ІННА РАФАЛЬСЬКА: «З’ЇЗДУ АДВОКАТІВ 9 ЧЕРВНЯ НЕ БУДЕ…»

Активності адвоката Інни Рафальської можна по-доброму позаздрити. За два тижні перемовин в месенджері Фейсбук можна було почути «В суді», «Готуюсь до конференції», «На виїзді», «Проводять обшук у адвоката», «В суді», знову «В суді», аж ось довгоочікуване – «за 30 хвилин буду в Раді адвокатів м. Києва».

Представляти Інну Владиславівну правникам немає жодної потреби – це просто один з найвідоміших адвокатів України. Хоча чесно кажучи, в Інтернет мережі Інну Рафальську перш за все знають як голову Ради адвокатів м.Києва, а вже потім як практикуючого юриста. Так сталося не в останню чергу й через абсолютно незалежний характер пані Рафальської, на мою думку, навіть безкомпромісний. Хоча, ймовірно, коли йде мова про захист інтересів адвокатської спільноти, це й правильно. Щоправда, така безкомпромісність – прямий шлях до появи ворогів серед колег-адвокатів, явних або удаваних, відкритих або підступних.

Останнім часом навіть «політично незаангажований» адвокат знає, що в Києві є конфлікт між «Рафальською та Ізовітовою» (прим. – Лідія Ізовітова – голова Ради адвокатів України). Що в Києві створені і діють дві різні Ради адвокатів та КДКА (про їх легітимністьнелегітимність поки мову не ведемо), та й взагалі інформація про органи столичного самоврядування адвокатів інколи настільки розрізнена й незрозуміла, що потребувала хоч якогось пояснення. Тим більше, що наша розмова відбулась якраз напередодні чергової конференції «жовтенят» (так називають тих адвокатів, які створили альтернативну Раду в жовтні 2016 року, й сама ця Рада має підтримку з боку НААУ) 19 травня.

Однак розпочалася бесіда з Інною Рафальською з зовсім іншого – а саме з її програми на З’їзд адвокатів України (9-10 червня 2017 року) на посаду голови Національної асоціації адвокатів України.

Доброго дня. Інно Владиславівно, незабаром відбудеться значна подія – З’їзд адвокатів, серед іншого обиратимуть й нове керівництво. Ви першою і єдиною поки оприлюднили свою програму намірів. Але навіть у вас окреслені лише проблемні моменти, проте не шляхи їх вирішення. А де ж конкретика?

Я людина дуже конкретна, тому, коли я бачу мету та завдання, то я точно знаю шляхи їх вирішення.

Це очевидно, але чому не обговорити ці шляхи зі спільнотою?

В даному випадку мені було цікаво почитати програми й інших кандидатів. Але їх немає. Тому, я думаю, ті, хто мене знає (а мене знають дуже багато), прекрасно розуміють, що і як я буду робити, адже головне нейтралізувати ті, виклики, які стоять сьогодні перед адвокатами. І я розумію, які кроки необхідно робити і ці кроки ми вже неодноразово обговорювали з колегами. У будь-якому випадку я склала свою програму таким чином, щоб вона відповідала формату кандидатів, котрі балотуються, наприклад, в народні депутати. Рівно така ж кількість знаків, нічого більше. Більше того, я впевнена, що конкретні кроки й план, котрий в мене є, необхідно обов’язково погоджувати з представниками регіонів. Це однозначно, оскільки кожен регіон має свою специфіку, і ми завжди хотіли її враховувати. Я знаю, які проблеми є в Херсонській області, або які проблеми є в Дніпропетровській області. Чи є проблеми на Закарпатті. Незважаючи на заяви Фазікоша на відсутність цих проблем. Вони є. І виходячи з цього, адвокати повинні визначатися, які кроки необхідні в конкретному регіоні. Звичайно, що є й загальні кроки, про які ми говоримо весь час. Просто зараз НААУ не працює на адвокатів, вона працює проти адвокатів.

