Определение ВССУ о необходимости освобождения истцов от уплаты судебного сбора по искам о защите прав потребителей

[у.zaporozhskiy]

 

Державний герб України

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П., суддів: Дербенцевої Т.П., Попович О.В.,Остапчука Д.О., Савченко В.О.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2015 року, позовну заяву ОСОБА_6 до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору, визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав неусунення у встановлений судом строк її недоліків.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а питання про відкриття провадження у справі передати на розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги тим, що судами порушені норми процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач, отримавши копію ухвали судді про залишення позовної заяви без руху, у визначений судом строк не виконав вимог ухвали щодо сплати судового збору та не усунув недоліків позовної заяви, що є підставою для її повернення, як передбачено ст. 121 ЦПК України.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна з огляду на наступне.

З матеріалів справи видно, що у листопаді 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

При поданні позовної заяви позивач не оплатив її судовим збором, вказавши, що він звільнений як споживач від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

16 листопада 2015 року ухвалою судді Ленінського районного суду м. Кіровограда позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків - терміном 5 днів з дня отримання копії ухвали, а саме: для сплати судового збору та надання оригіналу квитанції про оплату.

20 листопада 2015 року ОСОБА_6 отримав копію ухвали та надав до суду заяву, у якій зазначав про те, що звільнений від сплати судового збору на підставі закону.

27 листопада 2015 року ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2015 року, позовну заяву визнано неподаною та повернуто, оскільки позивач у встановлений ухвалою судді строк не усунув недоліків позовної заяви та не сплатив суму судового збору.

Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та не звернув уваги на вимоги закону, які звільняють споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, та не перевірив, чи звільнений позивач від сплати судового збору за цим позовом, а пославшись на те, що Законом України «Про судовий збір» (в редакції від 01 вересня 2015 року) який є спеціальним по відношенню до Закону України «Про захист права споживачів», не передбачено пільг для сплати споживачами судового збору, зробив передчасний висновок про те, що позивач повинен сплатити судовий збір у загальному порядку.

Не врахував, що у випадку, якщо статтею 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено пільг щодо сплати судового збору деякими категоріями осіб чи за відповідними позовами, то при їх визначенні потрібно керуватися іншим законодавством України, зокрема і ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», дійшов передчасного висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення позивачеві, постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права.

Апеляційний суд цих недоліків не усунув, на порушення ст. 303 ЦПК України не перевірив законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, залишив її без змін.

За таких обставин касаційну скаргу потрібно задовольнити, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а питання про відкриття провадження у справі передати на вирішення до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити, ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2015 року скасувати, питання про відкриття провадження у справі передати на вирішення до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.П. Касьян
Судді: Т.П. Дербенцева
Д.О. Остапчук
О.В.Попович
В.О. Савченко
 
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58045164

 

[0720]

да, в первых трех инстанциях ссылка на пленум работает, а вот в ВСУ не работает

[у.zaporozhskiy]

В 02.07.2016 в 10:32, 0720 сказал:

да, в первых трех инстанциях ссылка на пленум работает, а вот в ВСУ не работает

Написал заявление в ВСУ, посмотрим, что скажут.

[0720]

да и в апелляции теперь уже не работает, судья-докладчик возвращает апелляционную жалобу и чхать хотел на постановы пленума ВССУ

обжалую в кассацию, конечно, но вообще-то они уже совсем берега потеряли, — бьют и плакать не дают

[у.zaporozhskiy]

21 час назад, 0720 сказал:

да и в апелляции теперь уже не работает, судья-докладчик возвращает апелляционную жалобу и чхать хотел на постановы пленума ВССУ

обжалую в кассацию, конечно, но вообще-то они уже совсем берега потеряли, — бьют и плакать не дают

У нас нет другого выхода, как бороться.

[0720]

2 minutes ago, y.voronizhskiy said:

У нас нет другого выхода, как бороться.

да еще эти мудаки дупутаты вместо того чтобы принять наконец законы об изменениях в судебном сборе (3552, 3174, 4393) блокируют трибуну и занимаются чем угодно, только не своим прямым делом

навыбирали на свою голову популистов

[Bolt]

3 часа назад, 0720 сказал:

да еще эти мудаки дупутаты вместо того чтобы принять наконец законы об изменениях в судебном сборе (3552, 3174, 4393) блокируют трибуну и занимаются чем угодно, только не своим прямым делом

навыбирали на свою голову популистов

А что разве планируется их принимать...))) По моему такой вказивки не было сверху... А эти законопроекты их подача, это ни что большее, чем часть пиара и не более...

Абсолютно верно, популизм и не более... Они уже всё, что могли для народа сделали проголосовав за новый судебный сбор, по которому сейчас и живём... Ну а ещё и конституцию поменяли, и прочее для народа, то есть свои прямые обязанности они делают, кнопки нажимают когда дают указание, а остальное всё, эти законопроекты популистские, это всё их забавы в свободное от основной работы время, они никому не мешают, пусть развлекаются...

[пароплав]

судді відмовляють вже посилаючись на рішення КСУ

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v012p710-13

 

2.4. У частині другій статті 3 Закону № 3674 визначено перелік об’єктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в статті 5 цього закону - вичерпний перелік суб’єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Захист у судах прав та інтересів інших осіб є однією з гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист і полягає у зверненні до суду державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право звертатися із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб (стаття 45 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 60 Кодексу адміністративного судочинства України,абзац третій частини першої статті 2, частина друга статті 21, стаття 28 Господарського процесуального кодексу України). Зокрема, згідно з частиною п’ятою статті 47 Закону № 3792управляти майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі звертатися до суду із заявами про захист цих прав, повноважні державні організації, установчі документи яких передбачають здійснення таких функцій. При цьому відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону № 3674 від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації та громадські організації, які звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб у випадках, передбачених законодавством.

[0720]

38 minutes ago, пароплав said:

судді відмовляють вже посилаючись на рішення КСУ

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v012p710-13

 

2.4. У частині другій статті 3 Закону № 3674 визначено перелік об’єктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в статті 5 цього закону - вичерпний перелік суб’єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Захист у судах прав та інтересів інших осіб є однією з гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист і полягає у зверненні до суду державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право звертатися із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб (стаття 45 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 60 Кодексу адміністративного судочинства України,абзац третій частини першої статті 2, частина друга статті 21, стаття 28 Господарського процесуального кодексу України). Зокрема, згідно з частиною п’ятою статті 47 Закону № 3792управляти майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі звертатися до суду із заявами про захист цих прав, повноважні державні організації, установчі документи яких передбачають здійснення таких функцій. При цьому відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону № 3674 від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації та громадські організації, які звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб у випадках, передбачених законодавством.

