Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 21 по 27 березня 2020 року

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП-ВС про цивільну або господарську юрисдикцію спору щодо зняття арешту ДВС з іпотечного майна

Справа №815/5585/15

Велика палата зазначила, що зі змісту позовних вимог та установлених судами обставин справи вбачається, що предметом спору в ній є звільнення з-під арешту майна, що знаходиться в іпотеці, накладеного постановою державного виконавця. Подання позову покликане на відновлення переважного права позивача як іпотекодержателя на звернення стягнення на заставлене майно перед іншими кредиторами.

Таким чином, з предмета і підстав позову вбачається наявність спору, який повинен розглядатися в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін та є за своєю природою приватноправовим спором.

Постанова ВП-ВС щодо цивільної юрисдикції та порядку відшкодування пошкодженого житла від розльоту та детонації боєприпасів зі складів

Справа № 360/148/19

Велика палата погодилась з судами нижчих інстанцій, які зазначили, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник внаслідок неприйняття Міськрадою рішення щодо добровільної передачі у комунальну власність пошкодженого житла позивачки, яке належить їй на праві приватної власності. У цих правовідносинах відповідач діє як суб`єкт приватноправових відносин, оскільки захисту підлягає порушене цивільне право, а відтак спір у цій справі не є публічно-правовим. Суди зазначили, що цей спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

При цьому це саме владні функції, які не виконуються. Це чергове підтвердження необхідності ліквідації адміністративної юрисдикції.

Постанова ВП-ВС щодо господарської юрисдикції спору про скасування арешту з майна що було передано у наслідок виділення і створення нового підприємства

Справа № 803/1485/17

Чергова креативна схема з ухилення від виконання рішення судів про стягнення заборгованості припинила своє існування. Велика палата зазначила, що як убачається з матеріалів справи, спір виник між позивачами та органом державної виконавчої служби з приводу опису й арешту майна, яке, за твердженням позивача, належить йому, а не боржникові – СП «Західна нафтова група».

Таким чином, спір який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби, з приводу опису та арешту майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а з огляду на суб`єктний склад учасників судового процесу має розглядатися судами за правилами господарського судочинства.

Постанова ВП-ВС щодо обов’язку виконавця самостійно збільшити стягнення аліментів до 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку без окремого рішення суду та можливості касаційного оскарження заборони виїзду за кордон

Справа № 682/3112/18

Це революційна постанова для тих хто отримує аліменти на дитину і не дуже гарна новина для тих хто їх сплачує за рішенням суду у розмірі 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Велика палата заначила, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.

Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Окрім цього в рішенні, в черговий раз зазначено, що оскарження штрафів у виконавчому проваджені віднесено до адміністративної юрисдикції.

А судячи з того, що в касаційному порядку розглянуто питання заборони виїзду за кордон, то з цього моменту вже можливо оскаржувати заборону виїзду за кордон у касаційному порядку.

Постанова ВП-ВС щодо порядку визначення юрисдикції при стягненні заборгованості за спожитий газ особою зареєстрованою ФОП

Справа № 299/451/19

Схоже, що Велика палата зайшла в глухий кут з юрисдикцією та фактично позбавляє сторони спору ефективного захисту. В даній справі Велика палата не дивлячись на те, що акт складено відносно ФОН та акт-розрахунок необлікованого об`єму та обсягу природного газу від 13 листопада 2018 року було складено щодо споживача – ФОП, але суд не встановив здійснення нею у зазначений період підприємницької діяльності у приміщенні магазину, до якого здійснювалося постачання природного газу тому потрібно знову визначитись з юрисдикцією.

Тобто якщо надалі з’ясується, що частину часу особа не здійснювала за цей період підприємницьку діяльність то прийдеться визначати ці періоди й за одним звертатись до цивільного суду, а за іншим до господарського.

Я думаю, що пора вже ліквідовувати господарські та адміністративні суди з таки підходом.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КЦС у справах щодо вселення та виселення

До Огляду включено правові висновки щодо права користування житлом, а саме: факт непроживання дитини у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення її права користування цим житлом; співвласник спірного майна не може втратити право користування житловим приміщенням; припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє колишнього члена сім’ї права користування жилим приміщенням та ін.

Важливим питанням, на яке доводилося дати відповідь Верховному Суду стосувалося виселення особи, яка не є власником житлового приміщення, зокрема: придбане за рахунок кредиту житлове приміщення не є власністю позичальника і останній підлягає виселенню; у разі припинення права власності на будинок, втрачається й право користування жилим приміщенням у членів сім’ї колишнього власника; відмова у поверненні суми авансу за житловий будинок і земельну ділянку та одночасне пред’явлення вимоги про виселення осіб із будинку порушує баланс інтересів сторін попереднього договору та ін.

