Люди, які вбили реформи правосуддя. ДАРʼЯ ПИСАРЕНКО

З 2014 року під гаслами очищення влади ціла плеяда так званих «професійних активістів» влізла в реформування системи правосуддя, правоохоронних органів та державного управління. За десять років вони освоїли мільйони доларів західної допомоги. Результат? Систему дореформували до ручки. У цьому циклі публікацій ми покажемо обличчя тих, хто перетворив державні зміни на закритий, елітний і надзвичайно прибутковий бізнес. У попередній частині ми розібрали сімейний підряд Світлани Матвієнко та Андрія Вишневського. Сьогодні ж поговоримо про їхній найуспішніший інструмент та його фронтвумен.

Знаєте що таке – ідеальний стартап? Це коли вам не потрібно вигадувати новий iPhone, будувати завод чи ризикувати власним капіталом. Все, що потрібно — це знайти правильні слова, які хочуть чути європейські та американські донори. Слова на кшталт «доброчесність», «очищення», «лідерство» та «агенти змін». Правильно запаковані в красиві презентації, ці слова легко конвертуються у багатомільйонні бюджети.

Дар’я Писаренко

Саме за такою бізнес-моделлю у 2017 році в Україні була створена громадська організація зі «скромною» назвою – «Адвокат Майбутнього». Історія цієї ГО та її незмінної виконавчої директорки Дар’ї Писаренко – це готовий сценарій про те, як продавати повітря, називаючи це реформами, а коли повітря закінчиться – звинуватити в усьому державу та всіх інших.

То хто створив «Адвоката Майбутнього»?

Щоб зрозуміти, звідки взагалі взявся «Адвокат Майбутнього», треба подивитися на його батьків-засновників. Це наші старі знайомі. Перший – Андрій Вишневський, колишній чиновник Мін’юсту та ексзаступник голови НАЗК, який роками будував власну монополію на правду. Другий – Денис Бугай, експрезидент Асоціації правників України, який у часи Януковича був юристом «гаманця сім’ї» Сергія Курченка, а згодом раптово перевзувся в головного реформатора.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Наприкінці 2016 року цим впливовим джентльменам знадобилася нова структура. Інструмент, через який можна було б заводити західні гранти (зокрема, від урядів Канади та США), формувати лояльну мережу юристів по всій країні, та заразом тиснути на Національну асоціацію адвокатів України, до якої що перший, що другий мали свої особисті рахунки.

Проте, нова структура потребує і нового обличчя, яке не обтяжене різними скандалами і корупційним шлейфом. Нікому не хочеться відповідати на незручні питання західних донорів. Тож потрібне було чисте, незаплямоване, а головне — абсолютно підконтрольне обличчя.

І тут на сцені з’являється вона – Дар’я Писаренко.

Від Антрациту до мільйонних бюджетів: феномен Писаренко

До 2014 року про юристку Дар’ю Писаренко не знав абсолютно ніхто. Звичайна молода дівчина, переселенка з міста Антрацит Луганської області. Жодного серйозного управлінського бекграунду, жодних видатних кейсів у юриспруденції, нуль досвіду в реформуванні державних інституцій.

І раптом, як за помахом чарівної палички, ця нікому не відома юристка стає виконавчою директоркою новоствореної ГО «Адвокат Майбутнього», на яку починають литися золоті грантові дощі. Як так сталося?

Відповідь проста: вона була ідеальним виконавцем. Для досвідчених ляльководів на кшталт Вишневського та Бугая переселенка з Антрациту стала тією самою грантовою Попелюшкою. Вона не ставила зайвих питань, вона була вдячна за соціальний ліфт, і її біографія не викликала подразнення у донорів.

Але тут є один фантастично іронічний нюанс. Організація називається «Адвокат Майбутнього». Вона позиціонує себе як голос прогресивної адвокатури. Вона пише програми розвитку для адвокатів. От тільки сама виконавча директорка Дар’я Писаренко… взагалі не є адвокатом! У неї немає адвокатського свідоцтва. Тобто людина, яка жодного дня не працювала в системі адвокатури, бере на себе сміливість, а головне – бере мільйонні бюджети, щоб вчити адвокатів, як їм правильно бути адвокатами. Абсурд? Проте в Україні це називається «громадська експертиза».

«Агенти впливу»

Здобувши фінансування, організація розгорнула бурхливу діяльність. Головним їхнім проєктом стала освітня навчальна програма «Адвокат майбутнього» (не довго думали з назвою). За задумом (і за звітами для посольств), вони мали відбирати найкращих, найсвітліших (на їхню думку) юристів та прокурорів, навчати їх новим стандартам і повертати в систему, щоб ті ламали корупцію зсередини.

