Постановление ВСУ по пересмотру о возможности продажи имущества приобретенного в браке при отсутствии доказательств совместной собственности


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      0
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      0
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,
суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,
Романюка Я.М., 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Алан-Реєстр», ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов’язання вчинити дії за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 серпня 2016 року, 

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 10 червня 2011 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_3. За час шлюбу вони набули майно, що є їх спільною сумісною власністю, у тому числі і 8234 штуки простих іменних акцій, емітованих приватним акціонерним товариством «Атек» (далі – ПрАТ «Атек»), що підтверджується договором купівлі-продажу цінних паперів від 4 червня 2014 року, укладеним між ПрАТ «Атек» та ОСОБА_3. У червні 2015 року вона дізналась, що 4 липня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, за яким її чоловік відчужив 1689 штук простих іменних акцій без її згоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 серпня 2016 року, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 серпня 2016 року і просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 60, 65 Сімейного кодексу України (далі – СК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження підстави подання заяви про перегляд судових рішень заявниця посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 лютого і 11 червня 2014 року, 15 липня 2015 року, 20 січня і 1 червня 2016 року та рішення цього ж суду від 6 червня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом статті 3605 ЦПК України суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи не підтвердилися.

Під час розгляду справи суди встановили, що 10 червня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб. 

У період шлюбу 4 червня 2014 року між ПрАТ «Атек» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, за умовами якого останній придбав цінні папери в кількості 8234 штуки, емітованих ПрАТ «Атек», номінальною вартістю одного цінного папера 500,00 грн, загальною вартістю 4117000,00 грн.

У пункті 3.7 цього договору зазначено, що придбання покупцем (ОСОБА_3) цінних паперів, зазначених у пункті 1.1 цього договору, здійснюється за рахунок власних коштів. При цьому покупець гарантує, що грошові кошти для розрахунків за цінні папери він отримав на законних підставах і має право без будь-яких обмежень розпоряджатися ними.

4 липня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів (а.с.19-20), за умовами якого ОСОБА_3 відчужив цінні папери - акції прості іменні в бездокументарній формі, код НОМЕР_1, емітент ПрАТ «Атек», в кількості 1689 штук загальною вартістю 168900,00 грн.

Згідно з пунктом 3.1 цього договору ОСОБА_3 гарантує, що цінні папери є його особистою власністю, він має право розпоряджатися ними; акції не обтяжені заставою, обмеженнями, правами третіх осіб та не знаходяться під арештом; цінні папери він придбав за власні кошти.

Суди також установили, що на виконання умов договору від 4 липня 2014 року купівлі-продажу цінних паперів ОСОБА_3 перерахував на депозитарний рахунок ОСОБА_2 зазначені в договорі цінні папери в кількості 1689 штук.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з порушення прав позивачки при відчуженні цінних паперів як співвласника майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції виходив з того, що позивачка не довела, що акції були придбані її чоловіком не за його власні кошти та є об’єктом спільної сумісної власності.

Разом з тим у наданих для порівняння судових рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зроблено такі висновки:

- в ухвалах від 15 липня 2015 року, 20 січня, 1 червня, 8 серпня 2016 року суд касаційної інстанції зазначив, що у сімейному законодавстві діє презумпція спільної сумісної власності майна подружжя, а тому обов’язок з доведення тієї обставини, що майно, придбане у шлюбі, є особистою власністю одного з подружжя, покладається саме на останнього; 

- в рішенні від 6 червня 2012 року та ухвалах від 5 лютого, 11 червня 2014 року суд касаційної інстанції виходив з того, що розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, якщо його укладено другим із подружжя без її/його згоди і якщо цей договір виходить за межі побутового

Отже, висновки, які містяться у судовому рішенні суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не суперечать рішенням, наданим заявницею на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

За таких обставин підстав для скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 серпня 2016 року немає.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 серпня 2016 року відмовити. 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.М. Сімоненко
Судді:
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук 
Я.М. Романюк

Постанова від 15 травня 2017 року 6-2283цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/4212BB2E105EB0EDC225812A004B8397

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

ВСУ согласился с судами низших инстанций, указавших, что для признания недействительны договора-купли продажи имущества приобретенного в браке сторона оспаривающая такой договор должна предоставить доказательства приобретения этого имущества за совместные средства иначе такое имущество не может считаться совместным.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А как это вяжется с презумпцией совместности приобретенного в браке имущества?

Меня учили, что при таких раскладах истец должен доказывать происхождение личных сбережений, а не ответчик совместности....

Есть существенное НО. Это не есть правовой позицией, потому как отказано в связи с тем, что не установлено неодинаковое правоприменение.   

Хотя все-равно неоднозначно

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...