Дике кредитування та його наслідки

Проблема валютних позичальників докризових часів (2005-2008 років) і досі державою не врегульована.

Всім відомо, що в період 2005-2008 років, відчізнянні банки заманювали громадян дешевими валютними кредитами. Ідеальним для роботи банків тих часів з точки зору ризику і доходів вважалося взяти валюту та видати валюту. Майже всі банки стали залучати величезні обсяги валюти за кордоном. В основному, відчізнянні банки випускали єврооблігації або отримували синдиковані (від кількох банків) кредити. Дочірні банки іноземних кредитних установ, зареєстровані в Україні, отримували пряме фінансування від своїх зарубіжних «мам». Для мінімізації валютних ризиків, взяті в борг у іностраних кредиторів долари за однією процентною ставкою, банки видавали населенню у виді валютних позик за значно вищою процентною ставкою.

Для українських банків це був надприбутковий легкий і швидкий шлях. До речі, нікого не доводилося вмовляти — населення активно одержувало більш дешеві доларові кредити.

В ті часи банки і позичальники жили однією ідеєю — НБУ не допустить коливання курсу долара, як не допускав його довгі роки поспіль. Нацбанк хоча й говорив про шкідливість валютного кредитування, жодних заходів проти нього не вживав!

Після доларового дощу, який пролився на позичальників у 2005–2008 роках, світова фінансова криза, що набрала обортів в Україні в осені 2008 року показала, що ця модель кредитування виявилася згубною, в першу чергу для валютних позичальників.

Що відбувалося восени 2008 року, пам’ятають усі. Коли курс долара підскочив до 9 гривень, банки вже були під захистом мораторія держави на знаття депозитів, водночас припинили кредитування і позбавили валютних позичальників можливості перекредитування або отримання кредитних канікул і, як наслідок, дві третини валютних позичальників просто вже не могли подалі обслуговувати наявні валютні позики за таким курсом долара.

Наступна криза 2014 року, що відзначилася черговим значним зростанням курсу до 22-23 гривень за 1 долар, поставила кінцеву крапку у питані неповернення валютних позик.

Цим часом, значні фінансові дірки, які виникли у балансах банків в зв’язку з масовим неповерненням валютних позик, закривалися державою десятками мільярдів гривень рефінансування НБУ за рахунок коштів населення України – платників податків, в тому числі за рахунок цих же позичальників, які і так значно обніщали внаслідок негативного впливу фінансової кризи на економіку України.

Одже, як ми бачимо, у кризові часи держава захистила перш за все банки! Мораторієм заборонила громадянам забирати з банків власні кошти (депозити) та ще «підкинула» грошей шляхом рефінансування. Жоден банк не збанкрутів. Збанкрутіли тільки позичальники, брошені державою на призволяще зі своїми проблемними кредитами, на одинці з наслідками фінансової кризи та потужними фінансовими установами, не захищені від свавілля банків та колекторів, які в буквальному сенсі водночас накинулися на заставне майно позичальників, потрапивших у дуже скрутне фінансове становище, а в багаточисельних випадках, ще втративших роботу та доходи.

Введення у 2014 році мораторія на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення валютних кредитів, виявилось привінтивною мірою захисту тільки тих позичальників, заставне майно яких підпадає під критерії, встановлені цим законом, но далеко не вирішенням проблем валютних позичальників взагалі.

До речі, всі вже знають, що дія цього мораторію не зупиняла «чорних» реєстраторів та нотаріусів переєструвати право власності на іпотечну нерухомість за банком і не зупиняла банки забирати навіть єдине житло позичальників. І все це робилося і робиться зараз «під дахом» державних установ та правоохоронних органів — Мін’юст «кришує» реєстраторів і нотаріусів, поліція і прокуратура просто нічого не робить!

А що до позичальників, заставне майно яких не підпадає під дію мораторія?

Їх майно було і залишається цілью номер один для банків та колекторів.

Проблеми таких позичальників держава зовсім не бачить, а навпаки, за замовчуванням, сприяє активної діяльності банків по «віджиму» нерухомості у позичальників.

Корумпована судова та правоохоронна системи України не взмозі дотримуватися законів та профессійної етики при вирішенні питань захисту законних прав та інтересів валютних позичальників під натиском потужних банківських фінансових бюджетів, що виділяються та пропонуються банкірами для вирішення цих чи інших питань.