Через ці програми пройшли тисячі людей. Звучить солідно, правда? Але давайте подивимось, на що реально витрачалися гроші платників податків США та Канади.

Як ви освоюєте грант, якщо вам треба показати «реформу», але ви не маєте жодних реальних важелів управління державою? Ви орендуєте дорогі конференц-зали у хороших готелях. Ви наймаєте коучів, які розповідають про «лідерство», «софт-скіли» та «емоційний інтелект». Ви влаштовуєте нескінченні кава-брейки, друкуєте красиві роздаткові матеріали на глянцевому папері і наприкінці вручаєте учасникам гарні сертифікати.

Тисячі юристів і прокурорів просто безкоштовно попили кави, потусувалися, завели корисні знайомства і поїхали додому. Чи стала від цього система правосуддя менш корумпованою? Ні. Чи з’явилися нові ефективні закони? Ні. Зате у «Адвоката Майбутнього» з’явилася розгалужена мережа лояльних до них людей.

Фактично, за гроші іноземних партнерів Писаренко та її куратори створили власний закритий клуб. Секту випускників. Коли їм потрібно організувати інформаційну атаку на офіційні органи адвокатури (ту ж саму НААУ) або підтримати «свого» кандидата на якусь державну посаду, вони просто активізують цю мережу. Це класичний лобізм, який чомусь в Україні вперто називають розвитком громадянського суспільства.

Моральний парадокс: хто відповість за провал?

А тепер переходимо до найголовнішого. До результатів діяльності.

Вже кілька років поспіль ГО «Адвокат Майбутнього» входить до так званої «коаліції громадських організацій», яка за гроші Євросоюзу пише гучні «Тіньові звіти» про стан правосуддя в Україні. У цих звітах (частину яких готувала особисто команда Писаренко) вони розносять українську правоохоронну та адвокатську систему вщент. Вони кричать про провал реформ, про корупцію, про залежність інституцій.

Але зупиніться на секунду і вдумайтесь.

Дар’я Писаренко та її організація з 2017 року безперервно отримували величезні гранти на реформування правосуддя. Вони роками розповідали донорам про небувалі успіхи своїх програм. Вони перепустили через свої «світлі» тренінги тисячі прокурорів та юристів, зробивши з них «агентів впливу».

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

І що тепер? Тепер вони виходять і кажуть: «Ви знаєте, реформа провалилася. Система хвора. Держава не впоралася».

Хочеться запитати: панове, а що ви тоді робили всі ці сім років? Якщо ви навчили тисячі прокурорів та адвокатів, а система все одно лежить у руїнах, то, можливо, ваші тренінги — це просто профанація? Якщо агенти, так би мовити, змін, яких ви випустили, нічого не змінили, то куди пішли мільйони доларів?

Чи має Дар’я Писаренко моральне право сьогодні ходити ефірами, роздавати інтерв’ю і критикувати відсутність реформ, якщо вона особисто була найнята і щедро оплачена для того, щоб ці реформи робити? Будь-який нормальний бізнесмен, побачивши нульовий результат, вимагав би повернення інвестицій. Але у світі професійних грантоїдів діє інша логіка: що гірше працює держава, то більше грошей дадуть на її черговий «порятунок».

Замість висновків

Секрет успіху «Адвоката Майбутнього» полягає не в юридичному генії їхньої команди. Їхній секрет – це бездоганне паразитування на суспільному запиті.

Українці хотіли справедливості – Писаренко і компанія продали донорам красиву казку про те, що саме вони цю справедливість побудують. Вони приватизували слова «реформа» та «доброчесність», зробивши їх своєю комерційною таємницею. Нікому не відома дівчина з Антрациту стала директоркою процесу, в якому процес – це все, а результат – ніщо.

Вони не аферисти в кримінальному сенсі. Вони набагато розумніші. Вони навчилися ідеально продавати іноземцям повітря в красивих обгортках, називаючи це розвитком інституцій. А коли чергова бульбашка лопається, вони першими одягають маску трагічної стурбованості і просять новий грант на написання звіту про те, чому все знову пішло не так.

Сьогодні ці люди продовжують писати «тіньові звіти», намагаючись стати єдиними легітимними оцінювачами всього, що відбувається в країні. Але перш ніж довіряти їхнім оцінкам, суспільство має поставити їм лише одне запитання: покажіть, що ви реально збудували за ці роки, окрім власних кар’єр та закритих клубів за інтересами?

У наступній частині нашого розслідування ми розкажемо про ще одного яскравого представника цієї «реформаторської» тусовки — людину, яка зробила ухилення від реальності (а можливо, і не тільки від неї) своїм фірмовим стилем. Михайло Жернаков і його фундація «DEJURE». Не перемикайтесь.

Перша частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. Світлана Матвієнко

Автор: Юрій Сергєєв, журналіст-розслідувач