ГРМЕ розпочала роботу з ігнорування українського законодавства, практики ВС та перевищення повноважень

Новий 2019 рік у сфері судочинства вирізнився новинами, де неодноразово згадується громадська рада міжнародних експертів, яка активно розпочала свою діяльність. І розпочала, на жаль, з ігнорування законодавства.

Рекомендація обов’язкового штибу

В новітню українську історію вже ввійшли ТСК (Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції) та ГРД (Громадська рада доброчесності). Цілком імовірно, що в підручниках їхню діяльність назвуть проривом і небаченим для України дивом у відновленні довіри до судової влади, однак кожна медаль має два боки.

У цьому випадку зворотним боком є захист прав та інтересів кандидатів у судді й самих суддів. Адже, набуваючи свого статусу, ці особи не позбавляються конвенційних та основоположних прав, таких як право на судовий захист, належний процес та врешті-решт верховенство права, до якого ми так прагнемо.

Водночас, починаючи з 2014 року, коли вперше з’явилися висновки ТСК і ГРД, стало зрозуміло, що ці суб’єкти наділені необмежними дискреційними повноваженнями. При цьому їхній статус залишався невизначеним, бо вони не є ні органом державної влади, ні юридичною особою, ні громадською організацією. Хоча їхні рішення мають так званий рекомендаційний характер, однак вони є обов’язковими до розгляду та впливають на професійну кар’єру суддів чи кандидатів.

Поєднання невизначеного статусу та рекомендаційного характеру рішення має наслідком відсутність ефективного юридичного захисту від порушень, що можуть бути допущені таким органом. Не виключено, що аналогічна ситуація складеться і з діяльністю ГРМЕ.

Ні статусу, ні місцезнаходження

Діяльність та статус ГРМЕ визначено аж двома статтями закону «Про Вищий антикорупційний суд» — стст.8 та 9. Так, згідно із ст.9 закону рада утворюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів, її члени призначаються також нею, достроково повноваження члена ГРМЕ, знову ж таки, припиняє ВККС. Тобто, саме від комісії фактично залежить існування ради та її склад, що вже ставить під сумнів незалежну та неупереджену співпрацю цих двох суб’єктів.

При цьому закон не встановлює, яким чином утворюється рада, на сайті ВККС не опубліковано рішення про заснування ГРМЕ. Отже, неможливо визначити ні строку її діяльності, ні бодай якогось статусу. Навіть місцезнаходження ні ВККС, ні ГРМЕ (на своєму сайті, який недавно було створено) не вказують.

Відсутність місцезнаходження виключає можливість офіційного надання документів ГРМЕ. Електронна адреса, вказана на сайті ради, має сумнівний характер, оскільки у жодному документі не зазначено, кому вона належить, тобто не можна встановити, з ким вестиметься листування за цією адресою.

Самі собі нормотворці

Крім того, законом не визначено форми діяльності ГРМЕ, порядку ухвалення рішення тощо. Зауважимо, що закон не наділив раду правом регулювати ці питання, як і не закріпив за нею право приймати регламент, положення тощо.

Разом з тим на сайті ГРМЕ можна побачити такі документи, як «Критерії оцінки», затверджені протоколом ГРМЕ від 28.12.2018, та «Регламент ГРМЕ», затверджений рішенням ГРМЕ від 4.01.2019.

Проте ці документи не відповідають закону, бо жодних повноважень щодо прийняття подібних актів ГРМЕ не має. Це свідчить про сумніви в доброчесності та бездоганній репутації членів ради, які розпочали свою діяльність з перевищення повноважень та ігнорування норм національного законодавства.

В цьому розрізі особливо актуальною буде практика Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «якість закону». Зокрема того, що чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, аби вони були доступними для розуміння, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні.

До того ж, жоден нормативно-правовий акт не звільняє ГРМЕ від обов’язку дотримуватися національного законодавства та діяти на його підставі.