Потрібні докази? Будь ласка! Є один з багатьох прикладів «роботи» декількох з багатьох банків з одним із багатьох позичальників.

І так, за мовчазною згодою вітчизняних можновладців, при активної підтримці українських правоохоронців та суддей, більше серед усіх банків у питанні «віджиму» іпотечної нерухомості в Україні досяг успіху найпотужніший приватний банківський бізнес «країни агресора» українського походження — Альфа-Банк Україна, який є філією російського Альфа-Банку, що належить консорціуму російської Альфа-Груп, та став правонаступником Укрсоцбанку після його ліквідації.

Донедавна, при стягненні заставного майна банки стикалися з різного роду труднощами, що були викликані необхідністю дотримання вимог законодавства України в області валютного іпотечного кредитування. Зараз це відбувається швидко і легко завдяки Альфа-Банку, який застосував в Україні свій досвід «роботи з проблемними кредитами» на території Росії і запропонував практично «ноу-хау» в питанні незаконного та над швидкого заволодіння іпотечною нерухомістю колишнього Укрсоцбанку на території України.

Дивитесь самі:

Приватний будинок позичальника, придбаний ним у 2005 році у недобудованому стані, розташований у затишному котеджному містечку під Києвом, був переданий Укрсоцбанку в іпотеку по споживчому кредиту у 2007 році. При отримані кредиту, позичальник розраховував добудувати власний будинок «під ключ» та використовувати його за призначенням для постійного проживання його сім’ї та родичів. До речі, цей будинок був тоді і досі є єдиним містом проживання його сім’ї – громодянської дружини та неповнолітньої дитини.

До кризи 2008 року, кредитні відносини, як позичальником так і банком обслуговувалися своєчасно та у повному обсязі – банком надавалися кредитні транши, позичальником сплачувалися відсоткі та частково тіло кредиту.

З настанням кризи, наприкінці 2008 року, банк без попередження прекратив видачу траншів, не виконавши свої обов’язки за кредитним договором у сумі, що дорівнює близько 15% від загальної суми кредиту, що мав отримати позичальник, цим позбавивши позичальника можливості закінчити ремонтні роботи та використовувати будинок за призначенням.

Далі все як у всіх, позичальник значно втратив доходи, повернути кредит за майже подвійним курсом долара стало не можливо. Користуватися недобудованим будинком було теж неможливо, для проживання сім’ї приходилося орендувати житло.

Знецінення національної валюти майже у 3 рази у 2014 році повлекло здорощення суми раніше отриманого кредиту майже у п’ять разів, при цьому доходи позичальника у кризові та післякризові периоди не зростали.

Тільки у 2017 році, з пропущенням строків позовної давності, Укрсоцбанк розпочав судову процедуру стягнення боргу шляхом продажу іпотечного майна.

У жовтні 2017 року, рішенням Обухівського районного суду Київської області, у звернені стягнення Укрсоцбанку на житловий будинок та земельну ділянку позичальника було відмовлено повністю з причини пропущення банком строку звернення до суду та ненадання ним до суду належних доказів, які би підтверджували законність прав вимоги про звернення стягнення за іпотечним договором. Також, у тексті рішення, суд чітко зазначив, що Укрсоцбанк не підтвердив жодним документом суми нарахованої ним заборгованості.

Потім, постановою апеляційного суду Київської області від 19.12.2017 р. за апеляційною скаргою банку виноситься прямо протилежне судове рішення про задоволення вимог Укрсоцбанку, при цьому, слід зазначити, що резулятивна частина постанови була прописана апеляційним судом на користь банку так ретельно, що навіть містила положення, які виходили за межі позовних вимог банку – як кажуть, добавили від себе все, що змогли, щоб «клієнт» був задоволений! Це, на думку юристів явно свідчить про корупційну складову, яка значно вплинула на винесення постанови апеляційного суду або, що мало вірогідно, про елементарну безграмотність суддів апеляційного суду.

Далі, ухвалою Верховного суду України від 26.02.2018 р., було зупинено виконання постанови апеляційного суду Київської області з причини не відповідності змісту постанови змісту позовної вимоги банку, а також в зв’язку з не всебічним вивченням апеляційним судом обставин справи. Мабуть, європейський «бюджет» на вирішення судових питань у банка закінчився, і наступною ухвалою Верховного суду України від 06.09.2019 року, справа була повернута на повторний перегляд судом апеляційний інстанції та по цей час по суті не розглядалася. Наступний розгляд справи призначено на 12.08.2020 року.

