Підвищення ефективності корпоративного управління

УДК 65.012.432                                      

Хименко С.М., аспірант,

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ НА ОСНОВІ ЗБАЛАНСОВАНОГО УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ ІНТЕРЕСІВ В АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВАХ

У статті розглянуто питання збалансованого управління конфліктами інтересів в акціонерних товариствах; викладено авторський підхід до визначення основних принципів управління конфліктами інтересів та уточнено класифікацію конфліктів інтересів з урахуванням специфіки господарювання гірничо-збагачувальних підприємств  Кривбасу.

Обґрунтованість прийнятих у акціонерному товаристві рішень, які мають суттєвий вплив на стан задоволення інтересів різних груп акціонерів, у значній мірі визначається рівнем інформованості суб’єктів корпоративних відносин про фактично існуючі та назріваючі конфлікти інтересів. Адже недостатність або неадекватність інформації призводить до прийняття рішень, що містять у собі ту чи іншу частку ризику неотримання запланованих результатів (у вигляді ступеню задоволення інтересів тієї чи іншої групи акціонерів чи конкретних заінтересованих осіб).

Відносини між суб’єктами корпоративного управління характеризуються виникненням конфліктів інтересів різного типу. Зазначене розмаїття форм прояву конфліктів інтересів пояснюється як особливостями систем корпоративного управління, які мають специфічні ознаки у кожній країні та на кожному підприємстві, так і складністю та багатошаровістю середовища інтересів, у якому діє кожна корпорація. Вітчизняними та зарубіжними науковцями вже здійснювалися неодноразові спроби узагальнити ці форми прояву конфліктів інтересів, систематизувати їх спільні та відмінні риси і провести типологізацію і подальшу класифікацію конфліктів інтересів.

Якщо звернутися, насамперед, до праць найвідоміших вітчизняних дослідників питань управління конфліктами інтересів в корпораціях (оскільки саме ці дослідження враховують реалії господарювання в умовах України), то на увагу, заслуговують, у першу чергу, праці А.Мендрула, З.Шершньової, В.Багацького, В.Вінник, О.Воловик та ін.[3-6, 8, 10-11].

Однак, у цих працях не розділено поняття «балансування» та «гармонізація» інтересів. Крім того, запропоновані вищезазначеними авторами класифікації конфліктів інтересів у повній мірі не відображають сутність цього явища та усе розмаїття форм його прояву у корпораціях (зокрема, в існуючих класифікаціях не проведено розподіл конфліктів інтересів за часовими характеристиками, за глибиною їх впливу на організацію, специфічними наслідками, що формуються на основі певних причин та механізмів виникнення). У науковій літературі також поки що відсутні принципи управління конфліктами інтересів.

Вищезазначена проблематика обумовила постановку задачі нашого дослідження, яка полягатиме у розподілі сутності процесів балансування та гармонізації інтересів у корпорації, уточненні класифікації конфліктів інтересів та виробленні принципів управління конфліктами інтересів з урахуванням специфіки господарювання гірничо-збагачувальних підприємств  Кривбасу.

На сьогодні у світовій економічній літературі сформувалися дві основні концепції корпоративного управління, у рамках кожної із яких питання корпоративних конфліктів може розглядатися із різним ступенем широти суб’єктів та об’єктів таких конфліктів. Характеристика цих концепцій наведена у табл.1. Слід зазначити, що друга концепція у більшому ступені розкриває сутність управління інтегрованими структурами, які включають багато організацій, діяльність яких координується із єдиного центру.

З точки зору другої концепції, корпоративне управління можна визначити як систему знань про закономірності та ефективні форми, методи і засоби цілеспрямованого впливу на суб’єктів корпоративних утворень, їх органи управління, матеріально-речові елементи, фінансові системи та інші компоненти, що забезпечують ефективне функціонування механізму взаємодії та досягнення гармонії та синергетичного ефекту [9, c.9-10].

 Таблиця 1

Сутність основних концепцій корпоративного управління 

Складено на основі [9, c.7-9]

У світлі різних підходів до визначення сутності корпоративного управління, на нашу думку доцільно розрізняти поняття балансування інтересів та гармонізації інтересів. Зокрема, балансування інтересів – це процес узгодження позицій та інтересів різних груп – учасників корпоративних взаємовідносин, у результаті якого одна із груп поступається своїми інтересами на користь іншої. Гармонізація інтересів – це процес узгодження позицій та інтересів різних груп – учасників корпоративних взаємовідносин, у результаті якого досягнення інтересів різних груп гармонізується у часі та просторі.

