Leaderboard

  1. Bolt

    Bolt

    Пользователи


    • Лайки

      87

    • Число публикаций

      15 221


  2. у.zaporozhskiy

    у.zaporozhskiy

    Пользователи


    • Лайки

      81

    • Число публикаций

      20 307


  3. ANTIRAID

    ANTIRAID

    Главные администраторы


    • Лайки

      80

    • Число публикаций

      7 023


  4. babaika

    babaika

    Пользователи


    • Лайки

      35

    • Число публикаций

      1 516



Popular Content

Showing most liked content since 23.03.2017 in all areas

  1. 7 likes
    Правові позиції щодо необхідності звільнення споживачів від сплати судового збору викладено в таких ухвалах Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних та криминальних справ: - від 01 березня 2017 року у справі № 465/4917/15-ц, ЄДРСР № 65066936, - від 22 лютого 2017 року у справі № 753/16764/16-ц, ЄДРСР № 65038924, - від 15 лютого 2017 року у справі № 522/7388/16-ц, ЄДРСР № 65038773, - від 15 лютого 2017 року у справі № 739/16734/15-ц, ЄДРСР № 65009198, - від 08 лютого 2017 року у справі № 760/285/16-ц, ЄДРСР № 64855821, - від 01 лютого 2017 року у справі № 404/6390/15-ц, ЄДРСР № 64739928, - від 21 грудня 2016 року у справі № 470/264/16-ц, ЄДРСР № 63583267, - від 21 грудня 2016 року у справі № 756/5020/16-ц, ЄДРСР № 63715829, - від 14 грудня 2016 року у справі № 755/5357/16-ц, ЄДРСР № 63511537, - від 07 грудня 2016 року у справі № 705/1121/15-ц, ЄДРСР № 63511213, - від 23 листопада 2016 року у справі № 761/38395/14-ц, ЄДРСР № 62960589, - від 16 листопада 2016 року у справі № 310/2636/16-ц, ЄДРСР № 62881167, - від 16 листопада 2016 року у справі № 761/23294/15-ц, ЄДРСР № 62849071, - від 16 листопада 2016 року у справі № 757/8774/15-ц, ЄДРСР № 63049591, - від 16 листопада 2016 року у справі № 362/5568/15-ц, ЄДРСР № 62787780, - від 09 листопада 2016 року у справі № 761/38469/15-ц, ЄДРСР № 62754415, - від 02 листопада 2016 року у справі № 565/931/15-ц, ЄДРСР № 62662351, - від 02 листопада 2016 року у справі № 565/183/16-ц, ЄДРСР № 62524555, - від 02 листопада 2016 року у справі № 522/1423/16-ц, ЄДРСР № 62524789, - від 02 листопада 2016 року у справі № 755/16234/15-ц, ЄДРСР № 62524791, - від 26 жовтня 2016 року у справі № 752/1663/16-ц, ЄДРСР № 62524728, - від 26 жовтня 2016 року у справі № 208/1109/15-ц, ЄДРСР № 62524532, - від 19 жовтня 2016 року у справі № 758/8916/15-ц, ЄДРСР № 62202025, - від 19 жовтня 2016 року у справі № 757/29939/14-ц, ЄДРСР № 62136645, - від 05 жовтня 2016 року у справі № 401/3274/15-ц, ЄДРСР № 62319259, - від 05 жовтня 2016 року у справі № 522/627/16-ц, ЄДРСР № 61905929, - від 28 вересня 2016 року у справі № 565/1606/15-ц, ЄДРСР № 61922130, - від 28 вересня 2016 року у справі № 565/1640/15-ц, ЄДРСР № 61830402, - від 21 вересня 2016 року у справі № 342/1094/15-ц, ЄДРСР № 61690155, - від 21 вересня 2016 року у справі № 289/1895/15-ц, ЄДРСР № 61558985, - від 21 вересня 2016 року у справі № 325/1728/15-ц, ЄДРСР № 61559005, - від 21 вересня 2016 року у справі № 752/7597/15-ц, ЄДРСР № 61494909, - від 14 вересня 2016 року у справі № 759/18939/15-ц, ЄДРСР № 61426127, - від 14 вересня 2016 року у справі № 565/1061/15-ц, ЄДРСР № 61398588, - від 14 вересня 2016 року у справі № 565/34/16-ц, ЄДРСР № 61387042, - від 09 вересня 2016 року у справі № 753/16296/14, ЄДРСР № 61197556, - від 07 вересня 2016 року у справі № 565/1617/15-ц, ЄДРСР № 61205518, - від 27 липня 2016 року у справі № 398/1672/15-ц, ЄДРСР № 59350852, - від 20 липня 2016 року у справі № 565/559/15-ц, ЄДРСР № 59141887, - від 06 липня 2016 року у справі № 344/15371/15-ц, ЄДРСР № 58850785, - від 22 червня 2016 року у справі № 289/95/16-ц, ЄДРСР № 58763623, - від 15 червня 2016 року у справі № 521/12056/15-ц, ЄДРСР № 58489512, - від 08 червня 2016 року у справі № 524/3876/15-ц, ЄДРСР № 58400019, - від 25 травня 2016 року у справі № 520/16633/14-ц, ЄДРСР № 58045384, - від 18 травня 2016 року у справі № 405/7915/15-ц, ЄДРСР № 58045164, - від 18 травня 2016 року у справі № 565/1557/15-ц, ЄДРСР № 57871292, - від 27 квітня 2016 року у справі № 756/13114/15-ц, ЄДРСР № 57616538, - від 27 квітня 2016 року у справі № 753/22632/15-ц, ЄДРСР № 57462898. За цю добірку велика подяка форумчанину 0720. У разі наявності нових ухвал прошу доповнювати у цій темі.
  2. 7 likes
    Клопотання про витребування доказів... ...А ну-ка, надайте: 1. Положення або Наказ АКІБ «УкрСиббанк» «Про затвердження внутрішнього банківського нормативного документу та умов кредитування клієнтів індивідуального бізнесу та фізичних осіб у швейцарських франках» з Додатком №1 «Паспорт кредитування фізичних осіб у швейцарських франках», яким визначено порядок взаємодії підрозділів Банку при наданні кредитів фізичним особам у швейцарських франках й при погашенні зобов'язань за такими кредитами на травень 2007 року. 2. Форму щоденної статистичної звітності відділення №340 АКІБ «УкрСиббанк» м. Тернополя форма №550Д.03 «Розшифрування валютних рахунків» 17 травня 2007 року, яка містить інформацію про всі банківські операції за названу дату. 3. Щоденну оборотну відомість відділення № 340 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Тернополі за 17 травня 2007 року. 4. Документ первинної бухгалтерської документації перерахунку кредиту в безготівковій формі у сумі 70 254,00 Швейцарських франків на поточний рахунок позичальника №26200000000000 з поясненням, якому нормативно-правовому акту НБУ документ відповідає та яким пунктом кредитного договору узгоджений - доказ виконання пункту 1.1 кредитного договору. 5. Заяву про відкриття поточного рахунку №262000000000000 від 17 травня 2007 року у національній валюті у оригіналі. 6. Заяву про відкриття поточного рахунку №262000000000000 від 17 травня 2007 року у іноземній валюті у оригіналі. 7. Квитанцію про сплату комісії за відкриття рахунку на ім’я Іванової Марії Петрівни від 17 травня 2007р. 8. Письмове повідомлення АКІБ «УкрСиббанк» Івановій Марії Петрівні з її підписом про основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу відповідно статті 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», оскільки без цього повідомлення договір не є укладеним, як зазначено у цьому Законі. 9. Письмове повідомлення з підписом Іванової яке свідчить про її обізнаність з існуванням Наказу або Положення АКІБ «УкрСиббанк» «Про умови кредитування клієнтів індивідуального бізнесу та фізичних осіб у швейцарських франках» з Додатком до нього та їх змістом. 10. Положення про облікову політику банку, а також методологію та процедури з бухгалтерського обліку, що цю політику регламентують, відповідно до Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від З0 грудня 1998 року №566, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 1999 року за №56/3349 на 07 червня 2007 року. 11. Положення про кредитну політику банку (внутрішньобанківський документ), відповідно до Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих трат за кредитними операціями банків» від 06.07.2000року №279, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2000року за №474/4695 зі змінами і доповненнями (постанова втратила чинність на підставі Постанови НБУ №23 від 25.01.2012року), але діяла на момент укладання кредитного договору між Сторонами процесу. 12. Витяг з Книги реєстрації відкритих рахунків (по рахунку, що належить Івановій М.П.) передбаченої Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання від 8 грудня 2004 року №601, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2004 р. за №1646/10245, із змінами і доповненнями, внесеними постановою правління Національного банку України від 29 листопада 2010 року №515. 13. Рух коштів по поточному рахунку №262000000000000000, відкритому банком Івановій М.П. в національній валюті, відповідно до Постанови Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12 листопада 2003 року №492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493 та інших діючих нормативних актів. 14. Рух коштів по поточному рахунку Іванової М.П. №262000000000000, відкритому банком в іноземній валюті, що регламентовано пунктом 4 глави 3 розділу 3 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України від 14 серпня 2003 року №337, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року за №768/8089 та до Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання ї закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12 листопада 2003 року №492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493. 15. Рух коштів по валюті, тобто виписки АКІБ «УкрСиббанк» по рахунках бухгалтерського обліку 380014176 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів», 380174176756 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів» на дату фактичного проведення розрахунків по Кредитному договору №11163917000 від 07 червня 2007 року. 16. Рух коштів по рахунку №1001190076 за 17 травня 2007 року з первинними документами. 17. Касові документи за 17 травня 2007 року. 18. Оборотно-сальдову відомість за 17 травня 2007 року. 19. Відомість касових документів за 17 травня 2007 року. 20. Зведену довідку про касові обороти за 17 травня 2007 року. Дослідження вказаних документів дозволить суду встановити обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, а саме, - встановити факт реального надання кредиту чи відсутності такого надання.
  3. 6 likes
    Это не расценки, это поиск лохов (извините). 10% от полученной Вами выгоды, - это гонорар защитнику в случае достижения цели, то есть потом. Начните с того, что профильный юрист изучит Ваши документы и укажет на индивидуальные нюансы Вашего конкретного дела. Это называется вычитка, стоит гривен 200-300. Дальнейший ход действий и, соответственно, стоимость Вашей защиты будет видна из стратегии и объема мероприятий и документов, необходимых для достижения целей стратегии, определение которой станет возможным только после вычитки. Контролируйте процесс сами, каждый этап должен быть понятен в первую очередь именно Вам. ...Нет такого продукта, как "решение вопроса с банком", как в супермаркете. Иначе я был бы миллионером (применил бы оптовые скидки и маркетинг с адвертайзингом, шутка). Вашим делом нужно кропотливо заниматься на каждом этапе, создавать условия, при которых банк не сможет отобрать Ваше имущество. ...За 500 грн никто серьезно заниматься этим не будет, это понятно, надеюсь. Написать отдельный процессуальный документ, - пожалуйста, это относительно недорого. Но это тактика. Ищите стратега, который применит правильно существующие тактические приемы, а возможно придумает новые. Из какого Вы города?
  4. 5 likes
    Краса яка! Як правильно з'ясовано судом, умови договору відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року, що укладений між ПАТ "Промінвестбанк" і ТОВ "Кредитні ініціативи", містить безумовні ознаки договору факторингу і відповідає визначенню, даному у ст. 1077 ЦК України. Кстати, есть уже комплект других решений, где "встановлено", що договор между ПИБом и Кредитинами типо не явл факторингом, а явл. цессией. Хто такая цессия и почему финконтора ее употребляет, если цессии нет в перечня финуслуг. Повод для ВСУ если шо?
  5. 5 likes
