Решение Апелляционного суда Киевской области об отказе ВиЭйБи банку в обращении взыскания на предмет ипотеки в связи с пропуском сроков исковой давности

[ANTIRAID]

Державний герб України

Справа № 361/1489/16-ц

Головуючий у І інстанції Сердинський В. С.

Провадження № 22-ц/780/1036/17

Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 26 20.06.2017

РІШЕННЯ
Іменем України

20 червня 2017 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого Лівінського С.В.
суддів: Коцюрби О.П.
ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Спеней І.С.

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладників фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» звернулося до суду з вказаним позовом.

Зазначав, що 03 квітня 2008 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (правонаступником якого він є) та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 320, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 50000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних та встановленої щомісячної плати за обслуговування кредиту у розмірі 176,75 грн, що становить 0,07 % річних від суми кредиту, з кінцевим терміном повернення до 03 квітня 2018 року.

Погашення заборгованості здійснювалося за графіком погашення кредиту та процентів.

Одночасно для забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк (Іпотекодержатель) та ОСОБА_4, ОСОБА_5 (Іпотекодавці), був укладений договір іпотеки, предметом якого є нежиле приміщення, загальною площею 51,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить Іпотекодавцям: ОСОБА_4 1/3 частка на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 листопада 1999 року, фондом комунального майна Броварської міської ради згідно з розпорядженням (наказом) від 22 листопада 1999 року, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу № 1-12799, ОСОБА_5 1/3 частка на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 листопада 1999 року, фондом комунального майна Броварської міської ради згідно з розпорядженням (наказом) від 22 листопада 1999 року, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу № 1-12799, та інша 1/3 частка на підставі договору дарування посвідченого 31 жовтня 2005 року ОСОБА_6, приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу за реєстровим № 3386, зареєстрованого в Броварському бюро технічної інвентаризації 16 листопада 2005 року, номер запису 1-12799.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2010 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_5 стягнуто на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за вказаним кредитним договором заборгованість в сумі 431117,21 грн, з яких: 6018 доларів США 39 центів - прострочена заборгованість, 40037 доларів США - строкова заборгованість, 5782 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також 16942, 57 грн - штраф за пропуск платежів.

Стверджував, що станом на 25 лютого 2016 року загальна сума заборгованості складає 2516406,80 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом 46055 доларів США 39 центів; заборгованості за відсотками - 43872 долари США 22 центи, (всього заборгованість за кредитом та відсотками 89927 доларів США 61 цент, що за курсом НБУ еквівалентно 2447706,34 грн); заборгованості за комісіями за обслуговування кредиту 15380,81 грн; штрафу/пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.02.2015 по 25.02.2016 в розмірі 53319,65 грн.

Таким чином, на думку позивача, різниця не стягнутої заборгованості складає 1105462,16 грн, з яких: 38090 доларів США 15 центів (еквівалентно за курсом НБУ 1036761,70 грн) заборгованості за відсотками; 15380,81 грн - заборгованості за комісіями за обслуговування кредиту; 53319,65 грн - штрафу/пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.02.2015 по 25.02.2016.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 320 від 03 квітня 2008 року просив звернути стягнення, в розмірі нестягнутої суми заборгованості у розмірі 1105462,16 грн, на предмет іпотеки.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2016 року позов задоволено.

В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_7» за кредитним договором № 320 від 03 квітня 2008 року, що становить нестягнуту суму боргу в сумі 1105462,16 грн, з них: по відсотках - 38090,15 дол. США, в гривневому еквіваленті складає 1036761,70 грн; заборгованість за комісіями за обслуговування кредиту - 15380,81 грн; штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) - 53319,65 грн, звернуто стягнення на спірне нежиле приміщення, 1/3 частка якого належить ОСОБА_4, 2/3 частки - ОСОБА_5, шляхом його продажу ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_7» від свого імені будь-якій особі-покупцю за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності під час його реалізації у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_7» всіх прав продавця.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4Ю на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» витрати по сплаті судового збору.

ОСОБА_5 з рішенням суду не погодилася і подала апеляційну скаргу. Вважає вказане рішення таким, що ухвалене при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач та ОСОБА_4 рішення суду не оскаржили та в судове засідання не з'явилася. Про дату та час розгляду справи вони повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України,не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Частинами 1, 3 статті 303 ЦПК України установлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до статті 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно закону.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що умовами кредитного договорупозовні вимоги є доведеними і такими, що ґрунтуються на вимогах закону.

Між тим, з цим висновком суду повністю погодитись не можна.

Зі справи вбачається та її матеріалами підтверджено таке.

