Верховний Суд і закон. Свавілля без меж

Вже декілька років поспіль країна перебуває в очікуванні створення найбільш взірцевого і самого доброчесного суду за всю історію існування України – Верховного Суду.

Так, з моменту прийняття чергового Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIIІ від 02.06.2016 року, що набрав чинності 30.09.2016 року, реформатори розпочали процес із створення нового Верховного Суду та проведення добору суддів до нього.

Численна кількість недоліків та зухвалих випадків маніпулювання недописаними положеннями про проведення конкурсу, які розпочалися ще на етапі вирішення питання про подальший допуск кандидатів на підставі сумарної кількості отриманих балів за іспит, що поставило в нерівні умови кандидатів, яких було відсіяно після складання тестів, а продовжилося в подальшому на етапі оцінювання доброчесності, де на підставі висновку недооргану – Громадської ради доброчесності, то в складі 4, то в пленарному складі ВККС України вершило долю доброчесних, судячи з їх рішень, за правилами гри в «Чапаєва», не зупинило ні реформаторів, ні гранітоїдів.

09 листопада 2017 року країну сколихнула новина про внесення даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про створення органу державної влади – Верховного Суду за кодом №41721784 з місцезнаходженням: м. Київ, вул. П. Орлика, 8.

 

Варто відразу звернути увагу, що в розділі дані про розпорядчий акт, на підставі якого створено юридичну особу відомості відсутні.

В той же час, відповідно до ст. 19 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIIІ від 02.06.2016 року суд утворюється і ліквідовується законом. Проект закону про утворення чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Станом на 10.11.2017 року згідно офіційного сайту Верховної Ради України не зареєстровано жодного законопроекту про утворення Верховного Суду:

Крім того, відповідно до ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIIІ від 02.06.2016 року для здійснення дій щодо реєстрації новоутвореного суду як юридичної особи та представництва такого суду як органу державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами Державна судова адміністрація України приймає рішення про призначення тимчасово виконуючого обов’язки керівника апарату новоутвореного суду.

На офіційному сайт Державної судової адміністрації станом на 10.11.2017 року будь-яка інформація з приводу прийняття рішення про призначення тимчасово виконуючого обов’язки керівника апарату новоутвореного суду відсутня.

Отже, цілком очевидно, що новий Верховний Суд і закон – це несумісні речі і, мабуть, доброчесні судді даного органу мали б відмовитися від роботи в установі, яка створена не на підставі закону, адже статус доброчесного суддя повинен підтримувати протягом усього періоду, а не лише на етапі відбору на посаду. Однак це стане відомо лише в найближчому майбутньому.

Щодо ж роботи створеного в такому порядку суду слід зазначити, що будь-яке рішення, яке буде ним прийняте відразу буде незаконним, а державу Україну можна буде з легкістю притягнути до відповідальності в Європейському суді з прав людини.

Практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що у контексті принципу верховенства права, важливої частини Конвенції, Суд розглядає «суд» як такий, що завжди має бути заснований на законних підставах, оскільки у протилежному випадку, він не буде володіти легітимністю, що є необхідною ознакою для розгляду справ у демократичному суспільстві (Lavents v. Latvia §81). Фраза «заснований на законних підставах» означає не лише законні підстави для існування «суду», а також відповідність суду специфічним правилам, що регламентують його діяльність (Sokurenko and Strygun v. Ukraine §24). «Закон» у значенні статті 6 § 1, таким чином, включає не лише законодавство стосовно заснування і компетенції судових органів, а також будь-яке інше положення національного законодавства, яке, у разі його порушення, спричинило б незаконну участь одного чи більше суддів у розгляді справи (DMD Group, A.S. v. Slovakia §59). Завданням принципу «заснованості на законних підставах » у статті 6 § 1 є забезпечення незалежності судової системи від дискреційного права представника виконавчої влади і її регулювання законами уряду (Savino and Others v. Italy §94).

Судячи з усіх обставин і фактів, що мають місце під час проведення судової реформи в Україні її завданням є саме абсолютний розвал судової влади з метою узурпації влади та процвітання свавілля, необмеженого відповідальністю. І чим довше це замовчувати, тим міцніше затягнеться ярмо, зірвати яке буде ще важче ніж заявити зараз про свої права на створення суду згідно з законом.

Про узурпацію влади в країні свідчить і ініціативи щодо обрання губернаторів виключно Президентом України, а також відібрання у колективів судів права на обрання голів цих судів. Говорити про непрофесіоналізм і некомпетентність осіб що саме таким чином реформують державну владу в Україні вже дуже легковажно, а не помічати це, на мій погляд, є вже злочином.

Адвокат Адвокатської компанії Кравець і партнери

Анна Мартиненко

Адвокат, старший партнер Адвокатської компанії Кравець і партнери

Ростислав Кравець