    Категорія справи № Начало формы 564/2989/15-цКонец формы : Цивільні справи; Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу. Надіслано судом: 21.03.2017. Зареєстровано: 21.03.2017. Оприлюднено: 23.03.2017. Дата набрання законної сили: 21.03.2017 У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 березня 2017 року м. Рівне Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючий суддя: Хилевич С.В. судді: Ковальчук Н.М., Шеремет А.М. секретар судового засідання: Деркач І.М. за участі: представників осіб, які беруть участь у справі, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Костопільського районного суду від 26 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"; про визнання частково недійсними договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року та договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 року в частині відступлення прав вимоги за кредитним договором №432\07 від 22.08.2007 року і передачу прав за іпотечним договором №433\07 від 22.08.2007 року, в с т а н о в и л а: Рішенням Костопільського районного суду від 26 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено: Визнано частково недійсним договір відступлення прав вимоги (факторингу) від 17.12.2012 року, який укладено між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"), в частині відступлення права вимоги за кредитним договором №432\07 від 22.08.2007 року, що укладений між ПАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_1 Визнано частково недійсним договір про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 року, який укладений між ПАТ "Промінвестбанк" і ТОВ "Кредитні ініціативи", в частині відступлення прав вимоги за іпотечним договором №433\07 від 22.08.2007 року, що укладений між ПАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Дідовець А.Г. і зареєстрованим у реєстрі за №140. На рішення суду відповідач подав апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність та необґрунтованість через порушення норм матеріального і процесуального права. На її обґрунтування зазначалося про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам ст. 213 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості. Вважав, що позивачем не доведено тих обставин, що оспорювані договори порушують його права. При цьому посилається на вимоги ст. 512 ЦК України щодо переходу до нового кредитора усіх прав та обов'язків первісного кредитора, які існували на момент їх переходу. Станом на день ухвалення оскаржуваного рішення іпотечне майно - 3-кімнатна квартира АДРЕСА_1 уже була реалізована Державним підприємством "Сетам" Міністерства юстиції України з електронних торгів. Тобто вважає, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уже не були його власниками. Помилковими, на його думку, є і висновки суду про існування на момент 17 грудня 2012 року обмежень на укладення між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" договору відступлення права вимоги до фізичної особи. Позивачем не було надано, а судом не було здобуто належних і допустимих доказів про наявність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними. Вважає, що оспорювані правочини укладено з додержанням положень ст.ст. 1077, 1079, 1081 ЦК України, а покликання суду на допущені порушення при їх укладенні щодо застосування підпункту "а" п. 2 ст. 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг спростовуються тим, що її норми до спірних правовідносин не можуть застосовуватися через те, що контрагенти за договорами господарської діяльності на території інших держав не здійснювали. Також не заслуговують на увагу, на думку особи, яка подала апеляційну скаргу, і твердження суду про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг та міжнародний факторинг, що підтверджено відповідними Законами України. Окрім того, при пред'явленні зустрічного позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір не в повному обсязі. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог та стягнення понесених судових витрат. Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ТОВ "Кредитні ініціативи", колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги. Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності та обґрунтованості позову, оскільки на момент укладення договору факторингу існували обмеження щодо виникнення договірних зобов'язальних відносин між сторонами в частині набуття фактором відступленого права грошової вимоги за договорами факторингу до боржників - фізичних осіб. Щодо оспорювання договору про передачу прав за договорами забезпечення, то суд обґрунтовано врахував недійсність основного договору і визнав недійсним правочин на забезпечення права вимоги за договором факторингу. Матеріалами справи встановлено, і ці обставини особами, які беруть участь у справі, не заперечуються, 22 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Промінвестбанк" укладено кредитний договір №432\07, за яким позивачу надано 130 000 гривень кредиту на умовах, передбачених договором. 22 серпня 2008 року між ними укладено додатковий договір №432\07-1, яким змінено графік погашення заборгованості за кредитом (а.с. 5-8; 10, т. 1). З метою повернення одержаних кредитних коштів того ж дня укладено іпотечний договір №433\07, за умовами якого ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали як співвласники належну 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 в іпотеку як забезпечення права вимоги кредитодавця за даним кредитним договором (а.с. 15-18; 19; 20; 21, т. 1). 17 грудня 2012 року між ПАТ "Промінвестбанк" і ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір відступлення прав вимоги, яким передбачено позивач зобов'язався передати за плату грошові кошти в розпорядження ПАТ "Промінвестбанк", а останній зобов'язався відступити на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких зазначено в додатку №1 до цього договору, в т.ч. і за кредитним договором №432\07, що укладений між ПАТ "Промінвестбанк" і ОСОБА_1 (а.с. 25-35, зв.; 36, т. 1). Того ж дня між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, що укладені між ПАТ "Промінвестбанк" і клієнтами банку, в т.ч. і за іпотечним договором №433\07 від 22 серпня 2007 року, який укладений між ПАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 37-40; 41, т. 1). Як правильно з'ясовано судом, умови договору відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року, що укладений між ПАТ "Промінвестбанк" і ТОВ "Кредитні ініціативи", містить безумовні ознаки договору факторингу і відповідає визначенню, даному у ст. 1077 ЦК України. Так, згідно із частиною першою цієї статті за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Відповідно до ч. 1 ст. 1078, ст. 1079 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 06.02.2014 року №352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 квітня 2009 року №231" фінансову послугу факторингу визначено сукупністю таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів) як: -фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; -набуття відступленого права грошової вимоги, в тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; -отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Норми ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" вказують на право щодо здійснення операцій з надання фінансових послуг. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. Згідно зі ст. 23 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Тобто правильним є те, що виняткове право та\або обмеження щодо надання окремих фінансових послуг визначається законами та нормативно-правовими актами державного органу, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг. Відповідно до п. 1 Положення про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг), що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року №157, Держфінпослуг є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. Пункт 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, що затверджене розпорядженням Держфінспослуг №231 від 3 квітня 2009 року, встановлює, що до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Отже, на час укладення між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" договору про відступлення права вимоги існували обмеження щодо укладення договорів факторингу, які встановлені п. 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, що затверджене розпорядженням Держфінпослуг №231 від 3 квітня 2009 року, в частині набуття фактором відступленого права грошової вимоги за договорами факторингу до боржників - фізичних осіб. Оскільки твердження суду про це ґрунтується на обставинах справи і вимогах закону, тому з ними погоджується й колегія суддів. Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За таких обставин позов про визнання частково недійсним договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року судом задоволено правильно. Щодо оспорювання договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 року в частині відступлення прав вимоги за кредитним договором №432\07 від 22.08.2007 року і передачу прав за іпотечним договором №433\07 від 22.08.2007 року, то колегія суддів ураховує, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно із ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно до ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Таким чином, обґрунтовано задоволено і позов про визнання частково недійсним договору про передачу прав за договорами забезпечення. Доводи апеляційної скарги про відсутність обставин, які порушують права позивача, а тому і безпідставність вимог ОСОБА_1, на увагу не заслуговують. Так, відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в абз. п'ятому п. 5 своєї постанови від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вбачається, що відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Оскільки позивач не був стороною оспорюваних правочинів, проте сам факт їх укладення очевидно стосується його цивільних прав та обов'язків, а порушено їх під час судового розгляду справи тим, що належне йому іпотечне майно було ТОВ "Кредитні ініціативи" було відчужене на користь третьої особи. Спростовуються правильністю та обґрунтованістю висновків суду першої інстанції покликання ТОВ "Кредитні ініціативи" на додержання положень ст.ст. 1077, 1079, 1081 ЦК України при укладенні оспорюваних договорів та відсутність підстав для визнання їх недійсними. Не можна погодитися і з твердженнями особи, яка подала апеляційну скаргу, про недодержання норм процесуального права. Так, згідно із ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Між тим, доказів про такі процесуально-правові порушення, які потягли би помилкове розв'язання цивільно-правового спору, відповідачем не надано, а апеляційним судом не було здобуто. Не заслуговують на увагу й посилання ТОВ "Кредитні ініціативи" на помилковий розмір судового збору, що сплачений позивачем. Дана обставина жодним чином не впливає на судовий розгляд і ухвалення оскаржуваного рішення. Окрім того, положення п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України передбачають у разі залишення без вирішення питання про судові витрати можливість суду ухвалити додаткове рішення. Колегія суддів погоджується лише з доводами автора скарги про неправильне застосування при вирішенні правовідносин підпункту "а" п. 2 ст. 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, оскільки там не міститься вказівки про придбання товарів для особистого, сімейного або домашнього користування виключно фізичними особами. Однак з урахуванням того, що ця обставина сама по собі не впливає на правильність вирішення справи, тому посилання суду на дану норму матеріального права не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, а є просто зайвим. Решта тверджень апеляційної скарги є необґрунтованими і до уваги колегією суддів не беруться. Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин підлягають до застосування норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги. Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003). Тому доводи особи, що подала апеляційну скаргу, на необхідність та вимушеність захисту її прав, порушуючи тим самим права позивача, є неприйнятними для апеляційного суду. Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є його ухвалення судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 3, 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів у х в а л и л а: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" відхилити, а рішення Костопільського районного суду від 26 січня 2017 року залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили. Головуючий: Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/65416132
  6. 5 likes
    О ВСУ. Я недавно уже высказывался по этому поводу... "Жити по-новому" означает буквально следующее: изменить законы/кодексы сложно (дорого, хлопотно, затратно). Поэтому пришла идейка оставить все как есть (и "закордонні партнери" спокойны), но при этом поменять... судебную практику через постановы ВСУ. Все срастается: законы старые, порядки, - такие как надо. Гениально.
  7. 5 likes
    Да, с этого мои суды и начались. На сегодня я выясняю отношения с Укрсибом, Кей-Колектом, Укрборгом. в суд так никто после моего Заперечення на позов так и не явился. Три года я ничего не плачу, потому как товарищи сами запутались, кому я должна. Телефонные звонки прекратила двумя заявлениями в прокуратуру. На все выпады рекомендую обращаться в суд. С адвокатом мне очень повезло, нашла его, кстати, на этом сайте. Повторно в суд на меня могут подать только в том случае, если предоставят все запрашиваемые мною документы (спасибо судье за оговорку в ухвале).
  8. 5 likes
