Постановление ВСУ по пересмотру о правомерности взыскания с энергопоставляющей компании штрафа в двойном размере за не поставленную электроэнергию по ее вине

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА 
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Лященко Н.П.,
суддів:
Гуменюка В.І.,
Охрімчук Л.І.,
Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про визнання дій щодо відключення від електричної мережі незаконними, відшкодування майнової та моральної шкоди та зобов’язання вчинити певні дії за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 28 березня 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (далі – ПАТ «Миколаївобленерго») про визнання дій щодо відключення від електричної мережі незаконними, відшкодування майнової та моральної шкоди та зобов’язання вчинити певні дії.

Позивач зазначав, що він проживає у будинку за АДРЕСА_1 та є споживачем електричної енергії, яку йому постачає ПАТ «Миколаївобленерго».

25 серпня 2015 року представники ПАТ «Миколаївобленерго» здійснили відключення його житлового будинку від мережі електропостачання у зв'язку з тим, що він нібито має заборгованість за спожиту електричну енергію в загальному розмірі 134 грн 77 коп.

ОСОБА_1 вважав таке відключення від мережі електропостачання незаконним та безпідставним, оскільки заборгованості з оплати за спожиту електроенергію він не мав, а представники ПАТ «Миколаївобленерго» у порушення Правил користування електричною енергією для населення не склали акт на підтвердження порушення ним цих Правил.

ОСОБА_1 просив визнати незаконною та скасувати відомість по нарядам на відключення від 24 серпня 2015 року за НОМЕР_1, визнати незаконними дії відповідача по відключенню будинку від електричної мережі та зобов'язати останнього відновити електропостачання у належному йому будинку, стягнути з відповідача 29 081 грн 70 коп. майнової шкоди, 33 826 грн 86 коп. двократної вартості недовідпущеної йому електроенергії на підставі пункту 44 Правил користування електричною енергією для населення (далі - Правила), а також 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 січня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 28 березня 2016 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконними дії ПАТ «Миколаївобленерго» по відключенню 25 серпня 2015 року від електричної мережі житлового будинку за АДРЕСА_1; зобов’язано ПАТ «Миколаївобленерго» протягом місяця за власний рахунок відновити електропостачання до житлового будинку. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ «Миколаївобленерго» відхилено, рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 28 березня 2016 року залишено без змін.

У заяві про перегляд ухвалених у справі рішень ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі рішення судів апеляційної та касаційної інстанції в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення його позову з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме пункту 44 Правил.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви ОСОБА_1 посилається на ухвали Верховного Суду України від 2 грудня 2009 року та 23 червня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положенням пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що у будинку за АДРЕСА_1, на ім’я споживача ОСОБА_1 було відкрито особовий рахунок НОМЕР_4.

Між ОСОБА_1 та ПАТ «Миколаївобленерго» було укладено договір про користування електричною енергією, за умовами якого енергопостачальник взяв на себе зобов’язання надійно постачати споживачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до потужності енергоустановок споживача, а споживач – сплачувати одержану електричну енергію за чинними тарифами у терміни, передбачені договором.

Відповідно до квитанцій за період з грудня 2014 року по серпень 2015 року позивач щомісячно сплачував за спожиту електричну енергію.

Згідно з актом технічної перевірки розрахункового засобу обліку у побутового споживача, схеми підключення електролічильника та акта про пломбування, складених 25 серпня 2015 року, позивачу 18 березня 2015 року було встановлено прилад обліку електричної енергії НОМЕР_2, а за місцем проживання ОСОБА_1 неодноразово проводилися контрольні зняття показників електролічильника.

Попередженням від 21 квітня 2015 року НОМЕР_3 до відома позивача було доведено, що станом на 21 квітня 2015 року заборгованість за його особовим рахунком НОМЕР_4 становить 157 грн 41 коп. та попереджено про відключення будинку від електричної мережі, згідно із пунктом 27 Правил.

Повідомлення про існування заборгованості споживачу також було направлено у вигляді письмової претензії з проханням сплатити суму боргу, однак претензія залишилась без задоволення.

14 липня 2015 року позивачу повторно було направлено попередження про відключення електричної енергії НОМЕР_1, яке ОСОБА_1 отримав особисто 21 липня 2015 року.

