Люди, які вбили реформи правосуддя. PRAVO-JUSTICE. Частина 2

У першій частині фінального матеріалу ми розібрали архітектуру захоплення: як група українських професійних активістів витіснила незалежного європейського керівника та встановила контроль над проєктом технічної допомоги ЄС «Pravo-Justice». Бюджет у розмірі 38,6 мільйона євро опинився в фактичному розпорядженні лояльного менеджменту. Сьогодні ми публікуємо результати громадського розслідування про те, як саме витрачалися ці кошти, і покажемо, як іноземний проєкт був інтегрований у державний апарат України для фінансування закритого грантового картелю.

Проект ЄС «Pravo-Justice»

Коли Європейський Союз виділяє 38 626 000 євро на проєкт «Pravo-Justice» (виконавець – французьке агентство Expertise France S.A.S.), європейські платники податків впевнені, що ці гроші йдуть на реальну інституційну розбудову. На закупівлю серверів для судів, впровадження електронного діловодства, створення захищених баз даних та модернізацію інфраструктури.

Проте результати масштабного громадського розслідування, розкривають зовсім іншу реальність. Аналіз офіційних відповідей від державних органів України доводить: переважна більшість європейських мільйонів зникла в закритій екосистемі грантових організацій, не залишивши після себе відчутного матеріального сліду для держави.

Меморандуми замість контрактів: юридична схема уникнення аудиту

Ключове питання, яке постає під час аналізу будь-якої міжнародної допомоги: як можна витратити півтора мільярда гривень так, щоб українська держава не могла це проконтролювати?

Відповідь криється в юридичній хитрості, яку керівництво «Pravo-Justice» систематично використовує у роботі з українськими відомствами. Замість укладання чітких договорів про надання допомоги із фіксованими бюджетами, специфікаціями та актами виконаних робіт, проєкт підписує з державними органами так звані «меморандуми про співпрацю».

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Меморандум — це лише документ про наміри. Він не створює суворих фінансових зобов’язань для реципієнта і виводить витрачені кошти з-під контролю Державної аудиторської служби України (ДАСУ) та Рахункової палати.

Дослідження виявило, що державні органи — Міністерство юстиції, Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС), Вища рада правосуддя (ВРП) — у своїх офіційних відповідях підтверджують, що не володіють інформацією про точні суми, витрачені проєктом на їхні потреби. Національний координатор (Міністерство юстиції) виконує суто номінальну функцію. Європейські гроші циркулюють паралельно державному бюджету, осідаючи на рахунках приватних підрядників та обраних громадських організацій, а підписує документи про передачу керівниця проєкту в Україні Оксана Цимбрівська.

Диспропорція витрат: круглі столи замість реформ та екіпірування для спецназу

Аналіз структури витрат показує разючу диспропорцію. За роки реалізації трьох фаз проєкту обсяг прямої матеріально-технічної допомоги склав мізерний відсоток від загального бюджету.

Згідно з даними звіту, з колосальної суми у 38,6 мільйона євро організатори спромоглися більш-менш документально підтвердити надання реальної технічної допомоги лише на суму близько 8 мільйонів євро — переважно це закупівлі, здійснені для потреб прокуратури та судів.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Куди ж зникла решта? Близько 30 мільйонів євро були просто списані на так звані «м’які» компоненти: експертні консультації, стратегічні сесії, круглі столи, тренінги та написання аналітичних довідок. Тобто гроші ЄС були перерозподілені між членами закритої грантової тусовки — структурами, афілійованими з Денисом Бугаєм (Асоціація правників України), Михайлом Жернаковим (Фундація DEJURE), Андрієм Вишневським (Transparency International) та Світланою Матвієнко. Ці організації роками писали одна для одної стратегії та проводили спільні заходи, отримуючи за це європейські гонорари, поки судова система країни перебувала в стані інституційного колапсу.

Окремої уваги заслуговує зафіксований у громадському розслідуванні факт закупівлі тактичного екіпірування для воєнізованого загону швидкого реагування «Циклон». Витрачання коштів європейського проєкту, прямою статутною метою якого є «розбудова верховенства права та правосуддя», на мілітарні потреби є прямим порушенням цільового призначення фондів. Це свідчить про повну втрату контролю за використанням бюджету з боку структур у Брюсселі.

Фабрика «Тіньових звітів» та кругова порука

Маючи колосальний фінансовий ресурс, менеджмент «Pravo-Justice» здійснив глибоку інтеграцію в державний апарат. Представники проєкту та експерти фінансованих ним громадських організацій увійшли до ключових конкурсних та етичних комісій. За європейські гроші в Україні було створено картель, який монополізував кадрову політику: люди, які отримують фінансування від «Pravo-Justice», особисто вирішують, хто стане суддею чи прокурором.

Апогеєм цієї інституційної приватизації є процес звітування перед Європейським Союзом. Коли настає час демонструвати результати роботи, проєкт «Pravo-Justice» фінансує написання так званих «Тіньових звітів».

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Ці звіти пишуть ті самі громадські організації, які були безпосередньо залучені до впровадження реформ (АПУ, DEJURE та інші). У документах вони констатують катастрофічний стан системи: суди не працюють належним чином, рівень довіри низький, процеси гальмуються. Проте вони свідомо приховують від європейських дипломатів той факт, що саме вони є архітекторами цих провалів, адже саме вони формували комісії та правила добору останні десять років.

Замість визнання власного управлінського фіаско, вони конструюють для Брюсселя інший висновок: українська держава не впоралася, тому потрібно продовжити зовнішній контроль і виділити ще більше європейських мільйонів для підтримки їхнього експертного синдикату.

Підсумки циклу розслідувань

За десять років під гаслами очищення влади та євроінтеграції в Україні сформувалася потужна індустрія імітації, яка повністю підмінила собою державні інституції у сфері правосуддя.

• Андрій Вишневський та Світлана Матвієнко забезпечують бюрократичне проникнення, формуючи мережу впливу в міністерствах та дорадчих органах.
• Михайло Жернаков монополізував механізми оцінювання суддів, використовуючи ГРД для ручного керування кадрами.
• Денис Бугай та його Асоціація правників України (АПУ) легалізують цей процес через створення респектабельного юридичного фасаду, вводячи в оману міжнародних партнерів статусом “Bar Association”.
• Ірина Федорів, та які як вона виконує функцію медіа-кілера, нейтралізуючи інформаційними атаками будь-яких незалежних опонентів.
• А Оксана Цимбрівська та проєкт «Pravo-Justice» цементують цю мережу бюджетом у 38,6 мільйона євро, виведеним з-під державного фінансового аудиту.

Ця закрита екосистема успішно конвертувала європейські прагнення українців у власний багаторічний бізнес. Їхня мета — не дієве правосуддя, а нескінченний процес реформування, який потребує безперервного фінансування.

Справжня трансформація правосуддя в Україні розпочнеться лише тоді, коли Європейське управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF) та Європейський суд аудиторів (ECA) проведуть жорстке фінансове розслідування діяльності проєкту «Pravo-Justice» і покладуть край цій багатомільйонній круговій поруці.

Перша частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. Світлана Матвієнко

Друга частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. ДАРʼЯ ПИСАРЕНКО

Третя частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. МИХАЙЛО ЖЕРНАКОВ

Четверта частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. ІРИНА ФЕДОРІВ

П’ята частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. ДЕНИС БУГАЙ

Шоста частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. АНДРІЙ ВИШНЕВСЬКИЙ

Сьома частина: Люди, які вбили реформи правосуддя. PRAVO-JUSTICE. Частина 1

Автор: Юрій Сергєєв, журналіст-розслідувач