Постановление ВСУ по пересмотру о правомерности проведения зачета встречных однородных требований по кредиту и депозиту в проблемном банке

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року

м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Ємця А.А., 
суддів: Берднік І.С. та Жайворонок Т.Є., 

за участю представників: публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» – Мединського М.М., Державної іпотечної установи – Боднар О.О. та Євченко В.Є., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – Костюкова Д.І., товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» – Дудяка Р.А. та Кулака І.О., Генеральної прокуратури України – Скрипки М.В., Кабінету Міністрів України – Мельник А.В., 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі – ПАТ «Дельта Банк») та Державної іпотечної установи про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 липня 2016 року у справі № 910/25485/15 за позовом Державної іпотечної установи до ПАТ «Дельта Банк» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» (далі – ТОВ «Танк Транс»), треті особи – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Кабінет Міністрів України, за участю прокуратури м. Києва, – про визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року Державна іпотечна установа звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «Танк Транс» про визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що заява ТОВ «Танк Транс» про припинення зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27 лютого 2015 року суперечить приписам статей 215, 512, 513, 517, 601 ЦК України і статті 203 ГК України, а тому є недійсною.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 4 грудня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 липня 2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 4 грудня 2015 року залишено без змін.

В основу постанови суду касаційної інстанції покладено висновки про те, що станом на момент укладення спірного правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27 лютого 2015 року позивач не довів реального порушення цим договором своїх прав як заставодержателя. Крім того, відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним, оскільки зобов’язання ТОВ «Танк Транс» за кредитним договором та зобов’язання ПАТ «Дельта Банк» за договором банківського вкладу є зустрічними та однорідними, а позивач не довів, що в момент вчинення одностороннього правочину (заяви про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27 лютого 2015 року) не були дотримані вимоги, встановлені статтями 203, 601 ЦК України. 

До Верховного Суду України звернулися ПАТ «Дельта Банк» і Державна іпотечна установа із заявами про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 липня 2016 року у справі № 910/25485/15 із підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 215, 512-514, 516-517, 601, 1066, 1068, 1071 ЦК України, а також невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України, щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

В обґрунтування неоднаковості застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права заявниками надано копії постанов Вищого господарського суду України від 28 березня 2016 року у справі № 910/4339/15-г, від 23 березня 2016 року у справі № 910/27271/15, від 13 серпня 2014 року у справі № 905/7653/13, від 12 березня 2012 року у справі № 9/112, від 11 квітня 2016 року у справі № 914/2246/15, від 18 квітня 2016 року у справі № 914/2074/15, від 27 січня 2016 року у справі № 914/1053/15, від 4 травня 2016 року у справі № 910/21378/15 та від 24 травня 2016 року у справі № 902/1538/15.

Також заявниками додано копії постанов Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року у справі № 922/3131/14, від 6 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г, від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14, від 16 лютого 2016 року в справі № 826/2043/15, в яких, на їх думку, викладені висновки щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, яким не відповідає судове рішення суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду України від 16 січня 2017 року справу № 910/25485/15 допущено до провадження Верховного Суду України та відкрито провадження за заявами ПАТ «Дельта Банк» та Державної іпотечної установи про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 липня 2016 року у цій справі.

У заяві ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 11 липня 2016 року у справі № 910/25485/15, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року і рішення Господарського суду міста Києва від 4 грудня 2015 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Державна іпотечна установа в заяві просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 11 липня 2016 року у справі № 910/25485/15, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року і рішення Господарського суду міста Києва від 4 грудня 2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, перевіривши наведені заявниками доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заяви не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. 

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. 

Предметом розгляду в справі, що переглядається, є вимога про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову, Вищий господарський суд України виходив із того, що станом на момент укладення спірного правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27 лютого 2015 року позивач не довів реального порушення цим договором своїх прав як заставодержателя. Крім того, відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним, оскільки зобов’язання ТОВ «Танк Транс» за кредитним договором та зобов’язання ПАТ «Дельта Банк» за договором банківського вкладу є зустрічними та однорідними, а позивач не довів та не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що в момент вчинення одностороннього правочину (заяви про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27 лютого 2015 року) не були дотримані вимоги, встановлені статтями 203, 601 ЦК України. 

Водночас із постанов Вищого господарського суду України від 28 березня 2016 року у справі № 910/4339/15-г, від 23 березня 2016 року у справі № 910/27271/15, від 13 серпня 2014 року у справі № 905/7653/13, від 12 березня 2012 року у справі № 9/112, від 11 квітня 2016 року у справі № 914/2246/15, від 18 квітня 2016 року у справі № 914/2074/15, від 27 січня 2016 року у справі № 914/1053/15, від 4 травня 2016 року у справі № 910/21378/15 та від 24 травня 2016 року у справі № 902/1538/15, на які посилаються заявники як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, вбачається, що вони є прийнятими внаслідок інших фактичних обставин справи, встановлених судом, та за іншого матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, аніж у справі, що переглядається. 

Враховуючи те, що факт подібності правовідносин у наведених заявниками випадках не підтвердився, підстави для висновку про різне застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права відсутні. 

Аналіз змісту постанов Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року у справі № 922/3131/14, від 6 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г, від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14, від 16 лютого 2016 року в справі № 826/2043/15 та оскарженої постанови суду касаційної інстанції, яка є предметом перегляду в цій справі, свідчить, що правовідносини у зазначених справах не є подібними. Відтак, не знайшло підтвердження обгрунтованість посилань ПАТ «Дельта Банк» і Державної іпотечної установи як на підставу для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 липня 2016 року у справі № 910/25485/15, передбачену пунктом 3 частини першої статті 111-16 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися. 

У зв’язку з викладеним Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відмовляє у задоволенні заяв ПАТ «Дельта Банк» і Державної іпотечної установи про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11 липня 2016 року у справі № 910/25485/15.

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VII, статтями 11114, 11123, 11124, 11126 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяв публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» і Державної іпотечної установи про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11 липня 2016 року у справі № 910/25485/15 відмовити. 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий А.А. Ємець
Судді:
І.С. Берднік
Т.Є. Жайворонок

Постанова від 29 березня 2017 року № 3-1309гс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/21C2333FB2DE76EDC225810200491251

[ANTIRAID]

ВСУ не нашел оснований для пересмотра решений судов низших инстанций признавших правомерным возможность зачета депозита с кредитом в проблемном банке путем зачета встречных однородных требований.