Люди, які вбили реформи правосуддя. ДЕНИС БУГАЙ

З 2014 року під гаслами очищення влади плеяда «професійних активістів» монополізувала право на проведення реформ у системі правосуддя. У попередніх публікаціях ми розповідали про тіньових кардиналів (Світлану Матвієнко, Михайла Жернакова) та їхню медійну обслугу (Ірину Федорів, Дар’ю Писаренко). Але будь-яка грантова мережа потребує підтримки професійної спільноти та інституційного прикриття. Сьогодні ми поговоримо про людину, яка забезпечила цьому угрупованню респектабельність. Про юриста олігархів-втікачів, який створив громадську організацію і перетворив її на інструмент тотального проникнення в державну владу.

Денис Бугай

В українському суспільстві існує стійкий міф: реформи в нашій країні просувають виключно незалежні ідеалісти, а заважають їм корумповані чиновники. Проте, якщо зазирнути за лаштунки грантових конференцій, ми побачимо іншу картину. Архітекторами європейських реформ в Україні часто виступають ті самі люди, які ще вчора обслуговували інтереси режиму Віктора Януковича.

Ідеальним уособленням цієї інституційної мімікрії є Денис Бугай — засновник юридичної компанії «VB Partners», співзасновник ГО «Адвокат Майбутнього» та багаторічний лідер і президент «Асоціації правників України» (АПУ).

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Сьогодні він позує перед камерами разом із європейськими дипломатами, лобіює зміни до законодавства та вчить суспільство доброчесності. Але його справжня біографія та історія створеної ним організації — це наочний посібник з того, як уникнути відповідальності за розкрадання мільярдів і перетворити громадську діяльність на інструмент безпрецедентного контролю над державою.

Від мільярдів «Брокбізнесбанку» до імунітету від НАБУ

Зіркова кар’єра Дениса Бугая розпочалася задовго до епохи євроінтеграції. У 2012–2013 роках він був довіреним юристом Сергія Курченка — сумнозвісного младоолігарха та головного «гаманця» родини Януковича.

Бугай не лише надавав юридичні консультації. Він очолював Наглядову раду «Брокбізнесбанку». За даними слідства, саме через цю фінансову установу реалізовувалися найзухваліші схеми з виведення державних коштів: банк видавав багатомільйонні кредити фіктивним фірмам-прокладкам Курченка, використовуючи рефінансування Національного банку України. Результат — банкрутство банку та 2,7 мільярда гривень збитків для держави та вкладників. Частина виведених коштів згодом пішла на фінансування тітушок та силовиків під час Євромайдану.

У березні 2014 року Дениса Бугая затримали співробітники СБУ. Невдовзі суд обрав йому запобіжний захід із заставою у 140 мільйонів гривень. Здавалося, розплата неминуча. Проте вже за тиждень він безперешкодно вийшов із СІЗО.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Секрет такої недоторканності крився у двох факторах. Перший — родинні зв’язки. Тесть Дениса Бугая — Сергій Ганжа, колишній генерал-майор СБУ, який керував силовими розгонами Майдану. Згодом він утік до Росії, а під час повномасштабного вторгнення відкрито перейшов на бік ворога, очоливши окупаційну спецслужбу ФСБ у захопленому Мелітополі.

Другий фактор — вміння домовлятися з новими антикорупційними органами. Кримінальне провадження щодо розкрадань у банках Курченка, де фігурував Бугай, несподівано лягло в стіл НАБУ під керівництвом Артема Ситника. Справу заморозили. А натомість Денис Бугай, використовуючи майданчик своєї Асоціації правників України, почав надавати Ситнику публічну інформаційну підтримку в моменти, коли над директором НАБУ згущувалися хмари.

Велика ілюзія: як АПУ вводить в оману Захід

Уникнувши тюрми, Бугай зрозумів: для легалізації свого статусу та захисту бізнесу потрібен респектабельний інструмент. Ним стала Асоціація правників України (АПУ).

По факту АПУ — це звичайна громадська організація (ГО), такий собі клуб за інтересами, що налічує близько 5 тисяч членів. Туди входять адвокати, судді, прокурори та політики. Вона не має жодних владних чи регуляторних повноважень.

Проте АПУ вдалася до відвертої маніпуляції на міжнародній арені. Свою назву англійською вони переклали як «Ukrainian Bar Association» (UBA). У цивілізованому світі термін «Bar Association» означає офіційну, самоврядну організацію, яка видає ліцензії та контролює професію. В Україні такою єдиною офіційною організацією є Національна асоціація адвокатів України (НААУ), яка об’єднує понад 70 тисяч адвокатів згідно з законом.

Використовуючи крадену абревіатуру, АПУ роками вводить в оману європейських дипломатів, посольства та донорів. Коли західний чиновник отримує лист від «Ukrainian Bar Association», він упевнений, що спілкується з офіційною адвокатурою країни. Порівнювати офіційну НААУ та громадську АПУ — це як порівнювати Міністерство освіти з приватними мовними курсами. Але ця мімікрія дозволила Бугаю та його партнерам відчиняти двері найвищих міжнародних кабінетів.

