Leaderboard

  1. Bolt

    Bolt

    Пользователи


    • Баллы

      148

    • Число публикаций

      16 174


  2. Алекc

    Алекc

    Пользователи


    • Баллы

      84

    • Число публикаций

      236


  3. у.zaporozhskiy

    у.zaporozhskiy

    Пользователи


    • Баллы

      55

    • Число публикаций

      20 700


  4. ANTIRAID

    ANTIRAID

    Главные администраторы


    • Баллы

      44

    • Число публикаций

      7 534



Popular Content

Showing most liked content since 20.07.2017 in all areas

  1. 5 points
    Это наше решение. Отказывая в обращении взыскания на предмет ипотеки суд указал, что пропущен срок исковой давности так как ранее уже было направлено требование о возврате всей суммы долга и даже получено решение суда о взыскании. В то же время, суд признал незаконным переуступку задолженности от ОТП банка ОТП факторингу в связи с нарушением распоряжения Нацфинуслуг 231 которым не предусматривалась возможность передачи по договору факторинга долгов физических лиц.
  2. 5 points
    Ничего. Наcpaть и розами засыпать.
  3. 4 points
    ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ (ВССУ) вул. П. Орлика, 4а, м. Київ, 01043, тел. 591-10-00 http://sc.gov.ua; e-mail: inbox@sc.gov.ua; код ЄДРПОУ 37317811 вих № 93 -1517/0/4-17 від 09.08.2017 Головам апеляційних судів областей, Апеляційного суду міста Києва Щодо застосування частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» Із метою правильного застосування судами законодавства під час здійснення цивільного судочинства та забезпечення реалізації споживачами товарів, робіт і послуг права на судовий захист звертаємо увагу на таке. Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав. При цьому частиною другою статті 79 ЦПК передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким законом є Закон України «Про судовий збір» зі змінами, внесеними Законом України від 22 травня 2015 року № 483-УШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору». Згідно із зазначеними змінами, які набули чинності 01 вересня 2015 року, статтю 5, що встановлює пільги зі сплати судового збору, викладено в новій редакції. При цьому новою редакцією зазначеної статті звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав, не передбачено. У зв’язку з цим виникла колізія частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 5 Закону України «Про судовий збір», яка призводить до неоднакового вирішення судами питання щодо необхідності сплати судового збору такою категорією позивачів. Разом із тим судам слід враховувати, що реалізацію споживачем права на судовий захист, складовою якого є наявність пільг щодо сплати судового збору, регулює стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Водночас норма статті 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору. Тому сама по собі відсутність такої категорії осіб у встановленому в зазначеній нормі переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може означати, що споживачі такої пільги не мають, оскільки вона встановлена спеціальним Законом, який гарантує реалізацію та захист їх прав. Такий висновок узгоджується з пунктом 7 постанови пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати» (ППВССУ № 10). У ньому зазначено: оскільки стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, статтею 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», статтею 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, судам також слід враховувати, що відповідно до абзацу другого пункту 6 ППВССУ № 10 застосування передбаченої статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підстави для звільнення від сплати судового збору не обмежується розглядом справи в суді першої інстанції, оскільки статтею 13 ЦПК споживачу гарантується апеляційне та касаційне оскарження судового рішення (рішень), прийнятого за результатами розгляду його позову. ВССУ як суд касаційної інстанції у своїй практиці дотримується наведеної позиції щодо звільнення споживачів від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (ухвали ВССУ від 26 квітня 2017 року (провадження № 6- 30030св16), від 29 березня 2017 року (провадження № 6-24156св16), від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-18695св16), від 21 вересня 2016 року (провадження № 6-15256св16)). Лист надіслано для врахування в роботі та доведення до відома суддів судів першої інстанції. Заступник Голови М. Червинська http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files//Лист Головам апеляційних судів (щодо застосування ч. 3 ст. 22 ЗУ Про захист прав споживачів.pdf Лист Головам апеляційних судів (щодо застосування ч. 3 ст. 22 ЗУ Про захист прав споживачів.pdf
  4. 4 points
    Отжатие рэкетколлектом предмета ипотеки - это то же взыскание задолженности, в чем суд отказал, но только в иной, неденежной форме, Если отказал суд во взыскании всего долга, а не его части, то рэкетиры полностью лишились права на его взыскание. И форма взыскания не имеет значения.
  5. 4 points
    Тут интересно другое. Сумма долга не определена, а неисполнение есть. Кто и кому должен неизвестно, но право нарушено - нонсенс.
  6. 4 points
    А как насчет похидного характера и закона о ЗПП ,где запрещено требовать возврат кредита, срок давности которого истек?
  7. 4 points
    Насколько я знаю, воля подписывает договор согласно ФИО человека, а не на адрес. У должника, а не у Вас договор с волей. Проблем не вижу. Вы же не пользовались их услугами по договору Бражника. Верно Вам все говорят - надо всех этих уродов игнорировать и не "распыляться" по мелочам. Жизнь у нас одна и каждая ее минута дорога чтоб тратить на всякую ерунду.
  8. 3 points
    Да не совсем так. Отсутствие договора не может служить основанием для неуплаты за предоставленные услуги - позиция ЖКХ и судов. Хотя такая позиция идет в разрез и нарушает массу законов Украины. Вопрос в другом, сколько платить, за что и так далее. Все это и есть в договоре. Просто говорить о том, что не буду платить потому что нет договора это пошло))), а вернее будет - не верная позиция. Договорное право никто не отменял (слава Богу). Здесь нужно проводить аналогию из любых договорных отношение, например кредитных. Сумма долга соответственно не признается и так далее. Закон о ЗПП тоже никто не отменял. Вот тогда суд будет вас слушать. Все споры с поставщиками услуг ЖКХ реально урегулировать только в судебном порядке. В общепринятом порядке типа: "сделайте перерасчет, не начисляйте, спишите и прочее..." это пустая трата времени. Можно вступать в переписку, но там все "деревянные по пятки" и тупо выполняют поставленные задачи. Позиция у ЖКХ простая и тупая как сибирский валенок. Мы будем насчитывать что хотим, а вы платите. Например , получаем решение суда вступившее в силу которым отказано взыскать сумму долга которую там себе придумали. ЖКХ как ни в чем не бывало спокойно эту сумму вписывает в последующие платежи и насчитывает дальше. И так до бесконечности. Выход есть - судиться и решения не терять.
  9. 3 points
    Добрый день! Во-первых-кто-они? Во-вторых, думаю, не забыли. Лето, отпуска... Короче, ждите еще. Дай бог конечно, что бы забыли. А помощь в чем нужна, что бы вспомнили?
  10. 3 points