Отже, по суті даної судової справи, на цей час залишилось не змінним рішення першої інстанції, яким банку було відмовлено у зверненні стягнення на іпотечне майно позичальника з зазначених вище підстав.

Як ми бачимо, Укрсоцбанк, зі своїм європейським топ-менеджментом, намагался вирішити справу «змішаним способом»: «по європейськи» — у законному судовому порядку, но походу підключивши додатково спосіб вирішення питання «по нашому» — «прикупивши» у потрібний момент «правильне» рішення суду.

І тут, наприкінці 2018 року, на фоні чуток в пресі про об’єднання Укрсоцбанку з Альфа-Банком, у подальших діях Укрсоцбанку починає відчуватися «рука мастера».

З погляду на перебіг судових рішень не на користь банку, не марнуючи часу на подальші судові тяжби, грубо порушуючи положення законодавства та умови іпотечного договору, якими прямо забороняється одночасне застосування судового та позасудового (на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку») способу звернення стягнення на іпотечне майно, по підложному поштовому повідомленню (номер повідомлення не просліджується на сайті Укрпошти), тобто, без належного попередження позичальника, у змові з державним реєстратором виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Петровською Іриною Петрівною, та ще в період дії заборони на вчиненння будь яких реєстраційних дій з будинком, зокрема по зміні власника, у вигляді арешту на будинок, накладеного ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.04.2017 р., під новорічні свята 2018-2019 років, Укрсоцбанк проводить зухвалу перереєстрацію будинку та земельної ділянки на себе, тут же наймає колекторську компанію Укрборг та розпочинає активно «віджимати» будинок у позичальника, в якому тим часом зареєстрована та постійно проживає сім’я позичальника з малолітньою дитиною.

До речі, те, що законодавство України забороняє здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні діти без попередньої згоди органів опіки та піклування, і банк і державний реєстратор також проігнорували, а вищезгаданий державний реєстратор так поспішав виконати оплачене «понад тарифу» замовлення банку, що навіть переплутав дати — з витягу про реєстрацію виходить, що рішення про перереєстрацію нерухомості ним приймалось 27.12.2018 року, тобто піздніше ніж ним було фактично проведено перереєстрацію — 22.12.2018 року.

Як це у неї вийшло? Спочатку реєструє, а потім приймає рішення? Навіть не свідомої у юридичних тонкощах людині зрозуміло, що спочатку повинно бути вивчення документів і прийняття рішення про реєстрацію або відмову, а вже потім слідують дії згідно прийнятого рішення, а не навпаки!

Проте, не звертаючи уваги на такі «дрібниці», представники банку, спільно з представниками колекторської компанії Укрборг, по гарячих слідах (поки не відмінили цю «реєстрацію» через суд або суд не наклав арешт на будинок), 03-04.01.2019 р., проводять декілька чисельних (по 10-15 озброєних осіб зухвалої зовнішністі) виїздів до будинку позичальника. Не маючи передбаченого законодавством рішення суду про усунення перешкод у користуванні майном, без державного або приватного виконавця, та без дозволу проживаючих, розмахуючи погано читаємою копією витяга про право власності банка на будинок, проникають на територію помешкання, погрожуючи фізичною розправою роблять чисельні спроби вивільнення будинку шляхом примусового виселення на вулицю його мешканців.

Під час кожного такого «візиту», поліція Обухівського району, що викликалася адміністрацією котеджного містечка та родичами позичальника, приїзджає на місце злочину і веде себе так, як будто нічого не відбувається, не втручаючись у події, тільки приймає заяви сторін.

Тоді, якимось чудом, вікинути мешканців на вулицю не вдалося, а завдяки наполегливісті адвокатів та юристів позичальника, не самостійно, як це треба по закону, а примусово на підставі окремих ухвал Обухівського суду, поліцією Обухівського району таки були внесені відомості про скоєні злочини в ЄРДР та по цей час, нікому не відомо як, розслідуються Кримінальні провадження номера: 12017100050011436 та 12019110230000184, по факту незаконного проникнення на територію приватного будинку, незаконої спроби заволодіння нерухомістю працівниками Укрсоцбанку та колекторської компании Укрборг, а також по факту шахрайства з нерухомістю, вчиненого працівниками Банку та державним реєстратором, відповідно.