Те що ви зараз говорите, дуже схоже на таку собі трендову децентралізацію, тільки в адвокатурі…

Говорити про те, в тренді це наразі чи ні, досить складно, оскільки, напевно, ні. Це не в тренді по тій простій причині, що адвокатура повинна бути централізована. Така позиція керівництва НААУ. Деякі невеликі регіони також це підтримують. Чомусь хочеться ‘залізної руки’ у професії. Оскільки я досить давно займалася законопроектною роботою і вже майже 15 років розглядала всі проекти законів і брала участь у відповідних комісіях, я завжди говорила: ‘Адвокатурі не потрібно міністерств’. У 2003 році ми обговорювали перший законопроект, котрий вносився ще після прийняття у 1992 році закону про адвокатуру. Одразу пішли розмови про його зміну, але тим не менш, першим з’явився законопроект Маркуш. Вона була депутатом від Комуністичної партії, потім – суддею Конституційного суду. Там йшла мова про необхідність щільної централізації.

На загальних зборах в Києві я доповідала про цей законопроект. Я вже тоді була членом КДКА. Тоді кияни чітко визначилися, що не може й не повинно бути такої регламентації в адвокатурі – це вільна професія. Тільки-тільки люди вийшли з колегії, тільки відчули смак самостійності. Це було абсолютно не актуально, але в деяких колах це сприймалося як певна ‘розкольщина’. Але про який розкол йшла мова, якщо тоді ВККА створила робочу групу із представників всіх регіонів? Я була головою робочої групи, ми розробляли свій законопроект і презентували його на з’їзді в Рівному. Тоді цей законопроект був внесений народним депутатом М.Оніщуком.

Мова йшла про те, що органи самоуправління повинні існувати, проте вони повинні бути децентралізовані. І головна задача центрального органу адвокатури, відповідно, лише представницька та лобістська. Це найголовніше. Визначили принцип побудови, знизу – до верху, і ніяк інакше. Після цього, звісно, виникли великі проблеми. Я згадую, як Лідія Павлівна (тоді вона очолювала Спілку адвокатів, була членом ВРЮ) дуже болюче сприйняла цю обставину. Були неймовірні розборки на засіданні ВККА з цього приводу. Але тим не менше, адвокати висловилися чітко – нам не потрібне чергове міністерство. Тому це моя давнішня позиція: і до речі, я завжди була противником обов’язкового членства в НААУ, бо воно нам абсолютно нічого не дає.

Розвиваючи Вашу тезу про те, що центральні органи повинні бути представницькими та лобістськими. З «представництвами» у НААУ більш-менш щось виходить, он навіть на Кіпрі є український осередок адвокатури, а як ви оцінюєте нинішню лобістську діяльність в професії?

Розумієте, представництвА і представництвО – дві різні речі. Звичайно, хотілося б розуміти, чи зареєстровані десь оті закордонні представництва і де шукати керівників цих органів і чим вони насправді займаються…

Але все ж таки – чи відбувається лобіювання НААУ інтересів адвокатів, уточніть, будь-ласка?

Якщо НААУ бореться проти своїх адвокатів і бачить в них головних ворогів, то яким чином вона буде лобіювати їхні інтереси? Звернення в ООН??? Листи Генпрокурору, котрі не супроводжуються особистою участю керівництва, тобто вимогою, бажанням добитися певного результату, хоча б невеликого… Неможливість працювати із законодавчим органом у потрібному ключі… Про що ви взагалі говорите, сьогодні не існує ніякого лобіювання інтересів адвокатів з боку НААУ.

