Определение ВССУ о необходимости при подписании договора с помощью факсимиле об этом прямо указывать в договоре

[ANTIRAID]

Державний герб України

Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
 
головуючого Червинської М.Є., суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,Мазур Л.М., Писаної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного авіаційного підприємства «Україна» до ОСОБА_6 про визнання правочину дійсним та стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Державного авіаційного підприємства «Україна» про визнання договору та додатку до нього недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Харківської області від 03 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року Державне авіаційне підприємство «Україна» (далі - ДАП «Україна») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 01 вересня 2010 року між підприємством та ОСОБА_6 було укладено договір про виконання авіарейсу на замовлення за маршрутом «Київ - Пекін - Гонконг - Шанхай - Новосибірськ - Київ», загальна вартість якого становить 2 379 480 грн. Зазначало, що в період з 20 вересня 2010 року по 28 грудня 2011 року відповідач сплатив 1 680 170 грн, тобто фактично визнав дійсність договору. Оскільки відповідач виконав умови договору не у повному обсязі, позивач просив визнати зазначений договір дійсним та стягнути на його користь з відповідача 699 310 грн боргу та 98 833,48 грн штрафних санкцій.

У квітні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що він не підписував договір від 01 вересня 2010 року та додаток до нього, а підпис на цих угодах є відтиском, що нанесений рельєфним кліше - факсиміле. Оскільки спірний договір та додаток до нього складений з порушенням встановленої законом форми, ОСОБА_6 просив визнати їх недійсними.

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 17 вересня 2014 року у задоволенні позову ДАП «Україна» та зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 03 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_6 на користь ДАП «Україна» 798 143 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. У решті рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами встановлено, що 01 вересня 2010 року було укладено договір № 1241 на виконання рейсу на замовлення, сторонами якого зазначені ДАП «Україна» та ОСОБА_6

Згідно з п. 1.1 цього договору виконавець, ДАП «Україна», зобов'язався здійснити авіарейс маршрутом «Київ - Пекін - Гонконг - Шанхай - Новосибірськ - Київ» з вильотом 01 вересня 2010 року та поверненням 05 вересня 2010 року. Вартість зазначеного рейсу згідно з умовами спірного договору становить 2 379 480 грн. Замовник - ОСОБА_6 (том 1 а. с. 7-10, 12, 162-165, 98).

До матеріалів справи долучено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № У-1, який не містить дати його складання та підписання, але в якому зазначено, що виконавцем надані послуги згідно зі спірним договором, відображено вартість цих послуг та засвідчено, що сторони претензій одна до одної не мають (том 1 а. с. 14, 167).

20 вересня 2010 року, 20 січня, 01 лютого, 01 березня та 18 квітня 2011 року згідно з прибутковими касовими ордерами № 190, 6, 11, 22, 41 було частково проведено розрахунок за виконання вказаного рейсу у розмірі відповідно 791 920 грн, 399 750 грн, 200 тис. грн, 50 тис. грн, 238 500 грн (том 1 а. с. 21-25), а всього - на загальну суму 1 680 170 грн.

Згідно з оборотно-сальдовою відомістю за рахунком НОМЕР_1 контрагент ОСОБА_6 за листопад 2013 року мав дебіторську заборгованість перед ДАП «Україна» у розмірі 699 310 грн (том 1 а. с. 13).

06 листопада 2013 року на адресу ОСОБА_6 було направлено претензію про стягнення коштів у розмірі 699 310 грн за невиконання договору від 01 вересня 2010 року № 1241 (том 1 а. с. 15-16), яка була отримана за місцем його реєстрації 16 листопада 2014 року (том 1 а. с. 26).

Відповідно до витягу з розпорядження керівника Державного управління справами «Про перевезення учасників візиту» від 07 вересня 2010 року № 268дск в. о. генерального директора ДАП «Україна» ОСОБА_7 було доручено забезпечити перевезення учасників державного візиту Президента України до Китайської Народної Республіки маршрутом «Бориспіль - Пекін - Гонконг - Шанхай - Бориспіль» (том 1 а. с. 28).

Висновком судово-технічної експертизи документів від 7 серпня 2014 року № 7675 встановлено, що у договорі № 1241 на виконання рейсу на замовлення від 01 вересня 2010 року, додатку 1 до цього договору та акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) без дати № У-1, підпис від імені ОСОБА_6 виконано не пишучим приладом, а являє собою відтиск, що нанесений рельєфним кліше - факсиміле (том 1 а. с. 152-161).