В Огляді вміщено правові висновки у справах про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення, йдеться про те, що: проживання у спірній кімнаті гуртожитку без відповідного на це дозволу є підставою для виселення; правовідносини, які виникають між мешканцем гуртожитку і його власником (володільцем), є договірними і відносяться до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (комунальних послуг); припинення трудового договору з працівником не є підставою для виселення його та членів сім’ї з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

Окреме місце в практиці Касаційного цивільного суду займають правові висновки, в яких сформулюванні позиції про відмову у виселенні. Серед основних такі як: втрата статусу члена сім’ї не є підставою не застосовування статті 125 ЖК УРСР; право користування, раніше зареєстрованих осіб, які проживають у придбаному новим власником майні обмежує право останнього на користування цим майном; тривалий час проживання особи у спірній квартирі/будинку, в якої відсутнє інше житло, є достатньою підставою для того, щоб вважати квартиру/будинок житлом цієї особи в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; факт переходу права власності на квартиру до іншої особи не є безумовною підставою для виселення членів сім’ї попереднього власника цього нерухомого майна, у тому числі і колишніх.

Огляд рішень ЄСПЛ період з 16.03.2020 по 20.03.2020

Черговий огляд рішень Європейського суду з прав людини містить дев’ять справ, які стосуються доволі різних аспектів дотримання прав людини, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, в огляді наведено короткий зміст рішень у трьох справах проти Російської Федерації: в одній з них встановлено порушення права на свободу і особисту недоторканність з боку органів влади щодо учасника протесту (KOSENKO v. RUSSIA); в іншій – порушення права на життя у зв’язку із непроведенням ефективного розслідування обставин зникнення людей (TURPULKHANOVA AND KHASIYEVA v. RUSSIA); у третій – порушення права на повагу до приватного і сімейного життя у зв’язку з неправомірним виселенням осіб з їхнього житла (DZAUROVA v. RUSSIA).

У двох справах проти Вірменії (KHACHATURYAN v. ARMENIA, TAMRAZYAN v. ARMENIA) встановлено порушення майнових прав заявників, зокрема в останній – внаслідок порушення умов набувальної давності; а у справі MEHRABYAN v. ARMENIA – порушення права на життя у зв’язку з неспроможністю органів влади провести ефективне розслідування обставин смерті чоловіка заявниці у зв’язку з нещасним випадком на робочому місці.

Порушення Конвенції у справі проти України (VAGAPOV v. UKRAINE) встановлене у зв’язку з незаконним триманням заявника під вартою в неналежних умовах, а у справі проти Азербайджану (SATULLAYEV v. AZERBAIJAN) – у зв’язку з катуванням заявника працівниками поліції.

Дуже цікавою за своїми фактами та результатами розгляду є справа проти Італії (FABRIS AND PARZIALE v. ITALY), у якій порушувалося питання розслідування причин смерті особи у місцях позбавлення волі. У цій справі ЄСПЛ встановив відсутність порушення права на життя.

Рішення КСУ 6-р/2020 щодо перерахунку зарплат прокурорам

Конституційний суд України зазначив, що заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 1311 Основного Закону України, має визначатися виключно законом, а тому оспорюване положення Кодексу суперечить частині другій статті 1311 Основного Закону України. До того ж, відповідно до юридичної позиції КСУ, викладеної у Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, «… Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України».

Таким чином, наділивши Кабінет Міністрів України повноваженнями встановлювати порядок та розміри заробітної плати прокурора, законодавець запровадив відмінне від передбаченого положеннями статті 81 Закону нормативне регулювання заробітної плати прокурора.

Огляд практики ВС-КЦС за лютий 2020 року

В огляді вміщено низку правових висновків з актуальних питань правозастосування, а саме:

– видання художнього твору науково-педагогічним працівником незалежно від його змісту та індивідуального сприйняття цього твору іншими особами не може визнаватися аморальним проступком;

– відсутність нотаріально посвідченої згоди одного зі співвласників на розпорядження спільним нерухомим майном є підставою для визнання правочину недійсним;

– власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану;

– факт знаходження у спадкоємця сертифіката про право на земельну ділянку (пай), не є доказом прийняття попереднім спадкоємцем спадщини (земельної ділянки) відповідно до статті 549 ЦК Української РСР;

– припинення трудового договору з працівником не є підставою для виселення його та членів його сім’ї з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення;

– суд вправі звернути стягнення на майно, яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником;

– правовий висновок у питанні територіальної підсудності: у разі порушення провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і на тих самих підставах у судах договірних сторін суд, який порушив справу пізніше, припиняє провадження відповідно до міжнародних договорів України.

Постанова КАС про скасування ухвали щодо зустрічного забезпечення за позовом про визнання недійсним договору іпотеки

Справа №753/22626/19

Це наша справа. Суд зазначив, що аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що по справі відсутні належні докази можливого нанесення реальних збитків, які можуть бути спричинені відповідачам в наслідок забезпечення позову. Крім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Враховуючи, що обраний позивачкою спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачам чи третім особам, й відсутні обставини, визначені частиною 3 статі 154 ЦПК України, для застосування зустрічного забезпечення, законних підстав для застосування такого зустрічного забезпечення не вбачається.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Немного о праве от Ростислава Кравца
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Группа «Правники, адвокати, судді»;
  • Группа «Рада адвокатів України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «‎Українська правова фундація правників»‎
• в Tumblr: Правові позиції Верховного суду
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Viber: Рада адвокатів України
• та в Instagram: АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2020