Постановление ВСУ по пересмотру о начале исковой давности с момента нарушения условий договора и прекращение обязательств по обеспечению с истечением сроков


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

7 голосов

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      7
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      7
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2016 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,
суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним кредитного договору за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося в особі Північного комерційного макрорегіону (м. Київ) Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі – ПАТ «Укрсоцбанк») до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останньої на його користь заборгованості за договором кредиту від 22 березня 2007 року (далі – кредитний договір), посилаючись на неналежне виконання відповідачкою зобов’язань за договором, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 65764,59 доларів США.

Відповідачка у вересні 2014 року подала зустрічний позов до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що спірний договір суперечить законодавству України, що регулює правовідносини зі споживачами, а також не відповідає її внутрішній волі, оскільки вона не розраховувала на падіння національної валюти, тобто її воля була спрямована на стабільність курсу, натомість кредит став цілком збитковим і нездатним задовольнити свого цільового призначення.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задоволено частково, а саме: стягнуто заборгованість за кредитом та відсотками у розмірі 58634,87 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день розгляду справи становила 1632981,13 грн., та пеню за несвоєчасне повернення кредиту й пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 71199,55 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору недійсним залишено без задоволення.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 9 червня 2015 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року змінено: виключено з мотивувальної частини рішення посилання на переривання строку позовної давності (абзац 12 а.с.171). У решті рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 вересня 2015 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 9 червня 2015 року залишено без змін.

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 вересня 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 257, 260, 261, 267, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та призвело до невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції, викладеному у постановах Верховного Суду України висновку, і просить скасувати рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» у зв’язку з пропуском позовної давності або передати справу на повторний розгляд до попередніх судових інстанцій. 

На підтвердження підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_1 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року, 24 червня та 23 грудня 2015 року, 19 березня 2012 року та на постанови Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2878цс15 і від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Під час розгляду справи суди встановили, що 22 березня 2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику грошові кошти на поточні потреби в розмірі 50000 дол. США з кінцевим терміном погашення заборгованості до 21 березня 2014 року зі сплатою процентів за користування кредитом.

Унаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов’язків за вказаним договором виникла заборгованість, яка на 1 березня 2014 року становила 65764,59 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 36800,63 дол. США; заборгованість за відсотками - 21834,24 дол. США; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 4463,01 дол. США, що в еквіваленті складає 44569, 00 грн.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 2666,71 дол. США, що за курсом НБУ становить 26630,55 грн.

Пунктом 1.1.2 кредитного договору сторони встановили графік та порядок погашення суми основної заборгованості шляхом виплати щомісячних платежів протягом усього часу дії договору в розмірі 617 дол. США до 10 числа кожного місяця, починаючи з квітня 2007 року. 

Пунктом 2.4.1 кредитного договору передбачена сплата процентів за користування кредитом не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, в якому нараховані проценти.

За порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів позичальник зобов’язався сплачувати банку за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної процентної ставки, установленої пунктом 4.2 цього договору, від суми простроченого платежу (пункти 1.1 та 2.6 кредитного договору). 

Крім того, відповідно до пунктів 3.3.5, 3.3.6 кредитного договору позичальник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі погашати всі транші кредиту з нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у термін, визначений пунктом 1.1.2 цього договору. 

Пунктом 4.5 кредитного договору передбачено, що в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених пунктами 3.3.5, 3.3.6 цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповіднопозичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову суд першої інстанції виходив з того, що боржник не виконав зобов’язання за кредитним договором і банк у межах строків позовної давності реалізував право на стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса. Такі дії банку свідчать про переривання строку позовної давності.

Змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на переривання строку позовної давності, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що звернення банком стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом не перериває строку позовної давності. Разом з тим суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що сторони погодили строк дії договору до 21 березня 2014 року, а отже, банк не пропустив строк позовної давності при зверненні до суду за захистом свого порушеного права.

Проте в наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2012 року, 24 червня та 23 грудня 2015 року, 16 березня 2016 року та постановах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року і 2 грудня 2015 року суди погодились із висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні вимог про стягнення кредитних коштів у зв’язку з пропуском строку позовної давності, оскільки умовами кредитних договорів передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених договором, більше ніж 60 (90) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом та неустойку. Таким чином, у зв’язку з порушенням вказаних умов договору термін повернення кредиту змінився, а позивач звернувся до суду з позовом з пропуском позовної давності.

Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 257, 260, 261, 267, 526 ЦК України. 

Усуваючи розбіжності в застосуванні касаційним судом зазначених вище норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого. 

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). 

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України). 

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша сттатті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п’ятої статті 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з пунктом 4.5 кредитного договору в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених пунктами 3.3.8 (сплата процентів), 3.3.9 (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Суди встановили, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснила 10 вересня 2009 року, а тому за визначенням пункту 4.5 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 11 грудня 2009 року.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості за кредитом по березень 2014 року, суди попередніх інстанцій не врахували, що у зв’язку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов’язання (п. 4.5. договору), та що банк мав право з 11 грудня 2009 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав до суду лише у червні 2014 року. 

Після зміни строку виконання зобов’язання (11 грудня 2009 року) усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.5 договору позичальник був зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 11 грудня 2009 року не підлягали виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15 (суддя-доповідач Романюк Я.М.).

Отже, висновки судів попередніх інстанцій щодо повернення кредиту в повному обсязі після встановленого договором строку для погашення остаточного траншу, а саме з 24 березня 2014 року, є помилковими.

Ураховуючи вищевикладене, рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. 

Керуючись пунктами 1, 4 статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603, частинами першою, другою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 вересня 2015 року, рішення Апеляційного суду м. Києва від 9 червня 2015 року та рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року скасувати в частині задоволених вимог за первісним позовом та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.М. Сімоненко
Судді:
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко 
Л.І. Охрімчук 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
у справі №6-1174цс16

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). 

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України). 

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша сттатті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п’ятої статті 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином, якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати.

Суддя Верховного Суду України В.М. Сімоненко 

Постанова від 2 листопада 2016 року №6-1174цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/4ECCD8930D9CCE51C225806D0049085B

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • Ответы 153
  • Created
  • Последний ответ

Top Posters In This Topic

ВСУ указал, что если условиями договора предусмотрено досрочное наступление срока исполнения обязательств, то все последующие платежи по графику не имеют значение и кредитор может обращаться в пределах исковой давности с момента предусмотренного договором, а не срока его окончания. Кроме того ВСУ указал, что по истечении исковой давности к основному требованию считается, что исковая давность истекла и к дополнительному требованию (взыскание неустойки, наложение взыскания на заложенное имущество).

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/7864c99c46598282c2257b4c0037c014/58d0ecf8bf6af12fc2257f46002fa25b/$FILE/6-1707цс15.doc
Вот еще похожее решение, не знаю есть ли на форуме...

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 грудня 2015 року у справі

 № 6-1707цс15

 

Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені,  кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий строк виконання її умов.

У зв'язку з невиконанням вимоги від 26 серпня  2009 року банк звернувся у листопаді 2009 року до суду із відповідними вимогами до боржника та поручителя, проте ухвалою суду позов залишено без розгляду за заявою позивача. Повторно банк звернувся до суду у лютому 2014 року, проте з урахуванням того, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, а погашення боргу за кредитним договором відбулося в рамках ліквідаційної процедури за рахунок продажу ліквідатором майна боржника, що не свідчить про визнання боргу відповідачем та не перериває перебігу позовної давності, суд першої інстанції правильно застосував норми статей 264, 267 ЦК України та обґрунтовано відмовив банку в задоволенні позову.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Только как теперь использовать это в делах, которые пересматриваются в ВССУ, ВСУ, в которых не заявлялось о применении исковой давности? А раз не заявлялось, то и пересмотреть в ВСУ по этим основаниям не получится... 
Единственное, что нашла: 

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

ЛИСТ

16.01.2013  № 10-70/0/4-13

 

Головам апеляційних судів областей, 
міст Києва та Севастополя, 
Апеляційного суду Автономної 
Республіки Крим

Про окремі питання застосування строків позовної давності

Розглянувши лист заступника голови апеляційного суду Сумської області щодо деяких спірних питань судової практики розгляду спорів у кредитних правовідносинах та застосування строку позовної давності, судова палата у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає таке.

Пунктом 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Зазначене роз'яснення стосується і позасудового порядку вирішення спорів, і в разі звернення з відповідним позовом до суду.

Офіційне тлумачення статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" надано також і в Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).