Згідно з ч. 18 ст. 100 Повітряного кодексу України до договорів на повітряне перевезення, в тому числі до чартерних перевезень та інших цивільно-правових відносин, пов'язаних з повітряними перевезеннями, які не врегульовані положеннями цього Кодексу або міжнародними договорами України, застосовуються положення ЦК України.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що згідно з положеннями частин 1, 3 ст. 202, ст. 912 ЦК України та п. 104 ч. 1 ст. 1 Повітряного кодексу України спірний договір є двостороннім правочином, а оскільки його сторонами є фізична та юридична особи, то згідно з п. 2 ч. 1 ст. 208, ч. 1 ст. 639 цього ж Кодексу підлягає укладенню у письмовій формі, тобто наявність згоди сторін договору щодо всіх його істотних умов має бути доведена виключно письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Дослідивши спірний договір, додаток № 1 до нього та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № У-1 без дати, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про недотримання вимог ч. 2 ст. 207 ЦК України щодо письмової форми цих документів, у зв'язку з чим визнав їх неналежними доказами в розумінні ст. 59 ЦПК України.

Так, згідно з висновком судово-технічної експертизи документів № 7675 підпис від імені ОСОБА_6 у спірному договорі, додатку № 1 до нього та акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № У-1 являє собою відтиск, що нанесено рельєфним кліше - факсиміле.

Використання факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису врегульоване ч. 3 ст. 207 ЦК України та допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Місцевий суд правильно виходив із того, що сторонам для легалізації підпису факсиміле ОСОБА_6 у спірному договорі та додатках до нього належало укласти спеціальну письмову угоду, в якій мав бути пункт про можливість застосування такого способу нанесення підпису та його оригінальний рукописний зразок, така угода мала бути підписана особисто сторонами.

Судом встановлено, що сторони спірного договору не скористались наданим їм ч. 2 ст. 6, ч. 3 ст. 207 ЦК України правом та письмової угоди щодо можливості застосування під час укладення та виконання спірного договору факсиміле замість власноручних підписів сторін не уклали.

Відповідно до норм статей 202, 205, 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з пунктом 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24 травня 1995 № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Спеціальний закон, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Нормами цього Закону застосування факсиміле для підпису первинних документів не передбачено.

Разом з тим, якщо особа, факсиміле підпису якої було використано при підписанні договору, підтверджує підписання цього договору або схвалює даний правочин своїми наступними діями, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання такого договору неукладеним або недійсним. Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.

Оскільки спірний договір, додаток № 1 до нього та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № У-1 не підписані і не визнані ОСОБА_6, суд правомірно вважав всі викладені умови щодо здійснення авіарейсу такими, що не узгоджені з ним.

Відхиляючи у якості доказу щодо узгодження сторонами умов спірного договору додаток № 2 до спірного договору (том 1 а. с. 12, а. с. 98), який містить розрахунок витрат на здійснення авіарейсу маршрутом «Київ - Пекін - Гонконг - Шанхай - Новосибірськ - Київ», місцевий суд свої висновки мотивував тим, що цей додаток підписаний в.о. генерального директора ДАП «Україна» ОСОБА_7 та головним бухгалтером цього ж підприємства ОСОБА_8, а підпису ОСОБА_6 не містить.

Оборотна-сальдова відомість ДАП «Україна» за рахунком: НОМЕР_1, контрагент - ОСОБА_6, за листопад 2013 року, в якій відображена дебетова заборгованість відповідача за первісним позовом (том 1 а. с. 13), також не доводить факт узгодження сторонами заборгованості за спірним договором, оскільки не містить посилання на договір, внаслідок невиконання якого вона виникла, та погоджувального підпису ОСОБА_6

За змістом п. 1.2 постанови правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15 грудня 2004 року № 637 касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Бланк прибуткового касового ордера (форма № КО-1, далі - ПКО) затверджено «Положенням про ведення касових операцій в Україні» від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення) і наведений в додатках до цього документа.

Згідно з Положенням, ПКО - це первинний документ, який використовується для оформлення надходжень грошових коштів у касу підприємства.