    Не верьте тому, кт о обещает Вам признать договор недействительным. Это маловероятно, лишь при наличии исключительных оснований. Неоднократно писал об ориентировочному списке документов, необходимых для судебного процесса: 1) ходатайсства об истребовании, если необходимо о назначении экспертизы почерковедческой или бухгалтерско-экономической, но могут быть варианты. 2) встречный иск на пример о расторжении, но могут быть варианты. 3) отдельный иск на недействительность договора в целом или например повышения процентной ставки; 4) отдельный иск на прекращение поручительства при наличии оснований. 5) возражения по сути требований банка: валюта, недоказанность перехода права требования, исковая давность, двойное взыскание;мораторий и тут еще могут быть варианты. при построении и реализации стратегии могут понадобится: 6) апелляционные жалобы; 7) ходатайства об остановке производства и другие. Ваша задача выбрать специалиста, который Вам по душе.
  9. 5 likes
    Цель то их понятна, но тогда не надо говорить, что они выиграли... просто купили... здесь нет никакого выигрыша и никакой заслуги юридической... Здесь поздравлять не с чем, здесь нет победы, не поздравлять же людей с тем, что у них есть деньги... Я категорически против этого, моя позиция здесь непримирима... люди сами порождают коррупцию, а потом система судебная видите ли плохая... Здесь по моему весь форум знает, что во всех этих бедах я всегда виню простых людей, а не судей, чиновников и систему... из-за этого многие на меня злятся... Но вот Вам явный пример... Я никогда не заплатил ни одной копейки, ни в суде, ни в институте, ни в больнице... нигде...
  10. 4 likes
    Не могу удержаться, чтоб не поздравить контору "Рога-копыта", в миру ООО "Кредитины" с хорошим результатом судебных тяжб: всего-то безголовые хотели поиметь 10 тыс. юаней из ничего, на пустом месте, так сказать и сливки съесть, и жар загрести судейскими руками, а вместо этого теперь сами дожны выплатить заемщику 65 тысяч согласно решению суда. В добрый путь, милашки! http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65899133 Так же передаю привет специально уполномоченному кредитину, ответственному за чтение форума Антирейд. Передайте Коньку, что в Оболонском отделении МВД он может забрать свой "призовой" бутыль шампанского!
  11. 4 likes
    от 14.06.2016 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61947199 Державний герб України КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/94/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г. ПОСТАНОВА Іменем України 11 жовтня 2016 року м. Київ Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І., при секретарі - Ліневській В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», про визнання неправомірними дій, скасування рішення та запису, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2015 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (далі - Відповідач, Приватний нотаріус), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - Третя особа, ТОВ «ФК «Вектор Плюс»), про: - визнання неправомірними дій Приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру, загальною площею (кв. м.): 52,5, житловою площею (кв. м.): 29,5, розташованою за адресою: АДРЕСА_1; - скасування рішення Відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний НОМЕР_1 від 30.09.2015 року 11:34:09, а саме - права власності Третьої особи на квартиру, загальною площею (кв. м.): 52,5, житловою площею (кв. м.): 29,5, розташованою за адресою: АДРЕСА_1; - скасування запису про право власності: НОМЕР_2 від 30.09.2015 року 11:07:25 ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру, загальною площею (кв. м.): 52,5, житловою площею (кв. м.): 29,5, розташованою за адресою: АДРЕСА_1. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2016 року позов задоволено частково - визнано протиправними дії Відповідача щодо реєстрації права власності ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру, загальною площею (кв. м.): 52,5, житловою площею (кв. м.): 29,5, розташованою за адресою: АДРЕСА_1; визнано протиправним та скасовано рішення Відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний НОМЕР_1 від 30.09.2015 року 11:34:09, а саме - права власності Третьої особи на квартиру, загальною площею (кв. м.): 52,5, житловою площею (кв. м.): 29,5, розташованою за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше, між сторонами іпотечного договору не укладався договір про задоволення вимог заставодержателя, по-друге, нотаріус не вправі вчиняти державну реєстрацію з майном, щодо якого він не здійснював нотаріальних дій, по-третє, наявність запису про заборону на нерухоме майно унеможливлює проведення реєстраційної дії з таким майном, по-четверте, Відповідачем не було перевірено наявність дозволу органу опіки та піклування для реєстрації права власності на нерухоме майно, де проживають неповнолітні діти, по-п'яте, Приватним нотаріусом не перевірено, чи підпадає спірне нерухоме майно під дію п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд зазначив, що оскільки запис про скасування державної реєстрації прав здійснюється на підставі судового рішення уповноваженими на те особами, суд не вправі покладати на себе повноваження таких суб'єктів. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неврахуванні судом відсутності необхідності укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а також невчинення Третьою особою жодних дій зі стягнення предмета іпотеки, ненадання Позивачем доказів відсутності іншого житла, що унеможливлює поширення на спірні правовідносини положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, вказує на помилковість твердження суду першої інстанції щодо відсутності у Приватного нотаріуса повноважень вчиняти відповідні дії, оскільки Відповідач, діючи, на переконання Позивача, як суб'єкт владних повноважень, мав правові підстави для внесення оскаржуваного запису. Підкреслює, що оскільки на момент укладення договору іпотеки дитина зареєстрована у спірній квартирі не була, твердження про неможливість її відчуження без згоди органів опіки та піклування відсутні. Звертає увагу суду, що Позивачем не було надано доказів наявності заборон на відчуження спірної квартири, що було помилково встановлено судом першої інстанції. У наданих до суду 09.09.2016 року додаткових поясненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі, а у випадку не закриття провадження - відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування необхідності закриття провадження у справі Третя особа з посиланням на постанову Верховного Суду України від 14.06.2016 року вказала, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, а отже повинні розглядатися у порядку ЦПК України. У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній та в додаткових поясненнях до апеляційної скарги. Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з наступного. Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між ВАТ «Сведбанк» (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено кредитний договір НОМЕР_3 від 11.08.2008 року (т. 1 а.с. 15-23), за умовами якого Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 145 300,00 доларів США на строк по 11.08.2034 року включно та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим Договором. Кредит надається Позичальнику лише після: надання документу, що підтверджує здійснення оплати не менше ніж 10% вартості об'єкта нерухомості відповідно до укладеного Позичальником договору купівлі-продажу, зазначеного у п. 1.4 цього Договору; виконання Позичальником умов п. 3.10, п. 3.11 цього Договору; укладання іпотечного договору про іпотеку об'єкта нерухомості, зазначеного в п. 1.4 цього Договору (АДРЕСА_1). Між ВАТ «Сведбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 11.08.2008 року НОМЕР_3-Z-1 (далі - Іпотечний договір) (т. 1 а.с. 24-27), яким забезпечується належне виконання Іпотекодавцем вимог Іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору НОМЕР_3 від 11.08.2008 року. Згідно п. 2 Іпотечного договору на забезпечення виконання основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить Іподекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 11.08.2008 року за реєстром №1579 та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 11.08.2008 року. Відповідно п. 12.3 Іпотечного договору згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладене в пп. 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту Договору. Підпунктом 12.3.1 Іпотечного договору визначено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої цьому підпункті п. 12.3 Договору, договір про задовлення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержатіле на предмет іпотеки. Крім того, між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» (Первісний іпотекодержатель) та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» (Новий іпотекодержатель) укладено договір від 28.11.2012 року про відступлення прав за іпотечними договорами, зокрема, за Іпотечним договором (т. 1 а.с. 47-48). Третьою особою 30.09.2015 року подано до Приватного нотаріуса заяву №13568873 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) (т. 1 а.с. 36), а саме - квартири АДРЕСА_1, до якої було додано, зокрема, копію Іпотечного договору. За наслідками розгляду поданої заяви Відповідачем була прийнято 30.09.2015 року рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 142). Ухвалюючи рішення, судом першої інстанції було встановлено вище та також враховано приписи ст. ст. 2, 3, 15, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 24, 33, 36-38 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 572, 575 ЦК України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», Указу Президента України від 06.04.2011 року №401/2011 «Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України», а також ст. 177 СК України, ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», Преамбули Декларації прав дитини 1959 року та ст. 16 Конвенції ООН про права дитини і Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». З огляду на вказане, Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку, що у Відповідача були відсутні правові підстави для здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки в силу умов Іпотечного договору про задоволення вимог іпотекодержателя укладено не було, Приватний нотаріус не набув прав на вчинення реєстраційних дій з вказаним майном, у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна містився запис про заборону на нерухоме майно, у спірній квартирі проживала малолітня дитини, а також не було перевірено відсутності заборон, передбачених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» при зверненні стягнення на предмет іпотеки. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на наступне. Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон). Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Приписи абзаців 2-3 ч. 5 ст. 3 Закону визначають, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт. Приписи ч. 2 ст. 9 Закону визначають, що нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, зокрема: - встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; - приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; - відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; - присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; - надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; - у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; - під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; - здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України. Приписи ст. 15 Закону визначають, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. При цьому згідно ч. 1 ст. 26 Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Частиною 2 ст. 15 Закону передбачено, що орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. На виконання вимог вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок №868). Згідно абз. 1 п. 36 Порядку №868 для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. Відповідно до пп. 1 п. 37 Порядку №868 документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора прав на нерухоме майно, які виникають у нього лише у результаті здійснення нотаріальних дій та реалізуються одночасно з їх вчиненням і виключно за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією України речових прав фізичних і юридичних осіб на нерухоме майно. При цьому, такі нотаріальні дії повинні бути вчинені нотаріусом з нерухомим майном. З вищевикладеного випливає, що вчинення Приватним нотаріусом нотаріальної дії, а саме - засвідчення справжності підпису уповноваженої особи ТОВ «ФК «Вектор плюс» на заяві від 30.09.2015 року (т. 1 а.