    Запускается очередная, весьма завлекательная тема...... Есть такие, как нашли, по объявлению? P.S. Т.С., интересная у Вас аватарка, к сожалению сложно разглядеть, если не секрет, что на ней?
  11. 3 points
    Видимо подыскивают подходящее место в лесу.....
  12. 3 points
    ВССУ указал, что Фонд не относится к государственным органам несмотря на то, что полномочия Фонда имеют публично-правовой характер. Таким образом представительство Фонда в суде исключительно адвокатом должно осуществляться на основании общей нормы, предусмотренной абзацем первым подпункта 11 пункта 16-1 Переходных положений относительно поэтапного введения профессиональной юридической помощи начиная с 1 января 2017. Кроме того, оснований для освобождения Фонда от уплаты авансового взноса за выполнение решения суда согласно ст. 26 Закона Украины «Об исполнительном производстве» нет.
  13. 3 points
    ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2017 року м. Київ Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Романюка Я.М., суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року, в с т а н о в и л а : У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 6 грудня 2013 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Кредитні ініціативи» приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА 1, що була передана нею, позивачкою, в іпотеку банку на забезпечення зобов’язань за кредитним договором від 28 грудня 2007 року, укладеним нею із ВАТ «Сведбанк». Позивачка просила визнати зазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначала, що існує судове рішення, постановлене в справі за позовом банку до неї, про стягнення заборгованості за кредитним договором, при цьому жодних правочинів із ТОВ «Кредитні ініціативи» вона не укладала, а тому при вчиненні виконавчого напису нотаріус порушив чинне законодавство. Під час розгляду справи позивачка доповнила обґрунтування позову та посилалась також на те, що виконавчий напис нотаріус вчинив без перевірки чи є ТОВ «Кредитні ініціативи» належним кредитором у зобов’язанні щодо неї, позивачки, заборгованість, зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення була спірною, в результаті вчинення нотаріусом виконавчого напису її, ОСОБА_1, двічі притягнуто до відповідальності. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року позов задоволено. Постановлено визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 6 грудня 2013 року та зареєстрований в реєстрі за НОМЕР 1. В апеляційному порядку справа судами розглядалась неодноразово. Останнім рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення апеляційного суду м. Києва залишено без змін. У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів касаційної та апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Кредитні ініціативи» - ОСОБА_3, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково. На підставі статті 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яке переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним. У справі, рішення в якій переглядаються, суд встановив, що 28 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі – ВАТ «Сведбанк»), яке є правонаступником акціонерного комерційного банку «ТАС – Комерцбанк» (АКБ «ТАС - Комерцбанк»), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір НОМЕР 2, за умовами якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 120 000 доларів США. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 28 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА 1. ОСОБА_1 порушила свої зобов’язання за кредитним договором і ПАТ «Сведбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_4, її поручителя, про стягнення заборгованості за цим договором. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором від 28 грудня 2007 року в розмірі 148 268, 13 доларів США та 195 929 грн. 28 коп. 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», АКБ «ТАС – Комерцбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» був укладений договір факторингу і в той же день, 28 листопада 2012 року, між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір факторингу, за умовами яких клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення. До зазначеного реєстру включено кредитний договір НОМЕР 2 від 28 грудня 2007 року. За заявою ТОВ «Кредитні ініціативи» приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 6 грудня 2013 року вчинив виконавчий напис, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА 1, що належить на праві власності ОСОБА_1, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 у розмірі 1 493 821 грн. 67 коп. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що позивачка отримала вимогу ТОВ «Кредитні ініціативи» про необхідність погашення боргу, яку не виконала, а нотаріусу для вчинення виконавчого напису були надані документи, що підтверджують безспірність заборгованості, тому він правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, вчинив виконавчий напис і звернув стягнення на предмет іпотеки. Апеляційний суд зазначив, що заборгованість за кредитом, на погашення якої за виконавчим написом звернуто стягнення на предмет іпотеки, має відмінність лише розміром заборгованості за процентами. Збільшення розміру заборгованості в цій частині згідно з поясненнями ТОВ «Кредитні ініціативи» сталося в зв’язку з тим, що після ухвалення рішення суду в 2012 році кредит позичальником не погашався. У наданих Верховному Суду України для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: - від 15 грудня 2016 року, постановленій у справі за позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд касаційної інстанції, застосувавши статті 87, 88 Закону України «Про нотаріат», виходив з того, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, якщо на час його вчинення між сторонами існував спір щодо розміру заборгованості по кредиту, а саме коли на час вчинення нотаріусом виконавчого напису у суді розглядалася справа про стягнення кредитної заборгованості і на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису заочне рішення суду про солідарне стягнення із боржників на користь банку кредитної заборгованості вже набрало законної сили; - від 1 грудня 2016 року суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалені судами рішення про задоволення позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Суд погодився з висновками про те, що в цій справі нотаріус при вчиненні виконавчого напису порушив приписи підпункту 2.3. Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5; - від 23 вересня 2015 року суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення місцевого суду, яким позов задоволено та визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, виходив із того, що визначена у виконавчому написі сума заборгованості не є безспірною, якщо між боржником та банком в суді вже існував спір з цього приводу; - від 8 квітня 2015 року суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими позов задоволено та визнано виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, виходив з того, що виконавчий напис було вчинено при відсутності безспірності заборгованості боржника, оскільки частина заборгованості вже була стягнута рішенням суду від 27 грудня 2011 року, що само по собі свідчить про існування раніше спору щодо заборгованості; - від 23 березня 2016 року суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, виходив із того, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус повинен врахувати та перевірити факт безспірності заборгованості, перевірити чи входить в перелік безспірних заборгованостей та заборгованість, щодо якої вчиняється виконавчий напис, і чи була така заборгованість за договором; - від 14 березня 2016 року суд касаційної інстанції виходив з того, що виконавчий напис може бути вчинений нотаріусом лише після перевірки безспірності заборгованості. Розмір заборгованості не є безспірним, якщо банк не надав доказів на підтвердження розміру заборгованості боржника, зазначеного у виконавчому написі, доказів на підтвердження своєчасного повідомлення боржника про наявність цієї заборгованості та про відповідні розрахунки, а також у разі, якщо розмір заборгованості оспорюється позичальником у суді; - від 12 лютого 2014 року суд касаційної інстанції виходив із того, що Законом України «Про нотаріат» і Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено обов’язкову вимогу встановлення безспірності боргу не лише як факту, а й встановлення суми заборгованості з метою захисту прав боржника у випадку не співмірності заявлених кредитором вимог та фактично встановленого розміру заборгованості. Про існування спору про право на час вчинення виконавчого напису свідчить судовий спір про стягнення кредитної заборгованості, а також збільшення у заяві про вчинення виконавчого напису розміру заборгованості в порівнянні з розміром, зазначеним у судовому рішенні про стягнення заборгованості. Крім того, на підтвердження передбаченої пунктом 4 статті 355 ЦПК України підстави для перегляду судових рішень, ОСОБА_1 надала для порівняння постанову Верховного Суду України від 4 березня 2015 року в справі № 6-27цс15, в якій викладено наступний правовий висновок. Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання. Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника. Зміст наданих ОСОБА_1 для порівняння рішень суду касаційної інстанції, крім ухвали від 1 грудня 2016 року, свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат». Невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права – не вбачається. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок). Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків. Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, – шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов’язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі № 6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі № 6-141цс14). Проте не свідчить про наявність спору щодо заборгованості лише та обставина, що у виконавчому написі зазначена більша сума заборгованості, ніж у повідомленні, надісланому стягувачем боржнику в процедурі звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 травня 2015 року в справі № 6-158цс15). Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. У справі, рішення в якій переглядаються, суди встановили, що спір про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28 грудня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк», за позовом банку до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розглядався в суді. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2012 року позов банку задоволено й постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість по кредиту в розмірі 115 563 доларів США, заборгованість по процентах у сумі 32 705, 13 доларів США та 195 929 грн. 28 коп. пені. Зазначене рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 25 червня 2012 року. Виконавчий напис нотаріус вчинив 6 грудня 2013 року. Оскільки станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису справа за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вже була розглянута судом по суті з ухваленням судового рішення, яке набрало законної сили, спору в суді з приводу заборгованості ОСОБА_1 станом на 6 грудня 2013 року не існувало. Отже відсутні підстави вважати, що рішення суду касаційної інстанції в справі, яка переглядаються, не відповідає висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, викладеному у постанові Верховного Суду України від 4 березня 2015 року в справі № 6-27цс15. Разом із тим, в обґрунтування позову ОСОБА_1, крім іншого, посилалася також на те, що вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи», зазначені в заяві про вчинення виконавчого напису, неправомірні. Зокрема, ОСОБА_1 не погоджувалася з розміром процентів за користування кредитом, який зазначений у виконавчому написі нотаріуса як безспірна заборгованість, зі строком їх нарахування. Позивач також зазначала, що в порушення статті 87 Закону України «Про нотаріат», підпунктів 3.1, 3.4 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус вчинив виконавчий напис, хоча з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Апеляційний суд установив, що розмір заборгованості по процентах за користування кредитом, зазначений у виконавчому написі нотаріуса, є більшим від розміру цієї заборгованості, вказаного в рішенні Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2012 року. Установивши такий факт, апеляційний суд послався на пояснення відповідача про те, що підставою збільшення розміру заборгованості став факт невиконання ОСОБА_1 зобов’язання за кредитним договором і після ухвалення судом рішення. Проте ці пояснення ТОВ «Кредитні ініціативи» суд прийняв без перевірки розрахунків заборгованості ОСОБА_1, хоча вона заявляла суду про неправильний розрахунок відповідачем процентів за користування кредитом і про те, що в цій частині вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» неправомірні. Мотивів, із яких апеляційний суд не прийняв до уваги ці доводи позивача, в рішенні не наведено. При цьому, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес. Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов’язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що доводи ОСОБА_1 щодо неправильного розрахунку розміру процентів за користування кредитом, який був поданий ТОВ «Кредитні ініціативи» нотаріусу для вчинення виконавчого напису, є важливими і такими, що можуть прямо вплинути на результат розгляду справи, а тому не можна погодитися з відсутністю в рішенні апеляційного суду будь-яких аргументів стосовно відмови в прийнятті судом цих доводів позивачки. Отже в справі, рішення в якій переглядаються, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, - статті 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та відповідні їм норми Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій у поєднанні зі статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтею 50 Закону України «Про нотаріат», але не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне застосування цих норм та вирішення спору. До повноважень Верховного Суду України не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, що позбавляє Судову палату в цивільних справах Верховного Суду України процесуальної можливості ухвалити нове рішення. Крім того, ухвалюючи рішення, апеляційний суд застосовував до спірних правовідносин норми Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, хоча ця Інструкція не діяла на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису 6 грудня 2013 року. Вона втратила чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 у зв’язку із затвердженням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. За таких обставин ухвалені у справі рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою, другою статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а : Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України. Головуючий Я.