Питання конфіденційності розгляду дисциплінарних справ щодо суддів в Україні потребує врегулювання

25 травня 2017 року в м. Києві відбувся семінар «Дисциплінарна відповідальність суддів в Україні», організований Вищою радою правосуддя за підтримки Програми USAID «Нове правосуддя».

Перша панель семінару була присвячена ознайомленню з міжнародними та європейськими стандартами і найкращими практиками забезпечення дотримання суддівської етики та притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Зокрема, виконавчий директор Комісії з питань суддівської поведінки штату Вашингтон Дж. Рейко Колнер зупинилась на питаннях корупції. Як зазначила експерт, корупція – це зловживання наданими державою повноваженнями з метою отримання приватних вигод. Корупція завжди тісно вплетена в культуру суспільства, вона з’являється внаслідок тривалої традиції неналежної практики, браку суспільної етики. Серед причин цього явища Рейко Колнер назвала бідність, бажання отримати користь, толерантність до корупції.

Регулювання етики в суспільстві вимагає наявності низки інструментів для того, аби можна було змінити етичну культуру, серед таких інструментів важливе місце посідає і кодекс суддівської поведінки. Саме цей кодекс має забезпечувати незалежність та доброчесність судівництва. Кодекс має підкреслювати основні цінності, які є ідеальними для системи. Широкий загал має розуміти ці цінності і розуміти, як отримати доступ до виконання судових рішень.

«В основі будь-якого кодексу суддівської поведінки мають лежати основні принципи правосуддя: довіра з боку громадян, нейтральність, справедливість, доброчесність, рівне ставлення до учасників судового процесу, послідовність», – переконана Рейко Колнер.

Знайомлячи з досвідом роботи Комісії з питань суддівської поведінки штату Вашингтон, Дж. Рейко Колнер зазначила, що кожен штат США має свій кодекс суддівської етики, водночас основою для них усіх є загальний кодекс суддівської етики США.

Рейко Колнер зауважила, що в роботі Комісії з питань суддівської поведінки великої ваги надають дотриманню принципу конфіденційності: під час розслідування фактів суддівської поведінки у більшості випадків судді навіть не знають про наявність скарг стосовно них. З одного боку, це дає змогу уникнути спроби помститися скаржнику, а з іншого – запобігти зловживанню цією процедурою особами, які незадоволені рішенням судді.  

Суддя апеляційного суду Лісабонського суддівського округу, колишній голова кабінету віце-президента Вищої ради судівництва Португалії, колишній член Вищої ради судівництва Португалії Жозе Мануель Дуро Матеус Кордозо у своєму виступі зазначив, що нині багато судових систем світу намагаються здобути довіру суспільства, і Україна не є винятком. Важливим елементом такої довіри є ефективність, прозорість системи дисциплінарної відповідальності суддів.

«Дисциплінарна відповідальність завжди є вкрай делікатним питанням, оскільки за відсутності належного регулювання вона може посягати на незалежність суддів», – застеріг Жозе Мануель Дуро Матеус Кардозо.

Доповідач ознайомив учасників заходу із найважливішими міжнародними документами, що визначають загальні принципи, які регулюють дисциплінарну відповідальність суддів. Зокрема, звернув увагу на те, що у дисциплінарних питаннях мають діяти такі принципи: законність, рівність, презумпція невинуватості, незалежність, публічність, конфіденційність.

Жозе Мануель Кардозо зауважив, що дисциплінарні провадження не можуть стосуватись оцінки судових рішень. Крім того, повинен існувати фільтр для відсіювання необґрунтованих скарг на суддів, інакше судді будуть стикатись із безпідставними скаргами незадоволених сторін у справі.

У своєму виступі Жозе Мануель Кардозо проаналізував найкращі європейські практики у питанні дисциплінарної відповідальності суддів, зокрема розповів про діяльність служби дисциплінарних інспекторів.

«Дисциплінарний інспектор – важлива посада, що передбачає виконання дуже делікатних функцій. Особа, яка претендує на цю посаду, повинна мати значний досвід роботи і відмінно знати судову систему, принципи її роботи – це дасть їй можливість визначати наявність ознак дисциплінарного порушення у діях суддів», – зазначив Жозе Мануель Кардозо.

Як зауважив доповідач, мінімальний необхідний досвід для призначення на посаду дисциплінарного інспектора становить у Франції та Бельгії 10 років, у Болгарії та Італії – 12 років, у Португалії та Іспанії – 15 років. У цілому прийнято, що інспектор мав більший стаж роботи і вище звання, ніж суддя, щодо якого порушено дисциплінарне провадження, – це полегшує завдання інспектора і забезпечує високу якість роботи. Наприклад, в Італії інспектором може бути щонайменше суддя апеляційного суду.