Зрозуміло, що по факту незаконної перереєстрації нерухомості, адвокатами позичальника була подана позовна заява до Обухівського районного суду Київської області про визнання протиправними дії та скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Петровської Ірини Петрівни про державну реєстрацію права власності на будинок та земельну ділянку за Укрсоцбанком, яка 15.01.2019 р. була прийнята судом до розгляду, а в порядку забезпечення зазначеного позову, окремою ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 15.01.2019 р., був накладений арешт – заборона Укрсоцбанку розпоряджатися будинком та земельною ділянкою, на який він розташований, до вирішення судової справи по суті.

Проте, з огляду на невдали спроби захоплення будинку силами «горе тітушек-колекторів», користуючись «свіже сфабрикованими» правами власності, Укрсоцбанк зробив спробу отримати рішення Обухівського суду про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу до нього та про визнання особи такою, що втратила право користування. Але, треба віддати належну повагу судді Обухівського суду Кравченко М.В., який у даному випадку, враховуючи сумнівну природу походження права власності, 21.08.2019 року виніс цілком логічну і закону ухвалу про зупинення провадження по цій справі до набрання законної сили судовим рішенням в зазначеної вище справі про визнання протиправними дії та скасування рішення державного реєстратора.

Ну ніяк не виходить «віджати» помешкання, а чекати рішення суду з невідомо яким результатом, дуже прикро!

Поки Обухівський суд, з незрозумілих причин, багаторазово впродовж більше ніж року переносив розгляд справи по суті, Альфа-Банк, наприкінці 2019 року, отримавши кредитний портфель Укрсоцбанку після його ліквідації, відчувши себе повноправним власником, переєстрував на себе, як правонаступника Укрсоцбанку, право власності на будинок та земельну ділянку, і почав по своєму розбиратися з іпотечною нерухомістю ліквідованого банку.

Під гаслом «взяти об’єкт під контроль будь якою ціною», в змові зі слідчим поліції Обухівського району, Альфа-Банку таки вдалося провернули зухвалу схему рейдерського захоплення вищезгаданого помешкання. Таке собі «ноу-хау», про яке ми розповідали раніше.

В чому полягала ця схема, запитаєте ви!

Дивитись уважно, як це «ноу-хау» працює:

Робітник Альфа-Банку надав завідомо неправдиві свідчення у поліцію Обухівського району про те, що нібито у даному будинку розташована і працює ні що-небудь, а порностудія!!! По даній заяві, поліція Обухівського району дуже швидко внесла відомості про злочин в ЄРДР, а слідчій суддя Обухівського суду, за поданням слідчого поліції, виніс ухвалу про обшук даного помешкання з метою встановлення доказів та осіб, до цього причетних.

Далі все відбувалося як у кіно!

Дія перша. Як кажуть, «поки нікого німа дома», слідча група Обухівської поліції, серед біла дня, при «бойової» підтримці поліцейського спецназу, на п’яти або шести автомобілях замітають охорону котеджного містечка, колоной проїжджають по його території до помешкання і беруть будинок в облогу. Далі, слідчий на камеру, зачитує ухвалу слідчого судді про обшук, і  визиває у якості свідків, як Ви думаєте кого? – звісно власників помешкання, якими згідно витягу про реєстрацію є Альфа-Банк, представники якого, якимось «дивним чином» оказалися присутніми в цей час біля помешкання та ще і заїджали на територію котеджного містечка у складі поліцейського кортеджа!

Що це получається, давайте розберемося по першої дії:

Представник Альфа-Банку – з юридичної точки зору представник власника помешкання, пише заяву в поліцію, що в його помешканні, власником якого він є, розташована порностудія, то біш сам на себе написав заяву про злочин. Поліція приймає цю заяву і не замислюючись про явну нестиковку починає дуже ретельно та швидко розслідувати кримінальне провадження, організовує обшук і не забуває прихватити з собою на обшук потенційного злочинця у якості свідка! Сторонні поняті, як це положено при обшуку, не залучалися, все відбувалося, як кажуть по російськи «в узком семейном кругу».

Дія друга. Сама цікава. Далі Вам стане зрозуміло, навіщо все це робиться!