Тобто, у результаті гармонізації інтересів жодна із груп не буде змушена відмовитися від досягнення інтересу, просто у процесі переговорів внаслідок взаємних домовленостей узгоджуються умови реалізації інтересів, процедура їх задоволення, отримання конкретного результату за періодами часу та ін. Таким чином, корпоративне управління має бути спрямоване на забезпечення гармонізації інтересів учасників корпоративних відносин, що стане основною подальшого розвитку корпорації.

У таблиці 2 представлено результати проведених нами досліджень багатоваріантності класифікації конфліктів інтересів в акціонерних товариствах, з урахуванням специфіки господарювання гірничо-збагачувальних підприємств.

Таблиця 2

Класифікація конфліктів інтересів за різними ознаками

За результатами узагальнення існуючих наукових та практичних підходів до управління корпоративними конфліктами, ми пропонуємо ввести наступні принципи, які слугуватимуть орієнтирами для побудови ефективної системи корпоративного управління в акціонерних товариствах, яка буде резистентною до негативного впливу корпоративних конфліктів. Такими принципами, на нашу думку, мають бути наступні:

1. Принцип методологічного та інформаційного співробітництва між органами управління АТ та акціонерами у процесі розробки внутрішніх нормативних документів, стратегій, прогнозів та планів діяльності АТ;

 2. Принцип визначеності, регламентації та стабільності складу функцій та методів регулювання у АТ питань наявності конфліктів інтересів та інших питань розкриття інформації, яка стосується важливих питань діяльності АТ, у т.ч. роботи органів управління АТ та окремих його посадових осіб.

3. Принцип врівноваженої відкритості АТ по відношенню до громадськості, об’єктивності та повноти інформування суспільства та потенційних інвесторів про основні результати та пріоритети у діяльності АТ, цінності по відношенню до акціонерів.

4.  Принцип визнання наявності зон взаємного невтручання, тобто невтручання одних суб’єктів корпоративних відносин у питання, які відносяться до закріплених у внутрішніх нормативних документах АТ повноважень інших суб’єктів корпоративних відносин.

5. Принцип суспільної відповідальності керівництва АТ перед територіальною громадою і суспільством, державою в цілому (забезпечення прибутковості, сплата усіх передбачених чинним законодавством податків та зборів, адекватність бухгалтерського обліку, соціальні відрахування у державні та місцеві фонди, нарощування обсягів виробництва, що впливає на ВВП).

6. Принцип залучення до щорічних перевірок АТ незалежних та кваліфікованих аудиторів. Залучення до участі названих осіб дозволяє забезпечити об’єктивність оцінки ситуації конфлікту інтересів в АТ.

Логічно, що за будь-якого рівня ефективності управління корпоративними конфліктами, завжди існуватиме фактор запізнення реакції з боку різних суб’єктів корпоративних відносин на ситуацію конфлікту. Дійсно, не рідко вирішення корпоративних конфліктів підміняється прийняттям загальних інколи популістських концепцій та рішень, які тільки імітують активне управління конфліктною ситуацією, а насправді – намагаються прикрити бездіяльністю реалізацію інтересів тих чи інших груп акціонерів. Досить часто такі дії призводять до ще гірших наслідків як для акціонерного товариства у цілому, так і окремих суб’єктів корпоративних відносин, зокрема.

І.Ансофф бачить шлях вирішення таких проблем у приведенні у дію трьох своєрідних фільтрів, зокрема інформаційного, психологічного та фільтру влади [1]. В.П.Мартиненко [7, c.40] пропонує використовувати такі фільтри у процесі антикризового управління життєздатністю підприємств промисловості. Якщо адаптувати це типове рішення до ситуації конфлікту інтересів, зробити інше інформаційно-змістовне наповнення кожної з таких фільтруючих функцій, то можна вести мову про необхідність запровадження суб’єктами корпоративних відносин наступної системи фільтрів для профілактики виникнення корпоративних конфліктів в акціонерних товариствах:

1. Інформаційний фільтр – відслідковування та прогнозування корпоративних конфліктів, відсіювання неістотних конфліктів;

2. Культурний фільтр – плекання організаційних цінностей, які не підтримують досягнення власних інтересів, за рахунок попрання інших; інтеграція в організаційну культуру специфічних цінностей компанії по відношенню акціонерів, які полягатимуть у  максимальному задоволенні їх інтересів та наданні їм повної і достовірної інформації про компанію та ефективність використання капіталу АТ.

3. Владний фільтр – ефективний розподіл влади та повноважень щодо між органами управління АТ, у т.ч. щодо контролю за потенційними конфлікто-небезпечними зонами у діяльності АТ.