Давайте уточнимо: НААУ бореться проти адвокатів чи проти окремих органів самоуправління? Це різні речі…

Абсолютно чітко можу сказати, що НААУ бореться проти адвокатів. А як інакше можна пояснити ситуацію, коли у 2014 році у київському реєстрі адвокатів залишилося усього 800 адвокатів (прим. – нагадаємо, що адміністратором Єдиного реєстру адвокатів України є НААУ). Це відбулося зовсім зненацька, ні з того, ні з сього. Просто незабаром мав відбутися з’їзд в Мукачево, а тому Лідія Павлівна зробила все, щоб від Києва приїхало усього 8 адвокатів (адже квота 1 адвокат від 100 діє й зараз)… Ось це «затемнення» Реєстру вже тоді виглядало дуже дивно. Але наші «очільники» не заважали ні на що, просто з неділі на понеділок зробили 6000 адвокатів «не адвокатами». Які результати повинні були наступити в судовій системі? Колапс! Якби на це звернули увагу. Насправді, не звернули увагу. Мені було дуже незручно говорити відносно того, що це робить НААУ, професійна організація. То ми просто звернулися у відповідні органи з тим, що це «технічний збій» реєстру і попросили не враховувати.

Нам просто було соромно говорити про те, що це робить керівництво НААУ. Хоча чого ми дивуємось? Лідія Павлівна практично 15 років знаходилася у складі Вищої Ради Юстиції, вона настільки звикла до того, що вона є чиновником, рішення якого не оспорюються і вільна в прийнятті рішень, що це автоматично перенеслося й на стиль керівництва НААУ… Ось вам лише невелика інформація про цей «стиль» – сьогодні вже є 8 рішень ЄСПЛ щодо окремих суддів, які були звільненні ВРЮ під головуванням Ізовітової. Просто це поки ніде активно не афішується. Але Європейський Суд вказав на грубе порушення закону саме при розгляді питань, пов’язаних з накладенням дисциплінарної відповідальності відповідно до ст. 41 старого закону про судоустрій. Саме та, за яку відповідала ВРЮ. Виходячи з цього, я прекрасно розумію, що менталітет не змінився, хоча на установчому з’їзді у 2012 році Лідія Павлівна обіцяла і гарантувала розвиток організації. Ми досить позитивно сприйняли цю обставину і навіть спочатку допомагали їй в цьому.

Ми розуміли специфіку адвокатури. Ми розуміли, які законопроекти нам потрібні були. Організація мала б стартувати з області кримінального процесу. Адже одночасно були введені і КПК, і закон про адвокатуру. Це був той старт з чистого аркуша листа, котрий можна було дати. Спочатку кримінальний процес, відповідно, адвокатура закріпилася б у своїх позиціях, а далі можна було б рухатися у світлі очікуваної конституційної реформи. Тому що адвокатська монополія планувалася досить давно і не є таким ексклюзивом, як про нього говорять ще й дотепер. Ми відповідним чином допомагали. Частина законопроектів, котрі були нами запропоновані, до цих пір десь валяються в столі у Лідії Павлівни. А чому? Тому що насправді сил пролобіювати, підтримати законопроекти у неї ніколи не було.

Я дійсно аналізувала для себе усі ці кілька років: що корисного зробила НААУ для кожного із адвокатів? Виявилося, що нічого. Хоча можливості для цього були. Я не кажу, що я – найкращий кандидат, борони Боже. Напевне, є кращі. Просто я ще маю сили боротися. Я про це говорила і в програмі, і розповідала адвокатам на конференції (прим. -йдеться про 27 квітня), оскільки рішення прийнято не спонтанно. Організацію треба запустити. Якщо я піду, то піду тільки на 2 роки. Організація повинна почати свій рух, після чого ми всі повинні піти і повинна прийти молодь. Для того, щоб вистачило сил їм працювати. Як каже Петро Бойко: ‘Ми вже з ринку, ми з базару’. Це динамічна професія, вона розвивається.

А от чи не згасає у «молодих» запал за наявності усіх цих нюансів?

А ви знаєте, дуже цікавий ефект ми отримали від всіх тих дій, котрі Лідія Павлівна почала у 2014 році, а може навіть й раніше, по відношенню до адвокатів. Після того, як ми зустрілися після проведення з’їзду у 2012 році, ми прекрасно розуміли, що і Володимир Іванович Висоцький не зможе об’єднати адвокатуру, оскільки в нього також конфлікти були в регіонах досить суттєві. І в принципі, він вже попрацював. Щоб відбувся старт, повинна була бути ‘нова мітла’. В принципі, можливості та авторитет у Лідії Павлівни були, та й вона весь час заявляла про бажання працювати.