с. 35), не можна вважати нотаріальною дією, вчиненою з нерухомими майном, що, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про відсутність у Відповідача повноважень на здійснення державної реєстрації права на підставі Іпотечного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон про іпотеку), у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно ч. 1 ст. 33 Закону про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Положеннями ст. 36 Закону закріплено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Приписи ч. 1 ст. 37 Закону про іпотеку визначають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Отже, у межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право звернутися до органу державної реєстрації з метою державної реєстрації за собою права власності на об'єкт нерухомого майна і документом, який підтверджуватиме відповідний перехід права власності, слугуватиме або окремий договір між іпотекодавцем та іпотекодержателем, або застереження в іпотечному договорі. Як було встановлено раніше, згідно п. 12.3 Іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя, в тому числі, згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження задоволення вимог Іпотекодержателя, яке викладене у пп. 12.3.1 та пп. 12.3.2 цього пункту. У пп. 12.3.1 п. 12.3 Договору визначено, що договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки. Як вірно встановлено судом першої інстанції, що підставою для проведення державної реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на об'єкт нерухомого майна - квартиру площею 52,50 м.АДРЕСА_1, та прийняття оскаржуваного рішення від 30.09.2015 року НОМЕР_1 був саме Іпотечний договір. Проте, як вірно наголосив суд першої інстанції, жодна нотаріальна дія з даним об'єктом нерухомого майна у порядку, встановленому абзацами 2-3 ч. 5 ст. 3 Закону, під час здійснення державної реєстрації вказаного речового права Відповідачем, як спеціальним суб'єктом державної реєстрації, не вчинялась. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що дії Приватного нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі Іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, були протиправними у зв'язку з відсутністю у Відповідача повноважень з прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном, оскільки у разі подання заяви відповідно до Закону щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, яке виникає на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя - рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, як то передбачено положеннями наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб». Згідно п. 2 затвердженого наведеним наказом Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868. Відповідно до п. 46 Порядку №868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем. Тому, обов'язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним Іпотекодержателем лише у разі, якщо така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання цієї вимоги. Разом з тим, всупереч вимог наведеного нормативного акту, матеріали справи не містять направленого у визначеному порядку письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги. При цьому наявне у матеріалах справи повідомлення ТОВ «Кей-Колект» від 01.07.2014 року №734952 (т. 1 а.с. 181-182), адресоване ОСОБА_7, доказом виконання приписів п. 46 Порядку №868 у рамках Іпотечного договору, укладеного з ОСОБА_2, бути не може. Крім того, матеріали реєстраційної справи (т. 1 а.с. 147-160) не містять копії письмової вимоги іпотекодавцю про усунення порушень. Оцінюючи доводи Апелянта в частині невчинення останнім жодних дій зі стягнення предмета іпотеки, а відтак неможливості поширення положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому, як вже було зазначено раніше, виходячи з приписів ст. 36 Закону про іпотеку, договором про задоволення вимог іпотекодержателя може бути як окремий договір, так здійснення закріпленого в договорі іпотеки відповідного застереження. Отже, у розумінні вказаного Закону звернення із заявою про реєстрацією права власності на предмет іпотеки за умовами договору про задоволення вимог іпотекодержателя є видом стягнення на предмет іпотеки та формою відчуження, що не було враховано Апелянтом. Відповідно до п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про іпотеку» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. За таких обставин судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість посилання суду першої інстанції на те, що Приватним нотаріусом при проведенні реєстраційної дії не було перевірено поширення на предмет іпотеки положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Щодо посилання Апелянта на те, що оскільки на момент укладення Іпотечного договору дитина у спірній квартирі зареєстрована не була, у зв'язку з чим стверджувати про порушення її прав неможливо, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, в якій згідно довідки форми №3 від 10.02.2016 року №414 (т. 1 а.с. 118) зареєстрована малолітня дитини - ОСОБА_7, без згоди органу опіки та піклування неможливо, як це прямо передбачено приписами ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 177 Сімейного кодексу України. При цьому, твердження Третьої особи про те, що на момент укладення Іпотечного договору дитина у спірній квартирі не проживала судовою колегією оцінюється критично, оскільки спірні правовідносини виникли вже після народження такої дитини. Водночас, вирішення питання про правомірність чи неправомірність реєстрації у даній квартирі малолітньої дитини та, як наслідок, порушення або не порушення умов Іпотечного договору таким фактом не може бути предметом розгляду у межах даного адміністративного позову. Стверджуючи про наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що є перешкодою для вчинення реєстраційних дій, суд першої інстанції не врахував, що запис про заборону на нерухоме майно було внесено на підставі Іпотечного договору приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 11.08.2008 року за НОМЕР_5 (т. 1 а.с. 145 зворотний бік). Як вже було зазначено раніше, відповідно до п. 46 Порядку №868 наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем. Відтак, оскільки Приватний нотаріус здійснював дії з державної реєстрації права власності за іпотекодержателем, суд першої інстанції помилково вказав на наявність заборони на нерухоме майно як перешкоду для проведення такої реєстраційної дії, оскільки, як було встановлено раніше, така заборона була накладена на підставі Іпотечного договору. Оцінюючи посилання Апелянта на необхідність закриття провадження у справі з підстав неможливості розгляду даного спору у порядку адміністративного судочинства, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 року у справі №21-41а16 та на яку посилається Третя особа в якості підстав для закриття провадження у справі, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку Позивача, умов цивільно-правової угоди, внаслідок чого колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК, внаслідок чого провадження у справі закрито. Приписи ч. 1 ст. 244-2 КАС України визначають, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Враховуючи викладене, а також користуючись правом, передбаченим процесуальним законом, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відступити від правової позиції, викладеної у вказаній постанові Верховного Суду України, з огляду на таке. Як зазначено в абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» законодавство не містить визначення терміна «публічно-правовий спір». Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне. При цьому зі змісті абзаців 2-3 пункту 3 вказаної постанови Пленуму ВАС України випливає, що суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань. З наведеного випливає, що законодавець, вказуючи про можливість оскарження а адміністративному порядку будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не зазначив чітких критеріїв віднесення певного спору до публічно-правового чи, відповідно, приватноправового. Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Згідно ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. В абзаці 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено суб'єкт владних повноважень як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. У своєму рішенні Верховний Суд України дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, оскільки спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку Позивача, умов цивільно-правової угоди. Поряд із цим, у межах даної справи, виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договорів кредиту та іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду. Основні доводи Позивача ґрунтуються на протиправності дій Відповідача, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, та полягають у тому, що Відповідач не мав права приймати оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та вчиняти спірні реєстраційні дії без вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном (посвідчення відповідачем факту виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно не мало місце). Тобто, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії Відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень. При цьому судовою колегією враховується, що окремі доводи сторін, зокрема, щодо необхідності укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя та порушення прав малолітньої дитини внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, не є визначальними при вирішенні даної справи адміністративним судом по суті, оскільки, перш за все, як випливає зі змісту даного судового рішення, проводилася оцінка дій та рішень Приватного нотаріуса як суб'єкта владних повноважень вимогам, зокрема, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при здійсненні ним офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 року, безпосередньо не можуть бути застосовані до правовідносин між сторонами у даній адміністративній справі та не вказують на необхідність закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки у справах, які були представлені Верховному Суду України на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права, судами вирішувалось питання щодо належності способу звернення стягнення на предмет іпотеки, що застосований іпотекодержателем, належності порядку набуття останнім такого права за укладеними договорами та в подальшому набуття ним права власності на нерухоме майно, що було зареєстровано приватним нотаріусом. З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 14.06.2016 року у справі №21-41а16 та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства, а відтак і необґрунтованості посилання Апелянта на наявність правових підстав для закриття провадження у справі. Щодо позовних вимог про скасування запису про право власності: НОМЕР_2 від 30.09.2015 року 11:07:25 ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру, загальною площею (кв. м.): 52,5, житловою площею (кв. м.): 29,5, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав, про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна відповідний запис скасовується. Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо протиправності дій та рішення Відповідача та відсутність правових підстав для скасування запису. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про правомірність податкових повідомлень-рішень було допущено порушення норм матеріального права, а саме не враховано, що наявність зареєстрованої на підставі договору про іпотеку заборони на відчуження нерухомого майна не є підставою для відмови у проведенні реєстраційної дії з реєстрації права власності за іпотекодержателем згідно такого договору, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити, зазначивши, що підстави часткового задоволення позовних вимог викладені у мотивувальній частині даної постанови. Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - змінити, зазначивши, що підстави для часткового задоволення позовних вимог викладені у мотивувальній частині даної постанови. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - залишити без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2016 року - змінити, зазначивши, що підстави для частково задоволення позову викладені у мотивувальній частині даної постанови. У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», про визнання неправомірними дій, скасування рішення та запису - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України. Головуючий суддя Степанюк А.Г. Судді Кузьменко В.В. Шурко О.І. Головуючий суддя Степанюк А.Г. Судді: Шурко О.І. Кузьменко В. В.
  12. 4 likes
    Яркий пример того, что на чужом несчастье счастья не построишь... Больше комментировать нечего.
  13. 4 likes
