Постановление ВСУ по пересмотру об определении юрисдикции споров поданных организациями коллективного управления авторскими правами

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року

м. Київ

Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., 
суддів: Берднік І.С.,
Гуменюка В.І.,
Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,
Охрімчук Л.І.,
Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав за заявою Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року,

в с т а н о в и л и:

У червні 2014 року Державна організація «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (далі – ДО «УААСП») в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

ДО «УААСП» зазначала, що 7 березня 2014 року під час концерту «Come together», присвяченого гурту «The Beatles», фізична особа – підприємець ОСОБА_3 (далі – ФОП ОСОБА_3) в приміщенні Львівської обласної філармонії (АДРЕСА_1) здійснив бездоговірне публічне виконання музичних творів з текстом, майнові авторські права на які знаходяться в колективному управлінні ДО «УААСП».

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ФОП ОСОБА_3: на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав в розмірі 109 тис. 620 грн; на користь ОСОБА_2 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав в розмірі 12 тис. 180 грн; до Державного бюджету України штраф в розмірі 10 % від суми компенсації, що становить 12 тис. 180 грн.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 серпня 2016 року, позовні вимоги ДО «УААСП» задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_3: на користь ОСОБА_1 на поточний рахунок ДО «УААСП» компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 109 тис. 620 грн; на користь ОСОБА_2 на поточний рахунок ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 12 тис. 180 грн; стягнуто до державного бюджету України штраф в розмірі 10 % компенсації, що становить 12 тис. 180 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 жовтня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 серпня 2016 року скасовано, провадження у справі за позовом ДО «УААСП» в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав закрито.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ДО «УААСП» в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 просить скасувати постановлену у справі ухвалу суду касаційної інстанції та передати справу для розгляду до суду касаційної інстанції з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме частини першої статті 15, пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України, частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ДО «УААСП» в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2015 року та постанову Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників ДО «УААСП» ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перевіривши наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положенням пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закриваючи провадження у справі, суд касаційної інстанції виходив з того, що позивачем у справі є юридична особа, а відповідачем – фізична особа – підприємець, а тому такий спір за суб’єктним складом підсудний господарському суду та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Разом з тим у наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2015 року суд касаційної інстанції розглянув по суті справу за аналогічних обставин у порядку цивільного судочинства.

У наданій для порівняння постанові Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року суд касаційної інстанції за аналогічних обставин дійшов висновку про те, що ДО «УААСП», пред’явивши до суду позов, не є позивачем, оскільки звертається за захистом прав суб’єктів авторського права (або) суміжних прав, а не своїх. Позивачем за законом у таких випадках має бути суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація. У випадку якщо організація колективного управління звертається за захистом прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства, і лише якщо вона звертається за захистом порушених прав юридичних осіб, то, залежно від суб’єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (стаття 17), ГПК України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Статтею 440 Цивільного кодексу України та частиною першою статті 15 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-ХІІ «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон № 3792-ХІІ) передбачено, що автору чи іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Відповідно до статті 7 Закону № 3792-ХІІ суб’єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

За приписами частини першої статті 52 Закону № 3792-ХІІ за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Згідно зі статтею 45 цього Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.

У пункті «г» частини першої статті 49 Закону № 3792-ХІІ зазначено, що організації колективного управління повинні вчиняти від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб’єктів.

Разом з тим така організація, пред’явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського права (або) суміжних прав, а не своїх. Позивачем у таких випадках має бути суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав, за захистом інтересів якого звернулася організація.

У випадку якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається за захистом юридичних осіб, то залежно від суб'єктного складу спір розглядається в порядку господарського судочинства. При цьому не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що ДО «УААСП» звернулася до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства за захистом прав фізичних осіб.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов передчасного висновку про непоширення цивільної юрисдикції на даний спір, а тому рішення суду касаційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для розгляду до суду касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 355, статтями 3603, 3604 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и :

Заяву Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року скасувати, справу передати для розгляду до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Лященко
Судді Верховного Суду України: 
І.С. Берднік Л.І. Охрімчук
В.І. Гуменюк Я.М. Романюк
А.А. Ємець В.М. Сімоненко
Т.Є. Жайворонок 

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 вересня 2017 року у справі
№ 6-1517цс17

За приписами частини першої статті 52 Закону «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Згідно зі статтею 45 цього Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.

У пункті «г» частини першої статті 49 Закону «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що організації колективного управління повинні вчиняти від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб’єктів.

Разом з тим така організація, пред’явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського права (або) суміжних прав, а не своїх. Позивачем у таких випадках має бути суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав, за захистом інтересів якого звернулася організація.

У випадку якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається за захистом юридичних осіб, то залежно від суб'єктного складу спір розглядається в порядку господарського судочинства. При цьому не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Постанова від 13 вересня 2017 року № 6-1517цс17

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/BD66C687AF9E4657C22581A10046B926

[ANTIRAID]

ВСУ указал, что в случае если организация коллективного управления обращается за защитой прав физических лиц, спор рассматривается в порядке гражданского судопроизводства. Если же она обращается за защитой прав юридических лиц, то в зависимости от субъектного состава спор рассматривается в порядке хозяйственного судопроизводства. При этом не допускается объединение в одно производство требований, подлежащих рассмотрению по правилам различных видов судопроизводства.