Демократично об’єдналася і з АПУ, і з ААУ, що ми як регіони підтримували, і вона розуміла, що зробила правильну ставку для того, щоб можна було просунутися. Чому ми підтримали? У нас виникали проблеми на установчому з’їзді, пов’язані з рішенням Висоцького. Коли відбулося декілька конференцій в регіонах та були обрані дублюючі делегації. Тоді ми пропонували, що не треба говорити, що одна делегація краща, а інша – гірша. Збори вже пройшли, давайте заходити на з’їзд, нехай мандатна комісія визначає. Але не треба порушувати квоти представництва. Що таке дві делегації від Харкова чи Закарпаття? Це просто порушення квоти. Тому, давайте подовжимо засідання з’їзду для прийняття рішення і нехай мандатна комісія, делегати, адвокати визначаються. Або ж визначитесь в регіоні.

Але тоді вийшло саме так: делегації формувалися або «під Ізовітову», або «під Висоцького». Тобто, першочерговий конфлікт вони внесли. Хоча Висоцький допустив велику помилку, що не зайшов на з’їзд. Немає значення, хто реєструє, хороша чи ні реєстраційна група. Ви – делегати, ви у списках. Заходьте усіма делегаціями. І невідомо, які рішення прийняв би з’їзд. Це була його велика помилка, помилка амбіцій. Але це відбулося. Хтось був більш прихильніший до Ізовітової, хтось – до Висоцького, але для того, щоб організація почала працювати, керівникові необхідно було зробити перший крок і сказати: ‘Ми перегорнули сторінку – починаємо працювати. Наші завдання: 1,2,3,4’. Якби Ізовітова пішла з таким позитивним настроєм… Ну, окей, одне засідання прогуляли, друге.. Але якби вона не проявляла таке відкритий супротив, а пішла з розкритими руками до регіонів, реакція була б відповідна. Люди б визнали, що потрібно починати працювати. Але ж ні, відразу почався тиск на регіони, і адвокатів почали потроху заганяти в пастку.

Ось ми й дійшли до проблем сьогодення. Адже ж очевидно, що зараз ситуація на з’їзді буде абсолютно подібною, адже від Києва буде 2 списки делегатів…

Розумієте, самоуправління в адвокатурі не буде ніколи, якщо ми не навчимося «самоуправлятися». Самоуправління – це здатність приймати рішення, але таким чином, щоб не порушувалися демократичні принципи. Якщо вже протягом року Ізовітовій пояснюють, що у адвокатів є вибір і вони його зробили, що Київ – досить стійкий і активний регіон, якому не подобається ані фальсифікація протоколів, ані прийняття юридично-нікчемних рішень. Не подобаються РАУ рішення, котрі приймає київська конференція? Тоді зверніться до суду. Але все робиться підпільно, кулуарно.

Це – відповідальність керівника. Я розумію позицію адвокатів регіонів, хоча не у всіх така позиція, деякі кажуть: це вам невелика помста за 2013 рік, за те, що ви залишилися в «Русі», а ми пішли в «Кінопанораму». Нехай це буде помста, головне – щоб адвокатура не страждала, а вона зараз повністю розвалена і страждає. Мене дратувало те, що людей я сприймала досить самостійними, а вони стали «пішаками» в цій грі і в результаті їх просто зносять з дошки. Але це абсолютно особисте сприйняття ситуації.

Повернімося до двох конференцій адвокатів в Києві – 27 квітня – один список делегатів, 19 травня – інший (прим. – так і сталося)… Поясніть, що відбувалося, і що тепер буде.