так тут речь о судебной ащите одними лицами прав и интересов других лиц, то есть это решение КСУ не имеет отношения к рассматриваемому вопросу

а то что перечень субъектов в статье 5 является исчерпывающим — этого в законе нет 

зато в разъяснениях пленума ВССУ есть разъяснения что этот перечень исчерпывающим не является

[пароплав]

15 часов назад, 0720 сказал:

так тут речь о судебной ащите одними лицами прав и интересов других лиц, то есть это решение КСУ не имеет отношения к рассматриваемому вопросу

а то что перечень субъектов в статье 5 является исчерпывающим — этого в законе нет 

зато в разъяснениях пленума ВССУ есть разъяснения что этот перечень исчерпывающим не является

я то це знаю, суддя вирішив пови**буватись

До речі по ВАСУ  навідміну від ВСУ говорить про спец.норми , наприклад купап, переважають над зу про суд.збір

Разом із цим такий припис частини четвертої статті 288 КУпАП не вступає в колізію з положеннями статті 5 Закону № 3674-VI, якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним. Цей Закон не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать йому, а лише доручає Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України з прийняттям цього Закону (п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону № 3674-VI). 
 

[0720]

Більш того, наразі у Верховній Раді перебувають аж три законопроекти стосовно виправлення цих колізій статей 3,5 Закону № 3674-VI та невідповідності кролячого Закону № 484-VIII від 22.05.2015 актам вищої юридичної сили (Конституції України та Конвенції з прав людини):

№ 3552 від 27.11.2015, реєстрація 3 сесія VIII скликання, включено до порядку денного 4 сесії
№ 3174 від 23.09.2015, реєстрація 3 сесія VIII скликання, включено до порядку денного 4 сесії
№ 4393 від 12.04.2016, реєстрація 4 сесія VIII скликання

проте, як добре відомо, на 4 сесії дупутати не працювали, а лише брехали з трибуни та блокували її,
ці законопроекти навіть не ставились на голосування, бо дупутати працюють виключно на власний карман

теперішня Верховна Рада — це не законодавець, а плятський цирк на дроті

[у.zaporozhskiy]

2 часа назад, 0720 сказал:

Більш того, наразі у Верховній Раді перебувають аж три законопроекти стосовно виправлення цих колізій статей 3,5 Закону № 3674-VI та невідповідності кролячого Закону № 484-VIII від 22.05.2015 актам вищої юридичноъ сили (Конституції України та Конвенції з прав людини):

№ 3552 від 27.11.2015, реєстрація 3 сесія VIII скликання, включено до порядку денного 4 сесії
№ 3174 від 23.09.2015, реєстрація 3 сесія VIII скликання, включено до порядку денного 4 сесії
№ 4393 від 12.04.2016, реєстрація 4 сесія VIII скликання

проте, як добре відомо, на 4 сесії дупутати не працювали, а лише брехали з трибуни та блокували її,
ці законопроекти навіть не ставились на голосування, бо дупутати працюють виключно на власний карман

теперішня Верховна Рада — це не законодавець, а плятський цирк на дроті

А раніше він був іншим?

[0720]

16 minutes ago, y.voronizhskiy said:

А раніше він був іншим?

Раніше дійсно був трохи іншим. Такого ступеню безглуздості, нахрапництва і знахабнілості не було навіть в 90-х.  

[Bolt]

8 часов назад, y.voronizhskiy сказал:

А раніше він був іншим?

Да...

[sirota88]

До цієї ж теми:

У Х В А Л А

22 січня 2016 року                                                                                          м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про захист прав споживачів,

    

в с т а н о в и в :

У січні 2015 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_2 подано касаційну скаргу на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська                          від 11 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року, з пропущенням установленого ст. 325 ЦПК України строку.  

Касаційна скарга містить заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на поважність причин його пропуску.

Відповідно до ст. 325 ЦПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

У разі пропущення строку, встановленого частиною першою цієї  статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.

Зважаючи на те, що з матеріалів касаційної скарги вбачається, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, суд вважає за можливе поновити його.

Касаційна скарга містить клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору з підстав, визначених п. 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Посилання заявника на п. 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» відповідно до якого від сплати судового збору звільняються  державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав не може бути застосовано судом в силу того, що така редакція п. 7 вищезазначеного закону діяла до 01 вересня 2015 року, коли набрав чинність Закон України «Про судовий збір», зі змінами внесеними із Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII, тобто до подання ОСОБА_2 касаційної скарги.

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»  від сплати судового збору звільняються споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Ураховуючи категорію справи та керуючись ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», вважаю за можливе клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом, оскільки на порушення вимог ч. 5 ст. 326 ЦПК України до касаційної скарги не додано належно завірених копій оскаржуваних судових рішень.

Згідно із п. 13.7 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 17 грудня 2013 року № 173, копії судових рішень мають бути належним чином оформлені та засвідчені відбитком гербової печатки суду. Якщо копія судового рішення складається з кількох аркушів, вона має бути прошнурована нитками на п'ять проколів, а на зворотному боці останнього аркуша - скріплена підписом судді, працівника апарату суду, засвідчена відбитком гербової печатки суду, із зазначенням кількості зшитих аркушів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга не оформлена відповідно до вимог,  встановлених статтею 326 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків, а саме: надання належно завірених копій оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в :

Поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2015 року та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року.

Клопотання  ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без руху та надати для усунення зазначених недоліків строк до 22 лютого 2016 року, але не більше п'яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання вимог ухвали суду, касаційна скарга буде визнана неподаною та повернута заявнику.          

Ухвала оскарженню не підлягає.  

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ                                                                      О.В.Ступак

http://reyestr.court.gov.ua/Review/55161307

 

У Х В А Л А

11 лютого 2016 року                                                                                      м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2016 року у справі за позовом  ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Ігл-Тревел» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  

                                                         в с т а н о в и в :

Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам                        ст. 326 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги заслуговують на увагу та підлягають перевірці, отже є підстави для відкриття касаційного провадження та витребування зазначеної справи.

