Постановление ВСУ по пересмотру об ответственности страховщика по регрессному требованию исключительно в пределах установленной полисом ОСАГО ответственности


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року

м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Берднік І.С.,
суддів: Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою приватного акціонерного товариства акціонерної страхової компанії «Скарбниця» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 грудня 2016 року у справі № 914/1319/16 за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до приватного акціонерного товариства акціонерної страхової компанії «Скарбниця» про стягнення суми,

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі – ПрАТ «СК «ПЗУ Україна») звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до приватного акціонерного товариства акціонерної страхової компанії «Скарбниця» (далі – ПрАТ АСК «Скарбниця») про стягнення 67 313,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів від 30 квітня 2013 року № 059476 (далі – договір № 059476) у зв’язку з настанням страхового випадку (дорожньо-транспортна пригода, далі – ДТП) виплатив власнику застрахованого транспортного засобу, який було пошкоджено, страхове відшкодування в розмірі 67 313,63 грн. 

Цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи застраховано ПрАТ АСК «Скарбниця» за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – поліс № ІНФОРМАЦІЯ_1).

Виплативши страхове відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» просило стягнути з ПрАТ АСК «Скарбниця» 67 313,63 грн реально сплаченого страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 5 липня 2016 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ АСК «Скарбниця» на користь ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» 66 313,63 грн страхового відшкодування та 1 357,52 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 

Вищий господарський суд України постановою від 26 грудня 2016 року залишив без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2016 року.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 26 грудня 2016 року, поданої з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), ПрАТ АСК «Скарбниця», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону України «Про обов’язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просить скасувати зазначену постанову Вищого господарського суду України, а справу направити на розгляд до суду касаційної інстанції.

На обґрунтування своїх доводів ПрАТ АСК «Скарбниця» посилається на постанови Вищого господарського суду України від 8 серпня 2016 року у справі № 910/32969/15, від 12 липня 2016 року у справі № 910/30737/15, від 15 листопада 2016 року у справі № 910/7240/16, від 16 листопада 2016 року у справі № 910/5587/16, від 2 лютого 2017 року у справі № 910/16335/16, від 15 лютого 2017 року у справі № 910/10111/16.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені у заяві обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 3 серпня 2013 року на автодорозі М-12 Стрий – Тернопіль – Кіровоград – Знам’янка (через Вінницю) близько 06:20 відбулося зіткнення автомобіля марки ІНФОРМАЦІЯ_1, державний реєстраційний номер ІНФОРМАЦІЯ_1, під керуванням ОСОБА_1 (належить ОСОБА_1) та автомобіля марки ІНФОРМАЦІЯ_2, державний реєстраційний номер ІНФОРМАЦІЯ_2, з напівпричепом KRONE під керуванням ОСОБА_2 (транспортний засіб належить товариству з обмеженою відповідальністю «Глобал юніверсал лоджистік лімітед», далі – ТОВ «Глобал юніверсал лоджистік лімітед»).

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 9 вересня 2013 року у справі № 456/4676/13-п ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на цю особу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 350,00 грн. 

19 липня 2013 року між ПрАТ АСК «Скарбниця» (страховик) і ОСОБА_1 (страхувальник) оформлено поліс № ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю, становить 100 000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну, – 50 000,00 грн, розмір франшизи – 1 000,00 грн.

Відповідно до умов полісу № ІНФОРМАЦІЯ_1 забезпечений транспортний засіб ІНФОРМАЦІЯ_1, рік випуску 2007, тип В2, номерний знак ІНФОРМАЦІЯ_1, номер кузова ІНФОРМАЦІЯ_1. Строк дії полісу – з 19 липня 2013 року до 10 липня 2014 року.

30 квітня 2013 року між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (страховик) і ТОВ «Глобал юніверсал лоджистік лімітед» (страхувальник) укладено договір № 059476, відповідно до якого страхова сума становить 300 000,00 грн. 

За умовами договору № 059476 застрахований транспортний засіб – ІНФОРМАЦІЯ_2, державний реєстраційний номер ІНФОРМАЦІЯ_2, номер кузова ІНФОРМАЦІЯ_2, рік випуску 2005. Строк дії договору – з 1 травня 2013 року по 30 квітня 2014 року.

На час ДТП водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Глобал юніверсал лоджистік лімітед», яке є власником автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_2, державний реєстраційний номер ІНФОРМАЦІЯ_2.

22 серпня 2013 року складено звіт № 1361 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_2, державний реєстраційний номер ІНФОРМАЦІЯ_2, внаслідок пошкодження у ДТП, станом на 8 серпня 2013 року та висновок експертного дослідження № 23. 

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_2, державний реєстраційний номер ІНФОРМАЦІЯ_2, становить 96 162,33 грн (ремонтна калькуляція від 26 серпня 2013 року).

ТОВ «Глобал юніверсал лоджистік лімітед» звернулося до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про настання страхового випадку за договором № 059476.

За наслідками розгляду ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» заяви потерпілої сторони страхова компанія кваліфікувала її як страховий випадок, а на підставі страхового акта від 18 вересня 2013 року № UA2013080300001/L03/03, розрахунку страхового відшкодування до цього страхового акта, звіту від 22 серпня 2013 року № 1361 та висновку експертного дослідження від 22 серпня 2013 року № 23 виплатила страхове відшкодування у розмірі 67 313,63 грн (платіжне доручення від 20 вересня 2013 року № 16189).

Оскільки ПрАТ АСК «Скарбниця» не задовольнило вимогу ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» від 11 жовтня 2013 року № 6625-31 про відшкодування виплаченої позивачем за договором добровільного майнового страхування страхової суми, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулося до суду із зазначеним позовом.

Вищий господарський суд України погодився з висновками судів апеляційної та першої інстанцій про те, що з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування витрат, пов’язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу, зменшене на суму франшизи, без урахування ліміту відповідальності відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 

У справах № 910/32969/15, № 910/30737/15, № 910/7240/16, № 910/5587/16, № 910/16335/16, № 910/10111/16, копії постанов у яких надано для порівняння, при вирішенні спорів за позовом страховика, який виплатив страхове відшкодування, до страховика винної особи про стягнення виплаченого страхового відшкодування Вищий господарський суд України виходив із ліміту відповідальності відповідача, встановленого статтею 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (постанови від 8 серпня 2016 року, від 12 липня 2016 року, від 15 листопада 2016 року, від 16 листопада 2016 року, від 2 лютого 2017 року, від 15 лютого 2017 року).

Таким чином, має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Згідно з положеннями статті 999 ЦК і статей 6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов’язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, у справі, що розглядається, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (позивач), здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набуло прав потерпілої особи у межах здійсненої виплати.

Судами встановлено, що на час настання страхового випадку (ДТП) цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, була застрахована відповідачем ПрАТ АСК «Скарбниця» на підставі полісу № ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з частиною 2 статті 999 ЦК до відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас як передбачено частиною 3 статті 985 ЦК, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом. 

Відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. 

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. 

Однак спеціальні норми Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов’язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями пункту 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі. 

Отже, виконання обов’язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом та договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, згідно з якою особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов’язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, а різницю між реальними збитками і сумами в межах ліміту відповідальності на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Ураховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача у зв’язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов’язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв’язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи. 

За таких обставин суди всіх інстанцій у справі, яка розглядається, неправильно застосували норми матеріального права, не врахували обсягу відповідальності страховика за полісом обов’язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страхувальником шкоди цим третім особам і дійшли помилкового висновку про обов’язок відповідача відшкодувати позивачеві шкоду без урахування ліміту його відповідальності, виходячи із розміру фактично здійснених позивачем витрат із виплати страхового відшкодування.

У зв’язку з наведеним всі судові рішення, постановлені у справі, підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог статті 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи, зокрема щодо правильності здійснення розрахунків грошових вимог, заявлених до стягнення, перешкоджає ухваленню нового рішення, тому справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції. 

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 11116, 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву приватного акціонерного товариства акціонерної страхової компанії «Скарбниця» задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 26 грудня 2016 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2016 року, рішення Господарського суду Львівської області від 5 липня 2016 року у справі № 914/1319/16 скасувати, а справу передати на розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 11116 ГПК.

Головуючий І.С. Берднік
Судді: А.А. Ємець
Т.Є.Жайворонок

Постанова від 14 червня 2017 року № 3-467гс17

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/B19ACF38919668D4C2258146005A67B9

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Удивительно, что это дело вообще дошло до ВСУ и суды не обратили внимание на очевидные вещи. Так, ВСУ указал, что ответчик как страховщик ответственности виновного в ДТП лица на основании специальной нормы пункта 22.1 статьи 22 Закона Украины «Об обязательном страховании гражданско-правовой ответственности владельцев наземных транспортных средств» осуществляет возмещение расходов, связанных с восстановительным ремонтом транспортного средства в пределах страховых сумм, указанных в страховом полисе, а разницу между реальными убытками и суммами в пределах лимита ответственности на основании статьи 1194 ГК возмещает лицо, причинившее ущерб.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...