Определение ВССУ об отсутствии возможности установления факта проживания одной семьей и возникновения права общей совместной собственности лиц совместно проживающих до 01.01.2004

[ANTIRAID]

Державний герб України

У х в а л а
іменем україни

08 червня 2017 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Демяносова М.В.,
ІваненкоЮ.Г.,
Ситнік О.М., 

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності та розподіл майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 22 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності та розподіл майна подружжя, посилаючись на те, що з червня місяця 1992 року по день реєстрації шлюбу 01 квітня 1997 року вона та відповідач проживали однією сім'єю як чоловік і жінка, вели спільне господарство, побут, бюджет.

За спільно зароблені кошти в період з червня 1992 року по серпень 1994 року побудували трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

З 1995 року по лютий 2013 року разом проживали та були зареєстровані у зазначеній житловій квартирі.

Рішенням Гайсинського районного суду від 23 березня 2015 року шлюб між сторонами розірвано.

Згоди у поділі цього майна між ними не досягнуто, іншого житла у позивача немає, відповідач не визнає права позивача на спірну квартиру, вважає її власним майном.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просила встановити факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з червня 1992 року по день реєстрації шлюбу 01 квітня 1997 року однією сім'єю як чоловіка і жінки; поділити квартиру АДРЕСА_1, визнавши за нею право власності на половину цієї квартири; визнати спірну квартиру об'єктом спільної сумісної власності та визнати за нею право власності на Ѕ частини в ідеальних долях вказаної квартири; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницькоїобласті від 17 червня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у період з червня 1992 року по 1 квітня 1997 року.

Визнано квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частини квартири та господарських споруд АДРЕСА_1.

Додатковим рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2016 року визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частини квартири та господарських споруд АДРЕСА_1.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ квартири та господарських споруд відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 699,25 грн та витрати на юридичну допомогу адвоката в сумі 4 600 грн.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22 листопада 2016 року рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 17 червня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності та поділ майна подружжя відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог апеляційний суд указував на те, що для визнання за особою, яка проживала з іншою особою без укладення шлюбу, права власності на частку у спірному майні, набутому до 01 січня 2004 року, вона має надати суду належні та допустимі докази про власну участь у набутті цього майна, оскільки сам по собі факт спільного проживання без реєстрації шлюбу, без визначення ступеня її участі працею і коштами у створенні спільної часткової власності не може бути підставою для визнання права власності на половину спірного майна.

За правилами ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте),а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15.

Сімейний Кодекс України набрав чинності з 01 січня 2004 року і зворотної сили не має, а тому положення ст. 74 цього Кодексу застосовуються виключно до правовідносин, які виникли після дати набрання ним законної сили. 

Нормами КпШС України не передбачалося визнання факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та виникнення права спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які сумісно проживають.

Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону України «Про власність», ст. 22 КпШС України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону України «Про власність»); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»).

Апеляційним судом установлено, що ОСОБА_5 до 27 грудня 1993 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6

Станом на травень 1992 року незакінчений будівництвом будинок у якому знаходиться спірна квартира, був побудований за рахунок коштів заводу «Бета-Оріон» та внесків членів будівельного кооперативу, в тому числі відповідача ОСОБА_5

Будівництво всього будинку та спірної квартири було закінчено у серпні 1994 року відповідно до акта введення будинку в експлуатацію.

Згідно зі свідоцтвом про право власності від 26 жовтня 1995 року НОМЕР_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано у Тульчинському бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_5

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 05 червня 1996 року було встановлено, що станом на 18 травня 1992 року у будинку були проведено ряд робіт: побудовано стіни, міжповерхові перекриття, перекриття даху, встановлені вікна, балконні та вхідні двері, встановлені площадки переходу між поверхами.

Судом також установлено, що доводи ОСОБА_4 про внесення нею 1 тис. доларів США у будівництво спірної квартири спростовуються матеріалами справи, оскільки допустимих доказів того, що зазначені кошти були витрачені саме на будівництво квартири позивачем не надано.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Вінницької області від 22 листопада 2016 року залишити без змін. 

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: М.В. Дем'яносов
Ю.Г. Іваненко
О.М.Ситнік

справи № 129/610/15-ц
 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/67050395

[ANTIRAID]

ВССУ согласился с решением апелляционного суда указавшим, что Семейный Кодекс Украины вступил в силу с 01 января 2004 года и обратной силы не имеет, а потому положение ст. 74 этого Кодекса применяются исключительно к правоотношениям, возникшим после вступления его в законную силу. Нормами же КоБС Украины не предусматривалось признание факта проживания одной семьей без регистрации брака и возникновения права общей совместной собственности супругов, которые совместно проживают.

[machinist]

14 часов назад, ANTIRAID сказал:

ВССУ согласился с решением апелляционного суда указавшим, что Семейный Кодекс Украины вступил в силу с 01 января 2004 года и обратной силы не имеет, а потому положение ст. 74 этого Кодекса применяются исключительно к правоотношениям, возникшим после вступления его в законную силу. Нормами же КоБС Украины не предусматривалось признание факта проживания одной семьей без регистрации брака и возникновения права общей совместной собственности супругов, которые совместно проживают.

Верно, но на бытовом умопонимании многие так не считают.

[getikalex]

А как же 6-135цс13 ?

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013 року ухвалив постанову у справі № 6-135цс13, предметом якої був спір про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна і зробив правовий висновок, про те, що майно, набуте до 1 січня 2004 року під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім’ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їх спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою

Или кто последний (позиция), тот и папа ?

 

[babaika]

13 часов назад, getikalex сказал:

А как же 6-135цс13 ?

Закон обратной силы не имеет.