Касаційна скарга містить клопотання про звільнення ОСОБА_2             від сплати судового збору з підстав, визначених ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»  від сплати судового збору звільняються споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Оскільки ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» то підстав для вирішення питання про звільнення його від сплати судового збору не вбачаю.

Керуючись ч. 1 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в :

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Ігл-Тревел» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.  

Витребувати із Солом'янського районного суду м. Києва вищезазначену цивільну справу № 760/7738/15-ц (2-3904/15).

Копії касаційної скарги і доданих до неї матеріалів надіслати особам, які беруть участь у справі та роз'яснити їх право подати заперечення на касаційну скаргу в 10-денний строк з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ                                                                         О.В.Ступак

http://reyestr.court.gov.ua/Review/55795818

[sirota88]

В продовження(розширення) теми:

УХВАЛА

іменем   України

27 січня 2016 року м. Київ 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого       Луспеника Д.Д.,

суддів:                  Гулька Б.І.,                  Закропивного О.В.,

                              Хопти С.Ф.,                  Штелик С.П.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору споживчого кредиту недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 червня 2015 року, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом та просила визнати кредитний договір, укладений 4 вересня 2007 року між нею та публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») під впливом обману, недійсним.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 березня 2015 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 відкрито.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 червня 2015 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 23 березня 2015 року про відкриття провадження у справі скасовано, матеріали справи повернуто в суд першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі з дотриманням правил підсудності.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2015 року, позовну заяву ОСОБА_3 визнано неподаною і повернуто позивачу.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Повертаючи заяву ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем подано позов з порушенням правил підсудності, оскільки даний позов виник з діяльності філії або представництва юридичної особи, а тому має пред'являтись за місцем знаходження філії ПАТ «Державний ощадний банк України» - м. Одеса,  вул. Базарна, 17, до Приморського районного суду м. Одеси.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки таких висновків суди дійшли із порушенням норм процесуального права.

Пред'являючи позов за зареєстрованим місцем свого проживання відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України, позивач посилалася на те, що кредитний договір від 4 вересня 2007 року, укладений з ПАТ «Державний ощадний банк України» під впливом обману щодо предмету та ціни договору. Тобто, цим договором порушено її права, як споживача.

З вказаного вбачається, що спірні правовідносини виникли з приводу захисту прав споживачів.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада             2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так  виконання такого договору.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Отже, незалежно від предмета і підстав позову на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Суди зазначене не врахували та прийшли до передчасного висновку про те, що позов про визнання правочину недійсним слід подавати до суду за місцем юридичної особи, у даному випадку її філії, не давши оцінку тому, чи поширюється на даний позов Закон України «Про захист прав споживачів» та правила альтернативної підсудності та чи у такому разі позивачка не буде позбавлена права на розгляд її справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Також не може залишатись в силі ухвала апеляційного суду Одеської області від 9 червня 2015 року з наступних підстав.

Згідно із положеннями ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, які разом із розпискою надсилаються поштою рекомендованими листами із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною. Особи, які беруть участь у справі, можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам вручаються їм під розписку. При повідомленні або виклику до суду телефонограмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку необхідною умовою є забезпечення фіксації такого повідомлення або виклику. Вважається недостатнім наявність у справі лише довідки секретаря судового засідання (чи іншої уповноваженої особи) про повідомлення особи, яка бере участь у справі, зокрема телефонограмою, так як слід забезпечити фіксацію такого повідомлення та його отримання. Підтвердженням цьому може служити наявність у справі відповідної телефонограми, яка за змістом відповідала б вимогам ст. 75 ЦПК України. Крім того, повинні міститися дані про особу, яка надіслала телефонограму, і детальні дані про особу, яка її прийняла та за яким телефоном. Зазначена телефонограма має бути зареєстрована в суді, а у справі має бути відповідний витяг із журналу телефонограм.

Відповідно до ч. 1 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у  справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Відомості про те, що ОСОБА_3 та/або її представник були належним чином повідомлені апеляційним судом про розгляд справи 9 червня 2015 року взагалі відсутні.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до                                 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.  

У зв'язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши справу за відсутності ОСОБА_3, не повідомленої про дату судового засідання, апеляційний суд не дав оцінки її доводам щодо обраної підсудності.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що постановлені ухвали судів підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 червня

2015 року, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2015 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

           Головуючий                                                         Д.Д. Луспеник

                       Судді:                                                                      Б.І. Гулько

О.В. Закропивний

                                                                                                          С.Ф.Хопта

С.П. Штелик

http://reyestr.court.gov.ua/Review/55382046

[0720]

да есть и посвежее позиции ВССУ, вот например за 25 мая:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58045384

 

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25 травня 2016 року                                                                                               м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого            Луспеника Д.Д.,

суддів:                       Гулька Б.І., Журавель В.І., Хопти С.Ф., ЧерненкоВ.А.,

 

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», третя особа –  публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», про стягнення страхового відшкодування за касаційними скаргами ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2015 року та додаткове рішення апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року,

 

                                                       в с т а н о в и л а :

 

   У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 24 червня 2014 року між нею та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування») укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено», а саме автомобіля «Тойота Камрі», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. 9 серпня 2014 року викрадено застрахований транспортний засіб, по даному факту відкрито кримінальне провадження та проводиться досудове розслідування.

 

   Вказувала про те, що 11 серпня 2014 року у присутності представника відповідача складено повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та заява на виплату страхового відшкодування за вищевказаним договором страхування. Проте 3 вересня 2014 року відповідач відмовив їй у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на порушення нею умов договору страхування. Вважала таку відмову незаконною та такою, що порушує її права споживача. 

 

   З урахуванням наведеного ОСОБА_3 просила стягнути з ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на її користь страхове відшкодування у розмірі 332 тис. грн.

 

   Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 332 тис. грн. Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь держави судовий збір у розмірі 3 320 грн.

 

   Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2015 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

 

   Додатковим рішенням апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» судовий збір у розмірі 1 660 грн.

 

   У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції.

 

   У касаційній скарзі на додаткове рішення апеляційного суду ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» про ухвалення додаткового рішення.

 

   Касаційна скарга на рішення апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2015 року підлягає відхиленню, а касаційна скарга на додаткове рішення апеляційного суду підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 

 

   Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

 

   Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з п. 22.2.2 договору страхування, укладеного між сторонами, його умови є обов'язковими для них, викрадення автомобіля позивача відноситься до страхового випадку, передбаченого п. 20.2 даного договору, а, отже, страхова сума підлягає стягненню.

