Постановление ВСУ по пересмотру о нераспространении правоотношений аренды на договора аренды площадей под рекламу


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      0
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року

м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., 
суддів: Берднік І.С., Ємця А.А., –

за участю представників:
 
фізичної особи – підприємця 
ОСОБА_1 –     Мастепанова О.В.,

Генеральної прокуратури України –    Рудак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09 листопада 2016 року, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26 квітня 2016 року та рішення Господарського суду Донецької області від 04 серпня 2015 року у справі № 905/542/15 за позовом прокурора Приморського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 170 208,71 грн,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року прокурор Приморського району м. Маріуполя звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за період з 10 квітня 2014 року по 10 червня 2015 року в розмірі 165 739,05 грн і пені в розмірі 4 469,66 грн у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором від 22 березня 2013 року № 25, укладеним між виконавчим комітетом Маріупольської міської ради та ФОП ОСОБА_1.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04 серпня 2015 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26 квітня 2016 року, позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Маріупольської міської ради заборгованість із внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами у розмірі 165 739,05 грн і пеню у розмірі 4 469,66 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 у доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 551,13 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 09 листопада 2016 року зазначені судові рішення залишено без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі № 905/542/15 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), ФОП ОСОБА_1, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про рекламу», частини другої статті 628 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), статей 6, 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 905/3203/15, від 02 серпня 2016 року у справі № 905/1169/16, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права при вирішенні спору у подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені ФОП ОСОБА_1 обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав. 

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 20 березня 2013 року № 128 «Про розгляд звернень суб’єктів господарської діяльності щодо розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя» ФОП ОСОБА_1 продовжено термін дії дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на 16 бігбордів терміном на 5 років згідно з додатком 4 із 16 квітня 2013 року до 16 квітня 2018 року.

22 березня 2013 року між виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (виконком) і ФОП ОСОБА_1 (розповсюджувач) укладено договір № 25 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, за умовами якого виконком надає розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, зазначених у додатку 1, а розповсюджувач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує користування зазначеними місцями згідно з умовами цього договору. Пунктом 1.3 договору передбачено, що місця розташування рекламних засобів являють собою площу зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або території на відкритій місцевості у межах м. Маріуполя, перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя, управління ними, в тому числі укладання договорів щодо них, здійснюється виконавчим комітетом Маріупольської міської ради; місця розташування рекламних засобів надаються розповсюджувачу виключно для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, зазначених у дозволі, виданому на підставі відповідного рішення виконкому міської ради (пункт 1.4); місця розташування рекламних засобів вважаються переданими виконкомом і прийнятими розповсюджувачем з моменту укладення цього договору (пункт 1.6).

Пунктом 2.3.1 договору передбачено, що розповсюджувач зобов’язується неухильно виконувати вимоги Закону України «Про рекламу», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067, правових актів органів місцевого самоврядування м. Маріуполя, які регламентують розміщення зовнішньої реклами у м. Маріуполі.

Плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів установлена в порядку, визначеному виконкомом (пункт 3.1); розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламного засобу, наданими в користування розповсюджувачу, становить 13 872,29 грн на місяць (пункт 3.2); загальна сума договору за п’ять років після отримання розповсюджувачем відповідного дозволу на розміщення зовнішньої реклами становить 832 337,10 грн (пункт 3.3); плата зараховується до міського бюджету м. Маріуполя; внесення плати здійснюється розповсюджувачем: перший платіж – протягом п’яти робочих днів з дня укладення договору, наступні платежі – авансом до 10 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата (пункти 3.4, 3.5).

Цей договір набирає чинності з моменту його укладення, а укладеним договір вважається з дня його підписання сторонами (пункти 5.1, 5.2).

Пунктом 6.4 цього договору передбачено, що за несвоєчасну або неповну сплату платежів за користування місцями розташування рекламних засобів розповсюджувач сплачує виконкому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Додатковою угодою № 01 від 18 січня 2014 року пункти 3.2. і 3.3 договору від 22 березня 2013 року № 25 викладено в редакції, відповідно до якої розрахунок плати, від якої звільняється розповсюджувач зовнішньої реклами у зв’язку з розміщенням соціальної реклами протягом 2013 року, наведений у додатку 1. Розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, наданими в користування розповсюджувачу зовнішньої реклами, становить 13 436,52 грн в місяць з урахуванням розміщення соціальної реклами протягом 2013 року. Загальна сума договору за п’ять років з урахуванням розміщення соціальної реклами протягом 2013 року становить 806 191,05 грн. Ця угода набирає чинності з моменту її підписання.

