Адвокат, який не пройшов перевірку на доброчесність закликає колег ініціювати «з’їзд адвокатів». Некомпетентність чи диверсія?

П’ятнадцять хвилин часу, завантажений PDF-файл та накладений електронний цифровий підпис через сервіс «Дія». Такий алгоритм входу до «маленької революції» запропонував колегам-адвокатам Дмитро Остапенко у своєму публічному заклику в соціальній мережі Facebook.

Заявлена мета кампанії: скликання З’їзду адвокатів України, зміна керівництва НААУ, скасування існуючої кількості залікових годин та балів від Вищої школи адвокатури (ВША) та відкриття фінансової звітності.

Проте, ми не будемо ставити під сумнів адекватність заявленої мети. З цього приводу викладено достатньо аргументованих матеріалів. Інша справа механіка скликання «з’їзду» запропонована Остапенком та його особиста здатність забезпечити цей процес.

Дмитро Остапенко

Одже, для реалізації цього плану, посилаючись на частину 4 статті 54 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ініціатор розпочинає збір 7 500 підписаних вимог. За розрахунками Остапенко саме стільки потрібно для запуску процесу проведення З’їзду. Заповнені документи та файли криптографічних підписів адвокатам пропонується надсилати на особисту адресу Дмитра Остапенка в GMAIL.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Саме цей факт змушує детально заглибитися у розбір механіки цього збору і технічних особливостей електронного документообігу.  

Справа у тому, що будь-який масовий збір даних починається з визначення рівня їхньої чутливості. Остапенко просить колег надіслати підписаний за допомогою ЕЦП файл та протокол створення і накладання підпису.

У системі електронного документообігу файл із розширенням .p7s (або архів із підписаним документом) не є аналогом факсиміле чи галочки в Google-формі. Кваліфікований електронний підпис (КЕП), згенерований через «Дію» або сертифіковані АЦСК, містить жорстко зашиті метадані особи. Серед них повне прізвище, ім’я та по батькові; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП); унікальні серійні номери сертифікатів, що дозволяють ідентифікувати особу в державних реєстрах.

Цей масив даних тисяч діючих адвокатів – людей, які володіють адвокатською таємницею, ведуть кримінальні провадження, захищають військовослужбовців або працюють із комерційною таємницею великих корпорацій – пропонується акумулювати на безкоштовному, комерційному поштовому сервері компанії Google, в особистій поштовій скриньці Дмитра Остапенка. Чи усвідомлює цей ніби досвідчений  юрист, що між проведенням опитування на своїй сторінці у Facebook і збором особистих даних людей зі спецстатусом є суттєва різниця?

Видається що ні, тому має сенс дещо пояснити. Приватна електронна скринька не має Комплексної системи захисту інформації (КСЗІ), наявної в державних реєстрах. Фізична особа, яка володіє цією скринькою, не зареєстрована як розпорядник бази персональних даних із відповідними протоколами безпеки. У разі хакерської атаки, успішного фішингу або втрати контролю над пристроєм організатора, криптографічні дані тисяч правників опиняться у третіх осіб. При цьому жодної юридичної відповідальності за такий витік ініціатор збору як приватна особа фактично не нестиме.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Також окремої уваги вимагає публічна гарантія, яку надає пан Остапенко: «Я гарантую кожному адвокату конфіденційність отриманих даних. У тому разі, якщо цифри у 7500 вимог досягнути не вдасться, інформація про підписантів залишиться у таємниці».

Деконструкція цієї тези виявляє її повну процесуальну неспроможність. Механізм статті 54 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не функціонує в режимі закритого соціологічного опитування. Якщо ініціатор збере необхідну кількість вимог і передасть їх до Ради адвокатів України (РАУ) для скликання З’їзду, РАУ буде зобов’язана здійснити юридичну верифікацію пакета документів.

Процедура вимагає встановлення автентичності кожного підпису та перевірки статусу підписанта в Єдиному реєстрі адвокатів України (ЄРАУ) на момент подачі вимоги (чи не зупинено свідоцтво, чи не притягнуто особу до дисциплінарної відповідальності). До речі, жодного слова про верифікацію осіб, які надішлють свої дані Остапенко не каже. Тобто очевидно, що він точно не буде перевіряти що це за людина, чи має діюче адвокатське свідоцтво, та чи є адвокатом взагалі. 

