Постановление ВСУ по пересмотру о невозможности рассмотрения в одном процессе спора по разным видам юрисдикции

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА 
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: 
головуючого Гуменюка В.І.,
суддів:
Лященко Н.П., 
Охрімчук Л.І., 
Романюка Я.М.,

за участю представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Союз» ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Союз» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком «Бетон-строй» про стягнення кредитної заборгованості за заявою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Союз» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Союз» (далі – ПАТ «КБ «Союз») звернулось до суду з указаним позовом, в якому просило суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку кредитну заборгованість, посилаючись на те, що 24 грудня 2013 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтком «Бетон-строй» (далі – ТОВ «Альтком «Бетон-строй») було укладено кредитний договір НОМЕР_1 та додатковий договір НОМЕР_2, відповідно до умов яких останнє отримало кредит (транш) у розмірі 2 млн 520 тис. доларів США та зобов’язалося сплачувати за користування кредитом 12 % річних у порядку та строки, визначені у кредитному договорі. У зазначених кредитному договорі та додатковому договорі було встановлено строк повернення кредиту не пізніше 2 жовтня 2014 року. Указані кредитні зобов’язання були забезпечені договором поруки НОМЕР_3, укладеним між банком та ОСОБА_2 24 грудня 2013 року. Оскільки ТОВ «Альтком «Бетон-строй» своїх кредитних зобов’язань перед банком належним чином не виконало, то станом на 25 березня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 2 млн 668 тис. 547 доларів США 94 центи.

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області рішенням від 11 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2016 року, задовольнив позов ПАТ «КБ «Союз»: стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Альтком «Бетон-строй» на користь ПАТ «КБ «Союз» кредитну заборгованість у розмірі 2 млн 668 тис. 547 доларів США 94 центи, яка складається із суми неповернутого кредиту в розмірі 2 млн 520 тис. доларів США та суми нарахованих процентів за користування кредитом за період з 1 березня по 25 грудня 2014 року в розмірі 148 тис. 547 доларів США 94 центи; вирішив питання про розподіл судових витрат.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 12 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнила частково. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог ПАТ «КБ «Союз» до ПАТ «Альтком «Бетон-строй» про стягнення кредитної заборгованості скасувала, провадження у справі в цій частині закрила; ухвалу суду апеляційної інстанцій у частині позовних вимог ПАТ «КБ «Союз» до ОСОБА_2 про стягнення суми нарахованих процентів за користування кредитом скасувала, справу в цій частині передала на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на підставі статті 338 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України); судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог ПАТ «КБ «Союз» до ОСОБА_2 про стягнення суми кредиту в розмірі 2 млн 520 тис. доларів США залишила без змін. 

У заяві ПАТ «КБ «Союз» про перегляд судового рішення порушується питання про часткове скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року та передачу справи в частині позовних вимог ПАТ «КБ «Союз» до ТОВ «Альтком «Бетон-строй» про стягнення кредитної заборгованості на розгляд до суду касаційної інстанції та залишення в силі ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2016 року в частині позовних вимог ПАТ «КБ «Союз» до ОСОБА_2 про стягнення суми нарахованих процентів за користування кредитом з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України:

неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 541, частини першої статті 543, статті 554 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України);

неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме статей 15, 16, 30, 32, 118, 205 ЦПК України;

невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 261, частини третьої статті 267, частини четвертої статті 559 ЦК України.

На підтвердження наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ПАТ «КБ «Союз» посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2011 року, 13 травня, 3 та 18 червня, 22 липня 2015 року, постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 червня 2016 року. 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «КБ «Союз» ОСОБА_1, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Суди у справі встановили, що 24 грудня 2013 року між ПАТ «КБ «Союз» та ТОВ «Альтком «Бетон-строй» було укладено кредитний договір НОМЕР_1 та додатковий договір НОМЕР_2, відповідно до умов яких останній отримав кредит (транш) у розмірі 2 млн 520 тис. доларів США на поповнення обігових коштів та інші господарські потреби, пов’язані з веденням статутної діяльності, на строк до 2 жовтня 2014 року, процентна ставка за цим договором становила 12 % річних. 

Згідно з меморіальним ордером від 24 грудня 2013 року НОМЕР_4 ТОВ «Альтком «Бетон-строй» отримало кредит у розмірі 2 млн 520 тис. доларів США від ПАТ «КБ «Союз». 

Відповідно до посвідченого нотаріально договору поруки від 24 грудня 2013 року НОМЕР_3, який було укладено між ПАТ «КБ «Союз» та ОСОБА_2, останній зобов’язався солідарно з ТОВ «Альтком «Бетон-строй» відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором від 24 грудня 2013 року, укладеним між банком та позичальником, а також за всіма додатковими угодами (додатковими договорами) до кредитного договору, що укладені та/або будуть укладені в майбутньому. 