Так от, взявши в озброєну облогу пустий будинок, швидко зачитавши ухвалу слідчого судді про проведення обшуку, не привлекаючи понятих і по ходу «зайвих свідків» та не чекаючи мешканців будинку — власників особистих речей, зокрема коштовних, грошей тощо, що знаходилися у будинку на момент проведення обшуку, працівники поліції виламали задні двери будинку та через веранду проникнули у будинок з представниками Альфа-Банку у кількості понад 5 осіб, які після так званого обшуку, який, до речі, тривав хвилин десять, звісно же залишилися у будинку як його власники.

Відомо, що при обшуку ознак кримінальної діяльності порностудії встановлено не було, але мета цієї «акції» була досягнута повністю — помешкання, яке так довго «тримало оборону», було захоплене.

Мешканці, яких у цей час не було дома, в одну мить залишилися безхатьками!

Без законних підстав, без рішення суду, а навіщо, якщо можно домовитися з поліцією і під озброєним конвоєм пройти охорону котеджного містечка, на законних підставах виламати двері, і по підложним документам забрати будинок.

Як кажуть «гроші вирішують усе»! Що ще треба пояснювати?!

А що до мешканців будинку?

Мешканці будинку, яких представники так званого власника — Альфа-Банку на слідуючий день допустили до будинку щоб зібрати особисті речі, недорахувалися коштовного наручного годинника, грошей і, навіть частини одягу!!!

Це відвертий грабіж на законних підставах???!!!

До речі, після цих подій, які відбувалися на прикінці 2019 року, тільки 06.02.2020 року, Обухівський районний суд виніс рішення, яким визнав дії державного реєстратора виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Петровської Ірини Петрівни щодо проведення 22.12.2018 року державної реєстрації права власності на будинок за Укрсоцбанк незаконними. Також, цим рішенням суд визнав протиправними та скасув рішення державного реєстратора виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Петровської Ірини Петрівни згідно з яким було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на будинок за Укрсоцбанком. Звісно, за апеляційною скаргою Альфа-Банку, зазначене рішення буде переглядатися апеляційним судом. Розгляд справи призначено на 27.08.2020 року.

А по факту крадіжки особистих речей та грошей мешканців під час незаконного рейдерського захвату банком будинку під виглядом обшуку, знову таки не самостійно, як це треба по закону, а примусово на підставі окремої ухвали Обухівського суду, поліцією Обухівського району неохоче були внесені відомості про скоєний злочин в ЄРДР та по цей час, знов таки нікому не відомо як, розслідується Кримінальне провадження номер: 12019110230001337.

По факту надання співробітником Альфа-Банку у поліцію завідомо неправдивих відомостей щодо розміщення у будинку порностудії, адвокатами позичальника було подано у поліцію заяву про злочин та позов до Обухівського суду про внесення відомостей про кримінальний злочин до ЄРДР.

А що про це говорить закон? Згідно норм діючого законодавства України, спірні питання законності реєстрації (набуття) права власності на об’єкти нерухомості вирішуються виключно у судовому порядку, а отже доступ до цих об’єктів забезпечується виключно органами виконавчої служби, представники якої діють офіційно на підставі відповідних рішеннь суду про усунення перешкод у доступу та у використанні (розпорядженні) об’єктом нерухомості, тому будь які спроби заволодіння нерухомістю іншим шляхом є незаконними.

Отже, единий висновок, який можна зробити з цього прикладу це те, що закони в нашій країні банкам не писані! А держава нічого не робить для захисту законних прав та інтересів своїх громадян!

Отже, можна взяти проблемний кредит забезпечений іпотекою, бажано щоб нерухомість була розташована у привабливому місці, домовитися з реєстратором та поліцією, сказати, що там розміщена порностудія, потім відбити його при підтримці поліцейського спецназу, пограбувати по ходу його мешканців і за це тобі нічого не буде!!!

Вот така цікава банківська діяльність «по нашому»!

Проблема валютних позичальників докризових часів повинні бути невідкладно врегульовані на законодавчому рівні, інакше беззаконня з боку банківських установ буде подалі негативно впливати на ступінь довіри населення до банків та підривати інвестиційний клімат в країні.

Василь Багряний

Хотите быть в курсе важнейших событий? Подписывайтесь на АНТИРЕЙД в соцсетях.
Выбирайте, что вам удобнее:
- Телеграм t.me/antiraid
- Фейсбук facebook.com/antiraid
- Твиттер twitter.com/antiraid