У нас є звернення, ми це публікуємо в пресі, довели до відома кожного члена РАУ. 25 травня до Мукачево на засідання РАУ їдуть й наші представники, до речі… Нам казали: давайте таким чином проведемо збори та конференцію для того, щоб адвокати разом все це провели, немає значення, хто назначає. Я згодна, немає значення, хто назначає – Рябенко чи Рафальська. Збираються адвокати, вони приймають рішення. Це збори вищого органу самоуправління, тому, хто організував, заплатив оренду, замовив зал і купив воду – адвокатам немає значення. Ми всі пішли на цей захід, позвали адвокатів на 27 число (тому що у нас на 29 квітня була запланована конференція, в гарних умовах, як звикли адвокати, але нехай).

Ми знаємо, що Петро Рябенко не сповіщав адвокатів, лише один раз розіслав СМС. Якби ми не повторили це СМС, навряд чи прийшли б адвокати, але на це й було розраховано (прим. – й справді 19 травня на «конференції Рябенко» 49 осіб обрали 41 делегата, як то кажуть, ну дуже демократично). Так як було підготовлено проведення зборів та конференції, було абсолютно очевидно, що вони не очікували, що буде багато людей. Але адвокати в робочий день, о 9 ранку прийшли, а реєстрацію проводити не можуть – списків немає. Замість 40 хвилин, як планували провести реєстрацію, вона проходила 3 години. Поки почали засідати (адже для цього спеціально прописали в регламенті, що повинні конкретні особи відкрити ці збори) пройшов час, бо певні особи, які мали відкрити збори ховалися, їх виловлювали, приводили на місце і давали їм можливість відкрити збори. Потім обирали голів та секретарів. Той сценарій, який вони планували, не спрацював. Хоча я не знаю, на що вони сподівалися, оскільки серпень і листопад їм підказав, що таких шансів у них немає. Один район, Деснянський, навіть залишився без приміщення, вони просто в коридорі проводили збори.

Печерський та Шевченківський райони у одному залі повинні були проводити. Вони не знали, як це робити і в результаті провели по черзі. Шевченківський район почав проводити збори після зборів Печерського району, в 15:40. Я завжди надаю всім можливість реалізувати свої бажання та плани. Я вважаю, поки трамвай не переїде – не навчишся. Не потрібно доводити, нехай люди спробують, ніколи немає непоправних ситуацій. Але що сталося? Ані Рябенко, ані його група підтримки (десь приблизно 23 особи, частина з яких перейшла з Київської області спеціально заради цього) так і не були обрані делегатами на конференцію, а отже не потрапляли на з’їзд 9 червня. І що відбувається далі? О 18.00 Петро Рябенко мав відкрити Конференцію, але він зникає, слухавку не бере. Ось така повага до людей, які з самого ранку присвятили цьому весь свій день в таких умовах. Але ж за регламентом нам треба відкрити конференцію. Більше того, 18 година – але адвокати сидять, не йдуть із залу.

Навіть якби їх просили піти – вони не пішли б. Тобто, із 167 делегатів – 140 залишилися в залі. Аж ні людина, яка має відкрити конференцію просто збирає протоколи й тікає. Не пояснюючи адвокатам, що відбувається. Його намагалися затримати, намагалися попросити відкрити конференцію, зареєструвати. Врешті-решт добре, що в регламенті було передбачено, що конференцію може відкрити й найстаріший адвокат-делегат. Так і сталося, тобто рішення конференції 27 квітня абсолютно легітимне. Коли ж о 23:30 закінчилася конференція, в 23:55 на сайті НААУ з’являється повідомлення про те, що Петро Рябенко проводить оргкомітет … щодо проведення ще однієї конференції, але вже на 19 травня. Після цього були сформовані якісь дивні списки, в яких виявилися особи, які не отримали по рейтингу голосів для обрання делегатами на зборах. Це вже навіть не поперек закону, це дивні неадекватні дії.

Забігаючи наперед, як ви оцінюєте, на «конференції Рябенко» скільки буде учасників? Адже ж треба обрати більше 40 делегатів. А ви кажете, що у нього «в пулі» лише 23 особи…

Тут все просто: лише за останні декілька місяців з області до Києва перевелося 62 особи, цього вистачить.