    ВХСУ пришел к выводу о недействительности договора уступки долга в связи с тем, что по своей правовой природе он является договором факторинга исходя из того, что уступка произведена с дисконтом. При этом фактор, уступающий долг, в нарушение норм законодательства не является финансовым учреждением. Кроме того, ВХСУ со ссылкой на решения ЕСПЧ указал на возможность рассмотрения этого дела в исковом порядке не смотря на обязательность его рассмотрения судом в производстве которого находится дело о банкротстве. Выборочная справедливость в интересах банка в действии.
  14. 4 likes
    1. "Спецов" (именно в кавычках) действительно достаточно. 2. Спецы говорят о бесперспективности данного подхода не от лени или незнания, а по опыту: суды не воспринимают таких доводов на практике, такова реальность. Это не означает, что стену не надо долбить, - долбить надо обязательно, но как основную тактику при наличии других вариантов ставить нельзя. Пример: могу юридически обосновать, что большинство Заяв на выдачу наличных являются недействительными. На практике это не проходит. Почему: гражданские суды, применяя к кредитным правоотношениям ст.1046 ГК, воспринимают ЗВГ как расписку. Поэтому их интересует только цифра и подпись заемщика, все остальное неважно. Это глубоко неправильно, но имеет место быть. Могу ли я, прекрасно это зная, строить защиту реального человека на дефектах ЗВГ? Жулики или рвачи могут, я не могу, - ведь это 100% проигрыш. Еще раз. Судебное решение о взыскании держится на "трех китах": наличие надлежащих доказательств, признание самого заемщика в получении кредита, признание выполнением. Доказали, что франков нигде не было при выдаче? А почему тогда возвращали франки? А согласно ст.1046 ГК.... Далее по тексту. Я бы шел одновременно двумя путями: отрицание франков и исследование стоимости эквивалента в момент каждого погашения периодического платежа. Стороны не знают, какое решение примет суд (он сам не знает до поры, по идее), а суд обязан исследовать все обстоятельства дела. Если суд не убедят аргументы про отсутствие страданий франка при выдаче, и он найдет опровержение этого факта (для суда это запросто), пусть тогда исследует вопрос, а сколько гривен путем внесения франков де-факто отдал заемщик, выполняя договор в его реальной редакции, где предусмотрен денежный эквивалент вещей с одинаковыми родовыми признаками, коими являются франки в данном случае (та же 1046 ГК). Может кредит погашен уже?... Апеллирование к сумме задолженности всегда эффективно, ВССУ тут работает четко.
  15. 4 likes
    Он ходит тогда, когда явку вызнают обязательной или когда должника кто то представляет. А в большинстве случаев, должник самостоятельно проблеет, что да брал, но не добрал, быстро закончились, готов понести наказание, только сейчас денег нет.....виноват исправлюсь...... И в таком случае получи должник гранату от приватовсого бойца.
  16. 4 likes
    Аналогичные определения здесь: Продолжаем бороться с беспределом административных судов, которые отказывают в открытии производства по искам об отмене решений нотариусом по регистрации изменений ипотекодержателя.
  17. 4 likes
    Розслабтесь и ни кого не уведомляйте. Они для Вас никто, а так лишний раз напомните о себе и можете получить кучу не нужных звонков себе.
  18. 4 likes
    Это примитивно. В своё время был очень популярный метод: использовать письмо в качестве туалетной бумаги и отправить ЦЕННЫМ письмом обратно адресанту )))
  19. 4 likes
    В прошлом году составляла возражения на иск банка, может вам пригодится выписка из него. Мне не пригодилась. Отже відкриття рахунку №------- в ПАТ «...банк» на ім'я ... є грубим порушенням законодавства України: Закону України «Про банки і банківську діяльнсть» та «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» з боку ПАТ «...банк». Законом України «Про банки і банківську діяльність» передбачено у ст. 2 - Визначення термінів: банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність; банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів; банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; уповноважена особа банку - особа, яка на підставі статуту чи угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії, що мають юридичне значення; Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 N 492 затверджено «Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» чинну і на теперішній час. Пунктом 1.2. вищенаведеної Інстркції вказано: У межах застосування цієї Інструкції нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: відокремлений підрозділ - філія, представництво, відділення або інший відокремлений підрозділ, що не має статусу юридичної особи і здійснює свою діяльність від імені юридичної особи-резидента; уповноважений банк - банк, що має письмовий дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями; уповноважений працівник банку - працівник банку, на якого відповідно до внутрішніх положень банку покладено обов'язок відкривати рахунки клієнтам; Пунктом 1.8. вищенаведеної Інструкції передбачено: - Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Пунктом 1.9. вищенаведеної Інструкції вказується: - Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис. Пунктом 1.17. вищенаведеної Інструкції вказується, що: - Копії документів, які вимагає ця Інструкція для відкриття рахунків, мають бути засвідчені в установленому законодавством України порядку. Уповноважений працівник банку має право засвідчувати своїм підписом копії документів, які подаються для відкриття рахунків, якщо клієнт пред'явив оригінали цих документів. Пунктом 1.18. вищенаведеної Інструкції вказується:- У разі відкриття поточного рахунку клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунку. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого (яку) згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов'язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноважених осіб (особи) банку, які (яка) відповідно до внутрішніх положень банку здійснюють перевірку на достовірність і відповідність чинному законодавству документів та копій документів, що подаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєння номера рахунку клієнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку. Відповідно з вищенаведеним із Закону України «Про банки і банківську діяльнсть» та «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» необхідно зробити висновок, що рахунок в банку відкривається на підставі заяви клієнта про відкриття банківського рахунку. Ст. 6 ЦК України та в Постанові ВСУ від 11.09. 2013р. у справі № 6-52/цс13 вказано, що: «Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами». / Із наданої довідки про рух коштів по рахунку № в ПАТ «...банку» - також не можливо зробити висновок про наявність заборгованості ... перед «...банком» та яка саме сума є кредитною заборгованістю.
  20. 4 likes
    Заявление на выдачу наличных – это первичный бухгалтерский документ на вторую операцию. Вы должны и можете получить в банке дополнительную информацию о первой операции – безналичное перечисление швейцарских франков на банковский (текущий, № 2620) счет заемщика. 1. Справка о движении денежных средств по банковскому (текущему, № 2620) счету заемщика. 2. Выписка по банковскому (текущему, № 2620) заемщика. 3. Мемориальные ордера по «телу кредита». Вы уверены в том, что была первая операция? Чем неграмотные украинцы-потребители финансовых услуг отличаются от таких же украинцев, которые проголосовали в Крыму, в Луганской и Донецкой области на референдумах за федерализацию Украины? Каждый, кто подписал недействительный кассовый документ, проголосовал и предоставил право недобросовестным банкам: - не учитывать в бухгалтерском учете наличную иностранную валюту; - уклоняться от уплаты налогов; - совершать легализацию (отмывание) доходов, полученных преступным путем; - финансировать терроризм. Вам при подписании недействительных кассовых документов говорили, что Вы таким образом голосуете за «федерализацию» недобросовестных банков, т.н. «автономию» от украинской банковской системы? Недействительный кассовый документ не является первичным бухгалтерским документом и бухгалтерскому учету не подлежит. Данный документ как фальшивый бюллетень на фальшивом референдуме. … Запис про здійснення вказаної банківської операції у виписці від 22 грудня 2006 року є необґрунтованим і безпідставним, оскільки здійснений з порушенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1.1 вказаного вище Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України та п. 5.1. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, а саме: за відсутності первинного документу - меморіального ордеру від 22 грудня 2006 року про зарахування грошових коштів у сумі 410.000 швейцарських франків на поточний рахунок ОСОБА_1 за НОМЕР_3, складення якого відповідно до перелічених вище положень законодавства України є обов'язковою умовою для подальшого внесення відповідного запису до банківської виписки. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=4#entry108651 Отправлено 05 June 2014 - 11:31 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6753&page=2#entry109901 Отправлено 24 July 2014 - 10:39 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=285#entry114447 01 August 2014 - 10:40 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=12#entry115740 Судьи, которые принимают решение и не обращают внимание на деятельность «банков»-конвертационных центров, таким образом голосуют за «федерализацию» недобросовестных банков от банковской системы Украины, т.е. содействует легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, и финансированию терроризма." http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=51#entry135403 В НБУ заявляют о ликвидации основных банков-"прачечных" 23.03.2015 | 19:03 Нацбанк активно борется отмыванием денег, подчеркнул первый заместитель Гонтаревой. Видимый эффект борьбы Национального банка Украины с банками-«мойками» снизился в силу того, что основные платформы для отмывания денег выведены с рынка. Об этом сообщил первый заместитель главы Национального банка Украины Александр Писарук в эксклюзивном интервью УНИАН. По словам чиновника, мелких банков, которые специализируются на отмывании денег, практически не осталось. «Решительность Нацбанка бороться с «мойками» не снизилась. Может быть, видимый эффект этой борьбы снизился в силу того, что основные платформы мы вывели. Из профессиональных банков-«моек», которые мы вывели с рынка, никто не вернулся из Фонда гарантирования. Хотя именно на эту группу было достаточно много покупателей», - сказал Писарук. В то же время он отметил, что при снижении объемов операций, которые могут быть связаны с отмыванием денег, по банкам третьей-четвертой групп, эта деятельность отчасти переместилась в более крупные банки, где ее сложно выявить. «Сейчас мы работаем с крупными банками, помогаем усилить службы финансового мониторинга, чтобы отслеживать такие случаи. Отслеживаем миграцию конверт-центров между банками, иногда это отлавливает Фискальная служба. Мы все над этим работаем, стараемся выявлять конверт-центры и препятствовать открытию новых. Это непростой процесс», - добавил Писарук. Как сообщал УНИАН, с 6 февраля в Украине действует закон, позволяющий ликвидировать банки за отмывание денег по ускоренной процедуре в рамках мер по противодействию легализации доходов, полученных преступным путем. Нацбанк в 2014 году признал неплатежеспособными 33 банка, в которые Фонд гарантирования вкладов физлиц ввел временные администрации. В том числе 7 банков под прикрытием банковского бизнеса проводили операции, которые могут быть связаны с отмыванием денег. http://economics.unian.net/finance/1058964-v-nbu-zayavlyayut-o-likvidatsii-osnovnyih-bankov-prachechnyih.html
  21. 3 likes