3 квітня 2008 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк») та відповідачем ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 320.

Згідно з п. п. 1.1., 1.3., 1.4., 1.5. кредитного договору ОСОБА_7 надав позичальнику грошові кошти у сумі 50000 дол. США, що складає 252500 грн за курсом НБУ на момент укладення договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних та встановленої щомісячної плати за обслуговування кредиту у розмірі 176,75 грн, що становить 0,07 % річних від суми кредиту, з кінцевим терміном повернення до 03 квітня 2018 року. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань, щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користування, інших платежів, передбачених цим договором, а також можливих штрафних санкцій позичальник/майновий поручитель мав укласти з банком у визначені строки іпотечний договір.

Відповідно до п. п. 2.5.1. кредитного договору, позичальник зобовязаний щомісячно до дати, встановлений у графіку, поповнювати свій поточній рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу Банку або безготівковим перерахунком, у сумі, не меншій суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших плат, встановлених у графіку.

Згідно з п. п. 2.7.1. кредитного договору, не зважаючи на інші положення договору, банк мав право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому, у випадку, поряд з іншим, невиконання позичальником/майновим поручителем та або поручителем своїх боргових та інших зобовязань за цим договором та /або умов іпотечного договору.

У випадку невиконання позичальником боргових зобовязань понад один місяць від дня отримання вимоги банку, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, майно поручителя в порядку , передбаченому діючим законодавством та договором іпотеки.

Відповідно до п. 3.2.8 кредитного договору банк зобовязаний звернути позасудове стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання позичальником будь-яких боргових зобовязань за цим договором.

Згідно з п. 5.2. кредитного договору, сторони домовилися, що невиконання або неналежне виконання позичальником зобовязань по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів , а так само невиконання або неналежне виконання зобовязань, поряд з іншим, зобовязань передбачених п. 3.3 (позичальник зобовязаний), є умовами, при настанні яких припиняється кредитування банком позичальника, а позичальник здійснює дострокове повернення отриманих коштів банку, сплачує банку проценти за користування кредитними коштами та інші платежі відповідно до умов цього договору. Для цього, ОСОБА_7 надає під розпис уповноваженій особі, або надсилає рекомендованим листом позичальнику письмову вимогу про дострокове повернення позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з нарахуванням можливих штрафних санкцій. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми, банк по закінченню 20-ти денного строку з дати отримання позичальником/поручителем такої вимоги, звертає стягнення на заставлене майно, чи інше забезпечення у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованість по сплаті процентів, неустойки та інших витрат банку, у порядку визначеному цим договором, договором іпотеки та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.3. кредитного договору, цей договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами і діяв до повного виконання сторонами своїх зобовязань. 

В той же день між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки, предметом якого є нежиле приміщення, загальною площею 51,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке належить іпотекодавцям: ОСОБА_4 - 1/3 частка на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 листопада 1999 року, фондом комунального майна Броварської міської ради згідно з розпорядженням (наказом) від 22 листопада 1999 року, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу № 1-12799; ОСОБА_5 - 1/3 частка на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 листопада 1999 року, фондом комунального майна Броварської міської ради згідно з розпорядженням (наказом) від 22 листопада 1999 року, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу № 1-12799, та інша 1/3 частка на підставі договору дарування посвідченого 31 жовтня 2005 року ОСОБА_6, приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу за реєстровим № 3386, зареєстрованого в Броварському бюро технічної інвентаризації 16 листопада 2005 року, номер запису 1-12799.

Відповідно до п. 2.5 іпотечного договору, узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становила 562500грн, відповідно до розрахунків виконаних Спільно Українсько-Угорським підприємством «Увекон» від 11 березня 2008 року.

Згідно з п. п. 6.1.7., 6.1.13. іпотечного договору, банк мав право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобовязання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане, а також звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки на підставах і в порядку, передбаченому цим договором та Законом України «Про іпотеку».

Згідно зі здійсненним банком розрахунком заборгованості за кредитним договором, останній платіж ОСОБА_5 за цим договором було здійснено 3 квітня 2009 року. 

21 квітня 2010 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2010 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_5 стягнуто на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» по кредитному договору № 320 від 03 квітня 2008 року заборгованість в сумі 431117,21 грн, з яких: 6018 доларів США 39 центів - прострочена заборгованість, 40037 доларів США - строкова заборгованість, 5782 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також 16942,57 грн - штраф за пропуск платежів.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2012 року позовну заяву ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду.

