висновку, що посилання представника банку на виписку з поточного рахунку є необґрунтованим та безпідставним. Крім того, долучена представником банку копія заяви на видачу готівки, яка як стверджує представник позивача роздрукована з електронного архіву, також не підтверджує видачу кредитних коштів Позичальнику та не може братись до уваги судом оскільки, умовами п.1.5. кредитного договору, видача кредиту позичальнику готівковими коштами з каси банку не передбачено, а передбачено лише зарахування кредитних коштів, саме у безготівковій формі на поточний рахунок Позичальника №262031535338300. Разом з тим, відсутність письмових доказів, у вигляді первинних документів які б підтверджували: відкриття банком поточного рахунку позичальнику та зарахування банком кредитних коштів позичальнику на поточний рахунок у безготівковій формі, автоматично ставить під сумнів їх подальшу видачу через касу готівкою. А відтак, вказує на неналежність долученої банком копії заяви на видачу готівки як доказ. Позивачем не підтверджено довідкою відповідальних працівників архівного відділу банку, що ця заява на видачу кредиту знаходиться в електронному архіві банку. Зазначена копія заяви на видачу готівки не містить відомостей, відміток та записів про те, що роздрукована з електронного архіву банку та не затверджена як підписами відповідальних працівників архівного відділу банку так і уповноваженим представником центрального засвідчувального органу, зокрема державного підприємства «Національні інформаційні системи». А оскільки позивачем не доведено належними і допустимими письмовими доказами виконання своїх зобовязань згідно з п.1.5. кредитного договору, щодо видачі позичальнику кредиту у безготівковій формі шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника кредитних коштів, то за таких умов предявлені банком позовні вимоги про стягнення заборгованості, процентів за користування кредитом та пені є необґрунтовані та не підтверджені належними і допустими доказами по справі. Крім того, відповідно до застереження п. 12.2. Кредитного договору, зазначене у п. 12.1. Договору повідомлення (вимога) Банку направляється Позичальнику листом (цінний з описом та повідомленням про вручення) або доставляється курєром на адресу, що вказана у розділі 13 цього Договору. Отже, з наведених умов договору вбачається, що право Кредитора на дострокове повернення кредиту, у тому числі і на примусове задоволення своїх вимог та інше, виникає виключно з дня (дати) отримання Позичальником письмової вимоги банку, яка має бути направлена листом (цінний з описом вкладення та повідомленням про вручення). В іншому випадку, відсутність належних та допустимих доказів у вигляді опису вкладення листа та доказів отримання особою Позичальником та іншими особами такого листа вважається, що особи не повідомлені належним чином. А відтак, банк не набуває законного права на дострокову вимогу. З дослідженого в судовому засіданні списку згрупованих рекомендованих відправлень вбачається, що цей список не містить належних відомостей та/або опису вкладення змісту листа, щодо наявності в його змісті письмової вимоги банку адресованої Відповідачам. А отже, не підтверджує, що саме ті письмові вимоги, на які посилається представник позивача, були надіслані відповідачам тим листом, про надсилання якого надав список згрупованих рекомендованих відправлень представник позивача. Відсутність належних і допустимих доказів по справі а також, відомостей чи/або даних, про надсилання банком письмової вимоги в порядку, який узгоджено між сторонами у розділі 12 кредитного договору та передбачений вимогами ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» ставить під сумнів виконання банком своїх договірних зобовязань за кредитним договором та вказує на передчасність предявленого ним позову. За всіх вищевикладених обставин суд дійшов до висновку про передчасність предявленого позову, в задоволенні якого слід відмовити. На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.6,16,526,530,533,546,549,575,577,589,590,599,610,611,612,627,629,632,1046,1048, 1049, 1050,1054 ЦК Українита ст. ст.3,27,31,109,113,114,118,119,120,122,213-215,218 ЦПК України, - ВИРІШИВ: В позові Публічного Акціонерного Товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені - відмовити. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Повний текст рішення виготовлений 11 квітня 2017 року. Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_6
  21. 3 likes
    Вот искал продолжение по распоряжению 231 и набрёл на вот такой "шедевр": АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Фаркош Ю.А. №22-ц/796/733/2017 Доповідач Вербова І.М. Справа №755/440/16-ц УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого судді Вербової І.М., суддів Поливач Л.Д., Поліщук Н.В. за участю секретаря: Горак Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Сведбанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про визнання договору факторингу недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року, В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2015 рокупозивач ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати фіктивний правочин договір факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року укладений між АВТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», недійсним з моменту укладення та вирішити питання судових витрат. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 23.06.2008 між ним та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», було укладено кредитний договір № 2707/0608/98-029. 28.11.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу. 28.11.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15 про передачу прав за кредитним договором. Того ж дня, між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу про передачу прав за кредитним договором. Вважає, що договір факторингу № 15 було укладено без наміру створення правових наслідків, а тому він є недійсним. Крім того, його як боржника за кредитним договором було навмисно позбавлено можливості виконати свій обов'язок щодо погашення заборгованості за кредитним договором. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року у задоволенні позову - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору. Вказує на те, що ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» отримуючи від ПАТ «Сведбанк» право вимоги за Кредитним договором, не мав на меті скористатися ним, а отже договір був вчинений без реальної мети та настання правових наслідків. Крім того, ні ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» ні ТОВ «Кредитні ініціативи» не мали ні генеральної ні індивідуальної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій. Без наявності такої ліцензії юридична особа не може в законному порядку надавати кредити у іноземній валюті або вимагати їх повернення. В судовому засіданні ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав. Представник відповідача проти скарги заперечував, просив рішення суду у справі залишити без зміни. Заслухавши доповідь судді Вербової І.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав: Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із правильного розуміння правової природи договору факторингу, у зв'язку з чим дійшов висновку, про відсутність достатніх правових підстав вважати його недійсним. Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону. Судом встановлено, що 23.06.2008 року між позивачем та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», було укладено кредитний договір № 2707/0608/98-029. 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу. 28.11.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15 про передачу прав за кредитним договором. Того ж дня, між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу про передачу прав за кредитним договором. Норму статті 6 ЦК України розкриває стаття 627 цього Кодексу, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства. Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення. Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України). Договір факторингу є самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг. Сторонами договору є фактор і клієнт (стаття 1079 ЦК України). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа ‒ підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж. Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно положеннями ч. 4 статті 8 ЦПК у разі невідповідності нормативно-правового акта закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує акт законодавства, який має вишу юридичну силу. Hi Цивільний кодекс України, ні Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не встановлюють жодних обмежень стосовно складу осіб, щодо яких може здійснюватися відступлення права вимоги. Тобто, законодавець не виключає фізичних осіб з кола осіб, що беруть участь у фінансовій операції факторингу. Отже, розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, № 352 від 06.02.2014 внесені зміни до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231, якими виключено пункт 1, що встановлював сукупність операцій з фінансовими активами, які відносяться до фінансової послуги факторингу, зокрема, і в частині визначення боржниками лише суб'єктів господарювання. Отже, набуття позивачем права вимоги до боржників - фізичних осіб є правомірним. Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. У справі, яка переглядається, суд встановив, що договір факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року укладений між АВТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не приховував жоден інший правочин, а сам договір факторингу вчинений для створення певних правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно з ч.1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо боржник доведе, що не виконав грошового зобов'язання через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України , оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало i в такому разі вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 цього Кодексу ). Проте, позивач не надав доказів того, укладеним договором факторингу було порушено його права в частині виконання своїх зобов'язань за договором кредиту. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-979 цс15. Твердження апелянта про те, що у ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» відсутня генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій, а тому останнє не має законного права приймати платежі від позивача в іноземній валюті, є також необґрунтованими, оскільки відповідно до правового висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який в ухвалі від 17.06.2015 у справі №6-10382св15 зазначив, що оформлюючи відступлення права вимоги банк і фактор не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, а тому до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи установлені договором правила щодо валюти зобов'язання, законодавство України не містить норми, внаслідок застосування якої у фактора за договором факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 28 листопада 2012 року ТОВ «Кредитні ініціативи», існував чи існує обов'язок отримати ліцензію для підтвердження свого права на здійснення факторингових операцій. Ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного валютного договору, а в даному випадку між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ПАТ «Сведбанк» було укладено договір відступлення права вимоги. Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції. Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року в справі залишити без зміни. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду. Головуючий Судді http://reyestr.court.gov.ua/Review/64172131 Моё мнение, что суды тупо в мотивировочной части переписали возражения ответчика. И с лицензиями намутили и закон (распоряжение) обратную силу возымел.
  22. 3 likes
    Подать иск о признании договоров обеспечения недействительными на основании отсутствия основного обязательства. Другого варианта не вижу.
  23. 3 likes
    Именно так. Кроме того к договору, который не совершен, не могут быть применены последствия недействительности договора. Исковые требования о признании договора незаключенным не являются способам защиты прав и интересов, предусмотренных нормами закона. Суды отказывают в удовлетворении таких исковых требований.
  24. 3 likes
    Признание действий незаконными при заключении договора имеют последствия только для признания последствий недействительности, но не признания договора недействительным. Реституция применяется только в случае признания договора никчемным или недействительным.
  25. 2 likes
  26. 2 likes
    Построение тоталитарного государства идет полным ходом. Отрицание исторических фактов и уж тем более наказание за цитаты тому подтверждение. Вот профайл адвоката его защищавшего: http://erau.unba.org.ua/profile/47561
  27. 2 likes
    вы имеете право жить внутри и использовать ипотечное имущество в согласии с законом, сдайте в аренду через нотариуса, по прошествии 0.5 года действия государственного нотариуса никто не оспорит, пропишите малолетних детей арендаторов на основании договора, пускай у них не будет другого места жительства кроме этого, подкрепите имущественные права арендаторов указав в договоре об аренде обязанности арендодателя по долговой расписке. аренда в счет долговой расписки. момент : вас не уведомляли о переходе прав фактору, найдите человека в банке пусть шлепнет печать установы что они не против аренды, а потом пусть суд разбирается, не разберется. уважаемые форумчане предложите что то подобное, или поправьте где не прав, Ваши замечания очень уместны, при наличии от Вас желания помочь, я хочу помочь, я могу помочь, я был на месте этого растерянного человека, и сейчас на этом месте, я вместе с ним.
  28. 2 likes
    Смысл Форума каждый участник вправе трактовать по-своему. По моему мнению, одна из задач Форума, обеспечить должников банков, жертв факторингов и колехторов, необходимыми консультациями, при этом, не давая возможности воспользоваться этими знаниями (особенно практическими наработками и приемами эффективного противодействия) противной стороне.
  29. 2 likes
    Согласен с первой частью поста.. Что касается предмета иска (для забезпечення позову), то как бы Вы предложили лечить больного не видя не больного, ни истории болезни, не имея первичных анализов... Считаю, что нужно идти к профильному юристу и ОН должен проанализировать все материалы и выработать, совместно с клиентом, стратегию защиты. Заочные советы, ИМХО, хороши только по самым общим вопросам.
