Rom-i-Coca-cola

Ну что же мы вернулись к равенству физических и юридических лиц и государства относительно оплаты пени. Спустя N лет. Лучше поздно чем никогда.

А вот "мое" решение на эту же тему, которое апелляция снесла на прошлой неделе. печерський районний суд міста києва РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2016 року Печерський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Писанець В.А., при секретарі - Доценку О.І., Справа No 757/37207/14-ц Категорія 26 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору недійсними,- ВСТАНОВИВ: Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2016 об'єднано в одне провадження позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.06.2006 No CL-004/325/2006 та позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.06.2007 No CL-004/165/2007. В обґрунтування зазначених позовів ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначало, що між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, було укладено кредитні договори від 07.06.2006 No CL-004/325/2006 та від 14.06.2007 No CL-004/165/2007. З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитними договорами між банком та ОСОБА_2 було укладено договори поруки. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачами договірних зобов'язань за ними утворилась заборгованість, яку слід стягнути з останніх на користь позивача в судовому порядку. Окрім того, ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк», в якому просила визнати недійсним положення підпункту (б) пункту 3.3 статті 3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23.09.2011, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», посилаючись на те, що вказане положення суперечить ст. 509 ЦК України. В судове засідання позивач не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Відповідачі в судове засідання також не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, представник ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Суд дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного. Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, було укладено кредитні договори від 07.06.2006 No CL-004/325/2006 та від 14.06.2007 No CL- 004/165/2007. Відповідно до умов кредитного договору від 07.06.2006 No CL-004/325/2006, банк надав позичальнику кредит в розмірі 28710,94 доларів США із фіксованою процентною ставкою у розмірі 12%. Згідно з умовами кредитного договору від 14.06.2007 No CL-004/165/2007, банк надав позичальнику кредит в розмірі 22268,20 доларів США із фіксованою процентною ставкою у розмірі 11,99%. З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаними кредитними договорами між банком та ОСОБА_2 було укладено договори поруки від 07.06.2006 No SR-004/325/2006 та від 14.05.2010 No SR-004/165/2007/1, за якими поручитель зобов'язався відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_1, що виникають з умов кредитних договорів. Згідно розрахунку позивача, у зв'язку із неналежним виконанням позичальником договірних зобов'язань за ним утворилась заборгованість, яка станом на 26.11.2014 за кредитним договором від 07.06.2006 No CL-004/325/2006 становила 3676,02 долари США, що еквівалентно 56535,18 грн. за офіційним курсом НБУ та 21234,72 грн. пені, а також за кредитним договором від 14.06.2007 No CL-004/165/2007 в сумі 4023,29 долари США, що еквівалентно 60381,26 грн. за офіційним курсом НБУ та 22567,58 грн. пені. 23.09.2011 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким, зокрема, позивачу було передано право вимоги за кредитними договорами від 07.06.2006 No CL-004/325/2006 та від 14.06.2007 No CL-004/165/2007. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За приписами ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. За змістом ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті (правова позиція Верховного Суду України у справі 6-1085цс15). У даному конкретному випадку умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань. Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. При цьому виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений,припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя (правова позиція Верховного Суду України у справі No 6- 53 цс 14). Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню, за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня, з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. В ході судового розгляду встановлено, що в позивача виникло право вимоги за вищевказаними кредитними договорами до ОСОБА_1 як позичальника та до ОСОБА_2 як поручителя з моменту придбання кредитного портфелю за договором від 23.09.2011, тобто з саме з цього моменту починає перебіг строк позовної давності. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовами до відповідачів 12.12.2014, тобто за межами строку, встановленого процесуальним законом, що є самостійною підставою для відмови у позові. Враховуючи викладене та виходячи із системного аналізу вищевказаних норм, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог первісного позову, а тому в його задоволенні слід відмовити. При цьому зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору недійсними суд знаходить безпідставним та необґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 не є стороною оскаржуваного правочину та факт його укладення не порушує її прав, а тому зустрічний позов також не підлягає задоволенню. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 79, 88, 209, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, - ВИРІШИВ: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору недійсними - залишити без задоволення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва. Суддя В.А. Писанець

Не надо путать свободу договора и вседозволенность.

А где в решение было о принципе свободы договора? Я что-то пропустила?

Стаття 654. Форма зміни або розірвання договору 1. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. "Вот я не понял, а шо конкретно Вы имели ввиду?"

Не старайтесь- не трогает.

Это не входит в сферу моих интересов. Так что не просите.

Воспитывать Вас поздно.

0720, как об стенку горох! Вам не только не достает знаний для того, чтобы вести дискуссию в научном русле, но так же не хватает воспитания.

Смотрите, 0720, деньги выполняют определенные функции, такие как мера стоимости, средство платежа, функция распределения и перераспределения, функция накопления, мировые деньги. Мировые деньги это не к нам. Все остальные функции и в первую очередь мера стоимости, средство платежа в Украине выполняет гривна. Поэтому только гривна в Украине - деньги. Законов и подзаконных в которых прописывается, что только гривны - законное платежное средство более чем достаточно. Идем дальше. ст.92 Конституции Украины. Виключно законами України встановлюються: 1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи. Это Вы мне покажите теперь Закон Украины в котором устанавливается, что иностранная валюта на Украине это средство платежа. Идем дальше. 192 ЦК України (Гроші (грошові кошти)) 1. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. 2. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Только в случаях определенных законом иностранная валюта может быть деньгами (денежными средствами). И эти случаи определены Декретом и Правилами использования наличной иностранной валюты на территории Украины... Боюсь, перечень таких случает не по душе нашим банкирам:)) Так что если хотите деньги, но только очень и очень редко и точно не тогда, когда заключается договор банковского вклада. А то, что валюта товар- легко. Стаття 6. Порядок організації торгівлі іноземною валютою 1. Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України. Торгуют товаром. Ну и посмотрите в обменниках, там всегда пишут- Купівля-продаж.

А процитируйте нормы которые Вы приводили плиз, а то я как-то пропустила.

Нам известно что Земля круглая и вращается вокруг солнца именно благодаря тем, кто не боялся оспаривать, то что считалось неоспоримым. Точно не благодаря таким людям как Вы.

Я рассчитывала на дискуссию ранее, но Вы от нее уклоняетесь. Но после вот такого совета, все мои надрезы развеялись. Что касается То отдельные положения законов и закон в целом может быть признан неконституционным, подзаконные можно признать нечинними. Так что в учебных целям - обсуждаться и доказываться можно все.

Ожидала такой же полезной дискуссии и с Вашей стороны- но увы.

Не надо путать понятия деньги и валюта. Не доказываються только положения Конституции.