Тотальне проникнення: ГРД, Етична рада та монополія на експертизу

Цей формат «збірної солянки», де в одній закритій ГО перебувають адвокати, які захищають топкорупціонерів, і судді, які виносять їм вироки, виявився ідеальним середовищем для кулуарного «вирішення питань». Але головним досягненням Бугая стало тотальне проникнення АПУ в державний апарат. Вони не просто спостерігали за реформами — вони їх приватизували.

Візьмемо для прикладу Громадську раду доброчесності (ГРД). Фактично, Асоціація правників України та Фундація DEJURE Михайла Жернакова просто поділили цей державний контролюючий орган між собою. Делегуючи своїх членів та представників пов’язаних структур, вони сформували залізобетонну більшість у різних складах ГРД. Це дозволило їм у ручному режимі страчувати або милувати суддів, відсіюючи незалежних кандидатів та просуваючи лояльних.

Але на цьому експансія не зупинилася. Представники АПУ увійшли до Етичної ради (органу, що фільтрує склад Вищої ради правосуддя) та до конкурсних комісій з формування нових судів, включаючи Верховний Суд та Вищий антикорупційний суд (ВАКС).

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Ще один кричущий факт, про який не прийнято говорити вголос: монополізація ринку юридичної експертизи. Сьогодні практично всі топові юридичні фірми, які надають офіційні експертні висновки ключовим органам державної влади (міністерствам, відомствам, комісіям), мають прямий зв’язок із керівництвом АПУ. Вибудовується закритий картель: ці люди самі пишуть правила, самі формують комісії, самі оцінюють суддів і самі ж продають державі багатомільйонні експертні висновки через свої юридичні фірми.

Відповідальність за провал

І тут ми підходимо до головного питання. Якщо Асоціація правників України та її лідери останні десять років були інтегровані в кожен етап судової реформи, якщо вони сиділи в комісіях, ГРД, Етичній раді та лобіювали законодавчі зміни, то саме вони несуть пряму, безпосередню відповідальність за провал цієї реформи.

Сьогодні рівень недовіри до судів сягає 70%, судова система паралізована кадровим голодом, а корупційні скандали лунають щомісяця. Неможливо десять років конструювати двигун, а коли він вибухає, звинувачувати в цьому пасажирів. Проте визнавати власну провину грантовий сектор не збирається. Замість цього вони використовують наслідки свого ж провалу для отримання нових бюджетів.

Восени 2025 року АПУ, DEJURE та структури Вишневського презентували послам ЄС так званий «Тіньовий звіт» (Shadow Report 2025) щодо стану правосуддя. Замість об’єктивного аналізу цей документ є набором чуток і маніпуляцій, мета якого — дискредитувати офіційні українські інституції та довести єврочиновникам: українці не здатні самостійно керувати правосуддям, тому зовнішнє управління треба посилити.

Ілюстрацією цього абсурду є фото, де Посол ЄС в Україні Катаріна Матернова з посмішкою тримає в руках цей звіт, навіть не підозрюючи, що документ написаний групою людей, чиї лідери уникали тюрми за розкрадання банків та відкрито лобіювали інтереси олігархів-утікачів. До речі на цьому фото поруч з пані Послом стоїть Світлана Матвієнко, про яку ми розповідали раніше і Оксана Цимбрівська, про яку ми обовʼязково розкажемо згодом.

Посол ЄС в Україні Катаріна Матернова з Тіньовим звітом за гроші ЄС від активістів

У цьому ж звіті АПУ приділяє величезну увагу необхідності знищити самоврядування адвокатури. Мета очевидна — взяти під контроль останню незалежну правничу інституцію, яка заважає їм монополізувати ринок остаточно.

Замість висновків

Асоціація правників України (АПУ) є ідеальним прикладом того, як під вивіскою громадського контролю можна приховати приватні комерційні інтереси.

Масштаб проникнення АПУ в ключові гілки системи правосуддя не залишає сумнівів: вони були безпосередніми архітекторами змін останнього десятиліття. А отже, за корупційні скандали, за параліч органів добору та за дискредитацію самої ідеї реформ вони несуть повну солідарну відповідальність.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Втім, чи варто було очікувати іншого результату? Коли розбудову системи правосуддя та оцінку суддів довіряють організації, створеній адвокатом Курченка з незакритим кримінальним шлейфом, фінал очевидний. Судова система для таких діячів — це просто ще один проєкт, з якого треба вчасно вивести дивіденди під прикриттям правильних звітів.

І в наступній частині нашого розслідування ми перейдемо до ще одного стовпа цієї системи — Андрія Вишневського. Людини, чий кар’єрний шлях є ідеальною ілюстрацією того, як можна роками паразитувати на державних посадах та грантах, прикриваючись антикорупційними гаслами.

Перша частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. Світлана Матвієнко

Друга частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. ДАРʼЯ ПИСАРЕНКО

Третя частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. МИХАЙЛО ЖЕРНАКОВ

Четверта частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. ІРИНА ФЕДОРІВ

Автор: Юрій Сергєєв, журналіст-розслідувач