Тож єдина правильна встановлена законом процедура означає автоматичну, повну та поіменну деанонімізацію всіх учасників збору. Обіцяна Остапенком «конфіденційність» технологічно і юридично можлива лише за однієї умови: якщо збір підписів провалиться і документи нікуди не підуть. Як тільки заявленої мети буде досягнуто — таємниця підписантів анулюється законом. Адвокатам пропонують підписати документ, безпека якого гарантується виключно поразкою самої ініціативи. Стратегія, кажучи відверто, абсурдна з правничої точки зору, хоча і не позбавлена креативності.

Тут ми підходимо до найпікантнішого моменту – професійність, фаховість і доброчесність ініціатора збору.

Зрозуміло, що коли правові та технічні механізми містять очевидні вразливості, єдиною опорою ініціативи залишається особиста репутація її автора. Остапенко просить адвокатів повірити йому на слово. У своїй риториці щодо реформування адвокатури він, як і більшість опозиційних до НААУ рухів, часто спирається на необхідність впровадження прозорості та західних стандартів управління.

Проте саме стандарти прозорості та вердикт міжнародних експертів ставлять під сумнів здатність ініціатора виступати надійним гарантом будь-яких процесів.

Йдеться про відбір суддів до Вищого антикорупційного суду, одним з кандидатів до якого нещодавно був саме Дмитро Остапенко.

Як відомо, участь у конкурсі до ВАКС передбачає найвищий рівень перевірки кандидата за участю Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ). Саме цей орган, до думки якого апелюють реформатори інституцій в Україні, ініціював розгляд питання щодо Остапенка. Спільним рішенням ВККС та ГРМЕ було визнано, що він не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, а його участь у конкурсі було офіційно припинено.

Причина відмови детально задокументована і прямо стосується здатності кандидата дотримуватися офіційних процедур та брати відповідальність за власні рішення.

У 2023 році Остапенко входив до складу конкурсної комісії з відбору голови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА). Під час вирішального засідання він офіційно проголосував за призначення переможницею Олени Думи.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Однак незабаром після цього, зіткнувшись із суспільним резонансом, Остапенко опублікував допис у соціальній мережі Facebook, де заявив про «відкликання» свого голосу. Під час співбесіди на посаду судді ВАКС члени ВККС та міжнародні експерти запитали його про правові підстави таких дій, адже регламент роботи комісії не передбачав можливості зміни результатів голосування постфактум через публікації в соцмережах.

Остапенко пояснив комісії свій вчинок просто: “через свою недосвідченість участі в подібних політичних процесах”.

Для членів ВККС та ГРМЕ пояснення порушення офіційного регламенту “політичною недосвідченістю” і спроба скасувати юридичний факт постом у Facebook стали достатньою підставою для дискваліфікації. Кандидат продемонстрував нездатність витримувати тиск та послідовно захищати свої юридичні рішення.

Перенесення цього факту на поточну ініціативу зі збору 7 500 підписів дозволяє побачити повну картину події.

Організатор, чия професійна етика була офіційно поставлена під сумнів міжнародними експертами через мінливість рішень, сьогодні просить тисячі юристів довірити йому свої криптографічні підписи та податкові номери. Людина, яка пояснювала свої помилки на державній комісії “недосвідченістю”, пропонує складати файли з чутливими даними адвокатів на приватний акаунт Google під гарантії, які об’єктивно неможливо виконати через прямі вимоги закону.

Таким чином, заявлена «революція» зводиться не до реформування інституції, а до банального піару Остапенка та, безперечно, до формування бази персональних даних адвокатів. Бази, яка зберігатиметься поза межами правового контролю, у розпорядженні особи, що не пройшла перевірку на інституційну доброчесність.

У підсумку виникають лише два питання: чи зголоситься хтось з адвокатів брати участь у цій афері і чи не порушує Остапенко чине законодавство, зокрема і у сфері адвокатури, своїм бажанням зібрати особисті дані адвокатів?

Артем Верес, юридичний оглядач