За розрахунком банку, станом на 25 лютого 2016 року загальна сума заборгованості ОСОБА_5 перед банком складає 2516406,80 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом 46055 доларів США 39 центів; заборгованості за відсотками - 43872 долари США 22 центи, (всього заборгованість за кредитом та відсотками 89927 доларів США 61 цент, що за курсом НБУ еквівалентно 2447706,34 грн); заборгованості за комісіями за обслуговування кредиту 15380,81 грн; штрафу/пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.02.2015 по 25.02.2016 в розмірі 53319,65 грн. Різниця ж не стягнутої заборгованості складає 1105462,16 грн, з яких: 38090 доларів США 15 центів (еквівалентно за курсом НБУ 1036761,70 грн) заборгованості за відсотками; 15380,81 грн - заборгованості за комісіями за обслуговування кредиту; 53319,65 грн - штрафу/пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.02.2015 по 25.02.2016.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобовязання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобовязання як правового звязку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обовязок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобовязання надано право, що кореспондує обовязку першої. Обовязками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобовязання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобовязання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобовязання боржником йдеться також в ч. 1 ст. 611, ч. 2-4 ст. 612, ч. 1,2 ст. 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Таким чином, висновок міськрайонного суду щодо наявності заборгованості ОСОБА_5 перед банком в цілому являється правильним.

Разом з тим, перевіряючи доводи апелянта щодо застосування норм закону про позовну давність, колегія суддів виходять з такого.

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобовязань (п. 7.3), так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 3 квітня 2018 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 перестала виконувати щомісячні зобовязання з погашення кредиту з 3 квітня 2009 року, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та з вимогами про дострокове повернення кредиту банк звернувся 21 квітня 2010 року, включивши до позовних вимог як всю заборговану суму, так і майбутні платежі.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13).

За наведеного, так як ОСОБА_5 перестала виконувати щомісячні зобовязання з погашення кредиту з 3 квітня 2009 року, позивач скористався своїм правом про стягнення всієї заборгованості за вказаним кредитним договором звернувшись до суду 21 квітня 2010 року і, з набранням законної сили рішенням міськрайонного суду від 11 листопада 2010 року, позивач своєчасно не скористався своїм правом звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі п. 8.3 іпотечного договору, висновок суду про початок перебігу позовної давності з 3 квітня 2018 року з визначеної судом дати закінчення дії кредитного договору та відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих на час звернення до суду платежів ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки позивач позов до суду подав лише 18 березня 2016 року, тобто із пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності, клопотання про поновлення строку не заявив і доказів поважності причин пропуску не надав, а також враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, рішення суду першої інстанції, на підставі п. 4) ч.1 ст. 309 ЦПК України, слід скасувати і ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ч. 3 ст. 209, ст. ст. 218, 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ст. ст. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області 04 травня 2016 року " скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк».

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів із дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя С.В. Лівінський
судді: О.П. Коцюрба
ОСОБА_2

http://reyestr.court.gov.ua/Review/67386149
 

[ANTIRAID]

Это знаковое решение, не смотря на абсолютно пробанковскую и незаконную позицию ВСУ, суд отказал в обращении взыскания на предмет ипотеки при наличии ранее принятого решения о взыскании суммы задолженности, в связи с пропуском сроков исковой давности. При этом апелляционный суд указал на прямую норму Гражданского кодекса о которой судьям ВСУ видимо не известно, а именно, ст. 266 ГК Украины предусматривает, что по истечении исковой давности к основному требованию считается, что исковая давность истекла и к дополнительному требованию (взыскание неустойки, наложение взыскания на заложенное имущество и т.д.).

 

[у.zaporozhskiy]

4 часа назад, ANTIRAID сказал:

Это знаковое решение, не смотря на абсолютно пробанковскую и незаконную позицию ВСУ, суд отказал в обращении взыскания на предмет ипотеки при наличии ранее принятого решения о взыскании суммы задолженности, в связи с пропуском сроков исковой давности. При этом апелляционный суд указал на прямую норму Гражданского кодекса о которой судьям ВСУ видимо не известно, а именно, ст. 266 ГК Украины предусматривает, что по истечении исковой давности к основному требованию считается, что исковая давность истекла и к дополнительному требованию (взыскание неустойки, наложение взыскания на заложенное имущество и т.д.).

 

А разве ВСУ указывал, что в случае пропуска исковой давности по требованиям по основному обязательству, должно обращаться взыскание на предмет ипотеки?

