Надмірний апетит до клієнтських таємниць

Нацбанк хоче створити при собі Кредитний реєстр, де збиратиме широку й конфіденційну інформацію про боржників.

Добіг кінця термін, протягом якого керівництво Нацбанку України обіцяло завершити роботу над законопроектом про створення національного (а по суті державного) Кредитного реєстру (КР) під «пильним оком» регулятора. Не відомо, хто в цьому разі був чи є суб’єктом законодавчої ініціативи.

Саме в цю бази даних, за ідеєю регулятора, має надходити інформація про кредитоотримувачів та інших боржників від банків і небанківських установ. Саме останні на замовлення братимуть усе необхідне для себе з КР НБУ. Місяць тому керівництво Нацбанку впевнено заявило: треба, щоб це сталося з 1 вересня. Тобто розрахунки йдуть на те, щоб парламент до цієї дати ухвалив відповідний законопроект. Значимість реєстру, яким «заправлятиме» Нацбанк, дуже велика. Деякі банкіри навіть упевнені: якщо з’явиться такий Кредитний реєстр в редакції регулятора, то і бізнесу, і пересічним фізичним особам буде тяжко жити в нашій країні.

Відкликано і поховано

До того ж головний фінансовий регулятор наполягає, що таку інформацію треба передавати без згоди на це позичальника. Інші так не вважають і хотіли б бачити інший варіант.

У чинному Законі України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» передбачено (ст. 6), що користувачами бюро кредитних історій можуть бути банки, небанківські фінансові установи й інші суб’єкти господарської діяльності, які надають послуги з відтермінування платежу або майно в кредит.

Чому ж тоді є намагання створити державний КР? Які аргументи «за» і «проти»? Навіщо взагалі Нацбанку мати такий реєстр, якщо їх уже аж вісім при комерційних банках, чотири з яких доволі потужні? Чи не буде це виявом монополізму та чи великі корупційні ризики? Усе це «УК» уже вкотре намагався з’ясувати сам.

Нагадаємо, що під натиском критики (навіть наукових фахівців Верховної Ради України) торік депутати — автори законопроекту №3111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України» відкликали його і майже «поховали». Він із згаданих причин виявився проблемним документом.

Проте схоже, що готують ще однин документ щодо Кредитного реєстру Нацбанку. Так, до рук кореспондента «УК» потрапило листування виконавчого директора Незалежної асоціації банків України (НАБУ) Олени Коробкової з в. о. Голови НБУ Катериною Рожковою, яке свідчить про неабиякі апетити регулятора. Так, НАБУ (в електронному листі — вих. №3234-23/03 від 23 березня цього року) пропонує в майбутньому Кредитному реєстрі Нацбанку прибрати таку інформацію (для її накопичення в документі), як статус договору для фізосіб, дату повного погашення простроченої заборгованості. «Одночасно пропонуємо розглянути пропозиції, які, на думку банківської спільноти, допоможуть оптимізувати наповнення Кредитного реєстру, зокрема встановити ліміт подання банками інформації до КР — 2 мільйони гривень і більше для всієї (кумулятивної) заборгованості боржника», — зазначає пані Коробкова.

Важлива деталь: Нацбанк і чимало експертів ринку зазначають, що такі повноцінні державні бюро кредитних історій існують при центральних банках багатьох країн, і питання про те, бути чи не бути таким установам, там взагалі немає.

Чого тільки не збиратиме наш регулятор!

Однак те, що планує зробити Нацбанк України, вражає масштабами виходу за межі секретності.

У відповідь (в електронному повідомленні №22-003/30587 від 8 квітня цього року) Катерина Рожкова повідомляє, що з огляду на найкращу міжнародну практику, інформацію до Кредитного реєстру щодо заборгованості боржника слід надавати, коли сукупний розмір цього показника перевищує лише 5 тисяч гривень.

До того ж Нацбанк воліє знати й таку інформацію про кредитоотримувача (яка накопичуватиметься у КР): місце роботи (найменування роботодавця), розмір підприємства (кількість працівників), середній регулятивний підтверджений дохід за 6 місяців, сімейний стан, кількість членів родини, дата народження боржника, його адреса, середньомісячні витрати за розрахунком банку, сума платежу за кредитом на наступні 12 місяців, періодичність сплати, освіта боржника, місце розташування нерухомого майна та його площа тощо. Як бачимо, регулятор хоче знати про боржника-кредитоотримувача майже все. То про яку банківську таємницю взагалі може йтися?!

Як вважає голова правління ПрАТ «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» (ПВБКІ) Антоніна Паламарчук, згідно із Законом «Про Національний банк України», головний регулятор має виконувати функцію нагляду й саме для цього отримує інформацію: «Коли НБУ збирає інформацію про позичальників банків та отримані ними кредити, регулятор виконуватиме господарську діяльність, що йому заборонено законом. Ведення кредитних історій та надання інформації суб’єктам господарювання, зокрема банкам, згідно із Законом «Про організацію формування та обігу кредитних історій», — це господарський вид діяльності, якій підлягає регулюванню й ліцензуванню, і провадять таку діяльність бюро кредитних історій».

Старший партнер юридичної фірми «Кравець і партнери» Ростислав Кравець згоден із думкою пані Паламарчук, що жодне, навіть створене державне бюро кредитних історій, при центробанках різних країн не є монополістом, і тим більше збирачем такої конфіденційної інформації.

Юристи й економісти переконані, що такий реєстр при Нацбанку стане «караючим мечем» для бізнесу й пересічних людей. Як зауважує юрист Асоціації бюро кредитних історій Ярослава Рибчановська, колектору буде відома вся інформація про будь-яке майно позичальника й інша, приміром про гараж чи невеликий клаптик землі. «Тому йому буде дуже легко в такий спосіб «віджати» будь-що у позичальника. До того ж усю інформацію можна передавати будь-кому без згоди кредитоотримувача. Ризики для фізичних осіб дуже великі: людина не знатиме, яка інформація про неї накопичуватиметься в такому державному КР, не матиме змоги виправити помилки про себе (що обертатиметься для фізособи великими грошовими та майновими втратами)», — зазначає вона.

Плями є й у приватних

Утім, як свого часу зазначав «УК», і в приватних КР виникало багато технічних описок та неправильної інформації. Ростислав Кравець добре знається навіть на внесенні заздалегідь неправильних даних про того чи того позичальника в приватні бюро кредитних історій.

Чимало банкірів не проти утворення такого державного бюро при регуляторі, бо туди справді надходитиме корисна консолідована інформація від різних джерел. Проте деякі представники банківської спільноти вважають, що в КР при Нацбанку також можуть бути серйозні прорахунки: недостовірність інформації про позичальників, технічні помилки тощо.

ВІД РЕДАКЦІЇ: Справді, питання повної і правдивої інформації щодо кредитоотримувачів, яка накопичується в будь-яких КР — чи-то державних, чи приватних, — мають бути не викривленими. В Україні непогано працюють чотири недержавні бюрокредитних історій. Як зазначали міжнародні фахівці, в них накопичено інформацію про 95% позичальників. Тому варто просто об’єднати зусилля таких КР й надати поштовх для їхнього розвитку. А те, що пропонує Нацбанк України (щодо збирання астрономічної кількості інформації про позичальників у своєму КР), не витримує жодної критики і свідчить про одне: намагання монополізувати цей ринок і впливати на нього, що може обернутися великими проблемами для бізнесу й фізичних осіб. Однак і тут можна дійти згоди — і про це свідчить світова практика — «мирного» співіснування приватних та державних КР.

Олег ГРОМОВ, УК