Українська модель залучення іноземних експертів із вирішальним (або блокуючим) голосом до конкурсних та оціночних комісій (Етична рада при ВРП, Конкурсна комісія з добору членів ВККС, Дорадча група експертів для КСУ) є унікальним прецедентом у сучасному конституційному праві.

У класичній світовій практиці надання іноземним громадянам безпосереднього права голосу чи вето під час формування національних органів влади застосовується вкрай рідко, оскільки це безпосередньо зачіпає державний суверенітет.

Проте схожі елементи «гібридного» міжнародного залучення (де іноземні представники безпосередньо впливають на призначення або самі входять до складу органів влади) застосовувалися або застосовуються у кількох країнах, що проходили через транзитне правосуддя, постконфліктне врегулювання чи радикальні антикорупційні реформи.

1. Боснія і Герцеговина (Пряма участь у вищих органах влади)

Після підписання Дейтонських угод у 1995 році країна отримала унікальну архітектуру державного управління з глибоким міжнародним залученням:

• Конституційний суд: Складається з 9 суддів. Шестеро обираються парламентами суб’єктів федерації (національні квоти), а три судді є іноземцями. Вони призначаються Президентом Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) після консультацій із президією країни. Ці іноземні судді не можуть бути громадянами Боснії чи сусідніх держав. Вони мають повноцінний, вирішальний голос на рівні з національними суддями при ухваленні будь-яких рішень (включно зі скасуванням законів чи кадровими питаннями всередині судової гілки).

• Високий представник щодо Боснії і Герцеговини (OHR): Міжнародний посадовець, який володіє так званими «Боннськими повноваженнями». Він має право одноосібно звільняти вищих державних службовців країни (включно з членами президії та депутатами) та ухвалювати обов’язкові до виконання закони, якщо місцева влада перебуває в політичному глухому куті.

2. Молдова (Свіжий досвід за українським зразком)

Молдова найближче підійшла до української моделі очищення судової влади через процедури Pre-vetting та Vetting:

• Комісії з оцінювання (Pre-vetting Commission): Для перевірки кандидатів до Вищої ради магістратури та Вищої ради прокурорів було створено спеціальну комісію. До її складу увійшли 3 національні експерти та 3 міжнародні експерти, делеговані західними партнерами.

• Вага голосу: Схема голосування побудована так, що рішення не може бути ухвалене без підтримки міжнародних членів. Непроходження цієї перевірки блокує можливість кандидата претендувати на посаду, що фактично дає міжнародному компоненту вирішальний голос на етапі допуску осіб до органів судової влади.

3. Албанія (Радикальний ветинг із зовнішнім контролем)

У 2016 році Албанія розпочала масштабну реформу судової системи, спрямовану на перевірку доброчесності всіх суддів і прокурорів:

• Міжнародна моніторингова операція (ONM): Була створена під егідою Європейської комісії. Міжнародні спостерігачі (судді та прокурори з країн ЄС та США) формально не мали фінальної картки для голосування в комісіях, але вони отримали де-факто право вето. Якщо ONM видавала негативний висновок або рекомендацію щодо усунення кандидата чи чинного судді, національні органи переоцінки практично не могли проігнорувати цю позицію без ризику зупинки євроінтеграційних процесів та фінансування країни.

4. Гватемала (Антикорупційний прецедент у кримінальній юстиції)

• CICIG (Міжнародна комісія проти безкарності в Гватемалі): Діяла під егідою ООН з 2006 по 2019 рік. Це не була класична конкурсна комісія, але іноземні прокурори та слідчі мали безпрецедентні повноваження у внутрішніх справах держави. Вони працювали як «паралельна прокуратура» з правом самостійно ініціювати кримінальні розслідування проти найвищих посадових осіб країни (включно з чинними президентами) та висувати обвинувачення, що кардинально змінювало розклад сил в органах влади.

Порівняльна таблиця моделей впливу

Юридичний аспект: У сталих демократіях залучення іноземців до формування органів влади з вирішальним голосом не практикується, оскільки це суперечить принципу народного волевиявлення. Венеційська комісія Ради Європи розглядає такі механізми як екстраординарні та тимчасові заходи, виправдані лише критичним рівнем корупції чи системної кризи довіри до інституцій. Більшість подібних положень мають часові обмеження (sunset clauses).

Питання балансу суверенітету та ефективності подібних реформ часто викликає серйозні юридичні дискусії. Який саме аспект цього міжнародного досвіду — наприклад, конституційні виклики у Боснії чи конкретна методологія оцінки доброчесності в Молдові — вас цікавить докладніше для аналізу?

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Відповідь Chatgpt.com

Якщо говорити саме про іноземців або міжнародних експертів, які мають формалізований вирішальний або блокуючий вплив на призначення державних органів чи судових/антикорупційних інституцій, то Україна є доволі унікальним випадком.

В Україні міжнародні експерти отримали реальний вплив, зокрема щодо:

• добору суддів Вищий антикорупційний суд;

• формування Вища кваліфікаційна комісія суддів України;

• перевірки кандидатів до Вища рада правосуддя;

• конкурсів до Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

У низці процедур міжнародні експерти мали або:

• право вето;

• переважний голос при рівності;

• фактичну можливість блокувати кандидатів. (Protocol)

Аналоги у світі

Повних аналогів небагато, але частково подібні моделі існували або існують у таких країнах:

• Боснія і Герцеговина — після Дейтонських угод міжнародна адміністрація та іноземні судді брали участь у формуванні судових інституцій і Конституційного суду. Досі у Конституційному суді є іноземні судді.

• Косово — після війни та під міжнародною адміністрацією ООН/ЄС іноземні судді та прокурори мали значний вплив на правосуддя та антикорупційні процеси.

• Ліберія та Сьєрра-Леоне — після громадянських війн міжнародні структури впливали на реформу сектору безпеки й антикорупційні органи.

• Гватемала — міжнародна комісія CICIG під егідою ООН мала дуже сильний вплив на антикорупційні розслідування та кадрові процеси, хоча формально не призначала органи влади.

• Боснія і Герцеговина та Косово найближчі до української моделі за рівнем зовнішнього впливу.

Чого майже ніде немає

У більшості демократичних держав — наприклад у США, Франція, Німеччина чи Польща — іноземці:

• не мають вирішального голосу;

• не входять до органів добору суддів чи прокурорів із правом блокування;

• можуть бути лише радниками або спостерігачами.

Важливий нюанс

Українська модель виникла як компроміс між:

• вимогами міжнародних партнерів щодо антикорупційної реформи;

• низькою довірою до внутрішньої судової системи;

• умовами фінансової та політичної підтримки з боку Міжнародний валютний фонд, Європейський Союз та країн G7.

Тому Україна не є абсолютно єдиною, але серед суверенних держав мирного часу — це одна з найширших моделей формального впливу міжнародних експертів на кадрові рішення державних інституцій.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Загальний висновок:

Те що роблять в Україні іноземці, немає в жодній країні світу і з точки зору демократії та незалежності це фактична та абсолютна втрата суверенітету та прямо протирічить Конституції України на моє переконання.

Адвокат, голова АО Кравець і партнери Ростислав Кравець