Постановление ВСУ по пересмотру о взыскании в порядке регресса с лица, выплаченного не уведомленном о ДТП страховщиком возмещения


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      0
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      0
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року

м. Київ
 
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сімоненко В.М., 
суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,
Романюка Я.М., 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу за заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про перегляд рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 5 січня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року, 

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі – ПрАТ «СК «Провідна») звернулося до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 26 травня 2015 року на перехресті вул. Здолбунівської та вул. Тепловозної в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю автомобіля «Хонда» під керуванням 

ОСОБА_1 та автомобіля «Опель Омега» під керуванням ОСОБА_2. Зазначена ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна». 25 травня 2015 року до страхової компанії звернувся потерпілий ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування. Зазначену подію було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 7 липня 2015 року вартість відновлювального ремонту складала 72 тис. 724 грн 35 коп., ринкова вартість автомобіля до ДТП становила 70 тис. 779 грн 52 коп., а відповідно до звіту про оцінку вартості пошкодження транспортного засобу від 14 липня 2015 року вартість автомобіля після ДТП становила 24 тис. 400 грн.

ПрАТ «СК «Провідна» виплатила потерпілому ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 46 тис. 379 грн 52 коп. (різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП).

Оскільки відповідач не повідомив страхову компанію про настання ДТП у строк і за умов, визначених Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV), то в страхової компанії виникло право на звернення до суду з регресним позовом до страхувальника про стягнення з нього суми страхового відшкодування в розмірі 46 тис. 379 грн 52 коп., які були виплачені страховою компанією потерпілій у ДТП особі, а також сплачених судових витрат у розмірі 463 грн 80 коп.

Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 30 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 5 січня 2016 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року, у задоволенні позову ПрАТ «СК «Провідна» відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень ПрАТ «СК «Провідна» просить про скасування ухвалених у справі судових рішень та постановлення нового судового рішення про задоволення позову з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 та підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви ПрАТ «СК «Провідна» посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

від 11 вересня 2013 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» до фізичної особи про відшкодування шкоди в порядку регресу (№ 6-21195св13);

від 15 жовтня 2014 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» до фізичної особи про стягнення коштів у порядку регресу (№ 6-5437св14);

від 27 січня 2016 року у справі за позовом ПрАТ «СК «Провідна» до фізичної особи про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу (№ 6-38095св15).

Крім того, у заяві про перегляд судових рішень ПрАТ «СК «Провідна» посилається на постанову Верховного Суду України у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до фізичної особи про відшкодування шкоди в порядку регресу, завданої внаслідок ДТП (№ 6-2598цс15).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позову у справі, яка переглядається суди виходили з того, що сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не є підставою для покладення на нього відповідальності за спричинену шкоду.

Однак за результатами розгляду касаційних скарг у справах № 6-21195св13, № 6- 5437св14 та № 6-38095св15 суд касаційної інстанції залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позовні вимоги страхових компаній до винних у ДТП осіб про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідач на порушення вимог Закону № 1961-IV не повідомив страховика в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дня настання ДТП про страховий випадок, а тому з нього на користь страхової компанії в порядку регресу підлягає стягненню виплачена страховою компанією потерпілій особі сума страхового відшкодування згідно з положенням підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 цього Закону.

Наведені висновки суду касаційної інстанції про застосування судом норм матеріального права (підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 та підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV), покладені в основу судового рішення, яке переглядається, різняться з висновками, зробленими в наданих для порівняння судових рішеннях у справах № 6-21195св13, № 6-5437св14 та № 6-38095св15.

Зміст наданої для порівняння постанови Верховного Суду України від 23 березня 2016 року № 6-2598цс15 не свідчить про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у цій постанові висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Суди встановили, що 26 травня 2015 року на перехресті вул. Здолбунівської та вул. Тепловозної в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля «Хонда» під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Опель Омега» під керуванням ОСОБА_2, в результаті якої був пошкоджений належний ОСОБА_3 автомобіль «Опель Омега».

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 19 червня 2015 року ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні зазначеного ДТП у зв’язку з порушенням пункту 16.11 Правил дорожнього руху та притягнутий до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням штрафу.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна». 

25 травня 2015 року потерпілий ОСОБА_2 звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. Зазначену подію було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 7 липня 2015 року вартість відновлювального ремонту становила 72 тис. 724 грн 35 коп., ринкова вартість автомобіля до ДТП становила 70 тис. 779 грн 52 коп., а відповідно до звіту про оцінку вартості пошкодження транспортного засобу від 14 липня 2015 року вартість автомобіля після ДТП становила 24 тис. 400 грн.

ПрАТ «СК «Провідна» виплатила потерпілому ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 46 тис. 379 грн 52 коп. (різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП).

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Із внесенням змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» у статтю 33 Закону № 1961-IV було розширено перелік обов’язків учасників ДТП, у зв’язку із чим обов’язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП було викладено уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV. Проте вказані зміни щодо нумерації зазначеного підпункту до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 цього Закону, у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 цього Закону щодо строків та умов обов’язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесено не було.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов’язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України; далі - МТСБУ), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначеного обов'язку, він має підтвердити це документально.

Наведеними правовими нормами встановлено обов’язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов’язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. 

За змістом наведених правових норм можна зробити висновок, що в разі якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, не повідомив у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, то після виплати страхового відшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника. 

Разом з тим за наявності у страхувальника або водія документально підтверджених поважних причин невиконання свого обов’язку щодо повідомлення страховика про ДТП підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу немає.

Саме з такого розуміння зазначених норм матеріального права виходив суд касаційної інстанції при ухваленні судових рішень наданих для порівняння.

Отже, ухвалюючи рішення про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, суди повинні з’ясовувати чи було повідомлено страховика про ДТП, а в разі відсутності такого повідомлення – встановити з яких причин, чи можна вважати такі причини поважними та чи є документальне підтвердження цих причин. 

Судові рішення у справі, що переглядається, не містять висновків щодо причин неповідомлення страховика та їх поважності, а відсутність процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи у цій частині позбавляє Верховний Суд України ухвалити судове рішення по суті спору, тому справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603, частиною першою, підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

п о с т а н о в и л а:

Заяву приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 5 січня 2016 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В.М. Сімоненко
Судді Верховного Суду України:  
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко 
Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк

Постанова від 31 травня 2017 року № 6-1613цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/534EF0EEE541EBB6C225814400489610

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Это решение ВСУ может войти в перечень самых циничных и необоснованных решений ВСУ за 2017 год. ВСУ, в решении, противоречя сам себе указал, что сам по себе факт не уведомления ответчиком страховщика о наступлении страхового случая не является основанием для возложения на него ответственности за причиненный ущерб, однако при этом судам нужно установить в связи с чем страховщик выплативший возмещение не был уведомлен.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...