Щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Чинним законодавством України передбачено низку обовʼязкових платежів, які кожна фізична або юридична особа повинна сплачувати.

Такими обов’язковими платежами є, зокрема, податки, умови та порядок сплати яких встановлено Податковим кодексом України (далі – ПК України).

ПК України вирізняє загальнодержавні податки, які спрямовані на наповнення державного бюджету України та місцеві податки, які сплачуються до місцевого бюджету відповідної територіальної громади.

Статтею 10 ПК України встановлено види обовʼязкових місцевих податків і зборів, до яких в тому числі входить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Варто зазначити про те, що податок на нерухоме майно є одним із видів майнового податку, передбаченого ст. 265 ПК України.

Для більш детального розкриття даного виду майнового податку варто звернутись до положень ст. 266 ПК України.

Статтею 266 ПК України встановлено до платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками обʼєктів житлової та нежитлової нерухомості.

При аналізі вказаної норми можна простежити те, що такий вид податку зобовʼязані сплачувати виключно ті фізичні та юридичні особи, які мають право власності на відповідний обʼєкт житлової та нежитлової нерухомості. Тобто, ті особи, які орендують таке житлове або нежитлове приміщення не зобовʼязані сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так само, як і не зобовʼязані сплачувати ті особи, які ввели в експлуатацію індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові або дачні будинки, але не оформили право власності на такий будинок.

Таким чином, наявність документу, який посвідчує право власності на житловий або нежитловий будинок є єдиною передумовою для появи обовʼязку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Також варто звернути увагу на той випадок, за якого житлове чи нежитлове приміщення належить особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Так, підпунктом 2 ст. 266 ПК України визначено, що якщо обʼєкт нерухомості перебуває у спільній частковій власності, то платником податку є кожна з цих осіб, враховуючи розмір частки у спільному майні.

У разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній сумісній власності, то порядок сплати відрізняється, в залежності від того чи виділене майно в натурі чи ні.

Якщо майно, яке перебуває у спільній сумісній власності не було виділене в натурі, то платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом. У випадку поділу обʼєкта житлової або нежитлової нерухомості, то платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Обʼєктом оподаткування виступає об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Однак, ПК України встановлює перелік обʼєктів, які не підлягають оподаткуванню за даним видом податку, вичерпний перелік яких наведений у підпункті 266.2.2 ст. 266 ПК України.

Базою ж оподаткування виступає загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Тут варто звернути увагу, що ПК України встановлює пільги із сплати податку. Найголовнішим тут є те, що у випадку, у разі наявності у фізичної особи на праві власності  квартири (квартир) незалежно від їх кількості загальна площа якої не перевищує 60 кв.м., житлового будинку (будинків) не перевищує 120 кв.м., різних типів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, – 180 кв. метрів, то база оподаткування зменшується разово за кожен базовий податковий період.

Додатково, органи місцевого самоврядування можуть встановлювати і інші пільги зі сплати податку для певних категорій фізичних та юридичних осіб, визначаючи об’єкти нерухомості, що повністю звільняються від оподаткування або підлягають оподаткуванню за зменшеною ставкою.

Однак ці пільги не застосовуються до об’єктів, загальна площа яких перевищує 5-кратний розмір неоподатковуваної площі, а також до об’єктів, що використовуються для отримання доходів (здаються в оренду, використовуються в підприємницькій діяльності).

Найважливішим питанням при розгляді кожного податку є його ставка.

Перш за все, варто зазначити, що кожного року ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлюють відповідні міські, селищні, сільські ради. Водночас, ставка податку не може перевищувати 1,5 % від розміру мінімальної заробітної плати, визначеного Законом України “Про державний бюджет”, на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Позаяк, у 2024 році відбудеться нарахування податку за звітний 2023 рік, то ставка податку розраховується виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України “Про державний бюджет на 2023 рік”, тобто 6 700 грн.

Після встановлення відповідними органами місцевого самоврядування ставки податку, контролюючий орган за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості обчислює суму податку виходячи з наступного:

• за наявності у власності платника податку одного об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, (для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів; для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів), та відповідної ставки податку;
• за власність більше однієї житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок нараховується виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів (для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів; для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів), та пільги встановленої сільськими, селищними, міськими радами та відповідної ставки податку;
• за власність житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок нараховується виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів (для різних типів об’єктів житлової нерухомості, – на 180 кв. метрів), та пільги встановленої сільськими, селищними, міськими радами та відповідної ставки податку;

Після обчислення суми податку, контролюючі органи за місце реєстрації (місце проживання) платника до 1 липня за звітним періодом надсилають, на адресу відповідної фізичної або юридичної особи податкове повідомлення-рішення, в якому зазначається сума податку, її детальний розрахунок, а також строки та порядок сплати.

Даного податкового повідомлення не варто боятись, оскільки таким чином контролюючі органи лише повідомляють про суму податку, яку відповідна фізична чи юридична особа сплатити, а не про податковий борг.

 Щодо строків сплати податку, то за правилами підпункту 266.10 ст. 266 ПК України, після отримання платником податкового повідомлення-рішення, сума податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів, а юридичними – авансовими платежами щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

 Також, хочеться звернути увагу на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за умов воєнного стану.

Указом Президента України “Про ведення воєнного стану” від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України було введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого було внесено зміни в низку нормативно-правових актів і Податковий кодексу України не став виключенням.

Відповідно до п. 69 підрозділу 10 Розділу Х ПК України починаючи з 1 січня 2023 року за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.

Також, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки починаючи з 1 січня 2023 року, нарахований за обʼєкти житлової та (або) нежитлової нерухомості, які потребують капітального ремонту, реконструкції чи реставрації, з 1 числа місяця фіксації пошкодження до 1 числа місяця після відновлення об’єкта.

Для обʼєктів з незначними пошкодженнями, придатних для використання, відповідні органи місцевого можуть встановлювати зменшені ставки податку на обʼкти нерухомості, відмінне від земельної ділянки.

Варто зазначати, що таке звільне від сплати податку воно можливе виключно за умови наявності у Державному реєстрі майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, всі податкові повідомлення-рішення про суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, надіслані на адреси фізичних та юридичних осіб протягом 2022 по 2023 рік підлягають скасуванню, а грошові зобовʼязання та податковий борг – анульованими.

Підсумовуючи, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком, платниками якого є фізичні та юридичні особи, які є власниками обʼєктів житлового та нежитлового приміщення. Базою оподаткування є загальна площа об’єктів нерухомості. Ставка податку встановлюється за рішенням органів місцевого самоврядування, але така ставка не повинна перевищувати 1,5 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний звітний період. Сума податку визначається відповідним контролюючим органом за місцем реєстрації обʼєкту житлового або нежитлового приміщення та до 1 липня надсилається платникам. Фізичні особи сплачують податок протягом 60 днів після отримання повідомлення, юридичні – авансовими внесками щокварталу.

Юрист Адвокатського об’єднання Кравець і партнери

Марія Країло