Стосовно застосування положень частини третьої статті 267 ЦК України слід зазначити наступне.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Заява позивача про поновлення строку позовної давності (частина п'ята статті 267 ЦК України) не означає, що подана заява (відповідачем) про застосування позовної давності, тобто про сплив позовної давності, є наслідком відмови в позові, якщо він обґрунтований.

У разі, якщо відповідач подав заперечення проти позову, пославшись на сплив позовної давності, то зазначена заява є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності.

Цей інформаційний лист погоджено суддями судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Заступник Голови

М.Й. Вільгушинський

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

29 минут назад, IVANOVA сказал:

Единственное, что нашла: 

Это Вы нашли старинную редакцию, этого уже нет давно...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Вот новая редакция:

31. При застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України"Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

{Пункт 31 в редакції Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 7 від 07.02.2014}

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

2 минуты назад, Bolt сказал:

Это Вы нашли старинную редакцию, этого уже нет давно...

Почему нет? На "раде" висит, никем не скасований.
Еще есть Постанова Пленума ВССУ, которую собственно и разъясняется в письме,
но там не настолько однозначный вывод:

ПЛЕНУМ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

ПОСТАНОВА

30.03.2012  № 5

Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин

31. При застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України"Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

5 минут назад, Bolt сказал:

Вот новая редакция:

 

я о том же...
Я ищу решение, но практика беспощадна-  заявить о пропуске исковой в касачке = получить отказ(
Что Вы посоветуете?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

19 минут назад, IVANOVA сказал:

Почему нет? На "раде" висит, никем не скасований.
Еще есть Постанова Пленума ВССУ, которую собственно и разъясняется в письме,
но там не настолько однозначный вывод:

А почему да...))) А я по Вашему откуда взял, не рады... Вы скопировали ещё раз, то что я Вам показал... Там не такой однозначный...))) Там новый с февраля 2014 года...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Вот этой постановой всё изменили специально...

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007740-14/paran7#n7

gerb.gif

ПЛЕНУМ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

ПОСТАНОВА

07.02.2014  № 7

Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та у зв'язку з питаннями, які виникають у судовій практиці щодо застосування судами норм матеріального права, пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ПОСТАНОВЛЯЄ:

Внести до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" такі зміни та доповнення:

1. Останнє речення абзацу другого пункту 24: "Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу" виключити.

2. Пункт 31 викласти у такій редакції:

"31. При застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України"Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи)".

Голова Вищого 
спеціалізованого суду України 
з розгляду цивільних 
і кримінальних справ




А.А. Солодков

Секретар пленуму Вищого 
спеціалізованого суду України 
з розгляду цивільних 
і кримінальних справ




Д.Д. Луспеник

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Всё ради этого пункта о котором Вы говорите было сделано и специально ради этой фразы...))

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Вот такой была старая редакция...

31. Враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

23 минуты назад, IVANOVA сказал:

я о том же...
Я ищу решение, но практика беспощадна-  заявить о пропуске исковой в касачке = получить отказ(
Что Вы посоветуете?

Заявить то можно попробовать, но это малоперспективно... Всё зависит от причин не заявления её в предыдущих инстанциях... Почему не заявлялась она ранее, по какой причине...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

1 минуту назад, Bolt сказал:

Всё ради этого пункта о котором Вы говорите было сделано и специально ради этой фразы...))

все, поняла)
НО, если решение до 07.02.2014 года, суды должны были руководствоваться старой редакцией Постановы Пленума и применить исковую давность?
Это решение?)))
п.с. я вторые сутки голову ломаю, думаете мне легко столько думать?;)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

1 минуту назад, Bolt сказал:

Заявить то можно попробовать, но это малоперспективно... Всё зависит от причин не заявления её в предыдущих инстанциях... Почему не заявлялась она ранее, по какой причине...

Не заявляли, потому что на тот момент практика была немножко другая.
Была переустпка права вимоги и акцент делали на том, что позивачем не доведено право вимоги. На этих основаниях вот уже 2 года пересматривается... 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

42 минуты назад, IVANOVA сказал:

все, поняла)
НО, если решение до 07.02.2014 года, суды должны были руководствоваться старой редакцией Постановы Пленума и применить исковую давность?
Это решение?)))
п.с. я вторые сутки голову ломаю, думаете мне легко столько думать?;)

Да, конечно надо пробовать... Одна только проблема в том, что постановы пленумов ВССУ это не законы и не являются обязательными для применения судами, а имеют только лишь рекомендательный и разъяснительный характер...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

41 минуту назад, IVANOVA сказал:

Не заявляли, потому что на тот момент практика была немножко другая.
Была переустпка права вимоги и акцент делали на том, что позивачем не доведено право вимоги. На этих основаниях вот уже 2 года пересматривается... 

