Кримінальні провадження, пов’язані з домашнім насильством: судова практика

Заступник Міністра внутрішніх справ України Катерина Павліченко на відкритті забігу «Аcting for survivors» до щорічної міжнародної акції «16 днів активізму проти насильства», який відбувся 26 листопада 2023 року повідомила, що протягом 2023 року, Національна поліція отримала 244 тисячі заяв про вчинення домашнього насильства та є тенденція до збільшення  кількості таких звернень про домашнє насильство. Але й кількість кривдників, які притягуються до відповідальності поліцейськими, теж більшає відносно кількості звернень.

 Із зростанням кількості випадків притягнення до відповідальності за  вчинення домашнього насильства – зростає кількість судових справ та формується судова практика.

Кримінальний кодекс передбачає відповідальність за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Об’єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, становлять діяння, що виражаються в систематичному насильстві у формах фізичного, психологічного та економічного насильства. Сексуальне насильство виходить за межі цих форм і за наявності підстав кваліфікується за відповідними статтями КК України (постанова ККС ВС від 25 лютого 2021 року у справі № 583/3295/19 (провадження № 51-6189км20).

Відповідно до п. 1 ч. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Для того, щоб обґрунтувати наявність домашнього насильства у конкретному випадку, сторона обвинувачення має довести обставини, які свідчать, що потерпіла від інкримінованого злочину особа є водночас і жертвою домашнього насильства.

Це не виключає того, що докази існування ситуації домашнього насильства можуть міститися і в самих обставинах злочину, які доводять, що певний випадок насильства є проявом поведінки, характерної для домашнього насильства.

Докази того, що інкримінований злочин пов`язаний з домашнім насильством, мають бути надані стороною обвинувачення, аби сторона захисту отримала можливість їх спростувати.

Необхідною умовою визнання судом злочину таким, що пов`язаний з домашнім насильством, є відображенням цієї обставини у формулюванні обвинувачення з встановленням органом досудового розслідування відповідних фактичних обставин. (Правова позиція Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 17 червня 2021 року у справі № 717/764/20 Кримінальна юрисдикція)

Щодо необхідної умови визнання судом злочину таким, що пов`язаний з домашнім насильством

В даній статті розглядаються справи тільки кримінального судочинства. Адміністративні правопорушення тут не досліджуються, хоча  слід зазначити, що вони розглядаються судом,  який вирішує питання щодо притягнення винуватця до кримінальної відповідальності як епізоди систематичності і їх приймає до уваги.

Так, щодо доведення систематичності домашнього насильства Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду виклав Правову позицію в  Постанові від 28 лютого 2023 року у справі № 725/4683/20. Суд не погодився з підходом апеляційного суду, який зводився до того, що кримінальне провадження за статтею 126-1 КК може бути розпочате лише після того, як за попередні епізоди домашнього насильства особа була не менш ніж двічі притягнута до відповідальності за статтею 173-2 КУпАП.  «…Домашнє насильство майже ніколи не становить собою окремий епізод, а зазвичай охоплює кумулятивне та взаємопов`язане фізичне, психологічне, сексуальне, емоційне, вербальне та фінансове насильство щодо близького члена сім`ї чи партнера, наслідки якого виходять за межі обставин окремого епізоду. Повторення послідовних епізодів насильства в особистих стосунках становить собою особливий контекст і динаміку домашнього насильства. Воно становить собою триваюче правопорушення, що характеризується продовжуваним зразком поведінки, в якому кожен окремий інцидент є цеглиною більш загального зразку поведінки.

Для доведення систематичності домашнього насильства важливими є сам факт і обставини вчинення окремих його епізодів. Правові наслідки, які настали чи не настали для кривдника за цими окремими епізодами, а також час, коли такі наслідки настали, не є обставинами, які можуть впливати на доведеність цих епізодів.

Мета адміністративного покарання і інших адміністративних заходів держави полягає в негайному реагуванні на окремий випадок домашнього насильства, який сам по собі не становить кримінального правопорушення, з метою своєчасно та ефективно запобігти подальшій ескалації насильства та захистити жертву.

Для доведення систематичності домашнього насильства важливими є сам факт і обставини вчинення окремих його епізодів. Правові наслідки, які настали чи не настали для кривдника за цими окремими епізодами, а також час, коли такі наслідки настали, не є обставинами, які можуть впливати на доведеність цих епізодів.

Суд вже зазначав, що домашнє насильство може доводитися будь-якими доказами, допустимими у кримінальному провадженні, і закон не містить вимоги доведення його спеціально визначеними засобами доказування( Постанова від 14 червня 2022 року, справа № 585/3184/20). Серед іншого, суд може прийняти до уваги адміністративні протоколи поліції, обмежувальні приписи, рішення суду в справі про адміністративне правопорушення (Постанови від 25 лютого 2021 року, справа № 583/3295/19; від 14 червня 2022 року, справа № 585/3184/20), які оцінюються ним у сукупності з іншими доказами, наданими сторонами.…»

Отже, підсумовуючи  вище зазначене, слід наголосити на тому, що в судовій практиці склалось чітке розуміння  об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, а саме домашнього насильства.

Ірина Коваленко

Адвокат, керівник кримінальної практики АО «Кравець і партнери»

+380-44-229-6950