Люди, які вбили реформи правосуддя. ІРИНА ФЕДОРІВ

З 2014 року під гаслами очищення влади плеяда «професійних активістів» монополізувала право на проведення реформ у системі правосуддя. Західні донори виділяли на це мільйони, суспільство чекало на справедливі суди, а натомість отримало систему, яка працює ще гірше, ніж до реформ. У попередніх публікаціях ми розповідали про тіньових кардиналів, які захоплювали контроль над відбором суддів та антикорупційних органів. Але жодна така операція неможлива без медійної підтримки. Сьогодні ми поговоримо про інформаційну обслугу цієї тусовки. Про медіа-кілерів, які вміють ідеально конвертувати американські гранти у власний капітал.

Будь-яка схема захоплення державних інституцій потребує правильної інформаційної обгортки. Якщо вам потрібно знищити незалежний орган, усунути незручного суддю або дискредитувати цілу професійну спільноту, вам потрібні правильні «журналісти». Люди, які за потрібний гонорар створять медійний шум, наклеять ярлики «ворогів реформ» та направлять гнів суспільства у вигідне замовнику русло.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Однією з найяскравіших представниць цього жанру в Україні є Ірина Федорів — колишня головна редакторка сайту руху «Чесно», а нині співзасновниця громадської ініціативи «Голка».

Сьогодні вона позиціонує себе як безкомпромісна антикорупціонерка, яка захищає правосуддя та викриває «проросійські» зв’язки. Вона має доступ до західних донорів, пише блоги на провідних ресурсах і повчає суспільство моралі. Але якщо уважно подивитися на її діяльність, і що не менш важливо, на її біографію то виявиться, що кар’єра цієї активістки побудована на обслуговуванні інтересів олігархів, інформаційному кілерстві та банальному шантажі.

Пшонка-стайл у Біличанського лісі

Офіційна біографія Ірини Федорів починається зі стрімкого злету: у 2005 році 21-річна студентка стає керівницею інформаційно-аналітичного відділу програми «Вікна-Новини» на телеканалі СТБ. Схоже, саме там вона навчилася головному правилу сучасної пропаганди — інформацію можна і треба використовувати як зброю.

Справжній характер її діяльності проявився у 2010 році, коли Федорів стала депутаткою Коцюбинської селищної ради. Вона розгорнула масштабну кампанію за приєднання Коцюбинського до Києва під благородним гаслом «захисту Біличанського лісу від дерибану».

Проте реальність була дещо іншою. Селище Коцюбинське було ласим шматком для столичних забудовників. Саме в цей час Київрада безкоштовно передала 147 гектарів Біличанського лісу під проєкт «Bionic Hill», власником якого був впливовий народний депутат від Партії регіонів, олігарх Василь Хмельницький. Почати забудову заважала місцева рада. І саме тоді Ірина Федорів розпочала свою публічну «боротьбу», яка дивовижним чином збігалася з бізнес-інтересами впливового «регіонала». Під виглядом захисту довкілля відпрацьовувалися інформаційні задачі великого забудовника.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Більше того, у травні 2011 року «проста депутатка» Ірина Федорів отримує аудієнцію у тодішнього президента Віктора Януковича. Про що саме журналістка та активістка говорила з майбутнім державним злочинцем невідомо, але після цієї зустрічі її діяльність здобуває зелене світло на всіх рівнях влади. Апогеєм цього співробітництва стало те, що тодішній Генеральний прокурор Віктор Пшонка особисто нагородив Ірину Федорів відзнакою ГПУ «За сприяння і співпрацю». У чому саме полягала це сприяння та співпраця?

На жаль ті хто могли сказати правду – вже навряд чи її скажуть. А сама Федорів зробила все, щоб отримання нагород від головного ката режиму Януковича було старанно вичищене з резюме активістки.

Як і той факт, що у 2017 році вона отримала сумнозвісну антипремію «Унітаз року» (посівши друге місце після В’ячеслава Піховшека) саме за використання чорного піару та маніпуляції громадською думкою.

«У нас завжди все чесно :)»: шантаж за біткоїни

Після Революції Гідності Янукович і Пшонка втекли, а Ірина Федорів… стала головною редакторкою сайту руху «Чесно».