Когда это было и причём здесь практика, законы ведь не изменились... Когда Вы поняли, что по Вашим основаниям не проходит... Вот когда поняли, то и надо было заявлять ИД... Не важно какая практика, надо было заявлять и всё... По недоведенности по моему практика ещё хуже...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

3 минуты назад, Bolt сказал:

Да, конечно надо пробовать... Одна только проблема в том, что постановы пленумов ВССУ это не законы и не являются обязательными для применения судами, а имеют только лишь рекомендательный и разъяснительный характер...

В первой инстанции думали суд сам применит ИД на основании постановы пленума. Суд не применил, но и банку отказал.
Аппеляция рассмотрела без вызова ответчиков (любят у нас так)
Поэтому и заявим о строках ИД в кассации.
Поважна причина?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

36 минут назад, IVANOVA сказал:

В первой инстанции думали суд сам применит ИД на основании постановы пленума. Суд не применил, но и банку отказал.
Аппеляция рассмотрела без вызова ответчиков (любят у нас так)
Поэтому и заявим о строках ИД в кассации.
Поважна причина?

Пробуйте конечно, хуже от этого точно не будет... То есть Вы не знали об апелляции... Если честно, то в таком как Ваш случае, Вы не особо то могли и заявлять это в апелляции, но пробуйте, пробуйте, вариантов всёравно нет других...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

19 часов назад, ANTIRAID сказал:

ВСУ указал, что если условиями договора предусмотрено досрочное наступление срока исполнения обязательств, то все последующие платежи по графику не имеют значение и кредитор может обращаться в пределах исковой давности с момента предусмотренного договором, а не срока его окончания. Кроме того ВСУ указал, что по истечении исковой давности к основному требованию считается, что исковая давность истекла и к дополнительному требованию (взыскание неустойки, наложение взыскания на заложенное имущество).

 

А если Укрсоц обратился  в Тредейский суд до истечения трех лет с момента наступления срока досрочного исполнения обязательств предусмотренного в договоре, это прерывает срок исковой давности или нет?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Так как банк обратился с иском в суд (даже Третейский), то исковая давность уже не применяется (она не актуальна).

Попробуйте отменить решение Третейского суда (например на основании того, что это дело они не имели право рассматривать), и как следствие, банку придется обращаться в суд с НОВЫМ иском на общих основаниях, а Вы попросите Суд применить исковую давность (если на то есть основания)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

19 часов назад, Gost сказал:

А если Укрсоц обратился  в Тредейский суд до истечения трех лет с момента наступления срока досрочного исполнения обязательств предусмотренного в договоре, это прерывает срок исковой давности или нет?

Так как банк обратился с иском в суд (даже Третейский), то исковая давность уже не применяется (она не актуальна).

Попробуйте отменить решение Третейского суда (например на основании того, что это дело они не имели право рассматривать), и как следствие, банку придется обращаться в суд с НОВЫМ иском на общих основаниях, а Вы попросите Суд применить исковую давность (если на то есть основания)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

3 часа назад, diplomat777 сказал:

Так как банк обратился с иском в суд (даже Третейский), то исковая давность уже не применяется (она не актуальна).

Попробуйте отменить решение Третейского суда (например на основании того, что это дело они не имели право рассматривать), и как следствие, банку придется обращаться в суд с НОВЫМ иском на общих основаниях, а Вы попросите Суд применить исковую давность (если на то есть основания)

Решения ТС еще нет. Если я правильно вас поняла, то обращение в ТС прерывает ИД даже если обращение в него незаконно? И с какого момента начинается новый отсчет ИД, с даты обращения в ТС?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Позовна давність спливла до основної вимоги ... так сюди входять відсотки по кредиту чи тільки тіло? З додатковими вимогами все зрозуміло. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

4 часа назад, Gost сказал:

Решения ТС еще нет. Если я правильно вас поняла, то обращение в ТС прерывает ИД даже если обращение в него незаконно? И с какого момента начинается новый отсчет ИД, с даты обращения в ТС?

Так у Вас сейчас дело рассматривает ТС... Заявите в ТС об ИД...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...