Ви покладаєтесь на мандатну комісії з’їзду, яка 9 червня визначатиме, чиї «делегати» більш правильні?

Я взагалі вважаю, що З’їзду адвокатів в червні не буде. І багато регіонів так вважають. По-перше, чому проводили конференцію 27-го числа? Якщо Ви пам’ятаєте, по рішенню НААУ №43 від 16.02.17 було встановлено, що всі регіони зобов’язані провести конференцію по обранню делегатів до 9 травня і не пізніше 9 травня передати списки обраних делегатів. В даному випадку, звісно, наші хлопці їдуть з інтересом спостерігати відносно того, як Лідія Павлівна буде розповідати адвокатам, разом з Петром Рябенко, чому конференція пройшла 19-20 числа, і чому Київ такий особливий і така-сяка Рафальська в усьому винна. Адже 27 квітня не вийшло, а 19 травня пройшло. Звісно, в цьому плані Лідія Павлівна нічого не втрачає, прийнявши рішення відносно того, що повноваження у неї продовжуються до листопада 2017 року, але є інші особи, які зацікавлені в легітимності цих рішень.

Вони це прекрасно розуміють. Як тільки виникає дискусія відносно легітимності списків делегатів: цих приймаємо, цих – не приймаємо, чому вчасно не оповіщаємо, виникають проблеми. Впевнена, щодо долі З’їзду будуть прийняті дуже цікаві рішення 25 травня в Мукачево на зборах РАУ. Вони розраховують на ту обставину, що все ж знайдуть причину перенести дату з’їзду. Це в залежності від того, як вони це бачать, тому що інформації ні про одну делегацію немає на сайті. Делегації сформувалися дуже неоднозначні. Лідія Павлівна хоче заручитися підтримкою делегатів. Вона гадає, що вона ще не публікуючи список делегатів, буде працювати з цими делегатами. Мова піде про те, що ось ті кілька місць, які ‘будуть розігруватися’ (немовби її місце не рахується, вона ж залишається), ось вона буде підторговувати всіма цими заходами, отримуючи певну лояльність у регіонів. Ось вона хоче отримати Дніпропетровськ. Там також дуже неоднозначна делегація.

Вона не може привести Харків, оскільки вона залишає Дроздова, але вона хоче прибрати Донецьк (там також досить неоднозначна сформувалася делегація). Вона буде шукати цю підтримку. Для аналізу їй не вистачає часу. Тому, скоріше всього, вона ставитиме питання щодо переносу дати з’їзду. Скоріше всього, вони ще й не встигають допрацювати певні документи, оскільки проблема буде в Правилах адвокатської етики. В будь-якому випадку з’їзд 9-10 червня під великим питанням… Насамперед через те, що Лідія Ізовітова відчуває, наскільки нестабільна у неї ситуація зараз. Крім того, їй просто необхідно легітимізувати київську делегацію в тому плані, в якому вона хоче її побачити. Ми то до суду звернулися, звичайно… Але для неї також є певний ризик: якщо вона не вкладеться в визначені часові рамки – вона розуміє, що оці нещасні зміни до закону про адвокатуру все одно потраплять до парламенту. Регіони й так наразі не стабільні, а коли вони зрозуміють, що в результаті нового закону вони отримують дуже хороший правовий пул орієнтації на місцях, без тиску зверху, цінність НААУ не просто впаде, а дуже значно впаде. Виходячи з цього, вона знаходиться на роздоріжжі.

Як в новому законопроекті прописана ця вся система самоуправління? Адже я так розумію, що вже всі хочуть «обиратися» по новому закону, а не по «старому»…