4. Фінансовий фільтр – прозора система бюджетування в АТ, формування фонду дивідендів та розвитку виробництва; незалежний фінансовий контроль за ефективністю використання капіталу АТ.

Таким чином, вищевизначені фільтри відіграють роль інструментів впливу на розширення чи звуження меж втручання у конфлікт інтересів у конкретному АТ. Межі втручання у конфлікт інтересів – це об’єктивно існуючі, суб’єктивно визначені та окреслені керівниками та власниками об’єкти впливу на параметри конфліктів певного типу з урахуванням доступних ресурсів, часових параметрів формування та розвитку конфлікту інтересів [10].

У процесі дослідження нами було проаналізовано особливості розвитку конфліктів інтересів у гірничо-збагачувальних акціонерних товариствах Криворізького залізнорудного басейну. За результатами проведеного дослідженнями нами було виявлено спільні риси цих конфліктів інтересів, і зокрема, в узагальненому вигляді представлено логіку їх розгортання на рис.1.

Як вбачається із результатів дослідження, основною метою, яку переслідують суб’єкти корпоративних відносин, загострюючи конфліктну ситуацію, є отримання контролю над акціонерним товариством, з метою підпорядкування його діяльності інтересам домінуючої групи акціонерів. Найчастіше, такі інтереси є короткостроковими і полягають у отриманні такими групами акціонерів прибутків від діяльності АТ не безпосередньо у ньому, а  через офшорні компанії, які володіють великими пакетами акцій гірничо-збагачувальних АТ Кривбасу. Варто відмітити, що на сьогодні структура власності трьох найбільших гірничо-збагачувальних комбінатів Криворізького залізнорудного басейну виглядає наступним чином:

– ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» – ДАК ‘Укррудпром’ (м. Кривий Ріг)        – 37,57%, «Арагас Коммершіал Лімітед» (Лондон) – 7,248%,  «Деміоніо інвестментс Лтд»     (Британські Віргінські о-ви) – 7,223%,  «Мокрад Трейдінг Лтд» (Британські Віргінські о-ви) – 8,451%; «Селіні Трейдінг Ко. Лімітед» (Лондон) – 9,046%; ТзОВ ‘ТС Лтд’       (м. Запоріжжя) – 12,987%; «Чеймен Коммершіал Лтд» (Британські Віргінські о-ви) – 10,383%;

– ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» – ЗАТ ‘Систем Кепiтал Менеджмент’ (м.Донецьк) – 75,158%; «METINVEST B.V.» (Нідерланди) – 10,417%; «SCM LIMITED» (Кiпр Nicosia) – 13,888%;

– ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» – «Акретренд Холдінгз Лімітед (Кiпр,  Нікосія) – 22,174%; «Стреттонвей Трейдерз» (Кiпр,  Нікосія) –         22,174%; «Мінт Дата Холдінгз Лімітед» (Кiпр, Нікосія) – 22,174%; ТОВ ‘Металотехнiка’ (м. Дніпропетровськ) – 25,783% [12].

Рис.1. Загальна логіка розгортання корпоративних конфліктів в Україні

Таким чином, інтереси домінуючої групи акціонерів цих АТ реалізуються шляхом забезпечення виведення прибутків АТ у офшорні зони через різноманітні схеми реалізації виробленої ними продукції.

Звичайно, наведена на рис.1 схема розгортання конфліктів інтересів тільки у загальному вигляді описує те розмаїття проблем і шляхів їх подолання, з якими мають справи суб’єкти корпоративних відносин у різних ситуаціях конфліктів інтересів. Важливо відмітити й що ця схема стосується, насамперед, тих конфліктів інтересів, які розгортаються у сфері розподілу економічних сфер впливу в АТ, і не охоплює того широкого загалу конфліктів, які мають місце при розподілі повноважень, влади й відповідальності в АТ.

Таким чином, у статті розгалужено сутність категорій «балансування» та «гармонізації» інтересів в АТ, уточнено класифікацію конфліктів інтересів, виокремлено принципи управління конфліктами інтересів та запропоновано запровадити систему специфічних фільтрів для профілактики виникнення корпоративних конфліктів в акціонерних товариствах, що є науковою новизною. З огляду на проблематику досліджень у сфері корпоративного управління, і, зокрема, стосовно конфліктів інтересів, вважаємо, що подальші дослідження у цій сфері мають бути спрямовані на уточнення інструментів регулювання конфліктів інтересів, з урахуванням специфіки господарювання гірничо-збагачувальних підприємств  Кривбасу.

Стаття опублікована у науковому збірнику «Стратегія економічного розвитку» №19: К.КНЕУ – 2007.