  30. 2 likes
    Это кто Вам такое сказал ? Может ФГВФО ? А если договор в названии содержит - "уступка права требования" или "покупка кредитного портфеля", то это сразу становится договором цессии или может быть все-таки факторингом ? Вам разница между цессией и факторингом известна ? И почему "уступающие права" стремятся назвать этот документ "цессией", тоже известно ?
  31. 2 likes
    Я думаю, что нужно для начала направить запросы. Уверен на 99,999%, что надлежащие доказательства переуступки не предоставят. А тут уже можно обращаться в суд о признании переуступки недействительной. Тогда и время подумать о мерах по обеспечению.
  32. 2 likes
    Откуда всплыли эти 40 дней? Как по покойнику? )))
  33. 2 likes
    Не знаю как Вы, но я пытался договориться с перекупщиками долгов без "зубов". Нулевой эффект. Но это дело такое... Каждый имеет свою практику. Говорите, обратиться в суд и самому арестовать недвижимость в процессе обеспечения иска. А какой будет предмет самого иска? С чем несогласны и что оспариваете? Вот поделитесь. Я рекомендую начать с запросов. Ответы или неответы на них - уже зацепка. Тут и ЗПП припаять можно.
  34. 2 likes
    Народ! Да разберитесь вы для начала... 1. Ипотечный кредит? 2. Вас уведомили письменно о переуступке? 3. Предоставили письменные доказательства переуступки?
  35. 2 likes
    а вы думаете, что если бы человек мог отдать долг, он пришел бы сюда за советом?
  36. 2 likes
    ВСУ в составе трех палат, в очередной раз пришел к довольно спорному выводу, что учитывая то, что по делу, которое рассматривается, спорные правоотношения связанные с невыполнением, по мнению истца, условий хозяйственного договора, спор не является публично-правовым, а вытекает из договорных отношений и должен решаться судами по правилам ХПК, а не КАСУ. При этом странно, что никто их судей не вспомнил о добросовестности и неправомерности затягивания сроков, как обычно это делает ВСУ в интересах банков.
  37. 2 likes
    Это наше решение. Апелляция согласилась с решением суда первой инстанции и отказала в обращении взыскания на предмет ипотеки в связи с отсутствием в материалах дела доказательств переуступки права требования по кредитному и ипотечному договору Дельта банку.
  38. 2 likes
    ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2017 року м. Київ Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Романюка Я.М., суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Лященко Н.П., Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про перегляд судових рішень, в с т а н о в и л а : У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі – ПАТ «Банк Форум») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_3 звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що позичальник порушує умови договору щодо щомісячного погашення кредиту та сплати процентів за користування грошовими коштами. Банк просив суд достроково стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, а саме: 29 260,95 доларів США – заборгованість за кредитом; 4 099,79 доларів США – заборгованість за процентами; 28 776 грн. 26 коп. – пеня за прострочену заборгованість за кредитом та відсотками; 5 000 грн. – штраф за невиконання зобов’язань, передбачених п. 3.3.7 кредитного договору. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 4 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 5 липня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором у розмірі 30 465,52 доларів США, з яких: 29 260,95 доларів США – заборгованість за кредитом; 1 204,57 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 1 квітня 2015 року по 24 липня 2015 року, 4 341 грн. 02 коп. – пеня на прострочену заборгованість за кредитом та процентами за період 1 квітня 2015 року по 24 липня 2015 року. Урешті позову відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін. У поданій до Верховного Суду України заяві уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» просить змінити рішення судів шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом однієї і тієї самої норми матеріального права, а саме статті 613 ЦК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_4, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню. На підставі статті 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яке переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним. Суд встановив, що 10 червня 2008 року між АКБ «Форум» в особі Тернопільської філії, правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит на суму 42 000 доларів США на термін до 1 червня 2033 року зі сплатою 13 % річних. З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором 10 червня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідно до п.п. 2.3, 2.7 кредитного договору позичальник щомісячно зобов'язувався здійснювати погашення частини кредиту в сумі не менше 140 доларів США та сплачувати проценти за кредитом не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами. 30 грудня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір НОМЕР 1 про внесення змін до кредитного договору, відповідно до умов якого пункт 2.3 кредитного договору викладено в такій редакції: позичальник здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з квітня 2009 року в сумі не менше 145 доларів США на відкритий йому позичковий рахунок. 19 квітня 2010 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір НОМЕР 2, згідно з яким викладено в новій редакції п.п. 1.1, 1.3, 2.3, 2.7 кредитного договору. Згідно з п. 4.1 кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та несвоєчасну повну чи часткову оплату процентів позичальник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2 % за кожен день прострочення, що обчислюється із суми неповернутого платежу та/або несплачених процентів. У зв'язку з цим банк має право на стягнення з відповідача нарахованої згідно п. 4.1 укладеного договору пені за порушення термінів оплати кредитних договорів та процентів. За положеннями п. 4.4 кредитного договору за кожен випадок невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 3.3 (крім п. 3.3.2) договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5 000 грн. Відповідно до п. 7.5 кредитного договору усі зміни та доповнення до нього, крім випадків, передбачених п. 5.1, 5.2, 5.3 цього договору, набувають чинності тільки за умов укладення в письмовій формі та підписання сторонами додаткових угод, які стають невід'ємною частиною цього договору. Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 січня 2015 року № 10 «Про призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_3 призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Форум». Відповідно до листа Національного банку Украйни (далі – НБУ) від 30 листопада 2015 року ПАТ «Банк Форум» виключено з довідника учасників СЕП з 25 червня 2014 року. Запис щодо виключення відділення № 3500 Тернопільської дирекції ПАТ «Банк Форум» було внесено до Державного реєстру банків 1 вересня 2014 року. У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань утворилась заборгованість, яка станом на 20 березня 2015 року складалась із: 29 260,95 доларів США – тіло кредиту; 2 271,80 доларів США – прострочені відсотки; 496,62 доларів США – строкові проценти; 537,55 доларів США – пеня за несвоєчасну сплату процентів. 26 березня 2015 року відповідачам було направлено вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором із зазначенням суми, що підлягає сплаті, та реквізитів рахунків банку, на які повинні бути перераховані кошти. Зазначені вимоги ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 отримали особисто 31 березня 2015 року, що підтверджується відміткою на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодились апеляційний та касаційний суди, виходили з того, що відповідачі порушили права банку, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором, заборгованість по процентах за користування кредитними коштами та пені. При цьому суди зазначили, що із серпня 2014 року рахунки відділення Тернопільської дирекції ПАТ «Банк Форум» були закриті у зв’язку із закриттям відділення банку, інші фінансові установи відмовлялися приймати платежі. Однак, 26 березня 2015 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» відповідачам надіслано письмову вимогу про дострокове виконання зобов’язань, де зазначено номер рахунку, на який слід сплачувати заборгованість, відповідачі отримали дану вимогу лише 31 березня 2015 року, у зв'язку із чим проценти, пеня чи штраф із серпня 2014 року по 31 березня 2015 року відповідачам не повинні нараховуватись, оскільки відбулось прострочення кредитора в розумінні ч. 4 ст. 613 ЦК України. Проте в наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: - від 7 вересня 2016 року суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов про стягнення кредитної заборгованості, виходив з того, що кредитор не вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, оскільки він не відмовився прийняти належне виконання з боку відповідачів у справі, більше того, він не вчиняв дій, які б об’єктивно перешкоджали виконати позичальнику належним чином свої кредитні зобов’язання. Навпаки, позивач у силу вимог статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та п.п.3.2, 3.3 п. 3 розділу V Положення «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку» здійснив заходи щодо відкриття накопичувального рахунку неплатоспроможного банку та повідомив через загальнодоступні засоби масової інформації (мережа Інтернет, офіційні видання друкованих засобів масової інформації), у тому числі відповідачів, про нові реквізити для сплати кредитних коштів. Невнесення змін у кредитний договір у частині реквізитів розрахункових рахунків не може бути перешкодою для належного виконання боржником/поручителем зобов’язань зі сплати кредитної заборгованості, оскільки в даному випадку положеннями спеціального законодавства, що регулює правовідносини з тимчасової адміністрації та ліквідації банків, передбачено, що існує єдиний накопичувальний рахунок, на котрий мають надходити кошти, у тому числі і від боржників для належного виконання ними своїх зобов’язань; - 21 грудня 2016 року суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалу апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, виходив з того, що відмова кредитора від запронованого боржником виконання договору можлива лише тоді, якщо кредитор міг прийняти виконання від боржника, однак із суб’єктивних причин відмовився це зробити, натомість не вважається відмовою об’єктивна неможливість прийняти виконання боржника, оскільки в такому випадку буде не відмова від прийняття виконання, а лише неможливість прийняти виконання. Апеляційний суд не врахував, що неповідомлення боржника про нові реквізити банківської установи не звільняє його від виконання обов’язку з погашення кредитної заборгованості та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову. Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносин статті 613 ЦК України. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого. Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Банк у стані тимчасової адміністрації та ліквідації у своїй діяльності керується Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенням «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 1581/21893 від 14.09.2012 р. (далі – Положення). Згідно із п.п. 2.17 п. 2 розділу V Положення (в редакції, чинній станом на момент виведення банку з ринку) уповноважена особа Фонду на ліквідацію банка з дня її призначення вживає таких заходів: здійснює відкриття накопичувального рахунку. Відповідно до п.п. 3.2 п. 3 розділу V Положення з метою забезпечення процедури ліквідації уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку ініціює відкриття накопичувального рахунку неплатоспроможного банку у національній валюті та іноземній валюті (за необхідності) в територіальному управлінні НБУ або в Операційному управлінні НБУ. За змістом п.п. 3.3 п. 3 розділу V Положення після відкриття накопичувального рахунку за розпорядженням уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку залишок коштів із кореспондентського рахунку банку перераховується на накопичувальний рахунок і вживаються заходи щодо закриття кореспондентського рахунку такого банку та виключення його з учасників системи електронних платежів (СЕП) у порядку, визначеному нормативно-правовим актом НБУ, що визначає порядок міжбанківського переказу грошей в Україні в національній валюті, а також повертаються кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку, що враховувалися на відповідному позабалансовому рахунку (якщо такий облік вівся в територіальному управлінні НБУ за договором з таким банком). Змістом п.