 

   Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, виходив із того, що позивачкою взяті на себе зобов'язання за договором страхування виконано не було, а саме порушено п.п. 22.2.4, 22.2.9 договору, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

 

   Такий висновок апеляційного суду є правильними, відповідає матеріалам справи й вимогам закону, а поданим сторонами доказам судом дана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).

 

   Судом установлено, що 24 червня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» укладено договір добровільного страхування наземного транспортну «Все включено», а саме автомобіля «Тойота Камрі», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

 

   9 серпня 2014 року чоловік ОСОБА_3 – ОСОБА_5, залишив застрахований автомобіль по АДРЕСА_1, правовстановлюючі документи на автомобіль та ключі від нього забрав з собою на пляж. Під час знаходження на пляжі, ОСОБА_5 залишив без нагляду вищевказані речі, пізніше виявив їх відсутність, а, повертаючись до місця де залишив застрахований транспортний засіб, також виявив його відсутність. 

 

   11 серпня 2014 року ОСОБА_3 складено повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заява на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

 

   3 вересня 2014 року ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» відмовило ОСОБА_3 у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що страхувальником не виконано зобов'язань, передбачених умовами договору. 

 

   Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про порушення позивачкою умов договору страхування.

 

   Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більшесторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільнихправ та обов'язків.

 

   Зокрема, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості     (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

 

   Згідно з ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

 

   Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

 

   Судом установлено, що згідно з п. 22.2.4. договору добровільного страхування наземного транспорту від 24 червня 2014 року страхувальник зобов'язаний не зберігати у громадських та службових місцях комплекти та додаткові комплекти ключів до замку запалювання автомобіля, ключів механічного пристрою                        для запобігання викраденню, пристрої дистанційного управління системою для запобігання викраденню, а також документи, які надають право на управління застрахованим транспортним засобом.

 

   У разі настання події, передбаченої п. 20.2. вищевказаного договору, страхувальник зобов'язаний відповідно до п. 23.1.11. договору у випадку викрадення транспортного засобу у день подання страховику письмового повідомлення про настання події, передати йому основний та додатковий комплект ключів до замку запалювання автомобіля, ключі механічного пристрою для запобігання викраденню, пристрої дистанційного управління системою для запобігання викраденню, а також документи, які надають право на управління застрахованим транспортним засобом, або довідку про їх вилучення органами Міністерства внутрішніх справ.

 

   Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, правильно виходив із того, що позивачкою вищевказані зобов'язання, передбачені договором страхування, виконано не було, а саме її чоловіком залишено ключі та правовстановлюючі документи на застрахований транспортний засіб на зберігання у громадському місці, що суперечить вимогам п. 22.2.4. договору. Унаслідок цього позивачка при настанні події, передбаченої п. 20.2. зазначеного договору, не передала відповідачу основний комплект ключів до замку запалювання, ключів до пристрою дистанційного управління системою для запобігання викраденню, свідоцтва про державну реєстрацію застрахованого автомобіля, отже, і довідку про їх вилучення органами Міністерства внутрішніх справ не надано усупереч вимогам п. 23.1.11. договору страхування.

 

   Вказані обставини підтверджуються довідками Київського районного відділу Одеського міського управління Міністерства внутрішніх справ України у Одеській області від 15 серпня 2014 року, від 2 жовтня 2014 року та не заперечуються позивачкою (ч. 1 ст. 61 ЦПК України).

 

   Доводи касаційної скарги на зазначені довідки органу Міністерства внутрішніх справ України, як на підставу виконання п. 20.2 договору страхування, безпідставні, оскільки в них йдеться про вилучення зазначених вище комплекту ключів та правовстановлюючих документів на автомобіль органами Міністерства внутрішніх справ України, а таких відомостей у довідці немає, так як вони були викрадені через порушення володільцем автомобіля умов договору.

 

   Крім того, посилання касаційної скарги на п. 26.5.16 договору страхування безпідставні, оскільки в ньому йдеться про випадки викрадення транспортного засобу шляхом грабежу та/або розбою, а таких обставин позивач не довела.

 

   Таким чином колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що позивачкою не виконано взятих на себе обов'язків за договором страхування транспортного засобу, що є підставою для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування.

 

 

   Апеляційний суд, ухвалюючи додаткове рішення та змінюючи розподіл судових витрат,виходив із того, що позивні вимоги позивачкою було заявлено на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», тому вона була звільнена від сплати судового збору під час подання позову на підставі Закону України від 8 липня 2011 року «Про судовий збір». Проте, заява про ухвалення додаткового рішення була подана відповідачем після набрання чинності Закону України від 8 липня 2011 року зі змінами від 3 вересня 2015 року «Про судовий збір», якими виключено ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», отже, судовий збір підлягав стягненню з позивачки на користь відповідача.

 

 

 

   Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

 

   Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

 

   При цьому, апеляційний суд передчасно послався на те, що заява про ухвалення додаткового рішення у справі подана відповідачем 21 вересня 2015 року, тобто після набрання чинності Закону України від 8 липня 2011 року зі змінами від 3 вересня 2015 року «Про судовий збір», якими виключено пільги щодо позовів про захист прав споживачів.

 

   У п. 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати», судам роз'яснено, що оскільки ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».  

 

   Апеляційний суд на наведене вище уваги не звернув, дійшов до передчасного висновку про відсутність пільг та стягнення судового збору з позивачки з правовідносин, які випливають із захисту прав споживачів.  

 

 Крім того, позов було пред'явлено до внесення змін до Закону України «Про судовий збір», а тому апеляційний суд не дав оцінки тому, чи підлягають до застосування норми закону, змінені після пред'явлення позову.  

 

 

      

За таких обставин додаткове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.  

 

   Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а :

 

   Касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду відхилити, рішення апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2015 року залишити без змін.

 

   Касаційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення апеляційного суду задовольнити частково.

 

   Додаткове рішення апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

   Ухвала оскарженню не підлягає.