20 березня 2014 року між сторонами була укладена додаткова угода № 02, відповідно до якої з моменту її підписання розмір щомісячного платежу з урахуванням заборгованості за період з 16 квітня 2013 року по 10 березня 2014 року у загальному розмірі 161 238,24 грн, та запровадження місячної плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів на рівні 7 690,14 грн на період з 10 квітня 2014 року по 10 березня 2018 року, починаючи з квітня 2014 року становитиме 11 049,27 грн. Загальна сума договору за п’ять років після отримання розповсюджувачем відповідного дозволу на розміщення зовнішньої реклами становить 530 364,96 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором щодо внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами позивач 24 квітня 2015 року направив відповідачеві претензію від 22 квітня 2015 року № 37 із вимогою про погашення заборгованості, яка утворилася станом на 01 квітня 2015 року у розмірі 143 640,51 грн у десятиденний термін із дня отримання цієї претензії.

Станом на 10 червня 2015 року заборгованість становила 165 739,05 грн.

Судові рішення у справі, яка розглядається, з посиланням на положення статей 509, 525, 526, 610, 612 ЦК, мотивовано тим, що неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо внесення плати у строки та в розмірі, які передбачені умовами договору, призвело до виникнення заборгованості в розмірі 165 739,05 грн, яка правомірно заявлена до стягнення з відповідача. У зв’язку з порушенням відповідачем грошового зобов’язання суд також дійшов висновку про обґрунтоване нарахування пені в розмірі 4 469,66 грн.

Суди апеляційної і касаційної інстанцій визнали безпідставними посилання відповідача на положення статті 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до якої на період проведення антитерористичної операції скасовується орендна плата за користування державним і комунальним майном суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. 

У справі № 905/3203/15, копію постанови в якій надано для порівняння, при вирішенні спору про стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами у м. Маріуполі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є спеціальним законом у спірних правовідносинах і підлягає обов’язковому застосуванню на території, на якій проводиться антитерористична операція, тому суб’єкти господарювання звільняються від орендної плати за користування державним та комунальним майном на період із 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

У справі № 905/1169/16, копію постанови в якій надано для порівняння, суд касаційної інстанції при вирішенні спору про визнання недійсним договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів зазначив, що за своєю правовою природою оспорюваний договір у розумінні частини другої статті 628 ЦК є змішаним договором, оскільки містить елементи договору оренди комунального майна, отже норми Закону України «Про оренду державного і комунального майна» поширюються на спірні правовідносини сторін, оскільки регулюють відносини з передачі в оренду комунального майна, до якого належать зовнішні поверхні будинку, споруд, елементи вуличного обладнання та інші об’єкти в межах населених пунктів, які є місцями розміщення зовнішньої реклами.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики в застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд України виходить із такого. 

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення викладено у статтях 525, 526 ЦК.

Як установлено судами, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі виконавчого комітету Маріупольської міської ради про стягнення з відповідача заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором від 22 березня 2013 року № 25 за період з 10 квітня 2014 року по 10 червня 2015 року.

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування та стягнення з відповідача цієї заборгованості в контексті положень статей 6, 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», слід виходити із такого.

За змістом статей 6, 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15 жовтня 2014 року (у редакції, чинній на час звернення прокурора з відповідним позовом), на період проведення антитерористичної операції суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а також скасовано для цих суб’єктів орендну плату за користування державним і комунальним майном.

Зазначеними нормами для суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, скасовано орендну плату за користування виключно державним та комунальним майном, отже для застосування цієї норми права необхідно враховувати характер спірних правовідносин сторін та їх правове регулювання. 

За умовами договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, укладеного між сторонами у справі, що розглядається, позивач надав відповідачеві (розповсюджувачу) у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а розповсюджувач прийняв ці місця і зобов’язаний був оплачувати користування зазначеними місцями згідно з умовами договору. Пунктом 1.3 договору передбачено, що місця розташування рекламних засобів являють собою площу зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або території на відкритій місцевості у межах м. Маріуполя, перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя, управління ними, в тому числі укладання договорів щодо них, здійснюється виконавчим комітетом Маріупольської міської ради; місця розташування рекламних засобів надаються розповсюджувачу виключно для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, зазначених у дозволі, виданому на підставі відповідного рішення виконкому міської ради.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами регламентовано Законом України «Про рекламу».

