Судді – заручники

Останнім часом в Україні беруть в заручники не тільки військових, які захищають країну від загарбників та окупантів, волонтерів, журналістів, але й суддів. Наслідки цих дій відчувають на собі не тільки особи взяті в заручники, а й вся країна.

Якщо в першому випадку цим займаються терористи та злочинні угрупування, то в другому цим зайнялась Вища рада юстиції, відповідальна за формування незалежного, високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі.

На жаль, саме з сьогоднішнім складом порівняння Вищої ради юстиції з терористичним угрупуванням стало доречним. Дії цього органу, що взяв у заручники весь суддівський корпус України нічим не відрізняються від дій терористів, які беручи заручників намагаються отримати певні матеріальні блага або досягти певної політичної мети у протиправний спосіб.

На сьогодні Вища рада юстиції, на мій погляд, будь-якими способами допомагає діючій владі побудувати тоталітарну країну, а найголовніше – повністю підкорити собі судову гілку влади, зробивши її повністю підконтрольною та слухняною, що виконуватиме будь-які примхи та вказівки, які надходять з владних кабінетів. Не дивлячись на те, що виконання таких «завдань» суперечать діючому законодавству та нормам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

До речі, саме ця обставина стала однією з причин, чому в Україні відбулась революція гідності і на яку постійно в своїх виступах посилаються члени і голова Вищої ради юстиції, обґрунтовуючи свої «рішучі» дії з очищення суддівського корпусу. Але, насправді, мета цього зовсім інша, звинувачуючи суддів, які виконували свої обов’язки, у порушенні присяги і. приймаючи різні рішення за однаковими обставинами справи, Вища рада юстиції демонструє свою владу і можливості безкарно нехтувати законами.

Дивним виглядає, той факт, коли два уповноважені органи на здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів – Вища рада юстиції та Вища кваліфікаційна комісія суддів України по-різному застосовують одні й ті ж норми, що регулюють строк притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Наприклад, Вища кваліфікаційна комісія суддів України припиняє розгляд дисциплінарної справи у випадку, коли сплинув річний строк притягнення судді до відповідальності про, що зазначається як в самих рішеннях, так і в повідомленнях на офіційному сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

В той, же час Вища рада юстиції демонструє «гнучке» чи то навіть «ручне» вирішення питання зі строками відповідальності судді.

В одних випадках у своїх рішеннях Вища рада юстиції зазначає, що має застосуватися трирічний строк відповідальності, адже на їх думку встановлення трирічного строку відповідальності є таким, що пом’якшує або скасовує відповідальність особи (рішення Вищої ради юстиції №1202/0/15-15).

Поруч з цим, наприклад, у рішеннях Вищої ради юстиції №439/0/15-15, №445/0/15-15 та 444/0/15-15 констатовано той факт, що все ж таки трирічний строк відповідальності не має зворотної дії в часі так, як установлений після вчинення проступку, що став підставою для початку дисциплінарного провадження щодо судді.

Про те, що дії і слова Вищої ради юстиції розходяться залежно від зручності моменту може свідчити те, що в серпні 2015 року І. Бенедисюк (Голова Вищої ради юстиції), даючи інтерв’ю виданню «Закон і Бізнес», повідомив, що Вища рада юстиція відмовлятиме у відкритті дисциплінарного провадження у зв’язку з пропуском річного строку притягнення до відповідальності.

Такі подвійні стандарти прослідковуються досить часто в практиці Вищої ради юстиції і стосуються не лише строків притягнення до відповідальності, а й, наприклад, практики розгляду заяв суддів про звільнення з посади судді у відставку за наявності скарг на такого суддю або практики Вищої ради юстиції щодо ігнорування основоположних норм про заборону подвійної відповідальності, яка включає заборону подвійного здійснення провадження з одного й того питання.

На заваді цієї ганебної практики і вибіркового застосування норм права став Вищий адміністративний суд України. Однак деякі судді, на мою думку, у зв’язку з тим що стали заручниками Вищої ради юстиції не можуть приймати обґрунтовані і законі рішення.

Для прикладу можна навести поведінку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, які 22 та 25 березня 2016 року у справах №800/482/15 та №800/511/15, розглядаючи клопотання Вищої ради юстиції (відповідач по справі) винесли, ухвали про зупинення провадження у справі, не зважаючи на те, що в порушення ст. 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справ вже було прострочено на місяць.

Не виключено, що дана колегія суддів могла стати заручниками Вищої ради юстиції, адже проти них наявні скарги, які нещодавно перебували чи перебувають на розгляді у Вищій раді юстиції (зокрема, 31 березня 2016 року), тому ця обставина могла стати причиною для того, щоб всупереч вимогам процесуальних норм задовольнити клопотання Вищої ради юстиції.

Аналогічна ситуація виникає і по відношенню до адміністративної палати Верховного Суду України, адже саме до її компетенції входить перегляд рішень Вищого адміністративного суду України у справах, де відповідачем є Вища рада юстиції.

Вже неодноразово, Венеціанська комісія звертала увагу на недоліки українського законодавства з даного приводу та зазначала про те, що перевірка суддів, які розглядають справи щодо Вищої ради юстиції, не може здійснюватися Вищою радою юстиції. Європейський суд з прав людини у справі Олександр Волков проти України також наголошував на тому, що в такому випадку суд не відповідає критеріям неупередженості та безсторонності, відповідно у сторін виникають обґрунтовані сумніви щодо суддів, які здійснюють розгляд справи.

«Особливе» ставлення Вищої ради юстиції щодо застосування норм права лише в черговий раз підтверджує порушення присяги членами Вищої ради юстиції та відсутність доброчесності під час розгляду справ щодо суддів. А також, подальшого використання своїх повноважень при взаємовідносинах із цими ж суддями, але вже в площині здійснення правосуддя, де відповідачем є Вища рада юстиції чи зачеплені її інтереси або інтереси її членів .

Звільнити заручників в даній ситуації зможуть лише самі заручники, які відстоюючи свою позицію, керуючись виключно нормами права, не дозволять будь-яким іншим органам чи посадовим особам втручатися в їх діяльність. Надзвичайно важливим фактором при цьому буде монолітна єдність, адже боротьба за свободу і незалежність буде не з легких.

Адвокати Ростислав Кравець та Анна Мартиненко
Адвокатська компанія «Кравець і партнери»