Відповідальність за колегіальні рішення рано чи пізно настане

На сьогодні вже всі без виключення громадяни України стали заручниками безвідповідального ставлення керівництва країни до своїх прямих обов’язків.

Однак, на цей час, всілякі «громадські» активісти докладають чимало зусиль аби вивести з-під підозри в некомпетентності пані Уляну Супрун, яка, до речі, так і не позбулась свого американського громадянства за що й отримала прізвисько —  улянка-американка.

Всі ці активісти, що фінансуються з однієї тієї самої кишені всюди репетують, що винен будь-хто, але не Міністр з подвійним громадянством, при якому відбулась ліквідація Держсанепідслужби в Україні і діяльність якої жодним чином не забезпечила санітарно-епідемічне благополуччя населення.

Вони не зважають на прямі норми Конституції України, мабуть, як і для працівників НАБУ, конституція та законодавство США їм ближче. Всім цим доморощеним розслідувачам, експертам-фахівцям з неповною середньою освітою, єдиним справжнім «патріотам» в Україні варто все ж таки прочитати прямі норми саме української неодноразово зґвалтованої при їх безпосередній участі Конституції.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

В 1994 році Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», який регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов’язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

На виконання положень вказаного Закону в Україні була створена та здійснювала свою діяльність Державна санітарно-епідеміологічна служба України.

Відповідно до Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 400/2011, Державна санітарно-епідеміологічна служба України (Держсанепідслужба України) була центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем’єр-міністра України — Міністра охорони здоров’я України.

Розпочата медична реформа стала фактично катастрофою для епідеміологічної та інфекційної служб України, які були основою збереження біологічної безпеки нації.

Так, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби від 29 березня 2017 р. № 348, Кабінет Міністрів України постановив:

  1. Відмінити рішення про реорганізацію Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом її приєднання до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
  2. Ліквідувати Державну санітарно-епідеміологічну службу.
  3. Покласти на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів завдання і функції з реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та із здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства (крім функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників).

Як було зазначено, вказане рішення було прийнято Урядом на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2016 р., якою було скасовано рішення щодо реорганізації Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом її приєднання до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Водночас було вказано, що подальше функціонування Держсанепідслужби є недоцільним, оскільки на сьогодні виконання її функцій забезпечують МОЗ, Держпраці та Держпродспоживслужба. Тому Урядом прийнято рішення про ліквідацію Держсанепідслужби та утворення відповідної ліквідаційної комісії.

Вказаним рішенням, фактично, було повністю знищено увесь запобіжний і поточний санепіднагляд, а структури, на які частково було покладено функції та завдання ліквідованого органу, виявилися недостатньо функціональними і обмеженими в повноваженнях, тобто такими, які не здатні забезпечити санітарне та епідемічне благополуччя населення.

Як бачимо з офіційних джерел, а не висловлювань та висновків активістів та еспертів-фахівців в усіх галузях, ліквідація Держсанепідслужби відбулась за безпосередньою участі нашої співгромадянки, якою її зробив пан Петро Порошенко, так і не дочекавшись виходу з громадянства США та надавши іноземному громадянину доступ до державної таємниці.

Окрім громадянки США в цьому брав участь і весь склад Кабінету міністрів України, який і прийняв сумнозвісну постанову. «Фахівців», на жаль, там також більше ніж бажалось мати. Тому, якщо пригадати досвід Нафтогазу та вироків суду за часів уряду пані Тимошенко, відповідальність в Україні навіть за колегіальні рішення настає.

Ми прикладемо максимум зусиль для того, аби кожен урядовець, ставлячи свій підпис під будь-якою постановою Кабміну, розумів – відповідальність є, та рано чи пізно, якби це не виглядало романтично настає.

Для довідки:

02 квітня Шевченківський районний суд міста Києва задовольнив скаргу на бездіяльність щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зобов’язав слідчого (уповноважену особу) Служби безпеки України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені в заяві Громадської організації «Правова держава» від 16 березня 2020 року, про вчинення невстановленими особами кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 111 та 367 Кримінального кодексу України та невідкладно розпочати досудове розслідування.

Ростислав Кравець, голова ГО «Правова держава» для Резонанс

Хотите быть в курсе важнейших событий? Подписывайтесь на АНТИРЕЙД в соцсетях.
Выбирайте, что вам удобнее:
- Телеграм t.me/antiraid
- Фейсбук facebook.com/antiraid
- Твиттер twitter.com/antiraid

0 ответы

Ответить

Хотите присоединиться к обсуждению?
Не стесняйтесь вносить свой вклад!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *