Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 12 по 18 лютого 2022 року

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 12 по 18 лютого 2022 року

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП-ВС щодо застосування ЗУ Про захист прав споживачів тільки до відсотків, не припинення депозиту після судового рішення й можливості стягнення коштів з банку що перебуває під тимчасовою адміністрацією

Справа № 761/16124/15-ц

Чергове рішення від бувшого адвоката, що представляв інтереси банків, яке позбавляє вкладників захисту та надає банкам практично повну безкарність. Якщо коротко, то:

1. По ч. 5 ст. 10 ЗУ ПЗПС нараховувати пеню можна тільки на відсотки;

2. Рішення суду не припиняє дію депозитного договору та відсотки продовжують нараховуватись;

3. Якщо рішення суду прийнято до введення тимчасової адміністрації в банк чи вона скасована, то воно підлягає примусовому виконанню зі стягнення коштів з банку поза процедурою ФГВФО.

Відеокоментар, щодо цього рішення можно подивитись тут.

Суд зазначив, що до спірних правовідносин споживача фінансових послуг та банку в разі невиконання банком рішення суду про стягнення відсотків за договором банківського вкладу на час звернення вкладника до суду підлягає застосуванню частина п`ята статті 10 Закону про захист прав споживачів, а тому погоджується з аналогічними за змістом правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 180/1179/15-ц (провадження № 6-1699цс16) та від 13 березня 2017 року у справі № 761/14537/15-ц (провадження № 6-2128цс16), та не вбачає підстав для відступу від них.

67 Разом із тим Велика Палата Верховного Суду зауважує, що дійсний зміст приписів частини п`ятої статті 10 Закону про захист прав споживачів слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем та має рахуватися від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору. У такому разі згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону про захист прав споживачів базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача (статті 1058, 1061 ЦК України). Сама сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону про захист прав споживачів.

74 Рішення про стягнення грошового боргу (у тому числі й присудження відсотків за договором банківського вкладу) є типовим рішенням про присудження й лише надає праву вимоги кредитора ознак безпосередньої примусовості у реалізації, нічого не змінюючи у змісті самого спірного правовідношення.

75 Велика Палата Верховного Суду вважає, що набрання законної сили рішенням про присудження не змінює і не припиняє того зобов`язання, до примусового виконання обов`язку з якого присуджений боржник.

Глава 50 ЦК України, не містить положень про те, що набрання законної сили рішенням суду про стягнення грошового боргу із зобов`язаної до його сплати особи припиняє зобов`язання, на підставі якого цей борг виник.

77 Так, Велика Палата Верховного Суду висновує, що набрання законної сили рішенням про присудження не змінює і не припиняє того зобов`язання, до примусового виконання обов`язку з якого присуджений боржник. Тому немає жодних підстав вважати, що у разі присудження відсотків за договором банківського вкладу за рішенням суду таке зобов`язання виникає не з договору, а з рішення суду про задоволення вимог вкладника.

83 Якщо на момент ухвалення судом першої інстанції рішення про стягнення з банку відсотків по депозиту в банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом про гарантування вкладів фізичних осіб.

87 Для запобігання виникненню випадкових переваг чи преференцій окремих кредиторів, що першими звернулись за стягненням своїх боргів, доктрина і судова практика випрацювали конкурсний процес, у якому об`єднуються разом усі конкуруючі вимоги кредиторів, а механізм їх задоволення має колективний характер. Конкурс зводить у єдиний процесуальний механізм разом усі конкуруючі вимоги кредиторів для їх задоволення з одного джерела, яким є активи неплатоспроможного боржника.

Свідомо незаконна Постанова ВП-ВС щодо трактування ч.4 ст. 36 Закону України про Іпотеку у разі декількох предметів іпотеки

Справа № 910/17048/17

Прочитавши цю постанову стає зрозумілим, чому саме зараз і так кардинально змінилась вся судова практика у Великій палаті щодо стягнення заборгованості та захисту інтересів банків в декількох останніх рішеннях. Цинізм цього полягає ще у тому, що це аргументується нібито необхідністю врегулювати рівність у взаємовідносинах, яка на думку суддів трирічок порушена чи то у зв`язку з недостатністю життєвого та практичного досвіду, чи то просто у зв`язку з такою життєвою позицією.

Де ж рівність? Ризики повинні нести обидві сторони й ці ризики відомі заздалегідь. Позичальник надає банку майно, що перевищує вартість кредиту і банку є за рахунок чого повертати кошти та ще й з таким розумінням судом норм права, а коли банк не повертає депозит, то ні банк, ні власник нічого не винні, в кращому випадку віддадуть 200 000 грн і все. Так в чому ж рівність?

На мою думку, все це викликано бажанням стягнути кошти на користь російського державного банку. Звідки взялось це бажання, рано чи пізно все одно стане відомо. Дуже сумно, що заради цього так гвалтують Закон та правову визначеність.

Суд зазначив, що системний аналіз статті 33, частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII, статей 546, 590, 598, 599 ЦК України дає підстави для висновку, що їхнє обмежене тлумачення у вигляді припинення основного зобов`язання внаслідок реалізації прав на один із способів забезпечення виконання зобов`язання за наявності інших забезпечень та, при цьому, неповному задоволенні вимог кредитора, є несумісним з призначенням інституту забезпечення виконання зобов`язань, його правовою природою і сутністю та суперечить принципам розумності, пропорційності і рівності сторін, адже фактично позбавляє юридичного сенсу законодавчі приписи, якими передбачено право кредитора забезпечити виконання основного зобов`язання за рахунок усіх видів забезпечення зобов`язання, узгоджених сторонами.

160 Буквальне застосування положень частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII) можливе виключно в тих випадках, коли належне та повне виконання основного зобов`язання було забезпечене лише одним способом забезпечення, і вказаний спосіб було реалізовано у повному обсязі в позасудовому порядку.

161 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає недійсність наступних вимог кредитора, заявлених не до основного боржника, а щодо виконання боржником основного зобов`язання, що в цьому контексті слід розуміти як недійсність вимог, заявлених до усіх сторін як основного договору, так і забезпечувальних зобов`язань, закріплених в акцесорних договорах.

162 У випадку забезпечення виконання основного зобов`язання двома і більше предметами застави, основне зобов`язання не припиняється після звернення стягнення на всі предмети застави або на будь-який з них на вибір заставодержателя, якщо це не потягло повного задоволення його вимог та не закінчився строк на реалізацію права звернення стягнення на інші забезпечувальні зобов`язання.

Постанова ВП-ВС після ЄСПЛ про поважність причин пропуску подачі апеляційної скарги у разі відсутності повного тексту рішення суду першої інстанції

Справа № 1227/8971/2012

Велика палата зазначила, що з аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).

43. Велика Палата Верховного Суду, враховуючи обставини справи, погоджується з позицією ЄСПЛ у справі, що переглядається, та вважає, що, відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку, суди застосували надмірний формалістичний підхід, позбавляючи позивача засобу судового захисту, наданого національним законодавством, чим порушили статтю 6 Конвенції.

Постанова ВП-ВС про підстави оскарження рішення ОСББ та можливість на установчих зборах приймати рішення віднесенні до компетенції загальних зборів

Справа № 910/5179/20

Чергове рішення із серії, якщо не можна, але потрібно, то можна. Склалось враження, що рішення готувала не доповідач, не її стиль. А в цілому можна використовувати у разі потреби натягувати сову на глобус.

Суд зазначив, що спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

8.18. Отже, результати голосування з усіх питань порядку денного установчих зборів співвласників визначаються одночасно (за наслідком складення підсумку голосів співвласників, які брали участь в установчих зборах, з тими співвласниками, які проголосували шляхом письмового опитування). Відтак прийняття рішення про утворення ОСББ фактично відбувається одночасно із прийняттям рішення про затвердження його кошторису та розміру внесків співвласників, що виключає обґрунтованість тверджень позивача про те, що затвердження кошторису та розміру внесків членів ОСББ відбулося до моменту утворення ОСББ як юридичної особи.

8.22. Отже, ще до державної реєстрації ОСББ воно повинне прийняти рішення про обрання членів правління ОСББ. Водночас відповідно до частини дев`ятої статті 10 Закону № 2866-ІІІ таке повноваження належить до виключної компетенції загальних зборів співвласників як вищого органу управління ОСББ. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що компетенція установчих зборів ОСББ не обмежується повноваженнями, визначеними частиною тринадцятою статті 6 Закону № 2866-ІІІ, а установчі збори вправі також приймати рішення, передбачені статтею 10 цього Закону, в тому числі рішення про затвердження кошторису, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

8.33. Застосовуючи принцип добросовісності щодо поведінки співвласників багатоквартирного будинку, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що особа, яка голосувала «за» відповідні питання порядку денного зборів ОСББ (або, отримавши можливість проголосувати, не заперечувала щодо прийняття відповідного рішення), не може в подальшому заперечувати у суді дійсність цього рішення, прийнятого зборами ОСББ, оскільки така особа діятиме всупереч власному волевиявленню на зборах співвласників і буде таким чином вводити в оману інших співвласників, які покладалися на первісне волевиявлення цієї особи.

8.39. Отже, рішення зборів співвласників щодо визначення розміру витрат на управління багатоквартирним будинком не може бути визнано недійсним тільки тому, що загальні збори співвласників відбулися у формі «установчих зборів», а не «загальних зборів», як це передбачено статтями 6, 10 Закону № 2866-ІІІ, оскільки така процедура не нівелює волевиявлення самих співвласників щодо складу витрат на утримання багатоквартирного будинку (кошторису), розміру та порядку здачі співвласниками внесків на утримання спільного майна у ньому.

8.40. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що включення до порядку денного установчих зборів співвласників питання про затвердження кошторису витрат на новостворене ОСББ і розміру внесків його співвласників з оформленням відповідного рішення зборів у складі загальних питань, що розглядалися установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку, може бути самостійною підставою для визнання недійсним рішення зборів у зазначеній частині.

8.41. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що волевиявлення зборів співвласників багатоквартирного будинку не може спростовуватися з посиланням на «виключність компетенції установчих зборів співвласників» тільки щодо прийняття рішень про утворення ОСББ та затвердження його статуту, оскільки установчі збори є різновидом загальних зборів співвласників, до повноважень яких законодавцем віднесено прийняття усіх рішень з питань управління багатоквартирним будинком.

8.46. Отже, для визначення необхідної кількості голосів із питання визначення переліку та розміру внесків і платежів співвласників судам належить, поряд із приписами частини чотирнадцятої статті 10 Закону № 2866-ІІІ, застосовувати положення статуту ОСББ, які можуть не передбачати спеціальних вимог щодо кількості голосів, що необхідні для прийняття рішення по такому питанню, у дві третини загальної кількості голосів співвласників, і тоді зазначене питання буде вирішуватися більшістю голосів співвласників. Такі ж правила застосовуються і до рішень про затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території, оскільки кошторис визначає розмір видатків, які мають бути покриті внесками і платежами співвласників.

Відповідно до частини першої статті 1007 ЦК України довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Частиною першою статті 245 ЦК України передбачено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Оскільки обов`язкового нотаріального посвідчення договору доручення в законодавстві не передбачено, то довіреність, видана в межах такого договору, нотаріальному посвідченню не підлягає.

8.57. Оскільки рішення зборів співвласників оформлюються протоколом, який вчиняється в письмовій формі, то довіреність на участь у таких зборах має вчинятися в письмовій формі. При цьому обов`язкового нотаріального посвідчення такої довіреності законом не передбачено. Особливості представництва інтересів члена ОСББ в роботі його органів управління можуть визначатися статутом ОСББ.

8.63. Участь у загальних зборах ОСББ, зокрема в установчих зборах, пов`язується законом з наявністю в особи права власності на квартири або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку. Закон не вимагає спеціального обумовлення в довіреності на представництво власника квартири або нежитлового приміщення окремих повноважень на участь в установчих (чи загальних) зборах. Якщо власник бажає обмежити повноваження представника, він може вказати у довіреності, що представник не наділений повноваженням на участь у зборах від імені власника, або, навпаки, видати довіреність тільки на участь у таких зборах. Водночас правовий висновок про те, чи наділений представник повноваженнями на участь у зборах співвласників, слід робити в кожному окремому випадку, встановивши зміст довіреності та надавши їй правову оцінку.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Постанова ВС-КАС про протиправну бездіяльність УО ФГВФО у Євробанку та необхідність внести вкладника в перелік для виплати вкладів

Справа № 826/20408/16

Це наша справа. В черговий раз довели неправомірні дії уповноважених осіб ФГВФО щодо визнання правочинів недійсними та відмови у виплаті вкладів.

Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій встановили, що 12 грудня 2016 року, за результатами перевірки виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно пунктами 7, 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» видано наказ «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» №237-ОД, яким визнано нікчемними операції з розміщення коштів на карткових/поточних рахунках фізичними особами, перелік яких зазначено у додатку №1 та додатку №2 до наказу.

31. Проте зі змісту цієї норми вбачається, що пункти 7 та 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI не можуть застосовуватися до договору, укладеного між ПАТ КБ «Євробанк» і позивачем, оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, умови цього договору не передбачають обов`язку банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Крім того, суди попередніх інстанцій не встановили, що вказаний договір був укладений саме з порушенням норм законодавства.

32. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо зобов`язання уповноваженої особи Фонду надати до Фонду зміни до бази даних про вкладників ПАТ КБ «Євробанк» на паперових та електронних носіях разом із відповідним супровідним листом щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ КБ «Євробанк» за рахунок Фонду.

Постанова ШААС про зняття арешту з майна та виключення запису з реєстру боржників після визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Справа № 640/24627/21

Це наша справа. Суди ретельно розібрались у ситуації, що склалась та задовольнили позов, відновивши порушене право нашого клієнта.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що матеріалами справи та доказами, наданими позивачем, які не спростовані та не заперечуються відповідачем, підтверджується протиправна бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття арешту з майна боржника — ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчих провадженнях №31935669 та №16997302, з огляду на що, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Крім того, з огляду на те, що природа спірних правовідносин не ставить запитання встановлення права власності позивача у справі ОСОБА_1 та враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про необхідність зняття арешту з об`єктів нерухомого майна позивача, накладених в межах виконавчих проваджень №31935669 та №16997302.

Отже, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав (частина перша статті 40 Закону); повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону (частина сьома статті 9 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, колегією суддів було встановлено відсутність протиправною бездіяльності відповідача щодо не виключення запису з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні №54874050. В той же час, апеляційний суд встановив, що з огляду на наявне рішення Печерського районного суду міста Києва від 18.02.2021 року у справі №757/45649/20-ц, яким визнано виконавчий напис № 8045, вчинений 12.07.2017 року таким, що не підлягає виконанню, яке було винесене вже після закінчення відповідного виконавчого провадження, наявність запису в Єдиному реєстрі боржників щодо ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні №54874050 порушує його права та суперечить загальним приписам Закону України «Про виконавче провадження».

Беручи до уваги фактичні обставини даної справи, на переконання суду апеляційної інстанції для належного та ефективного захисту порушених прав позивача у даному випадку слід задовольнити позовні вимоги позивача в частині зобов`язання Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити відомості про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників внесених у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження №54874050.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2022

 

Хотите быть в курсе важнейших событий? Подписывайтесь на АНТИРЕЙД в соцсетях.
Выбирайте, что вам удобнее:
- Телеграм t.me/antiraid
- Фейсбук facebook.com/antiraid
- Твиттер twitter.com/antiraid

0 ответы

Ответить

Хотите присоединиться к обсуждению?
Не стесняйтесь вносить свой вклад!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.