У разі прийняття рішень з посиланнями на регламент ГРМЕ чи критерії оцінки можна говорити про порушення принципу законності та провести аналогію із застосуванням принципу «плодів отруєного дерева». Адже протиправна поведінка не може породжувати жодних правових наслідків, окрім відповідальності.

Висновки за межами компетенції

Частиною 4 ст.8 закону про ВАКС визначено межі компетенції ГРМЕ, зокрема щодо сприяння у встановленні законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності цього суду.

Втім, закон не містить застереження про те, що поняття «законність джерел походження майна», «відповідність рівня життя кандидата або членів його сім’ї задекларованим доходам», «відповідність способу життя кандидата його статусу» мають автономне значення та не кореспондуються і чинним законодавством.

Водночас аналіз закону «Про запобігання корупції» та низка рішень Верховного Суду свідчать, що виключно НАЗК є єдиним компетентним органом, який може встановлювати факти неправильності заповнення декларацій, зазначення неповної чи неправдивої інформації в них, невідповідності рівня життя доходам, незаконності збагачення тощо. І тільки на підставі документів НАЗК інші органи можуть вживати відповідних заходів.

У цьому випадку подібні законодавчі формулювання є єдиним стримувальним чинником від виходу за межі дискреційних повноважень і саме від їх дотримання залежить, чи не буде процедура відбору свавільною.

Критерії з припущеннями

Критерії оцінки, затверджені ГРМЕ, не відповідають згаданим законодавчим обмеженням. Ось кілька прикладів.

Пункт b, показник 1: поняття «член сім’ї» необхідно застосовувати широко. Закон про ВАКС не пов’язує це поняття винятково з його значенням, передбаченим законом «Про запобігання корупції». З огляду на це воно може охоплювати не лише когось із подружжя і осіб, які живуть разом з кандидатом і пов’язані з ним/нею спільним побутом, як це встановлено ст.1 закону «Про запобігання корупції», але й інших родичів та близьких осіб незалежно від того, чи вони проживають разом.

Пункт d, показник 1: дохід, що не був задекларований в органах державної влади згідно з вимогами відповідного законодавства (наприклад, податкового чи антикорупційного) або був задекларований, проте став інструментом чи результатом незаконної або незадекларованої діяльності, не вважається законним.

Пункт f, показник 1: показниками незаконності походження доходу є з-поміж іншого засоби фінансування за рахунок закордонного доходу; подарунки, спадок, подібні несподівано отримані надходження або позики; сумнівний дохід від недостатньо задокументованого чи закритого бізнесу або від продажу майна.

Подібні вимоги до кандидатів у судді не передбачені жодним чинним нормативно-правовим актом. Про їх існування немає навіть натяку ні в законі про ВАКС, ні в законі «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, ці вимоги з’явилися вже в процесі проведення конкурсу, що не відповідає принципам передбачуваності та чіткості, не узгоджується із законодавством України та є прямим перевищенням повноважень.

Ручний режим відбору

Згідно з п.11 (b) Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя 1983 року не існує єдиного правильного способу обрання суддів; єдиною вимогою є те, що спосіб обрання повинен гарантувати, що призначення суддів не здійснюється з нечесних мотивів.

І це ставить під сумнів чесність мотивів призначення суддів до ВАКС. Це швидше схоже на ручний режим відбору, забезпечений неякісним законом та необмеженими дискреційними повноваженнями суб’єкта з невизначеним статусом.

Демонстрацією високого рівня практичних навичок та умінь, а також здатності бути незалежним і відстоювати свою позицію буде заявлення кандидатами на посади суддів відводів особам, які не дотримуються національного законодавства та не забезпечують неупередженого відбору з чесних мотивів. Адже іншого шансу заявити про свої права чи захистити їх не буде.

Кожному під силу змінити світ на краще…

Анна Мартиненко, Адвокат АК «Кравець і Партнери»,

Ростислав Кравець, Старший Партнер АК «Кравець і Партнери» для Закон і Бізнес