п 3.4 п. 3 розділу V Положення передбачено, що на накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти такого банку і надходження на його користь. З цього рахунку проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат на здійснення процедури ліквідації. Частинами 1, 2 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено обов'язок Фонду не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розмістити інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, а також здійснити опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду в газетах «Урядовий кур'єр» та «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Разом з тим за змістом частини четвертої статті 613 ЦК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають iз суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку ( частина перша цієї статті). Якщо боржник доведе, що не виконав грошового зобов'язання через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало i в такому разі вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 цього Кодексу). Однак у справі, яка переглядається, судом не було встановлено обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме: чи був відкритий уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку накопичувальний рахунок неплатоспроможного банку у національній валюті та іноземній валюті (за необхідності) в територіальному управлінні НБУ або в Операційному управлінні НБУ; чи була розміщена інформація на офіційній сторінці Інтернет про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку та чи були опублікуванні відомості про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду в газетах «Урядовий кур'єр» та «Голос України», а відтак суд дійшов передчасного висновку про те, що відбулося прострочення кредитора, не встановивши факту відмови банком прийняття належного виконання боржником своїх зобов’язань, чи наявності перешкод для належного виконання боржником своїх грошових зобов’язань, що є основним критерієм у застосуванні статті 613 ЦК України. За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог необхідно скасувати та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою, другою статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а : Заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» задовольнити частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 4 травня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 5 липня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України. Головуючий Я.М. Романюк Судді: В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук В.М. Сімоненко ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ у справі за № 6-546цс17 Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Банк у стані тимчасової адміністрації та ліквідації у своїй діяльності керується Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенням «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 1581/21893 від 14.09.2012 р. Згідно із п.п. 2.17 п. 2 розділу V Положення (в редакції, чинній станом на момент виведення банку з ринку) уповноважена особа Фонду на ліквідацію банка з дня її призначення вживає таких заходів: здійснює відкриття накопичувального рахунку. Відповідно до п.п. 3.2 п. 3 розділу V Положення з метою забезпечення процедури ліквідації уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку ініціює відкриття накопичувального рахунку неплатоспроможного банку у національній валюті та іноземній валюті (за необхідності) в територіальному управлінні НБУ або в Операційному управлінні НБУ. За змістом п.п. 3.3 п. 3 розділу V Положення після відкриття накопичувального рахунку за розпорядженням уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку залишок коштів із кореспондентського рахунку банку перераховується на накопичувальний рахунок і вживаються заходи щодо закриття кореспондентського рахунку такого банку та виключення його з учасників системи електронних платежів (СЕП) у порядку, визначеному нормативно-правовим актом НБУ, що визначає порядок міжбанківського переказу грошей в Україні в національній валюті, а також повертаються кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку, що враховувалися на відповідному позабалансовому рахунку (якщо такий облік вівся в територіальному управлінні НБУ за договором з таким банком). Змістом п.п 3.4 п. 3 розділу V Положення передбачено, що на накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти такого банку і надходження на його користь. З цього рахунку проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат на здійснення процедури ліквідації. Частинами 1, 2 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено обов'язок Фонду не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розмістити інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, а також здійснити опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду в газетах «Урядовий кур'єр» та «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Разом з тим за змістом частини четвертої статті 613 ЦК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають iз суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку ( частина перша цієї статті). Якщо боржник доведе, що не виконав грошового зобов'язання через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало i в такому разі вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 цього Кодексу). Суддя Верховного Суду України Я.М. Романюк Постанова від 19 квітня 2017 року № 6-546цс17 http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/54E64E335013A754C225810D004B8227
  39. 2 likes
    ВСУ указал, что фактически до уведомления должника об открытии счета для приема платежей по кредитному договору в банке, который признан неплатежеспособным и соответствующего уведомления, а также предоставления возможности внесения оплаты, банк как кредитор является просрочившим кредитором и соответственно не может начислять проценты и штрафные санкции на оставшуюся часть кредита.
  40. 2 likes
    В этом решении ВСУ абсолютно обосновано указал, что суды, принимая судебные решения по делу на основании расчета, предоставленного истцом, и отказывая в удовлетворении заявления ответчика о применении исковой давности, не обратили внимания на то, что в расчете истца нет назначения платежей ответчика; не исследовали предоставленных ответчиком квитанций на оплату жилищно-коммунальных услуг и историю таких оплат и в случае совершения должником оплаты очередного платежа, не свидетельствует такое действие о признании им только определенной части долга, что не может быть основанием для прерывания течения исковой давности в отношении других (непризнанных) частей платежа.
  41. 2 likes
    1. Які обставини стали підставою для визнання КД не укладеним ? 2. Договори іпотеки і Застави, за загальним правилом, вважаються похідними від КД, вони виконують роль забезпечення зобов"язання за основним договором (КД). 3. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом ч. 2 ст. 548 ЦК України. 4." Але банк не визнає цього й на цій підставі пише листи з вимогами ..." - банк може "не визнавати", але якщо банк пише листи , то ця ситуація дає підстави для оптимізму, значить банк нічого більше не може зробити, Вітаю Вас ! 5. Ви пишете, що " Подала в суд", а це означає, що вимоги вже сформульовані у заявленому позові, тоді про що йде мова: "Як правильно написати вимогу в суд" ?
  42. 2 likes
    Распоряжение обретёт законную силу. А до его отмены оно было правомочным, на что ссылались суды (поищите на форуме или в реестре). Одно вот нашёл http://reyestr.court.gov.ua/Review/65416132
  43. 2 likes
    Всем добрый день! У меня тоже проблема с Дельта Банком. Уже достали своими звонками. За 1500 уже едут 1,5 года коллекторы или адвокаты забирать квартиру, то хрень всякую несут по телефону. Одним словом достали. Я как-то на нашем сайте нашел письмо к коллекторам и вы знаете очень помогает когда они звонят. Думою может кому-нибудь и поможет.... Уважаемый сборщик долгов! Считаю своим гражданским долгом - попытаться довести до вашего сведения следующее: Ваша деятельность является незаконной, противоречит многим нормам законодательства, но об этом позже. Только лишь обратившись к заемщику с фразой «отдай деньги» Вы уже становитесь потенциальным клиентом правоохранительных органов, а впоследствии возможно любимым питомцем Пенитенциарной системы. И если Вы думаете (либо Вас в этом убедили), что ваши действия законны, моральны, то хочу вас огорчить. Как только лично у Вас в связи с Вашей деятельностью начнутся проблемы, ваши хозяева от вас открестятся как от прокаженного и будут заверять что они вас на такие шаги не понуждали. Задумайтесь! У Вас наверняка есть семья они вряд ли готовы к посещениям своего родственника в СИЗО. А теперь по порядку: Конституция Украины Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріпленіцією Конституцією, не є вичерпними. Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності. Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла. Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Уголовный кодекс Стаття 11. Поняття злочину 1. Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Стаття 18. Суб’єкт злочину 1. Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Стаття 19. Осудність 1. Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Стаття 28. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією. Стаття 127. Катування 1. Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб - карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років. Стаття 162. Порушення недоторканності житла 1. Незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, - караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування, - караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років. Стаття 182. Порушення недоторканності приватного життя Незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди або поширення цієї інформації у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації, - караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Стаття 186. Грабіж 1. Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) - карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років. 2. Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років. 3. Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років. 4. Грабіж, вчинений у великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років. 5. Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою, - карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна. Стаття 189. Вимагання 1. Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), - караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 3. Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років із конфіскацією майна. 4. Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Стаття 231. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю. Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Стаття 232. Розголошення комерційної або банківської таємниці. Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, - карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк. Стаття 255. Створення злочинної організації 1. Створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп - караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років. Стаття 355. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань 1. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, тобто вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов’язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання, - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. 2. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я, або з пошкодженням чи знищенням майна, - карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. 3. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, вчинене організованою групою або поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, або таке, що завдало великої шкоди чи спричинило інші тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років. Другие нормативно-правовые документы ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів та ін. Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов'язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб. Тобто банком у порушення вище зазначеної статті розголошується третій особі інформація, яка містить банківську таємницю. Ст. 23 Закону України «Про інформацію», інформація про особу охороняється законом. Надеюсь вышеизложенный материал станет полезен хотя бы одному попавшему в беду человеку, значит труд не напрасен. В продолжении темы - справка-инструкция по правилам поведения и методам борьбы с этими деятелями. 1.Коллектор ни кто и зовут его-никак. Он такое же гражданское лицо как и Вы, не наделенный ни какими полномочиями. Все, что ему разрешено законом, просто напомнить Вам о существующем долге(и то при наличии у него оснований). 2.Колектор-как правило из бывших сотрудников правоохранительных органов (причем не самый одаренный представитель этой профессии).Объясню почему. Человек находясь в трезвом уме и здравой памяти на эту престижную работу не пойдет, потому как понимает, что такая деятельность не законна, либо по соображениям морали. Посему мы и наблюдаем ярких представителей определенной прослойки общества. 3. Действуют эти индивидуумы как правило нагло, бесцеремонно и главное быстро. То есть ,что называется сходу запугать должника, засыпать словесным поносом типа: «Должен», «отдай», «брал-верни», «отберем все», «пустим по миру родственников», «посадим в тюрьму». Их задача –вывести вас из равновесия, сбить с толку и заставить думать о том, как вернуть долг, спасти имущество, оградить близких от неприятностей. А главный то вопрос- Кто они такие(см. п.№1). Как себя вести Ни в коем случае не боятся! Страх плохой советчик! Стараться держать себя в руках, они и хотят вывести Вас из равновесия дабы вы начали совершать ошибки, ну или хотя бы втянуть Вас в дискуссию. Не вступать сними в длительные разговоры, тем более в споры (касается и телефонных звонков, просто повесьте трубку). Занятие вредное и бесполезное, их больше, они твердолобие и у них меньше моральных принципов. Ни в коем случае не впускать их в помещение. Даже при наличии рядом с ними представителей власти (участковых, судебных исполнителей). Не бойтесь огласки. Эти умники зачастую (иногда выполняют) пугают тем ,что расскажут соседям или на работе какой вы злостный должник. Имеем, что имеем. Вашей вины в финансовом кризисе, падении курса гривны, войне в Африке - НЕТ. А эти люди просто мошенники и вымогают деньги. И вы со своей стороны будете очень благодарны соседям (на работе) если они подтвердят факт визита (звонка)письменно. Дабы вы впоследствии могли привлечь к ответственности этих опричников. Поверте быстро все забудется, или даже наоборот Вас за уважают. Не идите им на уступки (бесполезно обманут), ничего не подписывайте. Бумаги которые они Вам суют предложите направить как и положено почтой (заказным письмом). Не платите им денег. Должны Вы по прежнему банку (даже не смотря на как правило устные заверения банкиров об обратном). Поверьте как правило никаких бумаг юридически правильных и достоверных Вам предоставить не смогут. А даже если предоставят (о чудо) тогда в СУД. Коллекторские претензии на Ваши денежки в суде не устоят. В худшем случае заплатите только то, что действительно должны банку. И запомните эти «товарищи» действуют по принципу рэкет 90х. Пришли, наехали - клиент поплыл. Будут доить. Дал отпор - забудут. У них «проблемки» в работе немеряно посему по-быстрому снимают сливки. На длительное противостояние у них нет времени и ресурса. Удачи! Ну и в случае необходимости на антерейде есть образец заявы в прокуратуру на этих деятелей.
  44. 2 likes
    P.S. Обращаю внимание, что приведенная статья из FORBES Украина 24.11.2016 г., о банковских кредитах с настоящими подписями и печатями, а не филькиной грамоте всевозможных "МАНИВЕО".
  45. 2 likes
    Если Мортгейдж не фейковый, то фейковый обратный выкуп (многократный к тому же). Или же ипотечные облигации никому не были проданы (или не выпускались вообще). Но тогда обратный выкуп мог быть только однократным.
  46. 2 likes
    Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2017 року м. Київ К/800/14178/16 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Мороз Л.Л., суддів: Горбатюка С.А., Калашнікової О.В., секретаря Коцюрби В.М., за участю представника третьої особи ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор плюс" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року по справі № 817/3459/15 за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор плюс" про визнання протиправним та скасування рішення, - в с т а н о в и л а : У грудні 2015р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., третя особа товариство з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор плюс", в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.10.2015р. №25727829, яким проведена державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру загальною площею 43,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 за товариством з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є неправомірним, оскільки чинне законодавство наділяє нотаріуса повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно, які виникають лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном, а також повинні реалізовуватися одночасно з їх вчиненням та за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією речових прав осіб на нерухоме майно. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним та скасоване рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.10.2015р. №25727829, яким проведена державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру загальною площею 43,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 за товариством з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс". Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор плюс" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належала квартира площею 43,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, про що 26.11.2007 р. внесений запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно за №539-57629. Між акціонерним комерційним банком „ТАС-Комерцбанк" (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) 24.10.2007 р. укладений кредитний договір №1701/1007/71-047 (Договір), відповідно до п.1.1 Договору Банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 35 000 євро на строк з 24.10.2007р. по 23.10.2032р. включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Договором, 24.10.2007р. між акціонерним комерційним банком „ТАС-Комерцбанк" (Іпотекодержатель) та фізичною особою ОСОБА_2 (Іпотекодавець) укладений іпотечний договір №1701/1007/71-047-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ткачук М.Ю., за умовами якого, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 43,4 кв.м., житловою площею 13,5 кв.м., складається з 1 (однієї) кімнати, в придатному для проживання стані. Між публічним акціонерним товариство „Сведбанк", яке виступає правонаступником відкритого акціонерного товариства „Сведбанк", яке в свою чергу виступає правонаступником акціонерного комерційного банку „ТАС-Комерцбанк" (Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс" 28.11.2012 р. укладений договір факторингу №15, згідно якого відступлене право вимоги заборгованості по кредитних договорах, зазначених в реєстрі, зокрема за договором від 24.10.2007р. №1701/1007/71-047, укладеним з ОСОБА_2 Сторони погодили, що права вимоги заборгованості по кредитних договорах та права вимоги по договорам забезпечення, укладених з боржниками відступаються банком Фактору за цим договором на основі „як є" без надання будь-яких пов'язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому договорі. Між публічним акціонерним товариство „Сведбанк" (Первісний іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс" (Новий іпотекодержатель) 28.11.2012 р. укладений договір, предметом якого стало відступлення права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними реєстрі, в тому числі за договором від 24.10.2007р. №1701/1007/71-047-Z-1, укладеним з ОСОБА_2 Товариством з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс" направлене ОСОБА_2 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 15.11.2013р. вих. №512314-юр, в якому зазначено, що борг за кредитним договором від 24.10.2007р. №1701/1007/71-047 станом на 15.11.2013р. складає 36352,09 Євро та заявлена вимога про усунення порушень умов даного договору. На підставі заяви уповноваженої особи товариства з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 25727829 від 30.10.2015р., яким проведена державна реєстрація права власності за товариством з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс" код ЄДРПОУ 38004195 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 43,4 кв.м., реєстраційний номер майна 9399079, що є предметом Іпотечного договору Суди першої і апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що при прийнятті оскарженого рішення відповідач вийшов за межі наданих йому законом повноважень, оскільки прийняття рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які виникли на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, належить до повноважень державних реєстраторів прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, а не до компетенції нотаріусів. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного. Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон № 1952-IV). Згідно ст. 1 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У відповідності до ч.1 ст.9 Закону №1952-IV державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт. Умови оплати праці державного реєстратора визначаються Кабінетом Міністрів України згідно із законодавством. Згідно ч.1 ст. 3 Закону України „Про нотаріат" від 02.09.1993 №3425-XI нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до ч.5 ст.3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. Згідно ч.2 ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8 1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України. У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 ч. 2 ст. 9 цього Закону. Згідно положень ч.9 ст.15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії. В абзаці третьому і четвертому частини першої статті 16 Закону №1952-IV передбачено, що заява про державну реєстрацію прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчиняє таку дію. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію. На підставі ч.2 ст. 30 Закону №1952-IV дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. У відповідності до ч.1 ст. 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Згідно п. 2 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2013р. №607/5 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 607/5) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013р. №868 (чинного станом на дату виникнення спірних відносин; далі - Порядок № 868). Відповідно до п.1 Порядку № 607/5 у разі подання до територіальних органів Мін'юсту, посадовим особам органів місцевого самоврядування, адміністраторам центрів надання адміністративних послуг, нотаріусам заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі <…> договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; <…>, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу. Згідно ч.1 ст.36 Закону „Про іпотеку" від 5 червня 2003р. №898-IV (далі - Закон №898-IV) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. На підставі ч.1 ст.37 Закону №898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Пунктом 46 Порядку №868 передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену у встановленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним відіпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Положеннями ч.2 ст.37 Закону №898-IV передбачено, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Предметом оскарження у цій справі є рішення приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію за ТОВ ФК „Вектор Плюс" права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно ч.1 ст.1 Закону України „Про нотаріат" від 2 вересня 1993р. №3425-XII нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріусом, відповідно до ч.3 ст.3 цього Закону, є уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Перелік нотаріальних дій, право на вчинення яких має нотаріус, наведений у ст.34 Закону України „Про нотаріат" і цей перелік не є вичерпним. Поряд з тим нотаріусу, з огляду на його правовий статус, делеговані функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реалізовувати які він може лише у випадках і в порядку, визначених Законом № 1952-IV. З аналізу положень наведених ст.ст. 3, 9, 15, 16 Закону №1952-IV вбачається, що нотаріус має право здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в тому разі, якщо це пов'язано з вчиненням ним нотаріальної дії з таким об'єктом нерухомості. Таким чином, нотаріус, будучи наділеним повноваженнями державного реєстратора (за винятком тих, які передбачено пунктами 4, 6 ч.1 ст.9 Закону №1952-IV (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), може реалізовувати їх лише поряд з вчиненням нотаріальної дії, зокрема при посвідчені ним правочину, внаслідок якого в особи виникає речове право на об'єкт нерухомості. У такому випадку нотаріус одночасно з вчиненням нотаріальної дії проводить й державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до статті 15 Закону №1952-IV. Судами встановлено, що ТОВ ФК „Вектор Плюс" звернулося до відповідача із заявою про державну реєстрацію за ним речового права на нерухоме майно (права власності на квартиру АДРЕСА_2) на підставі договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На підтвердження своїх прав третя особа, серед іншого, нала нотаріусу договори про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, а також повідомлення, які вона надсилала боржнику та іпотекодавцю про придбання ним права вимоги за кредитним договором, а також про необхідність виконання взятих боржником зобов'язань за цим кредитним договором та про намір зареєструвати право власності за предмет іпотеки, якщо у встановлений строк боржник не виконає свого зобов'язання за кредитним договором. Встановивши відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства відповідач прийняв рішення про державну реєстрацію від 30 жовтня 2015р. Разом з тим у спірних правовідносинах відповідач, реалізовуючи свої функції як державного реєстратора, не вчинив жодних нотаріальних дій, внаслідок яких виникали б речові права, що підлягають державній реєстрації. Тому за встановлених у цій справі обставин колегія суддів дійшла висновку, що приватний нотаріус Кобелєва А.М. не мала повноважень на прийняття рішення про державну реєстрацію №25727829 від 30 жовтня 2015р. Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, - у х в а л и л а : Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор плюс" відхилити. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65516429
  47. 2 likes
    Научили Вас значит всётаки плохому...))) А если бы там, что то другое высветилось...)) А, что до это Вы были должны или сами так считали, или Вам так внушили... А что Вас до этого связывало... Ваша проблема та, которую Вы сами себе посчитаете проблемой... Это больше вопрос воспитания, на нём так хорошо и играют все эти дельцы от быстрых денег...
  48. 2 likes
    У-ух, как невежливо... Если Вам "попадались не очень умные", то это Ваша проблема. "Аферисты" обувают тех, кто им это позволяет. А Вы им в этом помогаете, указывая им не только № карты но и свои персональные данные и детали проблемы. Я не профи, но уже набивший шишки, могу сбросить Вам тоже № своей карты для аванса за мои рекомендации. И могу Вас уверить, что и дам таки пару, тройку таких приемлемых рекомендаций, которые Вы и сами можете узнать на этом форуме если уделите этому больше внимания, чем время потраченное на такие посты. Мой совет: внимайте суть вопроса сами и находите здесь пути его решения. Не доверяйте всем подряд, это все-таки Интернет! Прислушивайтесь к разуму, а не к эмоциям. На этом форуме очень много тех профи, которые готовы Вам помочь не только за бабки, но и просто советом, а это, я Вам скажу, порой архи важно. И напоследок... Надежней иметь профильного юриста/адвоката под боком, чем играть с "котом в мешке" дистанционно или пытаться решить проблему самому на уровне своего делетанства. Об этом советуют все, а я сменивший Н-е число "профи", просто подтверждаю. ПС. будьте сдержанней, верьте в успех и все у Вас получится.
  49. 2 likes
    Державний герб України УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І., Закропивного О.В., Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року, в с т а н о в и л а: У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, в якому просив визнати кредитний договір від 18 березня 2013 року, укладений між ним та публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», недійсним, застосувати наслідки недійсності правочину та визначити, що грошові кошти, які ним сплачені банку на виконання умов вищевказаного кредитного договоруу розмірі 15 617 грн 01 коп., є достатніми та такими, що повернуті позичальником кредитору. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 серпня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення районного суду визнано неподаною та повернуто заявнику. У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати й направитисправу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року. Касаційна скарга підлягає задоволенню. Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її заявнику, апеляційний суд виходив із того, що ухвалою суду від 23 вересня 2016 року апеляційну скаргу було залишено без руху для оплати заявником судового збору, але у встановлений строк недоліки скарги ним не усунуто. Проте такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону. Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам ст. 295 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу. Постановляючи ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд не звернув увагу на те, що позивачем пред'явлений позов про захист його прав як споживача послуг. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав. У п. 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати», судам роз'яснено, що оскільки ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні позову, також звільняються від його сплати й при поданні апеляційних чи касаційних скарг. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. Апеляційний суд на наведене вище уваги не звернув та безпідставно визнав апеляційну скаргу ОСОБА_3 неподаною. Ураховуючи наведене, ухвала апеляційного суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Д.Д. Луспеник Судді: Б.І. Гулько В.І.Журавель О.В.Закропивний С.П.Штелик http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65513738
  50. 2 likes
    Да, конечно были... Подают они исключительно в Шевченковский райсуд Киева... Конечно всегда выигрывают, так как никто с ними не спорит и не ездит вообще на заседания... А если начинается спор, то тут у них тупичёк начинается и они в страхе просто убегают... Вот и у меня они в очередной раз просто сбежали 14 декабря... Подали заявление просили оставить свой позов без розгляду...))