[у.zaporozhskiy]

4 часа назад, ANTIRAID сказал:

За наведеного, так як ОСОБА_5 перестала виконувати щомісячні зобовязання з погашення кредиту з 3 квітня 2009 року, позивач скористався своїм правом про стягнення всієї заборгованості за вказаним кредитним договором звернувшись до суду 21 квітня 2010 року і, з набранням законної сили рішенням міськрайонного суду від 11 листопада 2010 року, позивач своєчасно не скористався своїм правом звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі п. 8.3 іпотечного договору, висновок суду про початок перебігу позовної давності з 3 квітня 2018 року

С какого момента, по мнению суда, исковая давность началась сначала?

[Лев]

Еще один мяч в те же ворота...

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82769298

Категорія справи № 159/2282/16-ц : не визначено.

Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.07.2019. Оприлюднено: 03.07.2019.

Номер судового провадження: 61-21272ск18

---

Постанова

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа № 159/2282/16-ц

провадження № 61-21272св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,  

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк»,

третя особа- приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу - Козоріз Наталія Степанівна

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», третя особа - приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу - Козоріз Наталія Степанівна, про визнання договору іпотеки припиненим, зняття заборони відчуження,

за касаційною скаргою уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 травня 2017 року у складі судді Осіпук В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить визнати припиненим посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Козоріз Н. С. за реєстровим номером 5658 іпотечний договір, укладений 22 червня 2008 року між позивачем та Публічним Акціонерним Товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк», банк), предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 583 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за цією ж адресою, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку,  яким забезпечувався кредитний договір укладений 22 вересня                       2008 року між ПАТ «ВіЕйБі банк» та ОСОБА_2 ; здійснити реєстрацію припинення зазначеного договору іпотеки;   зняти заборону відчуження зазначеного майна   (реєстраційний номер обтяження 7953396 від 22 вересня 2008 року), внесену Приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Козоріз Н. С. на підставі вказаного іпотечного договору та вилучитивказаний запис з Державного реєстру заборон на відчуження майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Про смерть позичальника позивач повідомила банк 24 жовтня 2014 року рекомендованим листом та 28 жовтня 2014 року заявою про видачу позивачеві, як іпотекодавцю, будинкової книги та правовстановлюючих документів на предмет іпотеки - житловий будинок, з метою зняття з реєстрації місця проживання померлого та оформлення пенсії по втраті годувальника.

За погодженням комісії в справах дітей та молоді при виконавчому комітету Ковельської міської ради та на підставі рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради позивач подала до Ковельської державної нотаріальної контори, як законний представник, від імені та в інтересах неповнолітніх дітей, заяву про відмову від спадщини після смерті батька дітей ОСОБА_2 . Спадщина після смерті ОСОБА_2 залишилася неприйнятою.

Ковельський міськрайонний суд Волинської області рішенням від 09 жовтня 2015 року, ухваленим у справі за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22 вересня 2008 року № 02/08-СМБ, у задоволенні позову банку відмовив з тих підстав, що зобов`язання позичальника                   ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором припинені у зв`язку зі  смертю позичальника, оскільки спадщину після його смерті ніхто не прийняв. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання, договір іпотеки від 22 вересня 2008 року, укладений між позивачем та відповідачем на забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору теж є припиненим.

Оскільки відомості про припинення іпотеки, відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» підлягають державній реєстрації, позивач звернулася до приватного нотаріуса Ковельського нотаріального округу, який посвідчував договір іпотеки, з вимогою про зняття заборони відчуження з належного позивачеві нерухомого майна та внесення запису про припинення іпотеки в державний реєстр іпотек, однак нотаріус їй відмовив у вчиненні вказаної нотаріальної дії з тих підстав, що заінтересованою особою - банком, не подано відповідної заяви.

ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ковельський міськрайонний суд Волинської області рішенням від 09 жовтня                  2015 року (з урахуванням ухвали про виправлення описок від 11 жовтня                2016 року) позов задовольнив. Визнав припиненим посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Козоріз Н. С. за реєстровим номером 5658 іпотечний договір, укладений 22 вересня 2008 року між позивачем та «ВіЕйБі банк», предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами зі всіма об`єктами функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 229,8 кв. м, житловою площею 126,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 583 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за цією ж адресою,  цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку,   яким забезпечувався кредитний договір укладений 22 вересня                 2008 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 Зобов`язав здійснити реєстрацію припинення вказаного договору іпотеки (номер запису житлового будинку 829750 від 22 вересня 2008 року, номер запису про іпотеку земельної ділянки 7953496 від 22 вересня 2008 року) та знятизаборону відчуження зазначеного майна  (реєстраційний номер обтяження житлового будинку 8297850 від 22 вересня 2008 року, реєстраційний номер обтяження земельної ділянки 7953396 від 22 вересня 2008 року), вилучитивказаний запис з Державного реєстру заборон на відчуження майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вирішив питання про судові витрати у справі.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 11 травня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «ВіЕйБі Банк»  в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М. А. на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2016 року відмовив.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що заявник пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не надав належних та допустимих доказів поважності причин його пропуску.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 24 травня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 травня  2017 року,  визнати поважною причину пропуску банком строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, та постановити ухвалу, якою поновити банку строк для подання апеляційної скарги на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2016 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Визнавши причину пропуску строку на апеляційне оскарження неповажною та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд порушив статтю 55 Конституції Українита статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, чим позбавив банківську установу права на апеляційне оскарження рішення суду.