М. Романюк Судді: В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук В.М. Сімоненко ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ у справі за № 6-887цс17 З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості. Проте не свідчить про наявність спору щодо заборгованості лише та обставина, що у виконавчому написі зазначена більша сума заборгованості, ніж у повідомленні, надісланому стягувачем боржнику в процедурі звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Суддя Верховного Суду України Я.М. Романюк Постанова від 5 липня 2017 року № 6-887цс17 http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/2E99E9C297FBC8C2C225815B0030EE96
  14. 3 points
    У Вашей матери есть все основания для обращения в прокуратуру или полицию с заявлением об уголовном правонарушении по признакам ст.ст. 182, 189, 190, 364-1 УКУ.
  15. 3 points
    Для оспаривания надписи у Вас есть 3 года с момента, когда Вы узнали о нарушении своего права. Исходя из Ваших слов, есть все шансы признать исполнительную надпись такой, что не подлежит исполнению. Кроме этого, можно оспорить действия исполнителя по наложению ареста. Еще важно. 1) до какой даты действовала карта? 2) когда Вы возможно осуществляли платежи после 2007 года? п.с. С новой позицией ВСУ исполнительную надпись можно признать не подлежащей исполнению не только по исковой давности.
  16. 3 points
    ...а также, читайте классиков... ..."Самое главное, — говорил Остап, прогуливаясь по просторному номеру гостиницы «Карлсбад», — это внести смятение в лагерь противника. Враг должен потерять душевное равновесие. Сделать это не так трудно. В конце концов люди больше всего пугаются непонятного. Я сам когда-то был мистиком — одиночкой и дошел до такого состояния, что меня можно было испугать простым финским ножом. Да, да. Побольше непонятного. Я убежден, что моя последняя телеграмма «мысленно вместе» произвела на нашего контрагента потрясающее впечатление. Все это — суперфосфат, удобрение. Пусть поволнуется. Клиента надо приучить к мысли, что ему придется отдать деньги. Его надо морально разоружить, подавить в нем реакционные собственнические инстинкты." (с)
  17. 3 points
    Годное решение. В реестре не видно отметки о вступлении в силу, за сим надеюсь что оно устоит в апеляхе, если ОТП-Фак нашел денег и подал жалобу.
  18. 3 points
    Мое мнение: переоформлять можно, а вот обращаться нельзя. Регистратор то не в курсе у кого и какие сроки прошли, он действует согласно законов и порядка. Ипотекодержатель обращается к регистратору с дог/ипотеки при этом существует ИНН никем не оспоренная. Но ипотекодержатель ИНН открепляет от дог/ипотеки (отрывает, вырывает..., как угодно) и подает "чистый" договор. Регистратор не утруждает себя в проверке и у него не возникают подозрения по поводу последних листов и спокойно "веря на слово" принимает решение. Это уже в суде становится известно, что ипотекодержатель обратился фактически совершил двойное внесудебное взыскание, при этом не реализовав своё право по ИНН, но до этого регистратор не владеет такой информацией. О пропущенных сроках необходимо говорить не приводя в аргумент только решение судов, а опираясь на допустимые доказательства ( в каждом случае конкретные), например требование отправленное и полученное (если получено такое) в допустимые сроки и так далее..., моментов много.
  19. 3 points
    Когда получите иск, тогда и обратитесь на форум за помощью к профильному юристу. Вы не можете применить исковую давность без иска кредитора.
  20. 3 points
    Абсолютно верно!!! Это какая-то сложившаяся традиция, что ли от мала до велика... От самого простого человека до судов... Это какая то национальная гордость, спорт если хотите, кто больше и красивее обойдёт Конституцию...
  21. 3 points
    А не пробовали по закону зарплату получать другим способом или через другой банк, или Вам нравится весь этот мазохизм... Ну у Вас как я понял сейчас суд, вот и надо воевать... А вот это ОЧЕНЬ плохо... Очень плохо, что Вы так думаете и согласны с этим... С такой позицией Вы только проиграете... И с такой Вашей позицией нет желания Вам помогать... Вы отталкиваете от себя помощь... Неужели там у Привата такие большие штрафы... ))) Вы этим заявлением только навредите себе, так как Вы им всё признаёте, а отобьёте от силы пару тысяч... Многое, очень многое...!!! Зато до 2017 года распространяется статья 11 ЗУ о ЗПП... Её никуда не убрали из прошлого, её убрали только из настоящего и будущего... Закон обратной силы не имеет, слышали о таком понятии...
  22. 2 points
    А вот свежая радостная весточка от ВССУ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67982554 Категорія справи № 523/14156/15-ц : не визначено. Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.07.2017. Оприлюднено: 31.07.2017. Ухвала іменем україни 26 липня 2017 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: СтупакО.В., Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2016 року, в с т а н о в и л а: У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 17 квітня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № ODH0GK01420064, відповідно до умов якого йому надано кредит у розмірі 23 600,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % щомісячно на суму залишку заборгованості та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,21 % від суми наданого кредиту щомісячно із остаточною датою повернення - 15 квітня 2021 року. На забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору було укладено договір поруки від 17 вітня 2006 року № 0064/Р між позивачем та ОСОБА_5, відповідно до умов якого остання взяла зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником його зобов'язань перед позивачем. Проте позичальник не виконує належним чином взятих за кредитним договором зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 31 липня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 13 058,05 доларів США, із яких: 11 852,96 доларів США - заборгованість за кредитом; 891,46 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 210,00 доларів США - заборгованість із комісії за користуванням кредитом; 103,63 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 травня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17 квітня 2006 року № ODH0GK01420064 у сумі 282 184 грн 46 коп., що еквівалентно 13 058,05 доларів США, із яких: 256 142 грн 47 коп., що еквівалентно 11 852,96 доларів США, - заборгованість за кредитом; 19 264 грн 45 коп., що еквівалентно 891,46 доларів США, - заборгованість за процентами за користування кредитом; 4 538 грн 10 коп., що еквівалентно 210,00 доларів США, - заборгованість із комісії за користуванням кредитом; 2 239 грн 44 коп., що еквівалентно 103,63 доларів США, - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань. Вирішено питання про судові витрати. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2016 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2016 року скасовано заочне рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке. Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову й ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні указаного позову, апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також встановивши обставини справи, правильно виходив із недоведеності та необґрунтованості заявлених позових вимог. При цьому суд критично оцінив поданий позивачем розрахунок заборгованості, зазначивши, що така заборгованість нарахована станом на 31 липня 2015 року, коли між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 не існувало цивільно-правових відносин; розрахунок заборгованості не відображує операцій із неодноразового продажу прав вимоги до ОСОБА_4 Так, суд дійшов висновку, що нарахування та отримання ПАТ КБ «ПриватБанк» коштів у розмірі 30 616,20 доларів США за період із 19 лютого 2007 року по 14 квітня 2016 року є безпідставним. На обґрунтування такого висновку суд правильно керувався наступним. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги: випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; довірче управління фінансовими активами; діяльність з обміну валют; залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій та поручительств; переказ коштів; послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення; професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню; факторинг; адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції. Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника. Згідно зі ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: страхової діяльності; діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України. Ліцензія, яка надається для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, не може передаватися третім особам. Установлено, що згідно із заявою про надання готівки від 17 квітня 2006 року банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 20 тис. доларів США. До дати продажу прав вимоги - 19 лютого 2007 року - ОСОБА_4 сплачено банку 2 700 доларів США. Новий кредитор за відповідним договором - Компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine Mortgage Loan Finance no. 1 plc) із 01 береня 2007 року до 07 березня 2007 року перерахувала кошти за його заборгованість у розмірі 19 580,48 доларів США. Також установлено, що 14 квітня 2016 року Компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» продала ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість ОСОБА_4, за яку ПАТ КБ «ПриватБанк» перерахувало їй 13 665,34 доларів США. За період із 19 лютого 2007 року по 28 жовтня 2015 року ОСОБА_4 сплатив ПАТ КБ «ПриватБанк» 30 616,20 доларів США. Ухвалюючи рішення у справі, апеляційний суд виходив із того, що Компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine Mortgage Loan Finance no. 1 plc), місцезнаходження якої: Пеліпар Хаус, 1-й поверх, 9 Клоук Лейн, Лондон, EC4R 2RU, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (PELLIPAR HOUSE, 1-st Floor, 9 Cloak Lane, London, EC4R 2RU, United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland) не є резидентом України, не має банківської або іншої ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України, тому не мала права за законодавством України здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України, а саме: нараховувати та стягувати проценти і комісії. На підставі зібраних у справі доказів суд дійшов висновку про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між відомостями, які містяться у виписці з особового рахунку для зарахування коштів, спрямованих на погашення кредиту ОСОБА_4, яка була надана позивачем, та відомостями з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, яка була надана представником відповідача, а саме: із 19 лютого 2007 року по 14 квітня 2016 року право вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором від 17 квітня 2006 року № ODH0GK01420064 не належало ПАТ КБ «ПриватБанк» в силу його відступлення на користь третьої особи - компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ». Таким чином, розглядаючи зазначений позов, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212, 303 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Статтею 212 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Оскаржуване рішення апеляційного суду містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам ст. ст. 213-215, 316 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Таким чином, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії касаційного перегляду справи не передбачено. Наведені в касаційній скарзі доводи про те, що апеляційний суд зайняв односторонню позицію відповідача, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, не підтвердилися внаслідок перевірки матеріалів справи. Отже, рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню. Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити. Рішення апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2016 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О.В. Ступак Ю.Г.Іваненко А.О.Леванчук
  23. 2 points
    Ух ты, в течении трёх часов ночных не рабочих... Как всё меняется быстро в жизни... А не могли решится четыре дня на написание создание темы... Зарегистрировались в воскресенье ведь...
  24. 2 points
    Если бы процесс запутывания совпал бы с утренней чашечкой кофе, эффект был бы двойной ))) В остальном же рад был косвенно помочь Вам в находке )))
  25. 2 points
    Вы уж, батенька, определитесь - или "родители прибьют за такую фигню" и отморозиться или платить, чем жить с этим грузом ВЕЧНОСТЬ...
  26. 2 points
    Вы действительно так живёте по принципу "не утруждай себя - другие сами в всё разжуют и в рот покладут"? Вам уже задам даже не наводящий вопрос - какое свойство чернил для печати, если их намочить? (что отличает их от чернил для принтера).
  27. 2 points
    Все чудесно, но дойдет ли дело до ожидаемого результата, сомневаюсь. Уж больно сумма большая, а у нас садят только если буханку хлеба украл.
  28. 2 points
    Совсем непонятна цель создания этой темы. Здесь достаточно писали о этой конторе, Ваш пост почти дословно повторяет один из предыдущих, в теме. Даже странно... Вот ссылки, читайте, есть и др.темы http://antiraid.com.ua/forum/topic/8986-pomogite-s-maniveo/ http://antiraid.com.ua/forum/topic/8934-zaem-v-maniveo-i-osobennosti-dogovora/
  29. 2 points
    Вы что-нибудь знаете о чернилах для печатей?
  30. 2 points
    Назвать можете как хотите. Остальное - и здесь и в других темах...
  31. 2 points
    противоречит Постановлению ВСУ от 05.07.2017г. дело №6-3116цс16. Смело надо подавать заяву в ВСУ о пересмотре, срок не пропущен. Нужна помощь, звоните т.066-023-81-90
  32. 2 points