 

            Головуючий                                                                       Д. Д. Луспеник

            Судді:                                                                                   Б.І. Гулько

                                                                                                          В.І.Журавель

                                                                                                          С.Ф.Хопта

                                                                                                          В.А. Черненко

 

 

 

Єдиний державний реєстр судових рішень               http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58045384

 

 

 

 

[0720]

вот вам ещё одна позиция ВССУ:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57462898

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року                                                                                                       м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого    Дьоміної О.О.,

суддів:                Леванчука А.О., Маляренка А.В.,  Парінової І.К., Ступак О.В.,

                       

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_3  до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»  про захист прав споживачів,  за касаційною скаргою ОСОБА_3   на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва
від 14 грудня 2015 року   та  ухвалу  апеляційного суду м. Києва   від 22 січня 2016 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

   Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року зазначену позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ч. 5 ст. 119 ЦПК України, оскільки до позовної заяви не додано документа на підтвердження сплати судового збору.

 

   Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня  2015 року позовну заяву ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто позивачу.

 

   Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року залишено без руху, оскільки заявником не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до Закону України «Про судовий збір».

 

   Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

 

   У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвали Дарницького районного суду     м. Києва від 14 грудня 2015 року та апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2016 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

 

   Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

 

   Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі також у випадках, якщо справа не переглядалася в апеляційному порядку.

 

   Так, із матеріалів справи вбачається, що справа за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду  м. Києва від 14 грудня 2015 року не переглядалася в апеляційному порядку на предмет законності й обґрунтованості, адже апеляційний суд постановив процесуальну ухвалу про визнання неподаною та повернення вказаної апеляційної скарги, тому касаційне провадження в зазначеній частині відкрито помилково, у зв'язку із чим колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження у цій частині підлягає закриттю.

 

   Щодо законності й обґрунтованості оскаржуваної ухвали апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2016 року слід зазначити наступне.

 

 

   Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року, суддя апеляційного суду виходив із того, що заявником не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до Закону України «Про судовий збір».

 

   Визнаючи неподаною та повертаючи вказану апеляційну скаргу, суддя апеляційного суду виходив із того, що заявником не усунуто недоліків апеляційної скарги, при цьому вважав відсутніми підстави для звільнення заявника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

 

   На обґрунтування свого висновку суддя зазначив, що пунктом 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції від 08 липня 2011 року) від сплати судового збору звільнялися споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, проте відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) споживачі не відносяться до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору. Також суддя зазначив, що подання апеляційної скарги є процесуальною дією, оплата судового збору за подачу апеляційної скарги передбачена Законом України «Про судовий збір», який у даному випадку, є спеціальним законом; положення вказаного закону не тільки передбачають необхідність сплати судового збору, а також встановлюють порядок та способи оплати судового збору, його розмір, визначають платників судового збору та об'єкти справлення судового збору, а також категорію осіб, які звільнені від сплати судового збору.

 

   Крім того, суддя виходив із того, що оплата судового збору передбачена ст. 297 ЦПК України, а тому, враховуючи вищевикладене, застосуванню підлягає редакція спеціального закону, яка діяла на момент подання апеляційної скарги.

 

   Разом із тим суддя в ухвалі зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції від 08 листопада 2011 року) споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав; вказані зміни були внесені до Закону України «Про захист прав споживачів» саме Законом України «Про судовий збір», норми якого змінені законом від 22 травня 2015 року, зокрема, у частині визначення кола осіб, які звільнені від сплати судового збору, а за загальним правилом, у разі конкуренції двох норм права, застосуванню підлягає норма, яка була прийнята пізніше.

 

   Однак із вказаними висновками погодитися не можна з огляду на наступне.

 

   Згідно з ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

 

   Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст.119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

 

   Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

 

   Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної  скарги, яка не  оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 295 цього Кодексу, а  також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

 

   Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» установлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

 

 

   Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року № 10), згідно зі  ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено пільги щодо сплати судового збору, відповідно до якої від його сплати звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також деякі категорії осіб, визначені законом, незалежно від виду позову.

 

   При цьому позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні окремих позовів, і деякі категорії осіб незалежно від виду позову звільняються від сплати судового збору не лише при пред'явленні позову, а й при поданні апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України.  

 

   Разом із тим у п. 7 вищевказаної постанови зазначено, що оскільки ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, ст. 14 Закону України від 01 грудня 1994 року № 226/94/ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», ст. 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 22 Закону України від 22 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».  

 

   Виходячи з вищевикладеного помилковими є висновки апеляційного суду про те, що позивач не звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

 

   Вказані помилки призвели до неправильного застосування ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та порушення норм процесуального права та не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на захист порушених прав, свобод та інтересів, оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

 

   За таких обставин та відповідно до вимог ч. 2 ст. 342 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції – скасуванню з передачею на новий розгляд до апеляційного суду питання про відкриття провадження у справі.

 

   Керуючись ст.ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а :

 

   Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

 

   Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2016 року скасувати, питання про відкриття апеляційного провадження у справі передати на новий розгляд до апеляційного суду.

 

   Закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року.

 

   Ухвала оскарженню не підлягає.

 

 

            Головуючий                                                                                   О.О. Дьоміна          

 

Судді:                                                                                               А.О. Леванчук

                                                                                                                      А.В.Маляренко

                                                                                                                      І.К.Парінова

                                                                                                                      О.В.Ступак

 

 

Єдиний державний реєстр судових рішень                                                                                                               http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57462898

[ksen]

On 02.07.2016 at 10:32 AM, 0720 said:

да, в первых трех инстанциях ссылка на пленум работает, а вот в ВСУ не работает

 Подаете ли Вы что-то типа ответного заявления на заперечення банка на Вашу апелляционную и кассационную скаргу по вопросу освобождения от уплаты суд. сбора по ЗУ про зпс.

 

Что можно возразить на такое:

 Висновки ВСУ, зроблени за результатами розгляду справ:  № 6-3084цс15, № 6-484цс16, № 6-35цс16, № 6-34ІЦІ6, предметом спору яких є захист прав споживачів.

Суд вищої інстанції фактично висловив правову позицію про те, що у зв’язку зі змінами, внесеними до Закону України «Про судовий збір», споживачі не звільняються від сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги. Більше того, ВСУ залишив без руху заяву споживача у зв’язку з несплатою ним судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення до ВСУ (справа № 6- 484цс16, № 6-35цс16, № 6-341 ц 16 та ін.)?

[0720]

50 minutes ago, ksen said:

 Подаете ли Вы что-то типа ответного заявления на заперечення банка на Вашу апелляционную и кассационную скаргу по вопросу освобождения от уплаты суд. сбора по ЗУ про зпс.