    Державний герб України Номер провадження 2/754/414/17 Справа №754/7694/16-ц РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В. за участю секретаря - Макас Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: Позивач ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 29.08.2006 року між Банком та відповідачкою був укладений Договір кредиту № 08-038/401к, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 50000, 00 доларів США зі сплатою 12, 7 % річних та кінцевим терміном погашення боргу не пізніше 29.08.2026 року. 18.07.2014 року Договором про внесення змін до Договору кредиту було встановлено, що погашення залишку заборгованості позичальника за кредитом у сумі 41932, 68 доларів США здійснюватиметься до 29 числа кожного місяця, починаючи з липня 2014 року. 26.12.2014 року Договором про внесення змін до Договору кредиту було встановлено відсоткову ставку на рівні 8, 9 % річних. Банк свої зобов"язання виконав належним чином, надавши кредитні кошти, якими відповідачка користувалася, але при цьому відповідачка належним чином умови Договору не виконує, у зв"язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1233419, 62 грн. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за договором у розмірі 1233419, 62 грн. та судові витрати по справі. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29.09.2016 року до участі у справі притягнуто ОСОБА_2. Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Також зазначив, що заперечує проти застосування до даних позовних вимог строку позовної давності, оскільки вважає дану заяву безпідставною. У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги не визнали, подали заяву про застосування до даних позовних вимог строку позовної давності, оскільки вважають, що він пропущений. На підставі викладеного відповідачка та її представник просили у задоволенні позову відмовити. Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності третьої особи, за наявних у справі матеріалів. Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки, представника відповідачки, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" не підлягають задоволенню з наступних підстав. В судовому засіданні встановлено, що 29.08.2006 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений Договір кредиту № 08-038/401к. Відповідно до умов даного Договору відповідачка отримала у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти з максимальним лімітом заборгованості в сумі 50000, 00 доларів США зі сплатою 12, 7 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 29.08.2026 року. 18.07.2014 року між сторонами був укладений Договір про внесення змін до Договору кредиту, яким було встановлено, що погашення залишку заборгованості позичальника за кредитом у сумі 41932, 68 доларів США здійснюватиметься до 29 числа кожного місяця, починаючи з липня 2014 року. 26.12.2014 року між сторонами був укладений Договір про внесення змін до Договору кредиту, яким встановлено відсоткову ставку на рівні 8, 9 % річних. В забезпечення виконання зобов"язань за Договором кредиту 29.08.2006 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 був укладений Договір поруки, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_2 зобов"язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов"язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту. Банк виконав свої зобов"язання за Договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти в сумі та на умовах, передбачених Договором, що підтверджується випискою по рахунку, заявою на видачу готівки. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування. Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов"язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Як вказує у позовних вимогах Банк, позичальник припинив належним чином виконувати свої грошові зобов"язання за кредитним договором, а саме здійснювати щомісячні обов"язкові платежі відповідно до сум та в строки, передбачені умовами Договору. У своїх запереченнях щодо позову відповідачка вказує про те, що перша прострочка по сплаті за Договором виникла у відповідачки 29.04.2007 року, а тому вважає, що саме з цієї дати і повинен рахувати строк позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом. Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов?язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов?язання не допускається. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Згідно із ст. 629 ЦК України Договір є обов"язковим для виконання сторонами. Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно із вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов"язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що через порушення умов Договору у відповідачки станом на 01.04.2016 року виникла заборгованість у розмірі 1233419, 62 грн., що підтверджується відповідним розрахунком. Але ж відповідно до вимог ст. 3, 8 Конституції України, якими продекларовано, що відповідно до принципу верховенства права людина, її права визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави, загальних засад цивільного законодавства, прописаних у ст. 3 ЦК України, щодо свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності, з порушенням ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо заборони включення до договору споживчого кредитування несправедливих умов, ознакою та наслідком яких став істотний дисбаланс договірних прав та обов"язків на шкоду споживача. Оскільки умовами Кредитного договору встановлені окремі самостійні зобов"язання, які деталізують обов"язок боржника повернути весь борг частинами (термін сплати заборгованості - згідно графіку платежів до 29 числа кожного місяця) та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов"язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Відповідно до графіку погашення заборгованості, встановленого п. 1.1.1 Договору, позичальник мав щомісяця сплачувати по 29 число кожного місяця 582, 00 доларів США. Як вбачається з розрахунку заборгованості, перша прострочка по сплаті за Договором виникла у відповідачки 29.04.2007 року. Враховуючи те, що перша про строчка сплати за користування кредитними коштами відбулася 29.04.2007 року, термін сплати заборгованості встановлений , згідно графіку платежів по 29 число кожного місяця, то права позивача слід вважати порушеними після несплати відповідачкою платежу за вказаний платіжний період, а саме з першого дня прострочення - 30.04.2007 року. Оскільки за умовами Договору погашення кредиту повинно здійснюватися відповідачем частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов"язань. Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13. Так, у постанові Верховний Суд зробив висновок щодо застосування ст.. 261, 530, 631 ЦК України і зазначив, зокрема, про наступне: "Аналізуючи норми статей 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що в разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання останнього зобов"язання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з відсотками) в межах позовної давності щодо кожного з цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатися залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів. Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов"язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислювати з моменту настання строку погашення чергового платежу". Відповідно до принципу верховенства права, через призму ст. 3 Конституції України, людина та її права визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. За визначенням Конституційного Суду України у постановлених ним рішенням, верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема, у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується законодавством як однією з його форм, включаючи інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї, які легітимовані суспільством та відповідають ідеології справедливості. Зазначені принципи справедливості, добросовісності, рівності та свободи у відносинах споживчого кредитування в повній мірі знайшли своє відображення у ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Положеннями ст. 42, 92 Конституції України визначено, що громадянам України гарантовано, що держава захищає права споживачів, здійснюючи контроль за якістю і безпечністю усіх видів послуг та, встановлюючи законами України засади створення та функціонування грошового та кредитного ринків, має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Враховуючи те, що споживач фінансових послуг фактично є слабким суб"єктом економічних відносин, держава забезпечує його захист, а також рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Наведений підхід до правовідносин у сфері споживчого кредитування прописано і Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань". Міжнародними актами і, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985 року № 39/248 констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів, серед яких визначено сприяння у боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємств, яка негативно відбивається на споживачах. Хартією захисту споживачів, ухваленою 25 сесією консультативної асамблеї Європейського союзу у 1973 році за № 543 передбачено, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, оскільки споживачу під час укладення кредитного договору об"активно бракує знань для здійснення правильного вибору послуг із запропонованих на ринку та оцінки укладеного договору. Крім того, слід зазначити, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому у законодавстві визначаються різні поняття: такі як "строк дії договору" та "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України). Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України). Як вже зазначалось вище, сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України. У зв"язку з тим, що перша про строчка сплати за користування кредитними коштами відбулася 29.04.2007 року, термін сплати заборгованості встановлений по 29 число кожного місяця, то права позивача слід вважати порушеними після несплати відповідачкою платежу за вказаний платіжний період, а саме з першого дня прострочення, який настав 30.04.2007 року. Таким чином, починаючи з травня 2007 року позивач фактично знав про своє порушене право, проте не заявляв про це, і саме з цього моменту починається перебіг позовної давності, як щодо основного зобов"язання, так і до застосування відсотків за його користування та інших, передбачених договором сум. Виходячи з наведеного вище, строку позовної давності щодо даних позовних вимог сплинув 01.05.2010 року, а звернувся Банк до суду лише у червні 2016 року. Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Під час розгляду даної справи відповідачкою було подано заяву про застосування строку позовної давності до даних позовних вимог. Отже, виходячи з вищенаведених норм діючого законодавства та встановлених по справі обставин, суд приходить до висновку, що є всі підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом. Аналогічна правова позиція викладені і у постановах Верховного Суду України від 19.03.2014 року у справі № 6-14цс14, від 17.09.2014 року у справі № 6-95цс14, від 01.10.2014 року у справі № 6-134цс14, від 22.10.2014 року у справі № 6-127цс14, від 30.09.2015 року у справі № 6-154цс14. Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у своїх рішеннях Європейський Суд вказує про те, що обмеження позовної давності служить законним цілям встановлення правової визначеності та остаточності. Вона захищає потенційних відповідачів від прострочених позовів, які буде тяжко заперечити, та несправедливості, яка може мати місце, якщо суд буде змушений ухвалити рішення щодо подій, які відбулися у віддаленому минулому, спираючись на докази, які могли стати недостовірними та неповними внаслідок давності. Суд також нагадує юриспруденцію, відповідно до якої сам факт, що претензії заявника мають строк давності, не створює жодної проблеми з точки зору Конвенції. Інститут строків давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати правову певність, встановлюючи межу для дій або ж перешкоджаючи несправедливості, яка могла б бути скоєна, якби суди мали ухвалювати рішення щодо подій, які відбули у далекому минулому. Також Суд нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави. Тому, на думку Суду, держава має позитивне зобов»язання захищати громадянина і, таким чином, передбачати обов»язок для банків, з урахуванням негавтиних нслідків, які може мати строк давності, повідомляти власника неактивного рахунку про наближення спливу строку давності, і надати йому можливість перервати перебіг строку давності, здійснивши, наприклад, операцію на рахунку. Відсутність обов»язковості такого повідомлення ризикує порушити справедливий баланс між вимогами загального інтересу громади і імперативами захисту основоположних прав особи. Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку є безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню. На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 203, 215, 257, 267, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, - ВИРІШИВ: У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про стягнення заборгованості - відмовити. Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення. Головуючий: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64824777
  22. 3 likes
    А сомнения у вас давят насчёт чего? Насчёт головко? Или насчёт "консультации"?. И как это вы её "заказали"?
  23. 3 likes