    В течение недели на своей странице в Facebook бывшая сотрудница Приватбанка написала семь историй о той "длинной ночи", когда решалась судьба Приватбанка, о поведении бывших владельцев, "хитростях" НБУ и о других интересных событиях. Несколько недель назад з должности корпоративного секретаря Приватбанка уволилась Виктория Страхова, которая ранее работала над проектом национализации Приватбанка. И не просто уволилась. Страхова решила публично рассказать о том, как на самом деле происходила национализация, как себя вели ее главные участники, и что осталось за кадром. Из-за "приватовских" откровений ей пришлось отказаться от предлагаемой компенсации. В течение недели на своей странице в Facebook бывшая сотрудница Приватбанка написала семь историй о "длинной ночи", когда все решалось, о поведении бывших собственников, о "хитростях" НБУ и многом другом. Посты стали популярными в Facebook-сообществе, особенно среди финансистов. ЭП выделяет главное из истории Страховой об операции, которая стоила бюджету больше ста миллиардов гривень. 1. Национализация Приватбанка была коллективным решением, поддержанным международными институциями. В то же время национализации могло и не быть, если бы не обострение конфликта вокруг "Укрнафты" с участием добровольческих батальонов. "Нужно понимать, что национализация "Привата" — это не желание кого-то в Украине. Ни президент, ни оба премьера не горели желанием получать себе геморрой в виде Коломойского. И "Приват" стал "кросс-граничным", если не мировым проектом (по охвату задействованных организаций и юрисдикций). С идеей resolution Приватбанка ходил еще Девид Липтон (первый заместитель главы-распорядителя МВФ), но наши перманентные политические кризисы не давали реализовать этот проект. Мог ли Беня (Игорь Коломойский. — ЭП) петлять дальше? Шансы были бы, если бы не его вечерние прогулки под "Укрнафтой" и сакраментальное "Кофе идешь пить?". Это предрешило исход истории to big to be гемор. Иностранные институты не понимали, как можно оставлять 50% расчетной системы в руках человека, который грозит батальонами", — пишет Страхова. 2. Приватбанк занимался рискованной финансовой деятельностью. При развитой IT-инфраструктуре качество кредитных процедур в банке было неудовлетворительным. Финансовое состояние банка было под угрозой из-за новых потенциальных кризисов. Национализация была не единственным вариантом решения проблемы, но именно этот, самый жесткий вариант решения одобрили политики Украины и международные институции. Ключевой фактор — личность акционера. "Для клиентов, по моим данным (и опыту), депозиты до полумиллиона банк возвращал без задержек. Даже в период информационных атак. Но если не ощущаешь риск, это не значит, что его нет. В случае каких-либо существенных потрясений банк мог начать валиться неконтролируемо. А Бени бы и след простыл где-нибудь в Женеве. При этом еще до начала проекта у нас был спор с Олегом Гороховским (бывший первый заместитель председателя правления Приватбанка. — ЭП) как раз по доле связанных (связанных с акционерами компаний, которые кредитовались в банке. — ЭП), я вручную по открытым данным 68% насчитала. На что он парировал: так мы в ручном режиме возвращаем, а Лагун (Николай Лагун, экс-владелец "Дельта банка". — ЭП) вон кредитовал "физиков" — и что получилось? Кроме этого, суть проекта в том, что новый надзор в лице Александра Писарука строил классическую жесткую модель банковского надзора. Куда Беня со своим "украинским вариантом банкинга" не вписывался. Так что были варианты. 1. Позволить "Привату" существовать в действующей модели. 2. Сделать спецпослабления и дать период перестроиться-продаться-ужаться. 3. Национализировать. Первый вариант точно не вписывался в парадигму МВФ — надзор выстраивался по-новому. Grace period для Бени — при его-то славе никто не верил, что он будет придерживаться договоренностей. Поэтому был выбран третий вариант". 3. По мнению Страховой, банк мог намеренно делать сбои в собственной работе, чтобы намекнуть о возможных последствиях в случае потенциального силового захвата учреждения государством. Представители Приватбанка пытались переубедить МВФ в том, что банк не нужно национализировать, но попытки были безуспешными. С июля 2016 года началась активная проработка сценариев национализации. По моему мнению, остановка многих терминалов и ПОСов "Привата" в апреле 2016 года было игрой мускулами со стороны "Привата" и намеком, что без их физического участия войти в банк невозможно. Фонд и так уже имел печальный опыт входа в другие банки, а тут "Приват" еще и в Днепре — про батальоны ИВК (Игоря Коломойского. — ЭП) помним. Если мне не изменяет память, то "Приват" тогда ездил в МВФ, но даже попытка госпожи Шмальченко (экс-заместитель председателя правления Людмила Шмальченко. — ЭП)сделать связанным лицом Рона ван Родена (не помогла. — ЭП). Там на сайте банка забавное фото было: Шмальченко непозволительно с точки зрения этикета взяла за руку Рона ван Родена. Но это ни к чему не привело: МВФ остался не приклонен. 4. За проведенный bail-in Украине, вероятно, предстоит заплатить в будущем, так как у держателей еврооблигаций Приватбанка достаточно высокие шансы в суде выиграть спор с государством. С бейл-ином ситуация такова: я нашла BRRD (The Bank Recovery and Resolution Directive — директива ЕС о восстановлении платежеспособности банков. — ЭП) и потом юристы анализировали. Там есть признанение бейл-ина третьих стран. По евробондам: нужно получать согласование в Банке Англии. Я не испытываю большого оптимизма по данному поводу — как в отношении сугубо юридических аспектов, так и в отношении политического. Боюсь, после Brexit Англия не пойдет на такой урон репутации страны с максимальной защитой инвесторов. Есть еще комичный момент — не знаю, правда или нет. Кто-то из инвестиционщиков мне сказал, что по мировому соглашению между ИВК (Игорь Коломойский. — ЭП) и Пинчуком Коломойский погасил часть своего долга евробондами "Привата". И здесь "недопотратил". Так что из-за евробондов банк может ожидать необходимость следующего "докапа", и опять нагрузка на бюджет. Но тут вопрос стоимости денег во времени и решения проблем по мере их поступления". 5. Акционеры согласились мирно передать банк при условии, что процессинг не будет остановлен. "Геннадия Боголюбова я видела один раз — в один из переговорных вечеров. Знаете, в комплекте с ИВК они как "хороший+плохой". Мне кажется, Боголюбов действительно дорожил и банком, и репутацией. В один из переговорных вечеров он сказал примерно следующее: "В марте 2017 года банку будет 25 — он же как-то жил все эти годы. Самое главное в банке — его клиенты, поэтому мы готовы отдать банк только при условии, что клиенты не пострадают и вы не остановите процессинг". 