 

 

Что можно возразить на такое:

 Висновки ВСУ, зроблени за результатами розгляду справ:  № 6-3084цс15, № 6-484цс16, № 6-35цс16, № 6-34ІЦІ6, предметом спору яких є захист прав споживачів.

Суд вищої інстанції фактично висловив правову позицію про те, що у зв’язку зі змінами, внесеними до Закону України «Про судовий збір», споживачі не звільняються від сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги. Більше того, ВСУ залишив без руху заяву споживача у зв’язку з несплатою ним судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення до ВСУ (справа № 6- 484цс16, № 6-35цс16, № 6-341 ц 16 та ін.)?

а что, банк у вас даже подал какую-то заяву по этому поводу?

ответить тут есть что, но в первую очередь надо указать, что вопрос освобождения потребителя от судебного сбора -- вообще не собачье дело банка (то есть не затрагивает его прав и охраняемых законом интересов)

и кстати, ходатайства об освобождении от судебного сбора лучше  подавать в одном экземпляре, только для суда, другим сторонам нечего там читать вообще, это не затрагивает их прав и интересов

теоретически банк может возразить что это якобы нарушает принцип равенства сторон, но тут его надо бить козырями из решений КСУ (номера и даты не помню сейчас, но сможете найти самостоятельно), где указано, что часть четвертая статьи 42 Конституции для того и устанавливает для потребителей особые права, -- чтобы обеспечить фактическое и реальное, а не формальное равенство сторон потребительских правоотношений и процессуальных правоотношений в делах о защите прав потребителей. Потребитель является заведомо слабейшей стороной таких правоотношений и именно поэтому требует специальной и дополнительной правовой защиты. В том числе -- и освобождения от судебного сбора в делах о защите прав потребителей

что же касается ссылок оппонентов на определения судей-докладчиков ВСУ об отказе освободить от уплаты судебного сбора за подачу заявы про перегляд -- то это вообще не имеет никакого отношения к вопросу освобождения от уплаты сбора за подачу апелляционной или кассационной жалобы, по двум причинам:

1) разные предметы -- апелляционное и кассационное обжалование процессуально  отличается от пересмотра дела Верховным Судом, а именно: право на апелляционное и кассационное обжалование, в отличие от права на пересмотр ВСУ -- прямо установлено процессуальным законом (ст.13 ЦПК, ст.14 ЗУ "Про судоустройство и статус судей" и главное, гарантировано Конституцией Украины (п.8 ч.2 ст.129);

2) определения Верховного Суда об отказе в открытии производства или в отказе в удовлетворении ходатайства об освобождении от судебного сбора -- не являются Постановами и не обязательны для судов в понимании ст.ст. 214, 360-7 ЦПК, ч.6 ст.13 "Про судоустройство и статус судей", -- и таким образом вообще не подлежат принятию во внимание другими судами (вне рамок того дела, в котором они вынесены).

А вообще-то в реестре уже полно определений ВССУ о том, что потребители освобождены от уплаты сбора на протяжении всего процесса, и даже если процесс начался (иск подан) после 01.09.2015

номера ухвал в ЕДРСР: 62202025, 61494909, 61387042, 61197556, 61205518, 58045384, 58045164, 57462898, 55161307, 55795818 -- можете распечатать и приложить, если не жалко бумаги и тонера

да, чуть не забыл: процессуальный документ, который вы подаете в ответ на эти инсинуации банка, -- называется "пояснення", именно так его и нужно озаглавить

и ещё: там где банк перечисляет дела ВСУ, и стоят буковки цс -- то это постановы, и там нет ни слова о судебном сборе вообще, а вот если убрать буковку с и оставить только буковку ц, то тогда действительно можно по этим номерам найти ухвалы судей-докладчиков об отказе от освобождения от сбора

но это всё херня, ВСУ уже после 01.09.2015 принимал к производству заявы про перегляд без уплаты сбора, так что практика там тоже неоднородная

например, там у вас банк указывает дело 6-35цс16 (6-35ц16), это моя заява, и там действительно отказано в открытии производства, -- но вот по поданной мною в тот же день заяве 6-37цс16 (6-37ц16) другой судья-докладчик (кстати, председатель ВСУ) -- прекрасно открыл производство без уплаты сбора, и ничего, небо на землю не рухнуло 

 

 

[у.zaporozhskiy]

10 часов назад, 0720 сказал:

а что, банк у вас даже подал какую-то заяву по этому поводу?

ответить тут есть что, но в первую очередь надо указать, что вопрос освобождения потребителя от судебного сбора -- вообще не собачье дело банка (то есть не затрагивает его прав и охраняемых законом интересов)

и кстати, ходатайства об освобождении от судебного сбора лучше  подавать в одном экземпляре, только для суда, другим сторонам нечего там читать вообще, это не затрагивает их прав и интересов

теоретически банк может возразить что это якобы нарушает принцип равенства сторон, но тут его надо бить козырями из решений КСУ (номера и даты не помню сейчас, но сможете найти самостоятельно), где указано, что часть четвертая статьи 42 Конституции для того и устанавливает для потребителей особые права, -- чтобы обеспечить фактическое и реальное, а не формальное равенство сторон потребительских правоотношений и процессуальных правоотношений в делах о защите прав потребителей. Потребитель является заведомо слабейшей стороной таких правоотношений и именно поэтому требует специальной и дополнительной правовой защиты. В том числе -- и освобождения от судебного сбора в делах о защите прав потребителей

что же касается ссылок оппонентов на определения судей-докладчиков ВСУ об отказе освободить от уплаты судебного сбора за подачу заявы про перегляд -- то это вообще не имеет никакого отношения к вопросу освобождения от уплаты сбора за подачу апелляционной или кассационной жалобы, по двум причинам:

1) разные предметы -- апелляционное и кассационное обжалование процессуально  отличается от пересмотра дела Верховным Судом, а именно: право на апелляционное и кассационное обжалование, в отличие от права на пересмотр ВСУ -- прямо установлено процессуальным законом (ст.13 ЦПК, ст.14 ЗУ "Про судоустройство и статус судей" и главное, гарантировано Конституцией Украины (п.8 ч.2 ст.129);

2) определения Верховного Суда об отказе в открытии производства или в отказе в удовлетворении ходатайства об освобождении от судебного сбора -- не являются Постановами и не обязательны для судов в понимании ст.ст. 214, 360-7 ЦПК, ч.6 ст.13 "Про судоустройство и статус судей", -- и таким образом вообще не подлежат принятию во внимание другими судами (вне рамок того дела, в котором они вынесены).