    Заемщик отрицает получения франков при выдаче. Как на его доводы посмотрит суд - будет видно только в судебном решении, то есть что либо менять в тактике будет уже поздно. ст.213 ЦПК: 3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. То есть, суд обязан исследовать ВСЕ обстоятельства, а решение будет принимать в совещательной комнате. Надо не подтверждать самих фактов внесения франков (иначе признание выполнением), а критиковать РАСЧЕТ банка, как ненадлежащий, указывать на неверность методологии расчетов самих по себе, тут тонкая разница. Для понимания идеи, давайте подменим термин "Речі, визначені родовими ознаками" на термин "стільці" в ст.1046 ГК для ясности (у нас при выполнении кредитного договора между сторонами возникают правоотношения по договору ссуды). Итак: Ст. 1046 ГК: За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або стільці, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість стільців. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або стільців. Про гроші ми не домовлялись (гроші в Україні - це гривня, аксіома), тому мова йде про стільці. В кредитному договорі передбачено надання в позику на визначений строк стільців, до того ж вказано вартість цих стільців (еквівалент у гривнях). Зміст правочину у нас підпадає під свободу договору і презумпцію правомірності правочину, тому все, що там написано, - презюмується. Тому, якщо суд для себе встановить, що позичальник "крутить" і франки все ж були надані (на "глибоке внутрішнє переконання"), то залишається відкритим питання, а скільки коштував кожен стілець в момент поступового повернення стільців на протязі дії кредитного договору? Адже в договорі написано чорним по білому, що вартість стільців, що передаються у позику, - зафіксовано. Тому за цим конкретним договором Позичальник повинен повернути стільки стільців, щоб їхня сукупна вартість не перевищувала вартості отриманих стільців (а вона визначена в самому договорі під назвою "гривневий еквівалент"). Ну, і звісно, заплатити проценти за користування стільцями у гривні, а також можливо і договірну пеню, якщо для її нарахування були підстави. Хто з присутніх у суді це може порахувати, спеціалісти є?... Залучаємо експерта, нехай зясовує і надає експертний висновок по фактичних обставинах справи. Тобто, в даному випадку для справи важлива не сама кількість стільців, а їх реальна вартість. И возвращаемся к реальности: в даному випадку для справи важлива не сама кількість повернутих франків, а їх реальна вартість згідно офіційного курсу НБУ на дату кожного погашення, з огляду на умови кредитного договору.
  24. 3 likes
    Давайте начнем с того, много вы подобных решений видели? Я могу Вам найти в реестре решения где договор признается недействительным по валютным основаниям, но все прекрасно знают перспективу таких требований. То, что есть проблески - это хорошо. Но Алекс Бурко правильно Вам ответил. Делать ставку на это не вариант, нужны дополнительные аргументы, которые в совокупности могут, и то не факт, дать результат. Многие суды выносят решения мотивируя тем, что доводы стороны не заслуживают внимания и все тут... Ну не достойны Вы внимания "многоуважаемого" суда и не достойны во всех инстанциях. Все проверяется только методом тыка. Попали в дырочку - хорошо, не попали.... Ваши проблемы. Но если не тыкать - не попадете 100%, а если тыкать то шансы 50/50
  25. 3 likes
    Тут не просто юристы для бла-бла-бла и теории. Тут люди, которые сражаются (многие выиграли битвы, многие проиграли). То есть, - не шашечки, а ехать. Так вот по избранному Вами пути высказаны сомнения и замечания (хотя никто не исключает полностью), из-за практики. Мотивация к борьбе, - это на форум психологов (лично я за 6 лет устал мотивировать себя, а потом других, извините).
  26. 3 likes
    http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64858985 Суддя-доповідач - Білак С. В. Головуючий у 1 інстанції - Матяш О.В. ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А і м е н е м У к р а ї н и 15 лютого 2017 рокусправа № 808/3217/16 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Лащенко Р.В., з участю представника позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі №808/3217/16 за позовом ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Немм Олени Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання неправомірними дій та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Немм Олени Володимирівни (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання неправомірними дій та скасування рішення. Позивач просив визнати неправомірними дії державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Немм Олени Володимирівни щодо проведення державної реєстрації обтяження іпотекою будинку номер 135, загальною площею 126.9 кв.м., жилою площею 62.7 кв.м., запис за реєстраційним номером в Державному реєстрі іпотек № 6420002 та скасувати рішення нотаріуса про державну реєстрацію обтяження іпотекою зазначеного будинку на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», індексний номер 14620215 від 22.07.2014 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30.01.2008 року між позивачем та АБ «АвтоЗАЗбанк» було укладено кредитний договір №6-К/08, на забезпечення виконання умов якого сторонами укладено іпотечний договір № 5 від 30.01.2008 року, за яким іпотекодавець передав іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 126,9 кв.м, жилою площею 62,7 кв.м, площа земельної ділянки - 800 кв.м. 22.07.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 6420002 про заміну іпотекодержателя щодо об'єкту обтяження - житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 126,9 кв.м, жилою площею 62,7 кв.м, оформив рішенням 14620215, запис за реєстраційним номером в Державному реєстрі іпотек № 6420002. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року позивачу було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.109 КАС України, так як заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач оскаржував дію державного реєстратора щодо державної реєстрації на предмет іпотеки ТОВ «Кредитні ініціативи» саме у зв'язку з тим, що нотаріусом державну реєстрацію з вказаним нерухомим майном вчинено не одночасно з вчиненням нотаріальної дії. Приватний нотаріус в заявленому спорі здійснив функцію суб'єкта державної реєстрації прав, відповідно до повноважень, встановлених законом, отже, заявлений спір згідно з визначеними позовними вимогами відповідає критеріям адміністративного, поряд з цим, під час вирішення такого спору суд має надавати оцінку виключно діям та рішенню суб'єкта владних повноважень, не втручатись в оцінку цивільно-правових правовідносин. Таким чином, в цій справі суд не вирішує питання невиконання або неналежного виконання сторонами договору цивільно-правових зобов'язань, отже, підстав розгляду цієї справи у межах заявлених позовних вимог за правилами цивільного судочинства не вбачається. Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що спір у даній справі виник з приводу виконання/невиконання умов цивільно-правової угоди, а тому суддя дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 14.06.2016 року у справі №826/4858/15, реєстраційний номер в ЄДРСР - 59205451. В даному випадку між сторонами у справі виник спір про право цивільне, а тому дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання неправомірними дій державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Немм Олени Володимирівни щодо проведення державної реєстрації обтяження іпотекою будинку та скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію обтяження іпотекою будинку на користь ТОВ «Кредитні ініціативи». Згідно з ч. 1 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Пунктом 7 частини 1 ст.3 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. З матеріалів справи вбачається, що фактично спір між сторонами у справі виник через вчинення відповідачем дій щодо проведення реєстрації обтяження іпотекою будинку та прийняття рішення нотаріуса про державну реєстрацію обтяження іпотекою будинку на користь ТОВ "Кредитні ініціативи". Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, судом першої інстанції не було досліджено надані позивачем докази та не було перевірено чи дійсно нотаріусом вчинялись оскаржувані дії при виконанні цивільно-правової угоди, а тому зроблено передчасний висновок про те, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства. Щодо посилання суду першої інстанції на постанову Верховного суду України від 14.06.2016 року у справі № 826/4858/15 колегія суддів зазначає наступне. У постанові Верховного суду України від 14.06.2016 року у справі № 826/4858/15 спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, а тому такий спір випливає із договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК. По даній справі предмет спору та обставини справи не є тотожними до справи №826/4858/15. В розглядуваному випадку не вирішуються питання щодо невиконання умов цивільно-правової угоди, які повинні вирішуватися за правилами ЦПК України, розгляду підлягали питання щодо правомірності дій по проведенню державної реєстрації обтяження іпотекою будинку та скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію обтяження іпотекою будинку, як спеціального суб'єкта, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та, як наслідок, правомірність внесення запису про проведення державної реєстрації обтяження іпотекою будинку в результаті вчинення суб'єктом владних повноважень оскаржуваних дій та рішення. Пунктом 3 частини 1 статті 204 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 204, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 - задовольнити. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі №808/3217/16 за позовом ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Немм Олени Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання неправомірними дій та скасування рішення - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 лютого 2017 року, в повному обсязі ухвала складена 20 лютого 2017 року. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С.В. Білак Судді Н.А.Олефіренко В.А.Шальєва
  27. 3 likes
    Ну если вдруг такое чудо и произойдёт (приезд бригады), то максимально жёсткий отпор. Нет у них, ни у кого-то другого, кроме исполнителей, полномочий описывать имущество.
  28. 3 likes
    Ну для начала, Вы не сможете ничего купить или продать, не сможете принять дар или подарить кому то сто то... Не сможете ничего унаследовать или завещать... Не сможете возможно выезжать за границу и возможно перемещаться свободно по стране (эта тема давно будоражит умы депутатов, но пока то вводится то отменяется)... Мало ли что придумают завтра, какие права у Вас ещё отнять... Ну и само собой не сможете официально работать, так как будут удерживать с зарплаты сумму взыскания... Ну для начала нормально..
  29. 3 likes
    Очень просто, берёте пальчик, всовываете в рот)), слюнявите его и потом мажете по печати... Настоящая чернильная печать будет расплываться от влаги и мазать чернилами, а напечатанная на принтере ничего не будет делать... Обязательно так заявят, так как это письмо это сразу тюрьма, это готовый состав преступления...
  30. 3 likes
    Мобилки, телевизоры, компьютеры, одежда и посуда и многое другое уже не описываются... Вы дружище немного отстали от прогресса и от нового Закона об ИП...
  31. 3 likes
    Это Вам так кажется, если нет ничего, тогда будете поражены в правах и возможно надолго, некоторые пожизненно, всё зависит от способностей каждого в отдельности и суммы взыскания...
  32. 3 likes
    Вы так наивны... Выигрывает, потому что Вы не ходите, а не он... Вы, то есть люди...
  33. 3 likes
    Не....., продать почку не для того чтоб с приватом расплатиться,а чтоб купить себе мозг!)))
  34. 3 likes
    Да не надо ничего закапывать. Оформите договор позички хоть устно, хоть письменно (но лучше письменно) с очень надёжным человеком и помахайте ручкой хоть государственным, хоть частным исполнителям. Но для перестраховки во время их визита рядом с Вами должен быть специалист в области права с доверенностью от Вас, чтобы ни Вы, ни кто-нибудь другой что-то лишнее не взболтнули.
  35. 3 likes
    То что Приват не придёт это не значит, что суд не рассмотрит дело. Другое дело что и должнику лучше не ходить, а то на вопрос судьи "вы брали", ответ "ну да". А дальше после таких слов как по накатанному. Лучше в бой посылать представителя, тот как и судья не присутствовал при передачи денег, а соответственно Приват уже должен для начала доказать этот факт. Не говоря уже о расчётах задолженности, о не подписанных мемориальных ордерах и многих и многих других моментах, о которых уже давно знает представитель за долгие годы судебных разбирательств, и о которых должник даже не подозревает. Так что не рекомендую самостоятельно испытывать свою судьбу на своей шкуре. И поверте дешевле заплатить представителю, чем лишится всего.
  36. 3 likes
    а квитанции с назначением платежа "поповнення поточного рахунку" разве не может быть доказом? Наличие/отсутствие денег должно подтверждаться первичными бухгалтерскими документами Стаття 9. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку 1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи... 2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Квитанция, в которой указаны все необходимые реквизиты, является первичным бухгалтерским документом. Разве не так?
  37. 3 likes
    Был кредитный договор, подписанный с Укрсибом в 2008 г. Как многие знают, в их договорах выдача прописывалась с текущего счета клиента, с 2620...., а погашение предусматривалось на транзитный счет 3739... Первое-второе погашение так и производилось (о законности мы здесь и сейчас не говорим), а потом деньги клиентов совершали сальто в воздухе и они приземлялись куда попало. В данном случае они оказались на текущем счете клиента - на 2620... Потом как всегда, классика, небольшие проблемы с погашением, задолженность, которая росла быстрее, чем доходы у заемщика... и банк подает в суд на взыскание задолженности в таком размере, на которую можно еще две-три такие же машины купить без кредита. При детальном изучении условий договора и квитанций, которые у заемщика сохранились, решили пойти таким путем - обратились в суд с иском (НЕ встречным), где просили обязать банк вернуть деньги, которые по документам должны лежать на текущем счете клиента, ну и параллельно шло взыскание задолженности по кредиту, где суд удовлетворил клопотання про витребування доказательств (к доказательствам тоже был свой подход), а банк не предоставил, и вообще перестал являться... Так что это решение имеет отношение к кредиту... Просто в нем это не отражено), к счастью клиента банка)
  38. 3 likes
    АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Провадження № 22-ц/774/794/17 Справа № 176/2487/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С. Категорія Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2017 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В. при секретарі - Порубай М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2016 рокута апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИЛА: В серпні 2014 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12 липня 2011 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №ANЕ8СС9GВ90111 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 14500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка», тарифами складає між ним і банком кредитно заставний договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Свої зобовязання за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконує, у звязку із чим виникла заборгованість розмір якої станом на 28 травня 2014 року склав 25529,81 грн. У звязку з чим, ПАТ «Акцент-Банк» просив суд стягнути з відповідача на користь позивача розмір вказаної заборгованість за договором №ANЕ8СС9GВ90111 від 12 липня 2011 року, а також, судові витрати по справі. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк» було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №ANЕ8СС9GВ90111 від 12 липня 2011 року у розмірі 8450,09 грн., яка складається з: 5256,34 грн. заборгованість за кредитом; 3,75 грн.заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3190,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом. Також, з відповідача на користь позивача було стягнуто судові витрати у розмірі 84,25 грн. Не погодившись із рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2016 року, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив змінити оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені за користування кредитом. Ознайомившись із матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ «Акцент-Банк» та зміни оскаржуваного рішення, оскільки позовні вимоги банку про стягнення пені було задоволено додатковим рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акцент-Банк» пеню за кредитним договором №ANЕ8СС9GВ90111 від 12 липня 2011 року у розмірі 15366,82 грн. В частині стягнення штрафних санкцій (фіксована частина 500 грн., процентна складова 1191,08 грн.) було відмовлено. Не погодившись із додатковим рішенням ОСОБА_2 звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення пені у розмірі 15366,82 грн., посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а додаткове рішення скасуванню в частині стягнення пені за користування кредитними коштами, оскільки задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк» в частині стягнення пені за користування кредитними коштами, судом першої інстанції не було враховано пропущений позивачем строк позовної давності терміном в один рік, передбачений положеннями ст. 258 ЦК України. Із матеріалів справи вбачається, що 12 липня 2011 року між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ANЕ8СС9GВ90111 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 14500,00 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 0,12 % на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом, разової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 290 грн. і щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 290 грн. Датою останнього погашення заборгованості визначено 11 липня 2014 року. У зв’язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов’язань, за вказаним договором станом на 28 травня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 25529,81 грн., до складової якої входить і стягнута за додатковим рішенням пеня в сумі 15387,82 грн. Відповідно до положень ст. ст. 256-258, 261 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися з вимог про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовні давність строком один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права, тобто початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно постанови Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Тобто, оскільки Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початку перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Окрім цього, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), якими позивач обґрунтовує вимоги та проценти щодо нарахування пені, не містять підпису позичальника на підтвердження ознайомлення із такими Умовами, а наявна в матеріалах справи копія заяви позичальника №ANE8CC9GB90111, в якій зазначено, що ОСОБА_2 ознайомилась та згодна із вказаними Умовами не є належним доказом, так як не підтверджує, що саме ці Умови розуміла ОСОБА_2 підписуючи заяву №ANE8CC9GB90111 і саме вони діяли в момент підписання такої заяви. Аналогічна правова позиція щодо необхідності підпису позичальника при ознайомленні із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) викладено в Постанові ВСУ від 11 березня 2015 року №6-16-цс15. Також, під сумнівом суду апеляційної інстанції, і сама заява позичальника, оскільки при перегляді оскаржуваного додаткового рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року позивачем не було надано жодних оригіналів документів та інших доказів на підтвердження факту виконання підпису в заяві №ANE8CC9GB90111 від 12 липня 2011 року саме ОСОБА_2 Положеннями ст. 231 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що, по-перше, банком було пропущено строк позовної давності щодо вимог про нарахування та стягнення пені, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для задоволення таких вимог, а, по-друге, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не містять підпису позичальника щоб стверджувати про обізнаність відповідача про їх існування і дію на момент оформлення заяви №ANE8CC9GB90111 від 12 липня 2011 року на отримання споживчого кредиту у розмірі 14500,00 грн. Тож, керуючись положеннями ст. ст. 209, 220, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, ВИРІШИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» - відхилити. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2016 року залишити без змін. Додаткове рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» пені за кредитним договором №ANE8CC9GB90111 від 12 липня 2011 року у розмірі 15366,82 грн. скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» в цій частині. В іншій частині додаткове рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року - залишити без змін. Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до касаційної інстанції протягом двадцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.П. Варенко ОСОБА_3
  39. 3 likes
    В полицию подать заявление об угрозе физической расправой и вымогательстве обязательно! А вообще это лишь один из способов давления для получения денег. Никто ,конечно угрозы не исполнит!, но телефонное хулиганство будет продолжаться периодически - так понимают свою работу всякого рода идиоты, попавшие в эту сферу услуг. Игнорируйте общение с этими людьми ( поменяйте номер,просто ложите трубку,начальнику обьясните ситуацию и предложите делать тоже-самое). В суд Вас не потянут (невыгодно) , физически воздействовать - уголовная статья ! , остаётся только мозги полировать !, в надежде на то,что ваши нервы сдадут и начнёте носить им деньги!(а носить придётся много и долго)! Так что берегите нервы и забудьте об этих малохольных.
  40. 3 likes
    ВСУ уже не первый раз указывает, что вкладчики банков являются потребителями финансовых услуг и на взаимоотношения с банками распространяется действие ЗУ "О защите прав потребителей". Таким образом является правомерным взыскание с банка не возвращающего своевременно вклад ежедневно 3% от суммы не возвращенного вклада.
  41. 3 likes
    Не только "ваша подпись" но ещё подпись кассира, ответственного лица и отметка банка(как минимум).
  42. 3 likes
    А вы думаете они знают, про переезд?С какого радара,))) Я вас умоляю, строку в Ехеl они потеряли)
  43. 3 likes
    Где забрали? Как пришло? Вы проживаете в Шевченковском районе города Киева? Если нет, то дабы вы знали, суд должен проходить только по месту вашей регистрации, то есть прописки.
  44. 3 likes
    Имеет, имеет, ещё какое... А также 355 и 356...
  45. 3 likes
    Нет. Повестку + копию искового с дополнениями присылает суд.
  46. 3 likes
    манево, швидкогроши и подобные фирмы выдают кредиты на небольшие суммы по 3-5% в день. Неужели нельзя было продать комп с которого сейчас пишут и закрыть ту внезапно возникшую проблему. Никогда не понимал клиентов ломбардов и быстрозаймов которые годами платят за свои сокровища, уже заплатив за них 2ую, 3ную цену. Заложили, взяли, потратили и забудьте. Не тратьте на это свое время, если все равно не прогнозируете появления денег для закрытия долгов. У нас гуманное гос-во, за такое в тюрьму не посадят.
  47. 3 likes
  48. 3 likes
    ​Высший административный суд Украины признал неправомерность продажи банками кредитных портфелей физлиц факторинговым компаниям. Выкупать проблемные долги могут только банки. Рекомендую с коллекторами вообще не общаться. https://youtu.be/ql7GYyTfX8U Я бы напомнил коллекторам часть 3 ст. 512 ст. 1076 Гражданского кодекса Украины, Статьи 60, 62 Закона Украины "О банках и банковской деятельности ", часть 6 статьи 23 Закона Украины "Об информации", и статью 32 Конституции Украины УК 182 (Нарушение неприкосновенности частной жизни).
  49. 3 likes
    Это мой третий адвокат))). Даже мои знакомые адвокаты советовали платить, пришлось пересмотреть дружеские отношения)). Первый адвокат был из адвокатской компании "Сидоренко и партнеры", много телодвижений и все практически в пользу банка. Второй - Леля Пальчикова-Козуб, кума Виталия Кличко. На суде даже не могла вспомнить, с каким банком и по какому поводу судимся. До сих пор помню свои ощущения и благодарю Бога, что истцы не явились)))). Владимира нашла случайно на этом сайте. Получилась отличная команда, без преувеличений. На тот момент у меня уже прошло первое судебное заседание, все документы готовила сама, практически все было почерпнуть на антирейде.
  50. 3 likes
    Счет 2909 есть распределительным, он не может иметь остатка. Принцип - сегодня поступило, сегодня списались. В первую очередь с этого счета погашается просроченные проценты - счет 2209, затем просроченное тело кредита - счет 2207, затем плановые проценты - счет 2208, и в последнее - текущее тело кредита - счет 2203. Можете скинуть документы, по которым возник вопрос?