Даний документ має дві частини: «корінець» ПКО і відривна квитанція до ПКО. Обидві частини цього документа обов'язково підписуються касиром підприємства або особою, що здійснює його функції, і головним бухгалтером підприємства. Після чого документ скріплюється печаткою підприємства. Після отримання готівки до каси підприємства відривна квитанція видається особі, яка здійснила це внесення. «Корінець» ПКО залишається в касі підприємства і обов'язково реєструється в журналі прибуткових і видаткових касових документів.

Обов'язковими реквізитами при заповненні «корінця» і відривної квитанції цього бланка є: назва підприємства, податковий код підприємства, порядковий номер документа, дата складання документа, кореспондуючий рахунок бухгалтерського обліку, що використовується при проведенні даної операції, сума, яка вноситься до каси підприємства (проставляється цифрами), найменування організації або прізвище, ім'я та по батькові того, від чийого імені вноситься готівка в касу підприємства, сума прописом (дублюється отримана сума прописом), назва документа, на підставі якого вноситься готівка, підписи уповноважених на це осіб (касира підприємства або особи, що здійснює його функції і головного бухгалтера підприємства).

Посилання представника ДАП «Україна» на прибуткові касові ордери (том 1 а. с. 21-25), як на письмові докази часткового виконання ОСОБА_6 умов спірного договору, судом правильно не взято до уваги, оскільки за наявності заперечень відповідача за первісним позовом щодо сплати будь-яких коштів ДАП «Україна» останнім не надано письмових доказів внесення у касу підприємства готівкових коштів особисто ОСОБА_6 або його довіреною особою, а зазначені бухгалтерські документи не містять підпису платника. 

ДАП «Україна» також не було надано доказів подання ОСОБА_6 переліку осіб, які здійснюватимуть переліт спірним авіарейсом, а також направлення протягом двох днів з дня надання цієї послуги на його адресу акта здачі-прийняття виконаних робіт та відповідного рахунку, як цього вимагають пункти 2.2.2, 3.3 цього договору. 

Крім того, до суду не надано інших доказів вчинення ОСОБА_6 будь-якої дії або підписання ним будь-якого документа, які б свідчили про прийняття ним виконання ДАП «Україна» умов спірного договору або про визнання ним наявності заборгованості у розмірі 699 310 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності і надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов обґрунтованого висновку про недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов спірного договору, а тому він є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

Оскільки позивачем за первісним позовом не надано доказів підтвердження ОСОБА_6 вчинення спірного правочину, зокрема, шляхом прийняття виконання від ДАП «Україна» зобов'язань за спірним договором, місцевий суд правильно виходив із відсутності підстав для визнання цього правочину дійсним у порядку ч. 2 ст. 218 ЦК України.

У зв'язку з тим, що спірний договір та додаток № 1 до нього не є укладеними, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у визнанні їх недійсними, оскільки договір, в якому відсутні узгоджені сторонами істотні умови, вважається неукладеним і не може бути предметом вимог про визнання його недійсним.

Таким чином, встановивши, що правочин є неукладеним, суд на цій підставі залишає позов про визнання його недійсним без задоволення.

З огляду на те, що спірний договір є неукладеним, тобто неможливо встановити, про що саме домовились сторони та чи домовились взагалі, він не породжує настання визначених у ньому правових наслідків, тому місцевий суд при вирішенні справи, врахувавши це як елемент фактичних обставин, правомірно відмовив у задоволенні первісного позову щодо стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за цим договором та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. 

Скасовуючи рішення місцевого суду та стягуючи з ОСОБА_6 заборгованість за договором про виконання авіарейсу на замовлення, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 303 ЦПК України здійснив переоцінку доказів, не спростував належними та допустимими доказами висновків місцевого суду, які ґрунтуються на вимогах закону та встановлених обставин справи.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Помилково скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 03 вересня 2015 року скасувати.

Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 17 вересня 2014 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська
Судді: А.О. Леванчук Л.М. Мазур В.А. Нагорняк Т.О. Писана

Справа № 6-29702ск15

http://reyestr.court.gov.ua/Review/54596741

[ANTIRAID]

ВССУ пришел к выводу о том, что если договор подписан с помощью факсимиле и лицо его подписавшее не подтверждает заключение такого договора, то такой договор не считается заключенным, если в самом договоре не предусмотрено его подписание подобным образом.