25 серпня 2015 року будинок позивача було відключено від електромережі відповідно до відомості від 24 серпня 2015 року на проведення робіт по відключенню споживачів, що мають заборгованість за спожиту електроенергію.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в позові та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову суд апеляційної інстанції з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що з грудня 2014 року по серпень 2015 року у позивача була відсутня заборгованість за отримані послуги з енергопостачання, а тому дії відповідача щодо його відключення були незаконними, відключене енергопостачання має бути поновлене, а вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди є безпідставними, оскільки позивачем не доведено її заподіяння.

Надана заявником ухвала Верховного Суду України від 2 грудня 2009 року не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення судів та передав справу на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв’язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим у наданій для порівняння ухвалі Верховного Суду України від 23 червня 2010 року у справі за аналогічних обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості недовідпущеної електричної енергії на підставі Правил.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема пункту 44 Правил.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порядок відключення споживачів від електропостачання за наявності заборгованості за електроенергію передбачений Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357.

Згідно з пунктом 36 Правил відновлення електропостачання споживача здійснюється протягом 3 днів у містах та 7 днів у сільській місцевості після усунення порушень і оплати споживачем заборгованості, витрат на повторне підключення та збитків, завданих енергопостачальнику. У разі розгляду спірних питань у судовому порядку термін відключення не повинен перевищувати 1 місяця за умови відсутності у споживача заборгованості за спожиту електричну енергію.

За пунктами 43–44, 46 Правил енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством. У разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії. У разі порушення прав споживачів енергопостачальник несе відповідальність згідно із законодавством та договором.

Пунктом 14 договору про користування електричною енергією побутовим споживачем, укладеним між сторонами, також установлено відповідальність електропостачальника за тимчасове припинення електропостачання з його вини у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії.

Оскільки судом апеляційної інстанції установлено відсутність порушень позивачем Правил, встановлено відсутність у нього заборгованості за спожиту електричну енергію, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для стягнення із відповідача вартості недовідпущеної елекроенергії не ґрунтується на вимогах закону та встановлених обставинах справи.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід зазначити, що відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтями 22, 711, 714, 1209, 1210 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику» та Правилами, якими не передбачено відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов’язання з постачання електричної енергії.

Що стосується вимог Закону України «Про захист прав споживачів», то відповідно до пункту 5 статті 4 цього Закону споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Ураховуючи встановлені у справі обставини, відсутні підстави для застосування указаного Закону до спору у справі, яка переглядається в частині вимог ОСОБА_1 про відшкодування на його користь моральної шкоди.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, неправильно застосував норми пункту 44 Правил, що призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови у відшкодуванні позивачу шкоди у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень в цій частині.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове судове рішення, а тому справу слід передати на розгляд до суду апеляційної інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603, частиною першою, підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 28 березня 2016 року в частині вимог про відшкодуванні шкоди у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до Апеляційного суду Миколаївської області.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий
Н.П. Лященко
Судді:
В.І. Гуменюк 
В.М. Сімоненко
Л.І. Охрімчук 

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 29 березня 2017 року у справі
№ 6-73цс17

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порядок відключення споживачів від електропостачання за наявності заборгованості за електроенергію передбачений Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357.

За пунктами 43–44, 46 Правил енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством. У разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії. У разі порушення прав споживачів енергопостачальник несе відповідальність згідно із законодавством та договором.

Оскільки судом установлено відсутність порушень позивачем Правил, відсутність у нього заборгованості за спожиту електричну енергію, висновок суду про відсутність правових підстав для стягнення із відповідача вартості недовідпущеної елекроенергії не ґрунтується на вимогах закону та встановлених обставинах справи.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, неправильно застосував норми пункту 44 Правил, що призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови у відшкодуванні позивачу шкоди у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії.

Постанова від 29 березня 2017 року № 6-73цс17

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/8246859FE40F2A63C22580FE003B62B0

[ANTIRAID]

ВСУ указал, что при отсутствии задолженности у потребителя электрической энергии и его неправомерном отключении, поставщик несет ответственность согласно законодательства и условий договора в размере двукратной стоимости недоотпущенной электрической энергии.