6. Представители государства боялись подписывать какие-либо документы с Коломойским, видя в этом потенциальный риск быть обвиненными в превышении служебных полномочий. Пришли к идее, что письмо (письмо с обязательствами Коломойского и Боголюбова, которое публиковала ЭП. — ЭП) будет подписано одной стороной. "Многих интересовало письмо от 16.12.16, которое было упомянуто в 961 постановлении КМУ (назовем его "постановление о национализации"). Попробую объяснить, почему так. Где-то в ноябре на какой-то n-ной встрече то ли у президента, то ли у Валерии Алексеевны (Валерия Гонтарева. — ЭП), то ли у ИВК родилась идея indemnity(компенсация. — ЭП) как условие передачи банка. В их понимании — как освобождение от претензий к Коломойскому после национализации банка при условии выполнения им определенных действий. Сия идея-то родилась у них, а пытаться реализовать ее предстояло нам. Здесь будет момент, который будет описан детальнее в главе об ответственности и коммуникациях, но повторю его и здесь. Поставить подпись под документом, где будет стоять подпись К, может означать заключение сделки, а пример ЮВТ (Юлия Тимошенко, газовые контракты. — ЭП) с превышением полномочий был у всех на слуху. Мы две недели "мурыжили" эту тему, обсасывая со всех сторон, но вердикт всех юристов, включая Минюст, — безопаснее всего ничего не подписывать. Так и родилась идея, что собственники пишут письмо, мы ссылаемся на него в постановлении. Юридической сущности в этом не было — можно воспринимать как одностороннее обязательство, можно как оферта-акцепт. Для меня это письмо не имело значения в Украине — куда большее оно, по моему мнению, может иметь в Лондоне, если ИВК предъявит иск по экспроприации". 7. Финальная стадия переговоров проходила в кабинете президента Петра Порошенко. Поначалу Коломойского не устраивала версия письма, которое он должен был подписать, однако после того как ему пригрозили ликвидацией, компромисс был найден. В переговорах по национализации учавствовали также Арсений Яценюк и глава МВД Арсен Аваков. Окончательные договоренности были достигнуты в 3.30 утра. На 15 число была готова очередная версия письма, даже проработанная с НБУ, мы договорились о встрече с К и его юристами. С нашей стороны — министры финансов и юстиции и их замы, с их стороны — ИВК и юристы. Поначалу мне пришлось притопать в клуб КМУ, еще и организовать носильщика с принтером. Распечатала всем версию, проговаривали с юристами, потом ИВК подключился, но так и не договорились. В какой-то момент министры отлучались к премьеру, а мы с замминистра юстиции развлекали ИВК. Потом вернулся министр финансов (я его таким твердым и решительным еще никогда не видела). Он сказал ИВК: раз вы не меняете свою позицию, банк будет ликвидирован, и через некоторое время вышел. В этот момент мы смотрели друг на друга с ИВК и мне казалось, что на меня рухнул весь мир. Прошептала только: "Похоже, в Днепр я уже не еду". Коломойский смотрел на меня (мы просто сидели по диагонали друг от друга) с вопросом в глазах: "Как такое может быть?!". Потом вскочил и начал звонить, мне кажется, ВБ (Владимир Гройсман — ЭП), но ВБ не брал трубку. Меня позвали, я выпроводила гостей. Потом был какой-то плохоописуемый водоворот людей и событий: встреча и обсуждения в "Горчице", Минфин на Грушевского, машина замминистра юстиции и наконец — Министерство внутренних дел, где уже были три министра, два замминистра, ИВК с Новиковым (бывший первый зам главы правления банка, корпоративный юрист Коломойского, — ЭП) и юристом и просто какие-то сотрудники министерства. Было часов 8-9 вечера. Почему мы оказались в МВД, для меня до сих пор загадка. Так понимаю, Арсен Аваков жил в роли "Посредник А", но без него и не могло быть — национализация могла чем угодно сопровождаться. На других встречах был и другой "Посредник А" — Арсений Яценюк. Правда, его роль мне осталась не ясна — фасилитатор. И опять часы обсуждений и подготовки письма. Юристы ИВК свою (версию. — ЭП) явно быстрее изобразили, но ее отвергли. Мы шли абзац за абзацем, время шло, в результате было объявлено: в полночь должны быть в АП. К полуночи мы так и не закончили. Министр финансов скомандовал: "Едете со мной!", и мы с замминистра финансов отправились с ним в АП. Там все забежали к президенту, а мы с замминистра и охранниками остались возле рамки. Стул был один, его уступили мне как единственной девушке, хотя потом я его уступила и уселась на стол для просмотра. Так мы аки кони простояли часа полтора. Потом к нам начали выходить либо юрист, либо помощник президента, мы немного обсуждали, вносили правки в текст письма, перебрасывали его на флешку и комп помощника президента. Кстати, письмо от 16.12.16 выглядит так странно из-за моей любви к экологии: я максимально уменьшила поля — надоело бумагу переводить… Где-то в 3.30 двери лифта открылись и девушка хостес понесла в кабинет президента бутылку белого вина, обернутую белым полотенцем. Мы еще шутили с охранниками, что это значит: они уже договорились или только начинают продолжать. Но именно бутылка белого вина отметила самое главное событие в финансовой жизни страны. 8. Экс-акционеры не хотели расставаться с банком до последнего, в результате чего НБУ пришлось прибегнуть к информационной "подготовке", которая должна была их убедить. С коммуникациями связан еще один аспект. В начале декабря на рынке были слухи, но пока еще без каких-либо подтверждений. А дальше все, конечно, продукт моего больного воображения, не имеющий ничего общего с действительностью. Поскольку банк не сдавался (справлялся с оттоками), а ИВК не сдавался, все затягивая и затягивая переговоры, кому-то в НБУ пришла в голову идея "немного подготовить рынок". Форм это имело несколько, в том числе, работа с экспертами и лидерами мнений. Здесь пригодились мои широкие контакты. Большинство отказались, но тут на авансцене появляется Сергей Фурса (инвестбанкир из Dragon Capital. — ЭП). Я позвонила ему, сказала, что нужна помощь по одному проекту и ему позвонит наша пиарщица. Конечно, они просто поговорили о погоде, и с тех пор Сережа стал одним из главных писцов о Приватбанке. Я не была в восторге от этого всего, предупреждала пиарщиков, что это удорожает чек государству. Хотя временами и я уже была согласна на такой выход. 9. Чтобы избежать паники среди населения, нужно было обеспечить бесперебойную работу банка. Процедура признания банка неплатежеспособным и законодательство не учитывали этот момент. Ответственность за потенциальное нарушение процедуры взял на себя глава Фонда гарантирования Константин Ворушилин. Поддерживал такое решение также зампред НБУ Яков Смолий. В любом случае по праву справедливости мы все сделали правильно — на кону была финансовая стабильность страны. И я надеюсь, что у нас суды будут принимать опыт Лондонских — быть незаангажированными и выносить справедливые решения. Один такой пример: при национализации не выключался процессинг карт физических лиц. Формально фонд не мог обеспечить работу процессинга и снятие уже имеющихся средств на счетах. Считалось, что можно позволить снимать только то, что будет зачисляться на счета после входа фонда. Мы отлично понимали, что это просто разорвет банк. При этом с точки зрения формальной логики это тупо, ведь банк пребывал под ведением фонда три дня и потом возобновлял свою деятельность. И если честно, для меня реально два героя национализации — Константин Ворушилин и Яков Васильевич, которые взяли на себя ответственность за то, чтобы процессинг не вырубился, и если, с другой стороны, читать норму 41-1 как специальную, то это даже вполне законно. Я носилась с этим процессингом с конца ноября (помним мое обещание Боголюбову, а я слово держу). Яков Васильевич поддержал, что выключение разорвет банк, и его слово имело вес. А поскольку Константин возглавляет фонд и не выключили процессинг, то де-факто медаль за спасание страны от коллапса принадлежит ему. 10. Изначально возглавить банк должен был Юрий Блащук, но экс-акционеры передавать ему банк не согласились. СЕО банка Александр Шлапак появился в последний момент и согласился возглавить банк только при условии, что приведет свою команду. Как уже упоминала ранее, проект национализации прорабатывался — и команда подбиралась заранее, и журналисты об этом ранее писали. С командой НБУ было проработано и правление, и "борд-1". Был и СЕО — Юрий Блащук, но в силу разных причины и межличностных отношений планы изменились. Окончательную точку поставил ИВК: передавать банк Блащуку он не собирался. Начались судорожные поиски. Какой-то список был, но некоторые кандидаты отказались. Шевченко (Кирилл Шевченко, глава Укргазбанка. — ЭП) забирать с "Украгаза" не захотели — пришлось бы наново конкурс открывать. В списке претендентов был и Александр Шлапак. 