Рух «Чесно» створювався за кошти іноземних донорів (зокрема USAID) як потужний інструмент протидії корупції. Федорів отримала у свої руки колосальний медійний ресурс, бренд, якому довіряв Захід, і мережу регіональних активістів. Як вона цим скористалася?

Відповідь на це питання дає скандальна переписка, яка потрапила в мережу. На посаді головреда антикорупційного ресурсу Федорів перетворила боротьбу за чесність на інструмент банального здирництва.

На злитих скріншотах зафіксована її розмова з колишнім високопосадовцем та бізнесменом, який опинився під слідством. Діалог, який не потребує жодних додаткових коментарів:

Федорів: О, це погроза? Як вона гарно виглядатиме в новинах… I у Вашому досьє, і в Вікіпедії…:)

Ексвисокопосадовець: Ні…Це….10 ви писали?

Федорів: Це було раніше. Вже 15 :)

Ексвисокопосадовець: Я розумію, вибачте.

Федорів: Мені не треба Ваших вибачень :)

Ексвисокопосадовець: 15 і ви про мене повністю забуваєте?

Федорів: У нас завжди все чесно :)

Ексвисокопосадовець: Як передати?

Федорів: Біткоїн. Дам дані, коли Ви будете готові. Не тягніть до пʼятниці, бо ще не встигнете, а в понеділок будуть інші ціни :)

Та і відбувається монетизація громадського активізму. За гроші американських платників податків створюється антикорупційний ресурс, а потім його головна редакторка вимагає хабарі в криптовалюті за те, щоб інформація не з’явилася на сайті. «У нас завжди все чесно», навіть не сумнівайтеся.

Екоактивізм як інструмент лобізму

Наприкінці 2023 року Ірина Федорів залишила «Чесно» і заснувала нову громадську ініціативу під назвою «Голка». Якщо ви зайдете на офіційний сайт цього проєкту, то побачите дуже цікаву закономірність. Окрім агресивних нападок на правоохоронну систему, величезний блок матеріалів там присвячений… екології.

На головній сторінці ресурсу майорять гучні заголовки: від збору десятків тисяч підписів під петиціями до президента про «захист Карпат» до жорсткої критики уряду за спроби скасувати екологічну оцінку для великих будівельних проєктів. Здавалося б, що спільного між судовою реформою та лісозаготівлею?

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Відповідь лежить у минулому самої Федорів. Вона чудово засвоїла урок часів Біличанського лісу: немає кращого інструменту для прихованого комерційного лобізму, ніж екоактивізм.

І ця схема працює безвідмовно. Будь-який великий будівельний чи інфраструктурний проєкт в Україні потребує складної процедури оцінки впливу на довкілля. «Голка» підіймає інформаційну хвилю, мобілізує мережу активістів, пише петиції та заявляє про загрозу екології (як-от вирубка лісів у Карпатах). Це миттєво паралізує роботу бізнесу. А далі починається найцікавіше: такі медійні кампанії створюють ідеальні умови або для тиску на конкурентів замовника, або для того самого «пошуку консенсусу», який колись вимірювався 15 біткоїнами. Федорів фактично інституціоналізувала еко-рекет, перетворивши «Голку» на легальну лобістську платформу для обслуговування певних фінансово-промислових груп під прикриттям турботи про довкілля. А ситуація навколо блокування урядової ініціативи щодо створення енергогенерації під час тотальних блекаутів в країні взагалі більше схоже на диверсію.

Хрестовий похід проти адвокатури

Паралельно з екологічним лобізмом, іншим ключовим напрямком «Голки» стала системна атака на Національну асоціацію адвокатів України (НААУ).

Але важливо розуміти, що Федорів не є адвокатом, або навіть правником за освітою, то навіщо вона атакує адвокатуру? У попередніх частинах нашого циклу ми докладно описали, як група професійних юристів-активістів (Андрій Вишневський, Михайло Жернаков, Денис Бугай) роками намагається взяти під контроль систему правосуддя. Незалежна, самоврядна адвокатура залишається чи не єдиним інститутом, який відмовляється підкорятися їхнім грантовим комісіям та «тіньовим звітам». Щоб зламати цю незалежність, їм потрібен медійний таран.

