Определение ВССУ об отмене решений предыдущих инстанций о взыскании задолженности по карточному кредиту, судами не установлено с какого момента начала исчисляться исковая давность поэтому не возможно определить прервал ли платеж и.д.

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40593568

Державний герб України
Вищий спеціалізований суд україни

з розгляду цивільних і кримінальних справ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року                                               м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,                

суддів:                                     Горелкіної Н.А.,                                  Євграфової Є.П.,

                                                                                  Євтушенко О.І.,                                       Журавель В.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 березня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору від                     25 липня 2006 року ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 250 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом і з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно пункту 9.12 умов і правил надання банківських послуг, які разом із Правилами користування платіжною карткою та заявою ОСОБА_4 складають між банком і відповідачем договір, останній діє протягом                       12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий термін.

Посилаючись на те, що внаслідок невиконання відповідачкою своїх грошових зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість в розмірі 21 865 грн 74 коп., яка складається з: 5848 грн 15 коп. - заборгованість за кредитом; 14 500 грн 17 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; штрафи: 500 грн - фіксована частина та 1017 грн              42 коп. - відсоткова складова, яку просив стягнути з ОСОБА_4

Заочним рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 березня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 21 865 грн 74 коп. заборгованості за кредитним договором та 229 грн 40 коп. сплаченого судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що в зв'язку із порушенням відповідачкою умов кредитного договору, утворилася заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь позивача; строк позовної давності не пропущено, оскільки строк дії кредитного договору продовжувався згідно із п. 9.12 договору, а також перебіг позовної давності переривався, оскільки відповідачкою 08 лютого 2013 року здійснено платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При вирішенні справи встановлено, що 25 липня 2006 року між               ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 250 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно пункту 9.12 умов і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонговується на такий самий термін.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки                 (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Судами залишено поза увагою те, що відповідно до пунктів                       3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Таким чином, висновок судів про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, без з'ясування того, коли закінчилась дія картки, не ґрунтується на умовах договору та обставинах справи.

Частиною 1 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Крім того, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, вказував про те, що здійсненням відповідачкою платежу в лютому 2013 року строк позовної давності перервався, однак від з'ясування строку погашення кредиту буде залежати те, чи дія, яка свідчить про визнання відповідачкою боргу вчинена останньою після спливу трирічного строку, чи в його межах, що має правове значення для застосування строку позовної давності та необхідності наведення поважних причин пропуску цього строку.

Крім того, вказуючи про неможливість застосування до правовідносин в частині стягнення штрафів положень ст. 551 ЦК України, апеляційний суд не врахував, що неустойкою, крім пені, є також штраф або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦК України) та при стягненні з ОСОБА_4 неустойки у вигляді штрафів, безпідставно не взяв до уваги вказану норму та не вирішував питання про зменшення розміру неустойки, не перевіряв чи заявлена позивачем сума перевищує розмір збитків чи є інші обставини, які мають істотне значення.

Також, стягуючи з ОСОБА_4 суми штрафів у розмірі заявленому позивачем розмірі, суд апеляційної інстанції не врахував того, що згідно                           з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вказаних вимог застосовується спеціальна позовна давність строком один рік, не перевірив коли згідно з умовами кредитного договору виникло право в ПАТ КБ «ПриватБанк» вимагати сплати відповідачкою цих штрафів.

Про застосування строків позовної давності позивачем було заявлено як у заяві про перегляд заочного рішення, під час розгляду якої місцевим судом на вказані обставини не звернуто уваги, так і у поданій ОСОБА_4 апеляційній скарзі.

Оскільки допущені судами при вирішені цієї справи порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду апеляційної інстанції повинно бути скасоване, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від            24 березня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

         Головуючий    П.О. Гвоздик         Судді:    Н.А. Горелкіна   Є.П. Євграфова О.І. Євтушенко В.І. Журавель

[sirota88]

Интересная судебная практика.

[Bolt]

Где-то по этому поводу недавно была постанова ВСУ...

[у.zaporozhskiy]

В 26.03.2017 в 09:24, Bolt сказал:

Где-то по этому поводу недавно была постанова ВСУ...

Да, была, активно используем и не одна вроде.

[Bolt]

В 02.04.2017 в 21:41, у.zaporozhskiy сказал:

Да, была, активно используем и не одна вроде.

А напомните...

[у.zaporozhskiy]

20 часов назад, Bolt сказал:

А напомните...

Вроде эта: 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ 
у справі за № 6-1457цс16 

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. 

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. 

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. 

Суди повинні дослідити графік погашення кредитної заборгованості та не встановити чи передбачають умови кредитного договору виконання зобов’язання частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. 

Суддя Верховного Суду України Я.М. Романюк

Постанова від 9 листопада 2016 року № 6-1457цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/048E3F900CF9405EC22580680047401A

Или возможно Вы имеете в виду что-то другое?