100% гарантию дать не могу, но по моим данным его прособеседовал и одобрил Владимир Гройсман. Откуда была утечка, непонятно, но Дубилет откомментировал и Гороховский написал об этом как о случившемся факте еще до того, как об этом узнал министр финансов. Что сподвигло Александра Шлапака — в душу не залезешь, но из нашего общения могу сделать вывод: то, что он там работал и был клиентом банка. http://www.epravda.com.ua/rus/publications/2017/08/2/627682/
  33. 2 points
    БОльших страстей, чем Вы, за последнее время здесь не рассказывали
  34. 2 points
  35. 2 points
  36. 2 points
    Это все не для форума. При желании пользователя,Есть индивидуальные средства коммуникации в профиле.
  37. 2 points
  38. 2 points
    Ну и где ППР от ДФС в адрес МАУ, где судебные решения про стягнення податкового боргу, где арест активов, где это все ?!
  39. 2 points
    Мда-а-а, владелец тройного гражданства считает, что его "убытки" - это недополученная миллиардная прибыль :-) Посмотрим как справится г. Омелян с этим ( в условиях не дореформированной судебной системы)
  40. 2 points
    Три последних предложения правовой позиции по 6-249цс15 фактически отменяют законы арифметики: можно ноль по телу кредита умножить на проценты и получить ненулевой результат. Доизвращались, однако...
  41. 2 points
  42. 2 points
    ПриватБанк - аферисты и мошенники. Верить им нельзя и не надо.
  43. 2 points
    Надо, наверное, перестать обращать внимание на посты некоторых, а то придется переименовывать тему в - "...нас несколько достают...."
  44. 2 points
    1. Когда Вы заключили первичный договор? 2. Вы пользовались картой после февраля 2014 года? 3. На данный момент ждите иск. п.с. карту конечно же открывайте в другом банке.
  45. 2 points
    Скорее всего в рай суд, если денег не зажмет. Смотрите по срокам ИД, не пропустит ли банк при подаче этот срок, это вам может здорово помочь
  46. 2 points
    Именно ! Обычный человек (не юрист) услышав ссылку на норму Конституции, в лучшем случе, криво улыбнется, в худшем - вспомнит всех: от гаранта, премьера, министров, депутатов и до местных властей, о том, как ОНИ "соблюдают" Конституцию. Может МВФ заставит эту компашку чтить Конституцию и законы, как они клялись при вступлении ?!
  47. 2 points
    и шо? подача касации отменяет решения? ща это решение есть вступившим в силу - надо пользоваццо. Факт, что ПИБ и кредитины подписали договор факторинга - установлен. Я ж говорю, шо мы в поле "поймай. если сможешь".
  48. 2 points
    Кстати, Стаття 61. Підстави звільнення від доказування 3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. особа - ПИБ Итак, есть такое вот замечательное решение: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64413281 (вступившее в силу на данный момент) Як вбачається зі змісту укладеного договору про відступлення права вимоги від 17 грудня 2012 року, умови вказаного договору мають ознаки договору факторингу оскільки відповідно до Розпорядження Нацкомфінпослуг від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесені сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів) як: - фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; - набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; - отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Тобто на момент укладення між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" договору про відступлення прав вимоги існували обмеження щодо укладення договорів факторингу, встановлені п. 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 231 від 03 квітня 2009 року, в частині набуття фактором відступленого права грошової вимоги за договорами факторингу до боржників-фізичних осіб. Используем как "преюдиціальний факт"?
  49. 2 points
    Просто в той цитате о невчиненом договоре речь шла именно о регистрации самого договора в реестре договоров. (если договор подлежит такой регистрации) А смена ипотекодержателя - отдельная операция, для совершения которой нужны отдельные телодвижения. К примеру в том же договоре передачи крепостных ПИБ - кредитины есть какие то сроки передачи доков нотарю, какие-то обязательства сторон. Доки могли не передать, нотарь мог завтыкать. По логике (ну как я это понимаю), если бы отдельно по кажному кредитному договору делался договор переуступки и сразу шел с пакетом доков - может тогда и изменения в реестре делались бы в момент нотариальной регистрации договора переустпуки прав по ипотеке. Вообще, я лично не понимаю как может делаться переуступка долга (кредита) или залога с физиком БЕЗ подписания доп соглашения физика с новым кредитором? Все такие случаи "переуступки" физиков выходят из правового поля (потому как во всем договорах было - що вси змины до договору в пысьмовий форми) и переходят в поле "поймай меня, если сможешь". Пока в моем договоре допкой не пропишутся новые счета или новый ипотекодержатель - хрен я кому чего должна. ;-)
  50. 2 points
    Это довольно знаковое решение. Надеюсь ВСУ не станет менять свою же позицию по вопросу исполнительных надписей нотариуса и бесспорности, хотя и в этой позиции он оставил шансы для маневра. ВСУ указал, что при разрешении спора о признании исполнительной надписи не подлежащей исполнению, суд не должен ограничиваться только проверкой соблюдения нотариусом формальных процедур и факта представления взыскателем документов в подтверждение бесспорной задолженности должника согласно Перечню документов. Для правильного применения положений статей 87, 88 Закона Украины «О нотариате» в таком споре суд должен проверить доводы должника в полном объеме и установить и указать в решении, дейсвтвительно ли на момент совершения нотариусом исполнительной надписи должник имел бесспорную задолженность перед взыскателем, то есть существовала ли задолженность вообще, была задолженность именно такого размера, как указано в исполнительной надписи, и не было ли нерешенных по сути споров относительно задолженности или ее размера по состоянию на момент совершения нотариусом надписи. В частности, опровергает бесспорность задолженности должника тот факт, что в момент совершения нотариусом исполнительной надписи в суде рассматривается по существу спор относительно размера этой задолженности.