Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 03 по 09 жовтня 2026 року
На цьому тижні випадкові люди не стали змінювати практику у кримінальному процесі, що вже добре щодо справ пов’язаних зі знищенням незалежності судової системи та добору керованих суддів, то тут все без змін, куратори НАБУ знають свою справу.
В огляд увійшли рішення щодо скасування штрафів ТЦК та виключення з військового обліку, скасування вироку Верховним судом за ухилення від мобілізації виключеного з військового обліку, оскарження розпорядження та наказів щодо ліквідації НУ «ОЮА» та багато іншого.
🔷 Перелік рішень та практики, які включені до огляду:
🔷 Огляди судової практики та інші рішення:
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Cправа № 229/188/22
Велика палата зазначила, що прокурор може оскаржувати рішення на користь засудженого. Право прокурора на апеляційне і касаційне оскарження (п. 20 ч. 2 ст. 36, п. 6 ч. 1 ст. 393, п. 6 ч. 1 ст. 425 КПК) є самостійним. На відміну від інших учасників, для прокурора закон не встановлює меж на кшталт «у частині, що стосується інтересів». Тому прокурор може оскаржити рішення і тоді, коли його вимога спрямована на поліпшення становища обвинуваченого (засудженого) або відновлення його процесуальних прав. Неподання скарги самим засудженим чи його захисником цього права не позбавляє (пп. 93–94, 100).
Прокурор може посилатися як на порушення з ч. 2 ст. 412 КПК, так і на інші істотні порушення за ч. 1 ст. 412 КПК. Звузити його право лише до «безумовних» підстав означало б доповнити закон тим, чого законодавець не ухвалював (пп. 102–105).
Згода засудженого чи потерпілого не потрібна. Така касаційна скарга не є представництвом у розумінні ст. 23 Закону «Про прокуратуру». Прокурор діє як самостійний учасник провадження в публічному інтересі законності. Засада диспозитивності не дає засудженому чи потерпілому права дозволяти або забороняти прокурору оскарження. Суд не може запровадити умову про попередню згоду шляхом тлумачення (пп. 110–116).
Коли обвинувачений (засуджений) заперечує проти запропонованого прокурором способу усунення порушення, суд оцінює добровільність і усвідомленість такої позиції. Це впливає на розгляд скарги по суті, але не на право прокурора її подати (п. 101).
Якщо особа не знала дати засідання, то відсутність у її апеляційній скарзі клопотання про особисту участь не є добровільною, свідомою й однозначною відмовою від цього права. Таке клопотання не звільняє суд від обов’язку належно повідомити особу. Довідка про доставку SMS на інший номер, ніж вказаний у скарзі, не підтверджує належного повідомлення. ВП послалася на рішення ЄСПЛ у справах «Ермі проти Італії» та «Захіровіч проти Хорватії» (пп. 147, 152–153).
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Справа № 138/36/24
Висновки суду:
Спеціальний суб’єкт ст. 336 КК. Диспозиція статті бланкетна. Обов’язок з’явитися за призовом під час мобілізації мають лише військовозобов’язані та резервісти, які перебувають на військовому обліку (ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 і 33 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу»). Особа, законно виключена з обліку, не може відповідати за ухилення від мобілізації. Вона також не зобов’язана проходити процедуру призову, зокрема повторну ВЛК (пп. 15–16).
«Зняття» з обліку у 1999–2000 рр. означало виключення. Поняття «виключення з військового обліку» з’явилося в Законі № 2232 з 31.07.1999. Проте підзаконні акти МОУ (Положення про ВЛЕ, наказ № 2 від 04.01.1994, та Інструкція з військового обліку № 165) ще довго використовували формулювання «непридатний зі зняттям з обліку». Саме так позначали остаточну непридатність, наприклад через лепру чи відсутність кінцівок. Тож за змістом рішення 1999 року особа втратила статус військовозобов’язаної (пп. 20–26, 29).