А вообще-то в реестре уже полно определений ВССУ о том, что потребители освобождены от уплаты сбора на протяжении всего процесса, и даже если процесс начался (иск подан) после 01.09.2015

номера ухвал в ЕДРСР: 62202025, 61494909, 61387042, 61197556, 61205518, 58045384, 58045164, 57462898, 55161307, 55795818 -- можете распечатать и приложить, если не жалко бумаги и тонера

да, чуть не забыл: процессуальный документ, который вы подаете в ответ на эти инсинуации банка, -- называется "пояснення", именно так его и нужно озаглавить

и ещё: там где банк перечисляет дела ВСУ, и стоят буковки цс -- то это постановы, и там нет ни слова о судебном сборе вообще, а вот если убрать буковку с и оставить только буковку ц, то тогда действительно можно по этим номерам найти ухвалы судей-докладчиков об отказе от освобождения от сбора

но это всё херня, ВСУ уже после 01.09.2015 принимал к производству заявы про перегляд без уплаты сбора, так что практика там тоже неоднородная

например, там у вас банк указывает дело 6-35цс16 (6-35ц16), это моя заява, и там действительно отказано в открытии производства, -- но вот по поданной мною в тот же день заяве 6-37цс16 (6-37ц16) другой судья-докладчик (кстати, председатель ВСУ) -- прекрасно открыл производство без уплаты сбора, и ничего, небо на землю не рухнуло 

 

 

Прекрасно написано, особенно выделенное жирным полезно.

[ksen]

On 27.11.2016 at 1:02 AM, 0720 said:

а что, банк у вас даже подал какую-то заяву по этому поводу?

ответить тут есть что, но в первую очередь надо указать, что вопрос освобождения потребителя от судебного сбора -- вообще не собачье дело банка (то есть не затрагивает его прав и охраняемых законом интересов)

и кстати, ходатайства об освобождении от судебного сбора лучше  подавать в одном экземпляре, только для суда, другим сторонам нечего там читать вообще, это не затрагивает их прав и интересов

теоретически банк может возразить что это якобы нарушает принцип равенства сторон, но тут его надо бить козырями из решений КСУ (номера и даты не помню сейчас, но сможете найти самостоятельно), где указано, что часть четвертая статьи 42 Конституции для того и устанавливает для потребителей особые права, -- чтобы обеспечить фактическое и реальное, а не формальное равенство сторон потребительских правоотношений и процессуальных правоотношений в делах о защите прав потребителей. Потребитель является заведомо слабейшей стороной таких правоотношений и именно поэтому требует специальной и дополнительной правовой защиты. В том числе -- и освобождения от судебного сбора в делах о защите прав потребителей

что же касается ссылок оппонентов на определения судей-докладчиков ВСУ об отказе освободить от уплаты судебного сбора за подачу заявы про перегляд -- то это вообще не имеет никакого отношения к вопросу освобождения от уплаты сбора за подачу апелляционной или кассационной жалобы, по двум причинам:

1) разные предметы -- апелляционное и кассационное обжалование процессуально  отличается от пересмотра дела Верховным Судом, а именно: право на апелляционное и кассационное обжалование, в отличие от права на пересмотр ВСУ -- прямо установлено процессуальным законом (ст.13 ЦПК, ст.14 ЗУ "Про судоустройство и статус судей" и главное, гарантировано Конституцией Украины (п.8 ч.2 ст.129);

2) определения Верховного Суда об отказе в открытии производства или в отказе в удовлетворении ходатайства об освобождении от судебного сбора -- не являются Постановами и не обязательны для судов в понимании ст.ст. 214, 360-7 ЦПК, ч.6 ст.13 "Про судоустройство и статус судей", -- и таким образом вообще не подлежат принятию во внимание другими судами (вне рамок того дела, в котором они вынесены).

А вообще-то в реестре уже полно определений ВССУ о том, что потребители освобождены от уплаты сбора на протяжении всего процесса, и даже если процесс начался (иск подан) после 01.09.2015

номера ухвал в ЕДРСР: 62202025, 61494909, 61387042, 61197556, 61205518, 58045384, 58045164, 57462898, 55161307, 55795818 -- можете распечатать и приложить, если не жалко бумаги и тонера

да, чуть не забыл: процессуальный документ, который вы подаете в ответ на эти инсинуации банка, -- называется "пояснення", именно так его и нужно озаглавить

и ещё: там где банк перечисляет дела ВСУ, и стоят буковки цс -- то это постановы, и там нет ни слова о судебном сборе вообще, а вот если убрать буковку с и оставить только буковку ц, то тогда действительно можно по этим номерам найти ухвалы судей-докладчиков об отказе от освобождения от сбора

но это всё херня, ВСУ уже после 01.09.2015 принимал к производству заявы про перегляд без уплаты сбора, так что практика там тоже неоднородная

например, там у вас банк указывает дело 6-35цс16 (6-35ц16), это моя заява, и там действительно отказано в открытии производства, -- но вот по поданной мною в тот же день заяве 6-37цс16 (6-37ц16) другой судья-докладчик (кстати, председатель ВСУ) -- прекрасно открыл производство без уплаты сбора, и ничего, небо на землю не рухнуло 

 

 

Да, представьте банк  подал заперечення на мою кассационную скаргу, в которой затрагивается исключительно и только вопрос освобождения от уплаты суд. сбора споживача за позов, ап. скаргу и  саму эту кас. скаргу.

Экземпляр кас. скарги для стороны пришлось приложить, так как формально это требуется, хотя рассматриваемый вопрос банка действительно никак не касается. Иначе могли бы скаргу без движения оставить. И ВССУ выслал банку скаргу и установил срок в 5 дней на подачу заперечення.

Но до принципа равенства сторон банк не додумался. В целом перевирая все факты написал какой-то  бред  и в заключение он даже не понимает с чем не согласен скаржник.

Если, как вы пишете, в ВСУ практика по данному вопросу разница и единого окончательного вывода ВСУ не давал, значит про висновки ВСУ банк тоже набрехал, потому и пишет - суд вищої інстанції фактично висловив правову позицію, а не - висловив.

Возражения банку вы привели супер, спасибо!