Досить чітко та зрозуміло прописана. Законопроект повністю сформовано. Зараз йде мова про те, що потрібно протиснути в парламенті кодекси під девізом початку роботи нового Верховного суду (хоча в мене, після останніх висновків Ради доброчесності, є сумніви, що він взагалі запрацює. Наскільки я зрозуміла, вони взагалі будуть оскаржувати всі рішення ВККС, котрі будуть виноситися)… Але вони внесені як невідкладні ці законопроекти. Після цього одразу заходить закон про адвокатуру. Також немає впевненості в парламенті, як в такому. Ми наразі розуміємо, що депутати готові розмовляти з адвокатами щодо підтримки закону, але у нас зв’язані руки. В грудні, 2015 року, коли ми всі збиралися на засіданні комітету та говорили про новий закон, коли обговорювали проекти Лубенця та Купрієнка, прийшли представники Адміністрації Президента та сказали зачекати, бо скоро Президент внесе свій проект. Але пройшов рік, а з АП не було нічого чути. І ось тільки зараз «дійшли руки» до закону про адвокатуру. От тільки тепер самі адвокати виявилися не готові до нового закону. Сам по собі принцип закону наступний: регіональні асоціації, з повними правами; у конференцій – найширші права, в тому числі вони можуть відміняти рішення регіональних рад.

Це такий міні-з’їзд регіонів?

Так. Далі – самопредставництво.

Регіональна асоціація збирається один раз на рік?

Так, один раз на рік. Загальний всеукраїнський з’їзд залишається.

Регіональна асоціація замінює за повноваженнями РАУ?

Ні. РАУ залишається з представницькими функціями (досить короткий список) на республіканському рівні. Тобто вмішуватися в регіональні органи вона не зможе.

Чи немає тут ризику того, що деякі уніфіковані підходи до професії будуть роззагальнені, в різних регіонах (питання стажування, доступу до професії, підвищення кваліфікації тощо)?

Питання підвищення кваліфікації – це предмет домовленостей, а питання стажування віднесено до компетенції ВКДКА, єдиної, оскільки в регіонах не буде кваліфікаційних комісій, будуть тільки дисциплінарні палати.

Це як?

Асоціація (це буде одна юридична особа) матиме декілька органів: раду (у якої аналогічні, а може й трошки ширші, функції, ніж зараз); дисциплінарну палату; ревізійну комісію. Режим прийому кваліфікаційних іспитів, питання з допуском до професії, будуть вирішуватися уніфіковано ВККА. На місцях будуть представляти, відповідно, члени ВККА. Це буде тестування. Американська асоціація юристів проводить свої кваліфікаційні іспити точно так само, як ВККС: зібрали 1000 осіб на тестування.. Які проблеми? Питання прийому документів будуть віднесені до компетенції рад, оскільки це функція чисто канцелярська.

Як буде реалізовано захист адвокатської діяльності? Зараз в деяких областях створено комітети, але ж вони є не у всіх…

Проблема навіть не в комітетах. Ось у нас комітет був ще в ВГОшці, ми його назвали Комітет по захисту професійних прав. Створення комітету, чи можливість реалізації подібних функцій членами ради – це виключне й абсолютне рішення регіону. Конференція захотіла – створила, не захотіла – сказала, реалізуйте своїми силами. Необхідно визначити задачі Комітету для того, щоб він був успішним. Що зараз, приміром, робить комітет області? У нас комітету немає, ми просто залучуємо ще адвокатів, якщо нам не вистачає (по довіреності задля ‘реалізації повноважень’ по 23-й статті закону про адвокатуру). Ми зараз говоримо про обшуки та виїзди. У разі необхідності кожен обшук у нас закінчується внесеннями в протокол зауваженнями, якщо такі з’явилися, або порушенням кримінальної справи за 397-ю статтею. У нас внесені всі порушення, просто вони не розслідуються. В даному випадку, яка задача в НААУ, незалежно від створення комітету? Треба змінити підхід до реалізації цих положень, оскільки не так все погано прописано у законі та кодексі.