За визначенням термінів, наведених у статті 1 цього Закону, зовнішня реклама – це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях – рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів – на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 16 Закону України «Про рекламу»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв’язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (далі – Правила).

Згідно з пунктом 2 цих Правил місце розташування рекламного засобу – це площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою); спеціальні конструкції – тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Справляння плати за видачу зазначених дозволів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад забороняється (пункт 3 Правил).

Відповідно до пункту 4 Правил на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

За змістом пунктів 24, 32 Правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу. Плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, – на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Порядок внесення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності, визначено в Положенні про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя, затвердженому рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 15 червня 2011 року № 178. Згідно з пунктом 6.1 цього Положення плата за користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному виконкомом міської ради, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, – на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). 

Разом із тим передача в оренду майна, яке є комунальною власністю, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Особливість таких відносин полягає у відповідній процедурі передачі такого майна в оренду, характерних ознаках об’єкта оренди, проведенні обов’язкової оцінки об’єкта оренди за відповідною методикою, відповідності договору оренди в частині істотних умов (у тому числі орендної плати, встановленої за відповідною методикою) типовому договору оренди певного майна, визначенні орендаря на конкурсних засадах та інш. 

Аналіз наведених норм матеріального права та умов договору, укладеного між сторонами у справі, яка розглядається, дає підстави для висновку, що відносини, які виникають з тимчасового користування місцем розташування рекламних засобів не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди комунального майна, оскільки розміщення зовнішньої реклами проводиться за окремою процедурою, відмінною від процедури передачі в оренду комунального майна, на підставі дозволів, що надаються виконавчим комітетом відповідних рад у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України; договір на тимчасове користування такими місцями укладається без проведення конкурсів, а сам об’єкт – місця розташування рекламних засобів –площа зовнішньої поверхні будівлі або споруди, елемента вуличного обладнання тощо – не входить до переліку об’єктів оренди, визначеного у статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

За таких обставин суди апеляційної і касаційної інстанцій у справі, яка розглядається, дійшли обґрунтованого висновку, що відносини у сфері розміщення зовнішньої реклами регулюються спеціальними нормами Закону України «Про рекламу», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» від 29 грудня 2013 року № 2067, а питання щодо правових наслідків порушення зобов’язання та відповідальності за його порушення унормовано загальними положеннями цивільного законодавства і не потребує субсидіарного застосування норм про оренду комунального майна в цій частині. Відтак, положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо скасування орендної плати за користування комунальним майном для суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, до правовідносин сторін у справі, що розглядається, застосуванню не підлягають.

Встановивши неналежне виконання відповідачем договірних зобов’язань щодо своєчасного та повного внесення плати за користування місцями розташування рекламних засобів і враховуючи положення статті 193 ГК, статей 525, 526 ЦК, суди правомірно задовольнили позов.

Відповідно до частини першої статті 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

З огляду на викладене заява ФОП ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі № 905/542/15 задоволенню не підлягає.

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 11116, 11123, 11124, 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09 листопада 2016 року, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26 квітня 2016 року та рішення Господарського суду Донецької області від 04 серпня 2015 року у справі № 905/542/15 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 ГПК. 

Головуючий Т.Є. Жайворонок 
Судді:
І.С. Берднік
А.А. Ємець

Постанова від 26 квітня 2017 року № 3-176гс17

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/A783F1304D4F0013C2258123002737C9

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

ВСУ указал, что отношения, возникающие из временного пользования местом расположения рекламных средств не имеют признаков, присущих отношениям в сфере аренды коммунального имущества, поскольку размещение наружной рекламы проводится по отдельной процедуре, отличной от процедуры передачи в аренду коммунального имущества, на основании разрешений, предоставляемых исполнительным комитетом соответствующих советов в порядке, установленном в этими органами на основании типовых правил, утверждаемых Кабинетом Министров Украины; договор на временное пользование такими местами заключается без проведения конкурсов, а сам объект - места расположения рекламных средств -площадь внешней поверхности здания или сооружения, элемента уличного оборудования и т.д. - не входит в перечень объектов аренды, определенного в статье 4 Закона Украины « об аренде государственного и коммунального имущества ».

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...