Ничего страшного. Апелляция само собой.
А потом меняем основание иска - повторяю еще раз:
Начнем с того, что Урегулювання сторонами договірних відносин на власний розсуд за наявності в законі імперативних приписів є протиправним. Постанова ВСУ 6-52цс13 від 11 вересня 2013 року.
Это касается свободы договора.
Что касается - Згідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до положень ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
То специальной нормой права, а именно п.6 ч.1 ст.6 ЗУ "Про фінансові послуги..." установлено, что долговое обязательство в кредитном договоре должно быть обозначено в ДЕНЕЖНОМ ВЫРАЖЕНИИ.
Это значит, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то это противоречит указанному закону со всеми вытекающими последствиями ст. 203, 215 ЦК Украины.
Никаких посыланий на ЗУоЗПП.