Пріоритет суті над формою. Недоліки держави в синхронізації термінології нормативних актів не можна тлумачити проти особи. Оцінювати слід зміст рішення держави про звільнення від військового обов’язку, а не його технічне оформлення. Суд послався на ст. 58 Конституції, ст. 7 Конвенції та рішення ЄСПЛ Rysovskyy v. Ukraine і Pincová and Pinc v. Czech Republic (п. 27). Подібну позицію раніше висловив КОАС у справі № 320/57487/25 (16.04.2026).
Без зворотної дії змін 2024 року. Наказ МОУ від 27.04.2024 № 262 змінив п. 3.3 Положення № 402 і дозволив повторний медогляд осіб, раніше визнаних повністю непридатними. Ці зміни не можуть ретроспективно криміналізувати бездіяльність, яка в жовтні 2023 року була правомірною (ст. 5 КК). Ознаки спеціального суб’єкта оцінюються на момент діяння. Проходження медогляду у 2023 році саме по собі статусу військовозобов’язаного не відновлює (пп. 31–34).
Тягар доведення відновлення статусу. Матеріали справи не містять даних про те, коли, на якій підставі і за якою процедурою особу знову взяли на військовий облік (п. 30).
Справа №320/9326/25
Це наша справа. Висновки суду і цієї практики дуже важливі для захисту трудових прав викладачів. Суд зазначив, що працівники можуть оскаржувати акт про реорганізацію ще до свого звільнення. Акт створює правову підставу для вивільнення, тож його вплив на право на працю випливає з самого змісту акта і не є гіпотетичним. Оскарження згодом лише наказу про звільнення не було б ефективним захистом. Профспілка має самостійне право на інформацію та консультації за ч. 3 ст. 22 Закону «Про професійні спілки». Суд послався на постанову ВС від 28.05.2024 у справі № 520/7440/21.
Суд встановив системні порушення Регламенту КМУ:
✅проєкт внесли лише з пояснювальною запискою, без довідки про погодження, висновків Мінфіну, Мінекономіки, Мінцифри і Мін’юсту та без комунікативного плану;
✅матеріали погодження надійшли 13.02.2025, вже після прийняття акта;
✅не було експертизи Секретаріату КМУ, розгляду урядовим комітетом і надсилання проєкту Науковому комітету;
✅рішення Прем’єр-міністра про розгляд без урядового комітету не може презюмуватися, його треба зафіксувати, а КМУ доказів такого рішення не надав;
✅прийняття акта «з доопрацюванням» не легалізує пропуск обов’язкових стадій підготовки проєкту.
Суд наголосив, що процедура не є формальністю. Її порушення в сукупності позбавили Уряд можливості ухвалити обґрунтоване рішення (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС).
Недостовірна пояснювальна записка. У записці вказано, що акт не стосується соціально-трудової сфери і не впливає на ринок праці. Це спростовується змістом самих актів, які передбачають вивільнення працівників і вирішують долю здобувачів освіти. Тому консультації з громадськістю були обов’язковими (п. 3 Порядку № 996).У записці вказано, що акт не стосується соціально-трудової сфери і не впливає на ринок праці. Це спростовується змістом самих актів, які передбачають вивільнення працівників і вирішують долю здобувачів освіти. Тому консультації з громадськістю були обов’язковими (п. 3 Порядку № 996).
Обов’язок щодо профспілки. КМУ як власник закладу є «роботодавцем» у розумінні ч. 3 ст. 22 Закону «Про професійні спілки». Він мав щонайменше за три місяці поінформувати профспілку про вивільнення та провести консультації. Між розпорядженням і припиненням повноважень ректора минуло менше двох діб, тож виконати цей обов’язок було об’єктивно неможливо.
Наказ МОН № 213. Рішення про реорганізацію державного закладу вищої освіти належить до виключних повноважень КМУ (п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону «Про вищу освіту»). Цей закон спеціальний щодо Закону «Про управління об’єктами державної власності» та Положення про МОН (lex specialis). Наказ є похідним від розпорядження, тому скасування розпорядження позбавляє його правової підстави. Якщо ж застосовувати Порядок № 529 щодо наукових установ, то його вимог теж не дотримано.
Пропорційність. Акти втручаються у права на освіту і працю (ст. 43, 53 Конституції). Відповідачі не довели законності та пропорційності втручання. Вони не оцінили спроможність ОНУ ім. Мечникова готувати правників за спеціальністю 081 «Право», наслідки для регіону та менш обтяжливі альтернативи. Також не врахували позицію колективу і студентів, хоча тягар доказування лежить на відповідачах (ч. 2 ст. 77 КАС). Суд послався на рішення ЄСПЛ «Перетяка та Шереметьєв проти України», «Ляшко проти України», «Фрессоз і Руар проти Франції», «Sunday Times» та «S. and Marper».
Справа № 420/2517/26
Це наша справа, суд зазначив:
ТЦК як орган ведення реєстру. ТЦК відповідає за ведення реєстру та актуалізацію його даних, зокрема за виключення з обліку (ч. 8–9 ст. 5 Закону № 1951-VIII, п. 79 Порядку № 1487). Особа має право подати мотивовану заяву про виправлення недостовірних відомостей (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1951-VIII).
Обов’язок вирішити заяву по суті. Отримавши заяву, ТЦК мав ухвалити конкретне рішення: внести відомості або мотивовано відмовити. Пропозиція прийти особисто не є розглядом заяви, тож це протиправна бездіяльність.
Автоматичне поновлення на обліку. За Порядком № 932 (зі змінами постанови КМУ № 556 від 11.04.2025) відомості про позивача внесли до реєстру автоматично, на підставі даних ДМС через «Трембіту» і без ВЛК. Так його фактично поновили на обліку. Порядок № 932 не передбачає процедури виключення таких осіб, вона врегульована Порядком № 1487 через звернення до ТЦК.
Межі зобов’язання. Суд в цій справі не став сам зобов’язувати ТЦК внести відомості про виключення. Натомість зобов’язав повторно розглянути заяву (ч. 4 ст. 245 КАС). Чому рішення на користь позивача не можна ухвалити одразу, суд прямо не мотивував. Імовірно, через спір щодо первинних документів ВЛК.
Справа №755/14499/25
Це чергова наша справа про скасування постанови ТЦК. Висновки суду:
Неповнота постанови. Постанова не описує об’єктивної сторони правопорушення, чого вимагає ч. 2 ст. 283 КУпАП. У ній не вказано, за якою адресою особа перебуває на обліку, куди і коли направлено повістку, коли її вручено і з якою метою викликали.
Розгляд без належного повідомлення. Справу розглянули без участі позивача. ТЦК не довів, що повідомив його про розгляд справи 20.01.2025. Таке порушення процедури позбавляє особу процесуальних гарантій, зокрема права на правову допомогу, і саме по собі є підставою для скасування постанови. Суд послався на постанову ВС від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а.
Тягар доказування на ТЦК. За ч. 2 ст. 77 КАС правомірність постанови доводить відповідач. ТЦК не надав належних доказів вчинення правопорушення, тому постанова не відповідає критеріям ч. 2 ст. 2 КАС: законності, обґрунтованості, пропорційності.
Повернення штрафу. Повернення коштів з бюджету має заявний характер (Порядок № 787, наказ Мінфіну від 03.09.2013). Спочатку треба подати заяву до органу, що контролює справляння надходжень. Позивач цього не зробив і відмови не отримав, тож у цій частині позов передчасний. Після набрання рішенням законної сили можна звертатися із заявою, а в разі відмови чи мовчання органу — знову до суду.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
Таблиця строків позовної давності
Ставки судового збору з 01.01.2026
Бажаєте бути в курсі найважливіших подій? Підписуйтесь на АНТИРЕЙД у соцмережах.
Обирайте, що вам зручніше:
- Телеграм t.me/antiraid
- Фейсбук facebook.com/antiraid
- X x.com/antiraid














Leave a Reply
Want to join the discussion?Feel free to contribute!