Особливості формування складу виконавчого органу акціонерних товариств

Велика кількість нині діючих в Україні акціонерних товариств була створена іще у 1990-ті роки, від прийняття 19 вересня 1991 року Верховною Радою України Закону України «Про господарські товариства» (далі – Закон). З того часу Закон неодноразово (більше 20 разів) змінювався, а з 01 січня 2004 року основними нормативно-правовими актами у галузі регулювання діяльності акціонерних товариств стали Цивільний та Господарський кодекси України.

Порядок створення та формування складу виконавчого органу акціонерних товариств (далі – АТ) також зазнавав змін.

Нині цьому порядкові приділяється неабияка увага, у першу чергу тому, що звільнення та призначення нових посадових осіб акціонерних товариств стала чи не найголовнішим інструментом у спробах рейдерських захоплень вітчизняних підприємств.

Якщо пригадати одну з перших редакцій ст. 41 Закону, що діяла до 23.12.1997р., то маємо досить чітку схему, за якої обрання та відкликання членів виконавчого органу АТ (так само як і ревізійної комісії та спостережної ради) належало до виключної компетенції Загальних Зборів АТ. Зазначена редакція норми не передбачала права вищого органу АТ передавати вказані повноваження іншим органам, однак, і прямо не забороняла цього. 

Із внесенням 23.12.1997р. змін до Закону була вжита перша спроба делегувати повноваження із формування персонального складу виконавчого органу АТ іншим його органам, оскільки у новій редакції стаття 41 Закону забороняла передавати останнім тільки повноваження, передбачені п. п. «б», «д», «е» та «ї» (нагадаємо, повноваження щодо обрання та відкликання членів виконавчого органу передбачені п. п «г» ст. 41 Закону).

Звичайно, передача повноважень могла відбутися тільки з відома та за рішенням загальних зборів акціонерів, що значно утруднювало цей процес, однак, із введенням в дію 01.01.2004р. Цивільного Кодексу України зазначена проблема була вирішена сама по собі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 159 ЦК України до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить «обрання членів наглядової ради, а також  утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства».

Звертаємо увагу і на той факт, що аналогічні зміни сталися у порядку формування персонального складу виконавчого органу товариств з обмеженою відповідальністю (ст. 145 ЦК України); до набрання чинності ЦК України останні керувалися у цьому питанні вимогами ст. 41 Закону.

Складається враження, що під час прийняття закону ніхто не звернув уваги на істотну зміну усталеного порядку формування персонального складу виконавчого органу АТ і пов’язані з цим наслідки, адже відтепер загальні збори акціонерів мали приймати рішення лише про створення самого виконавчого органу. Члени ж цього органу мають обиратися (або призначатися) у спосіб, передбачений статутом, адже у кодексі про це нічого не сказано!

З моменту набрання чинності ЦК України положення Закону втратили свою переважну силу і набули «другорядного», порівняно із кодексом значення, тобто, мають застосовуватися виключно у частині, що не суперечить останньому.

У той же час, редакція ст. 41 Закону, яка не зазнала змін, напевно таки заважала реалізовувати закладену у ст. 159 ЦК України можливість призначення нових керівників АТ поза компетенцією загальних зборів акціонерів, оскільки відповідно до тієї ж ст. 159 ЦК України «до виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань». Багато хто трактував цю норму як таку, що доповнювала виключну компетенцію загальних зборів акціонерів порівняно із передбаченою ЦК України.

Аби усунути це протиріччя 27.04.2007р. Верховною Радою України  був прийнятий Закон «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України».

Зазначеним  законом передбачалося приведення п. п. «г» ч. 5 ст. 41 Закону у повну відповідність до п.2 ч. 2 ст. 159 ЦК України. Крім того, закон зобов’язав усіх юридичних осіб привести у відповідність до нього свої статути, і зробити це протягом 1 року з дня набрання ним чинності.

Таким чином, у результаті прийняття законодавчих актів були створені передумови для усунення акціонерів від участі у процесі формування персонального складу виконавчого органу товариства, і як наслідок – для зменшення їх впливу у процесі управління підприємством.

У той же час, вихід із цього становища є, і він досить простий. Варто лише, скориставшись тією ж нормою ст. 159 ЦК України, під час затвердження нової редакції статуту віднести право обрання членів виконавчого органу АТ до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

Отже, відтепер особливу увагу слід приділяти рішенням, які приймаються загальними зборами АТ, і зокрема проектам змін до статутів, що пропонуються для обговорення і затвердження, адже відповідні зміни будуть запропоновані обов’язково.

Акціонерам необхідно погодити саме такий порядок формування персонального складу виконавчого органу АТ, який найбільше відповідатиме інтересам товариства і позбавить можливості неконтрольованої зміни його посадових осіб. Одночасно, порядок обрання членів виконавчого органу має передбачати оперативне реагування на звичайні зміни, що можуть статися (наприклад, хвороба, переїзд в іншу місцевість членів виконавчого органу тощо), на випадки зловживання посадовим становищем тощо.

Для таких випадків пропонується повноваження з обрання членів виконавчого органу віднести до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, а питання їх відкликання – до компетенції, наприклад, наглядової ради. Статути АТ та Положення про правління мають містити чіткі правила взаємозаміни тимчасово відсутніх членів виконавчого органу, а також строки, протягом яких можливе виконання обов’язків тимчасово відсутніх посадових осіб товариства.

І. Черпак, юрист