Згідно з пунктом 2.10.3 указаного кредитного договору в разі несвоєчасного повернення кредитів позичальник зобов’язується протягом усього терміну до повного повернення кредитів сплачувати банку проценти в розмірі та порядку, встановлених цим договором, якщо інше не передбачено умовами цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 наведеного договору поруки в разі невиконання позичальником своїх зобов’язань за платежами, передбаченими кредитним договором, поручитель на підставі письмового повідомлення позичальника або банку не пізніше п’яти робочих днів після отримання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок банку в повному обсязі заборгованість позичальника за кредитним договором. 

Останнє погашення заборгованості за кредитом позичальник здійснив 24 лютого 2015 року, що підтверджується випискою з особового рахунку з 3 жовтня 2014 року по 25 березня 2015 року.

У зв’язку з невиконанням позичальником кредитних зобов’язань станом на 25 березня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 2 млн 668 тис. 547 доларів США 94 центи, з яких: 2 млн 520 тис. доларів США – сума неповернутого кредиту, 148 тис. 547 доларів США 94 центи – сума нарахованих процентів за користування кредитом за період з 1 березня по 25 грудня 2014 року. 

Ухвалюючи рішення про задоволення позову та стягнення солідарно з ТОВ «Альтком «Бетон-строй» та ОСОБА_2 кредитної заборгованості, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «Альтком «Бетон-строй», отримавши від банку грошові кошти в кредит, своїх кредитних зобов’язань належним чином не виконувало, при цьому боржник і поручитель повинні солідарно відповідати перед кредитором за порушення боржником зобов’язань.

Однак суд касаційної інстанції скасував ухвалу суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог ПАТ «КБ «Союз» до ОСОБА_2 про стягнення суми нарахованих процентів за користування кредитом та передав справу в цій частині на новий розгляд з передбачених статтею 338 ЦПК України підстав порушення норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, оскільки в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року відсутній правовий висновок щодо застосування норм матеріального права, то підстав для перегляду судового рішення, передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України, немає.

З огляду на зазначене ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2011 року, 13 травня, 3 та 18 червня, 22 липня 2015 року та постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 червня 2016 року не можуть братися до уваги як приклади неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. 

Крім того, суд касаційної інстанції скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині позовних вимог ПАТ «КБ «Союз» до ТОВ «Альтком «Бетон-строй» про стягнення кредитної заборгованості та закрив провадження в цій частині з підстави, визначеної у пункті 1 частини першої статті 205 ЦПК України, а ПАТ «КБ «Союз» відповідно до вимог частини другої статті 206 цього Кодексу, повідомив, що розгляд його позовних вимог до ТОВ «Альтком «Бетон-строй» (позичальника) віднесено до юрисдикції господарських судів. При цьому суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог ПАТ «КБ «Союз» до ОСОБА_2 (поручителя) про стягнення суми кредиту.

Разом з тим в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2011 року, 13 травня, 3 та 18 червня, 22 липня 2015 року, наданих заявником для порівняння, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги до фізичної особи та юридичної особи (господарського товариства) у випадку виникнення в них солідарного обов’язку можуть бути об’єднані в одне провадження та розглянуті в порядку цивільного судочинства. 

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. 

Згідно із частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов’язаних між собою.

Відповідно до роз’яснень, викладених в абзаці першому пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. 

Абзацом третім пункту 15 цієї постанови роз’яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об’єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов’язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об’єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. 

Не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. 

Оскільки не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. 

Отже, у справі, яка переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій помилково прийняли до розгляду позовні вимоги ПАТ «КБ «Союз» до ТОВ «Альтком «Бетон-строй» про стягнення кредитної заборгованості в порядку цивільного судочинства.

Натомість суд касаційної інстанції у справі, яка переглядається, врахувавши вимоги зазначених норм матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «КБ «Союз» до ТОВ «Альтком «Бетон-строй» про стягнення кредитної заборгованості.

Судове рішення, яке заявник просить переглянути, є обґрунтованим, суди правильно застосували норми матеріального права. 

За таких обставин підстави для задоволення заяви ПАТ «КБ «Союз» і скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року відсутні.

Керуючись статтями 355, 3603 та 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Союз» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті

355 ЦПК України.

Головуючий В.І. Гуменюк
Судді:
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк

Постанова від 22 березня 2017 року № 6-2852цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/F75E5CECE6AC283AC2258107003D77D9

[ANTIRAID]

ВСУ в очередной раз указал на неправомерность ранее рассматриваемых в одном производстве исков к юридическим и физическим лицам и необходимости рассматривать такие иски по разным видам юрисдикции.