Член і головний слідчий Кваліфікаційної комісії суддів штату Джоджія Річард Гайд приділив увагу практичним питанням притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та розповів про особливості дисциплінарного розслідування. Зокрема, зазначив, що за роки своєї роботи в Комісії помітив певні закономірності в поведінці суддів, які були позбавлені посад, та занотував до так званої «червоної картки» судді. Річард Гайд називає ці ознаки «синдромом чорної мантії» і вважає, що з’являються вони зазвичай вже після першого року роботи на посаді судді. До ознак синдрому чорної мантії, на думку експерта, належать, зокрема, роздуте его, спалахи люті, зловживання додатковими стимулами, неналежне поводження із працівниками, низька робоча етика, домінуюча поведінка, ненадання доступу громадськості до суду.

Експерт зазначив, що, здійснюючи дисциплінарне розслідування, уповноважена особа має ставитись до судді гуманно і людяно, дозволити йому зберегти свою гідність.

«Мета розслідування – не покарати суддю, а захистити суспільство від його дій. Треба бути практичнішим – не можна, щоб за кожним суддею відбувався судовий процес, і не можна всіх кидати за ґрати»,– зауважив Річард Гайд. Крім того, він навів факти з діяльності Комісії: за дев’ять років було звільнено 67 суддів, при цьому 90% із них самостійно подали у відставку після першої бесіди із слідчим.

У виступі експерта з антикорупційних питань програми «Нове правосуддя», доктора права Тілмана Хоппе йшлося про попередження та вирішення конфліктів інтересів суддів. Зокрема, доповідач представив проміжний варіант звіту щодо врегулювання конфлікту інтересів у судовій владі України. Під час підготовки звіту було проаналізовано 13 законів та відомчих актів. За підсумками експерт дійшов висновку, що загалом законодавча база досить цілісна і не містить серйозних прогалин. Водночас Тілман Хоппе радить з метою подолання складнощів нормативного регулювання розробити прості вказівки і приклади типових ситуацій, завдяки яким судді та працівники суду отримають чітке розуміння щодо декларування конфлікту інтересів.

Члени Вищої ради правосуддя Андрій Бойко та Алла Лесько поділились результатами навчальних поїздок до вищих рад магістратури Італійської Республіки і Португалії, які були здійснені завдяки підтримці Програми USAID «Нове правосуддя».

Зокрема, Андрій Бойко зазначив, що на відміну від інших країн Європи законодавство України не надало самостійного процесуального статусу дисциплінарному інспектору, і наголосив на необхідності саме такого статусу. Крім того, Андрій Бойко зауважив про слабкий процесуальний ресурс щодо проведення перевірки стосовно суддів та про те, що членам Вищої ради правосуддя бракує показань свідків, заявника тощо. Водночас навів приклади, що в Італії та Португалії дисциплінарне провадження здійснюється за правилами кримінального процесу. «Ми повинні надати процесу значно якіснішого характеру», – переконаний Андрій Бойко.

Доповідач також вказав, що в українському законодавстві не закладено вимог щодо конфіденційності, яка є одним із міжнародних принципів дисциплінарного провадження, і тому незрозуміло, в якому обсязі цей принцип має застосовуватись.

Питання конфіденційності розгляду дисциплінарних справ щодо суддів не оминула увагою і член Вищої ради правосуддя Алла Лесько. Зокрема, вона зазначила, що в різних країнах рівень відкритості дисциплінарного провадження відрізняється. Зокрема, в Португалії дисциплінарній справі властива конфіденційність. В Україні дисциплінарне провадження щодо суддів безмежно відкрите, аж до змагальності сторін, що передбачає рівність прав судді і особи, яка подала скаргу на нього.

Крім того, Алла Лесько навела приклад, що в Україні є такий вид дисциплінарного стягнення, як переведення судді до іншого суду. Чи доцільно, щоб громадяни знали, що до них приїхав відправляти правосуддя покараний суддя? Можливо, цю інформацію не треба доводити до відома широкого загалу, щоб зберегти віру громадян у те, що суддя може відправляти правосуддя на належному рівні.

«Над питанням конфіденційності розгляду дисциплінарних справ треба попрацювати і в Україні. Можливо, ми зробимо це трохи згодом, коли знімемо напругу в суспільстві і зменшимо недовіру до суду. На мою думку, з метою підвищення авторитету судової влади на певному етапі і за певних обставин розгляд дисциплінарної справи не потрібно широко оприлюднювати», – зазначила Алла Лесько.

Крім того, Алла Лесько розповіла, що інститут дисциплінарних інспекторів в Португалії істотно відрізняється від того, що закладений в українському законодавстві. У Португалії інспектори вдаються до превенції – здійснюють моніторинг суддів стосовно розгляду суддями справ, підвищення ними свого кваліфікаційного рівня тощо. Зокрема, інспектор має право інформувати про наявність проблем, щодо яких навіть ще немає скарг, і про шляхи подолання цих проблем. Така робота здійснюється за погодженням із головами судів. Натомість в Україні Вища рада правосуддя має справу лише з наслідками і не має можливості упереджувати виникнення проблем. У зв’язку з цим Алла Лесько запропонувала, доки в Україні не сформовано інститут дисциплінарних інспекторів, доки не розроблено відповідне положення, подумати над запровадженням положень, які би давали можливість запобігати порушенню прав громадян.

Управління інформації та забезпечення комунікаційної діяльності