Есть ли ограничения по времени для подачи Пояснення на Заперечення, к примеру 5 дней после ознакомления с Запереченням или можно подать Пояснення в течении всего промежутка  времени до самого розгляду скарги?

Можно ли процессуальный документ ответный на заперечення озаглавить  как «зауваження на заперечення» или просто «заява», поскольку вопрос освобождения от судебного сбора банка не касается и банк приводит ложную информацию, искажает факты?

Вы имеете в виду в ЕДРСР в окне "Реєстраційний № рішення" ставить номера дел  ВСУ № 6-3084цс15, № 6-484цс16, № 6-35цс16, № 6-341ц16, меняя цс на ц и реестр выдаст ухвалы по этим делам?

 

[0720]

40 minutes ago, ksen said:

Да, представьте банк  подал заперечення на мою кассационную скаргу, в которой затрагивается исключительно и только вопрос освобождения от уплаты суд. сбора споживача за позов, ап. скаргу и и саму эту кас. скаргу.

Экземпляр кас. скарги для стороны пришлось приложить, так как формально это требуется, хотя рассматриваемый вопрос банка действительно никак не касается. Иначе могли бы скаргу без движения оставить. И ВССУ выслал банку скаргу и установил срок в 5 дней на подачу заперечення.

Но до принципа равенства сторон банк не додумался. В целом перевирая все факты написал какой-то  бред  и в заключение он даже не понимает с чем не согласен скаржник.

Если, как вы пишете, в ВСУ практика по данному вопросу разница и единого окончательного вывода ВСУ не давал, значит про висновки ВСУ банк тоже набрехал, потому и пишет - суд вищої інстанції фактично висловив правову позицію, а не - висловив.

Возражения банку вы привели супер, спасибо!

Есть ли ограничения по времени для подачи Пояснення на Заперечення, к примеру 5 дней после ознакомления с Запереченням или можно подать Пояснення в течении всего промежутка  времени до самого розгляду скарги?

Можно ли процессуальный документ ответный на заперечення озаглавить  как «зауваження на заперечення» или просто «заява», поскольку вопрос освобождения от судебного сбора банка не касается и банк приводит ложную информацию, искажает факты?

Вы имеете в виду в ЕДРСР в окне "Реєстраційний № рішення" ставить номера дел  ВСУ № 6-3084цс15, № 6-484цс16, № 6-35цс16, № 6-341ц16, меняя цс на ц и реестр выдаст ухвалы по этим делам?

 

 

да, в гражданских делах ВСУ индекс ц переходит в индекс цс только при вынесении постановы по сути заявления о пересмотре, а до этого момента --  всё это текущие процессуальные определения (ухвалы), которые не содержат правовых позиций (правовых заключений), обязательных для учитывания судами (в понимании ч.2 ст.214, ч.1 ст.360-7 ЦПК) -- поэтому банк может свернуть их в трубочку и засунуть себе в известное место, они не имеют никакой правовой силы, даже разъяснительной (вне дела в котором вынесены)

ограничений по времени на подачу пояснения нет (это должно быть именно пояснение, и озаглавлено как пояснение, возражения в кассационном производстве бывают только на кассационную жалобу и больше ни на что), но лучше с этим не затягивать сильно

экземпляр кассационной жалобы для стороны вы приложить обязаны, это верно, -- но вот ходатайство об освобождении от сбора включать в саму жалобу было не обязательно, его можно было оформить отдельным документом и подать в одном экземпляре для суда (кстати точно так же как и обсуждаемое пояснение)

не надо писать в пояснении что банк искажает факты, это лишнее -- судья и так видит кто чего искажает, достаточно указать основание, по которым маячня банка не заслуживает внимания суда

что касается судебного сбора -- то почитайте ухвалы ВССУ, которые я упомянул выше (10  штук номеров в реестре), там есть все формулировки и обоснования, почему вы сбор платить не должны

у ВСУ действительно своя (и совершенно незаконная) позиция по судебному сбору, но вас это не парит, вы обращаетесь не в ВСУ, а в ВССУ, и ухвалы ВСУ тут не имеют никакой силы (потому что они не содержат правовых заключений и не являются постановами)

 

[ksen]

On 28.11.2016 at 0:38 AM, 0720 said:

да, в гражданских делах ВСУ индекс ц переходит в индекс цс только при вынесении постановы по сути заявления о пересмотре, а до этого момента --  всё это текущие процессуальные определения (ухвалы), которые не содержат правовых позиций (правовых заключений), обязательных для учитывания судами (в понимании ч.2 ст.214, ч.1 ст.360-7 ЦПК) -- поэтому банк может свернуть их в трубочку и засунуть себе в известное место, они не имеют никакой правовой силы, даже разъяснительной (вне дела в котором вынесены)

ограничений по времени на подачу пояснения нет (это должно быть именно пояснение, и озаглавлено как пояснение, возражения в кассационном производстве бывают только на кассационную жалобу и больше ни на что), но лучше с этим не затягивать сильно

экземпляр кассационной жалобы для стороны вы приложить обязаны, это верно, -- но вот ходатайство об освобождении от сбора включать в саму жалобу было не обязательно, его можно было оформить отдельным документом и подать в одном экземпляре для суда (кстати точно так же как и обсуждаемое пояснение)

не надо писать в пояснении что банк искажает факты, это лишнее -- судья и так видит кто чего искажает, достаточно указать основание, по которым маячня банка не заслуживает внимания суда

что касается судебного сбора -- то почитайте ухвалы ВССУ, которые я упомянул выше (10  штук номеров в реестре), там есть все формулировки и обоснования, почему вы сбор платить не должны

у ВСУ действительно своя (и совершенно незаконная) позиция по судебному сбору, но вас это не парит, вы обращаетесь не в ВСУ, а в ВССУ, и ухвалы ВСУ тут не имеют никакой силы (потому что они не содержат правовых заключений и не являются постановами)

 

   

 Спасибо!

Да, по указанным банкам справам ВСУ постанов даже и нет, поскольку заявы не приняты. А в ухвалах по ним просто мнения отдельных судей, а банк выдает их за висновки ВСУ у постановах.

Жаль, что Романюк не указывает в ухвале, что заявитель освобождается от уплаты суд. сбора.

Ссылку на нее конечно сделаю, но прикладывать наверное смысла нет.

 

[Bolt]

24 минуты назад, ksen сказал:

а банк выдает их за висновки ВСУ у постановах.

Даже так...)) И что суд берёт это во внимание разве...