Що необхідно – врегулювати питання з парламентом. Зараз ми запропонували внесення змін до ст. 236 КПК (законопроект №6459). У адвокатів в основному яка проблема? Не допуск адвоката при проведенні обшуку. Як тільки у 236-й з’явиться норма, що адвокат ‘з ноги’ заходить на будь-яку слідчу дію, а перш за все на обшук, – ми просто-напросто приберемо значну частину конфлікту. А далі, все залежить від того, як ти працюєш з клієнтом. Ми ж рекомендували – підготуй клієнта до обшуку. У адвоката повинно бути право та можливість його реалізувати. Що ми плануємо зробити? Сьогодні реєструється законопроект, будемо звертатися до кожного народного депутата: ‘підтримайте, прийміть негайно, приберіть ‘гарячу точку’ в адвокатурі’. Другий законопроект подали щодо дисциплінарної відповідальності.

Ще у 2013 році говорили, що є помилкою, всі рішення дисциплінарних органів повинні мати можливість бути оскаржені. Неможливо призупинити діяльність адвоката, або анулювати його свідоцтво – негайно, сьогодні на завтра, тому що у адвоката є клієнт. Якщо мова йде про отримання свідоцтва в невстановленому порядку, чи подача завідомо неправдивих даних для отримання статусу як такого – це дещо інше питання. Але коли мова йде про дисциплінарний проступок, оцінка якого не завжди є однозначною, а клієнти у нього є зараз, то викидати його зі справи в день прийняття рішення – це не правильно. У адвоката має бути принцип юридичної визначеності та право на захист клієнта. Клієнт має розуміти: він має щось там таке шукати, якщо адвокат бореться, адвокат повинен розуміти, що у нього є якісь певні перспективи, оскільки процедура не досконала по притягненню до дисциплінарної відповідальності. Номеру законопроекту ще немає, сьогодні повинні зареєструвати.

Дуже важливе питання – як будуть розподілятися кошти на адвокатське самоуправління за новим проектом?

Справа не в розподіленні фінансових потоків. Ось, наприклад, в НААУ до сих пір немає кошторису (закінчується 5-річна каденція) – це нонсенс! На першому з’їзді тоді, з урахуванням того, що створювалися нові органи, ми на перший рік прийняли рішення з’їздом (тому, що ми розуміли, що без цього працювати не можна) дозволити витрати в межах надходжень. Це було єдине рішення щодо фінансів, котре тоді прозвучало на з’їзді. А потім просто ніхто не захотів нічого змінювати. За законопроектом ми попросили прибрати положення щодо обов’язковості внесків і дати можливість організації продемонструвати необхідність та доцільність існування організації адвокатів. І на першому з’їзді по новому закону затвердити програму, під яку запланувати певний бюджет. З практики, ми вже розуміємо, скільки грошей необхідно організації. Не для того, щоб витрачати наліво-направо, а для того, щоб реалізувати певну програму і попросити платити ці внески. Адвокати готові платити, вони не відмовляються. От тільки організація сама повинна довести свою потрібність.

А якщо не доведе? Нівелюється через недостатність фінансування?

Так, ніяких проблем. І це – нормально!

Я вже бачу контраргумент. А хто ж захищатиме права адвокатів?

Якщо організація не доведе своєї можливості захищати права адвокатів, така організація не потрібна і фінансування їй не потрібне. На сьогодні, права адвокатів й так не захищені. Нам дійсно не вистачає правильного, чіткого підходу. Централізованого підходу саме щодо захисту прав. Головне досягнення НААУ яке зараз? Вже навіть не можна назвати і Єдиний реєстр, оскільки, він не працює в потрібному режимі, не функціональний. Головне досягнення НААУ – це Інструкція по діловодству для органів самоврядування на 311 сторінках…

Яка наразі ситуація щодо внесків адвокатів Києва?

Адвокати сплачують внески на рахунок Ради адвокатів міста Києва. Дублікат рахунку відкрив й Петро Рябенко, й намагається мільйон гривень списати на свій рахунок, але ми заблокували ці дії через фінансовий моніторинг.

А ось вам нещодавно розфарбували двері в Раді. Ви прив’язуєте до цього ситуацію з рахунком?

Не просто прив’язую. Це однозначно від «жовтенят».

Що ж за методи такі хуліганські?:))

Це не мої методи, тому відповідати за це я не можу.

Дякую за цікаву розмову.

Розмовляв Сергій Козлов

zrada.today