На момент подання апеляційної скарги, діючим кошторисом банку було обмежено витрати банку зі сплати судового збору, що й стало причиною пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

06 та 17 жовтня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу банку, мотивовані тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, a безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року поновлено уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» строк на касаційне оскарження ухвали Апеляційного суду Волинської області                             від 11 травня 2017 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ковельського міськрайонного суду Волинської області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах Є Верховний Суд.

24 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Фактичні обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції

Суд встановив, що 07 липня 2016 року банк вперше звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2016 року, разом із заявою про звільнення банку від сплати судового збору.

Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 27 липня 2016 року у задоволенні заяви ПАТ «ВіЕйБі Банк» про звільнення від сплати судового збору відмовив. Апеляційну скаргу залишив без руху з наданням строку для виконання її вимог, а саме сплати судового збору.

Копію ухвали Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2016 року банк отримав 03 серпня 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв`язку з невиконанням вимог ухвали Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 01 вересня 2016 року апеляційну скаргу банку визнав неподаною та повернув заявнику.  

27 березня 2017 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» вдруге оскаржило вказане рішення в апеляційному порядку, з порушенням встановленого законом строку на його оскарження.

Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 06 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕйБі Банк», як таку, що подана з порушенням процесуального строку на оскарження рішення, залишив без руху та встановив строк тривалістю тридцять днів для звернення до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.

На виконання вимог ухвали ПАТ «ВіЕйБі Банк» подало заяву про поновлення пропущеного ним строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що тривалий час у кошторисі банку були відсутні грошові кошти передбачені для сплати судового збору.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм  матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України (у чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції редакції) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України (у чинній на час звернення банку з апеляційною скаргою редакції)  апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (заява N 3236/03).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (заява N 3236/03).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553\39 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини                     від 28 жовтня       1999 року у справі за заявою № 28342\95 «Брумареску проти Румунії» судом встановлено, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

При цьому необхідно враховувати, що десятиденний строк, що передбачений законом на подання апеляційної скарги має дисциплінувати учасників процесу у розумінні реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків. Суди користуючись своїми дискреційними повноваженнями при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження в будь-якому випадку повинні обґрунтувати підстави за яких вони поновлюють такий строк. Безпідставне та необґрунтоване поновлення строку на апеляційне оскарження є порушенням прав інших учасників справи та порушенням одного із фундаментальних принципів res judicata, - принципу остаточності рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду                         від 28 листопада 2018 року у справі № 757/9844/16-ц (касаційне провадження              № 61-16497св18).

Ураховуючи, що банк не надав належних та допустимих доказів поважності пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою відповідача через невиконання останнім вимог процесуального закону.  

Аргументи касаційної скарги щодо наявності поважних причин для подання апеляційної скарги із порушенням визначеного законом строку апеляційного оскарження спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції. В силу частини першої статті 82 ЦПК України (у чинній на час оскарження рішення суду першої інстанції редакції) заявник не був позбавлений права та можливості на виконання вимог ухвали  апеляційного суду від 27 липня 2016 року подати заяву про відстрочення або розстрочення сплати судового збору разом з відповідними доказами, однак цього не зробив.

Зазначені банком аргументи про неможливість сплати судового збору не містять підстав для скасування оскарженого судового рішення у даній справі, оскільки такі доводи не підтверджені зібраними у справі доказами.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та осарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                           А. Ю. Зайцев

 

                                                                                                            Є. В. Коротенко

 

                                                                                                            В. П. Курило

 

 

[Bolt]

12 часов назад, Лев сказал:

Судді:                                                                                                           А. Ю. Зайцев

Может тогда не всё ещё потеряно по Привату тоже...

https://forum.antiraid.com.ua/topic/6651-как-достать-приват/?do=findComment&comment=225744