Люди, які вбили реформи правосуддя. PRAVO-JUSTICE. Частина 1

Від автора: У попередніх матеріалах ми препарували анатомію впливу: як тіньові кардинали, медіа-кілери та юристи-лобісти (Андрій Вишневський, Михайло Жернаков, Денис Бугай, Ірина Федорів, Світлана Матвієнко) захопили ключові посади, конкурсні комісії та дорадчі органи. Але жодна така мережа не змогла б існувати і диктувати свої умови цілій державі, якби не мала надійного фінансового та інституційного прикриття з боку міжнародних структур. У цьому фінальному розслідуванні ми покажемо серцевину системи. Через великий обсяг фактажу цей матеріал поділено на дві частини. Сьогодні ми розкажемо, як була створена головна фінансова артерія реформ, які бюджети в неї закладалися і як українські активісти здійснили безпрецедентну операцію: приватизували офіційний проєкт технічної допомоги Європейського Союзу.

Піраміда корупції Pravo-Justice

Європейський Союз виділяє колосальні ресурси на підтримку державних трансформацій в Україні. Головним інструментом впровадження змін у системі верховенства права було обрано проєкт технічної допомоги ЄС під назвою «Pravo-Justice».

Згідно з офіційними даними, проєкт розрахований на період з 2017 до 2026 року і реалізується у трьох послідовних фазах (PRAVO-JUSTICE I, II та III). Виконавцем визначено французьке агентство Expertise France S.A.S. Національним координатором з українського боку виступає Міністерство юстиції.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Сукупний бюджет трьох фаз становить приголомшливу цифру — 38 626 000 євро (приблизно 1,5 мільярда гривень).

Задум Брюсселя був логічним і правильним. За ці кошти планувалося створити потужний, незалежний офіс, який би акумулював європейську експертизу, допомагав Україні будувати прозорі суди, цифровізував правоохоронні органи та адаптував систему юстиції до стандартів ЄС.

Незалежний аудитор: фактор Довідаса Віткаускаса

На старті свого існування проєкт працював за класичною західною моделлю. Його очолював кадровий європейський фахівець — литовський експерт Довідас Віткаускас. Це був менеджер, який вимагав реальних, вимірюваних результатів і намагався впроваджувати в Україні дієві інституційні практики.

Довідас Віткаускас

Але такий формат роботи виявився категорично неприйнятним для місцевого пулу «професійних активістів». Для групи, що роками формувалася навколо Михайла Жернакова (Фундація DEJURE), Андрія Вишневського (Transparency International) та Дениса Бугая (Асоціація правників України), незалежний європейський керівник становив пряму загрозу.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Для цієї мережі проєкт «Pravo-Justice» був не просто ще одним джерелом фінансування. Це був стратегічний інструмент легітимізації. Організація, яка контролює цей офіс, отримує прямий доступ до послів ЄС, формує порядок денний для Брюсселя і найголовніше — самостійно визначає, які саме громадські організації всередині України будуть отримувати мільйонні європейські бюджети на «консультації» та «експертизу».

Терпіти Віткаускаса, який не бажав грати за правилами місцевої грантової тусовки, місцеві діячі не збиралися.

Кадровий переворот: дискредитація та призначення Оксани Цимбрівської

Проти керівництва проєкту було розгорнуто відпрацьовану технологію дискредитації. Українські активісти почали системно скаржитися в структури ЄС на те, що іноземний менеджмент нібито «не розуміє українського контексту». Робота проєкту блокувалася через кулуарні інтриги, а будь-які ініціативи, що не погоджувалися з позицією вузького кола ГО, піддавалися жорсткій критиці.

Мета цієї кампанії була досягнута. Керівництво в Брюсселі, намагаючись уникнути публічних скандалів із тими, кого вони самі ж роками називали «представниками громадянського суспільства», пішло на поступки. Довідаса Віткаускаса було усунуто з посади.

Оксана Цимбрівська

Замість незалежного європейського фахівця, під тиском та лобіюванням грантового картелю, фактичне керівництво офісом перейшло до Оксани Цимбрівської (Country Manager / Team Lead Expertise France в Україні). Це було ідеальне кадрове рішення для місцевих активістів. Цимбрівська виявилася абсолютно зручною та лояльною фігурою, яка розуміла правила гри і була готова перетворити європейський проєкт на закритий клуб для обраних.

Відкритий шлюз для своїх

З моменту цього кадрового перевороту проєкт ЄС «Pravo-Justice» докорінно змінив свою сутність. Він перестав бути незалежним аудитором українських реформ. Натомість офіс перетворився на фінансово-комунікаційний хаб для обслуговування однієї конкретної групи впливу.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Із призначенням Оксани Цимбрівської «Pravo-Justice» став тією координаційною точкою, де зійшлися інтереси всіх фігурантів нашого розслідування. Саме через цей офіс почали прокачуватися кошти на нескінченні круглі столи, де виступали Бугай та Вишневський. Саме за підтримки цього проєкту легалізовувалися сумнівні кадрові ініціативи Жернакова. І саме тут формувався бюджет для тих самих «Тіньових звітів», які потім використовувалися як зброя проти незалежних українських інституцій.

Європейський Союз виділив 38,6 мільйона євро на побудову правової держави. Проте в реальності ці гроші потрапили в управління людей, які використали їх для цементування власної монополії на ринку реформ.

Про те, як саме розподілялися ці 38 мільйонів євро, чому 95% бюджету європейського проєкту опинилися в «чорній дірі» поза будь-яким державним контролем, та як за гроші на реформу юстиції закуповували тактичне спорядження для воєнізованих формувань — читайте у другій, завершальній частині розслідування про проєкт Pravo-Justice.

Перша частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. Світлана Матвієнко

Друга частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. ДАРʼЯ ПИСАРЕНКО

Третя частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. МИХАЙЛО ЖЕРНАКОВ

Четверта частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. ІРИНА ФЕДОРІВ

Частина п’ята: Люди, які вбили реформи правосуддя. ДЕНИС БУГАЙ

Частина шоста: Люди, які вбили реформи правосуддя. АНДРІЙ ВИШНЕВСЬКИЙ

Автор: Юрій Сергєєв, журналіст-розслідувач