Якщо проаналізувати кількість негативних та маніпулятивних публікацій на ресурсах Федорів щодо адвокатури, ми побачимо вражаючу аномалію:

• 2022 рік — 1 публікація
• 2023 рік — 9 публікацій
• 2024 рік — 20 публікацій
• 2025 рік — 50 публікацій
• 2026 рік (лише перші місяці) — 19 публікацій

За цими цифрами ховається очевидний факт: до 2023 року справи в адвокатурі Ірину Федорів практично не цікавили. Але паралельно зі створенням «Голки» та активізацією грантової групи Жернакова-Вишневського починається справжнє медійне бомбардування, яке у 2025 році досягає свого піку. Неможливо роками не помічати цілу правову інституцію, а потім раптом зробити її головною мішенню своєї діяльності. Такий графік публікацій свідчить про наявність чітко затвердженого та сплаченого медіаплану.

Її тактика — це підміна понять і системне навішування ярликів. Вона безапеляційно називає НААУ «гуртком Медведчука». При цьому жодних реальних доказів «проросійськості» керівництва НААУ не наводиться. Уся конструкція тримається на гіперболізованій емоційності постів і відвертих маніпуляціях.

Знищення свободи професії: кейс законопроєкту №12320

Найбільш показовим епізодом медіа-кілерства Ірини Федорів стала її кампанія проти законопроєкту №12320 та атака на конкретних українських адвокатів.

Цей законопроєкт був покликаний закріпити базовий європейський стандарт — заборону ототожнювати адвоката з його клієнтом. У цивілізованому світі захисник не несе відповідальності за злочини особи, яку він захищає в суді. Це фундамент правосуддя. Але для Федорів цей закон став приводом для справжньої істерики.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

На сторінках «Голки» та у соціальних мережах вона розгорнула масовану кампанію, стверджуючи, що закон нібито дозволить карати журналістів. Але справжня мета була іншою — отримати можливість безкарно цькувати адвокатів за їхню професійну діяльність.

Мішенню номер один став адвокат Олексій Шевчук. Федорів присвятила йому десятки публікацій, системно принижуючи його через те, що він свого часу був адвокатом Іллі Киви. Те, що право на захист має кожен громадянин, грантову активістку не обходить. Їй потрібно було висміяти його діяльність та амбіції і через нього вдарити по всій системі НААУ.

Так само вона атакувала й інших юристів, які наважилися критикувати її діяльність, наприклад, Ростислава Кравця, наклеївши на нього стандартний ярлик «ватника». Водночас Федорів активно підтримує та піарить тих адвокатів (як-от Іллю Костіна чи Романа Титикала), які працюють на розкол НААУ і діють в інтересах грантового клубу Жернакова та Вишневського.

Замість висновків

Ірина Федорів – це ілюстрація того, як деградував інститут громадського контролю в Україні. Такі «активісти» навчилися майстерно використовувати довіру західних партнерів та чутливість українського суспільства до тем корупції та російського впливу.

Вони експлуатують правильні слова, щоб знищувати своїх опонентів. Для них не існує принципів: учора вони могли працювати на Януковича, сьогодні – сидіти на грантах USAID, а завтра – вимагати криптовалюту за приховування компромату.

Доки такі інформаційні кілери будуть визначати, хто в країні є доброчесним, а хто – ворогом, жодні реальні зміни неможливі. Тому що їхня єдина ідеологія це конвертація будь-якої реформи у власну фінансову вигоду. А ціна в біткоїнах, як відомо, постійно зростає.

У наступній частині нашого розслідування ми розкажемо про те, як працюють юридичні схеми цієї групи та як колишні адвокати олігархів-втікачів перетворилися на головних лобістів «міжнародного контролю» над Україною.

Перша частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. Світлана Матвієнко

Друга частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. ДАРʼЯ ПИСАРЕНКО

Третя частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. МИХАЙЛО ЖЕРНАКОВ

Автор: Юрій Сергєєв, журналіст-розслідувач